ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2025Справа № 910/3398/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Літовки М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!" (правонаступник Адвокатського об'єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ")
до Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича
про визнання договору недійсним
За участю представників учасників справи:
від позивача Титаренко Д.С.
від відповідача Дяковський О.С.
Адвокатське об'єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича про визнання договору недійсним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Присуджено до стягнення з Адвокатського об'єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ" на користь Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича витрати на правничу допомогу у розмірі 20 500 грн 00 коп.
Вказане рішення суду залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024.
Постановою Верховного Суду від 22.10.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у справі № 910/3398/23 скасовано, а справу № 910/3398/23 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2024 справу № 910/3398/23 передано на розгляд судді Удаловій О.Г.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 вказану справу прийнято до провадження та призначено проведення підготовчого засідання на 23.12.2024.
Ухвалою суду від 23.12.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 16.01.2025.
25.12.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому також містяться запитання до позивача в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.
26.12.2024 від позивача надійшло клопотання, в якому містяться запитання в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.
31.12.2024 від позивача надійшло уточнення орієнтовного розміру судових витрат.
16.01.2025 від позивача надійшло клопотання, в якому сторона просить у разі можливої неявки представника позивача у судове засідання 16.01.2025 визнати цю неявку такою, що відбулася з поважної причини через зайнятість в іншій судовій справі, відкласти судове засідання у справі № 910/3398/23.
16.01.2025 позивачем подано клопотання про залучення до участі у даній справі як третьої особи фізичної особи-підприємця Солохи Анастасії Володимирівни.
Ухвалою суду від 16.01.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 30.01.2025.
30.01.2025 від відповідача надійшли заперечення на клопотання про залучення у даній справі третьої особи.
30.01.2025 від позивача надійшло клопотання про витребування та долучення доказів.
Ухвалою суду від 30.01.2025 відкладено підготовче засідання на 13.02.2025.
07.02.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів та допит представника позивача як свідка.
13.02.2025 від позивача надійшли клопотання про долучення доказів та надання додаткового часу для підготовки та подання доказу, клопотання про долучення доказів.
13.02.2025 від відповідача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду.
13.02.2025 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 03.03.2025.
26.02.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказу.
03.03.2025 від відповідача надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів.
03.03.2025 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 17.03.2025.
04.03.2025 від позивача надійшло клопотання про забезпечення доказів шляхом їх огляду.
Ухвалою суду від 05.03.2025 було призначено до розгляду у судовому засідання заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!" (правонаступник Адвокатського об'єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ") про забезпечення доказів на 10.03.2025.
Ухвалою суду від 10.03.2025 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення доказів.
17.03.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
У підготовчому засіданні 17.03.2025 учасники судового процесу зазначили, що вважають виконаними завдання підготовчого провадження, у зв'язку з чим не заперечують проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 17.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляд по суті на 03.04.2025.
02.04.2025 від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів понесення витрат на правову допомогу.
03.04.2025 заслухано вступне слово учасників справи та оголошено перерву в судовому засіданні до 14.04.2025.
14.04.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення частини доказів понесення витрат на правову допомогу, а також клопотання про відкладення судового засідання.
Ухвалою суду від 14.04.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, заслухано вступне слово учасників справи та оголошено перерву в судовому засіданні до 12.05.2025.
12.05.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 19.05.2025.
19.05.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 26.05.2025.
26.05.2025 від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи.
26.05.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 12.06.2025.
11.06.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 26.06.2025.
23.06.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу.
Крім того, 23.06.2025 від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи.
26.06.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 30.06.2025.
30.06.2025 від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи.
Крім того, у судовому засіданні 30.06.2025 представник позивача подав клопотання про визнання явки відповідача (ФОП Катчика А.Т.) обов'язковою, а також усно просив поновити строк на подання вказаного клопотання.
Ухвалою суду від 30.06.2025 постановлено: клопотання позивача про поновлення строку на подання клопотання відхилити; клопотання позивача про визнання обов'язковою явки у судове засідання відповідача Катчика А.Т. залишити без розгляду; відкласти судове засідання на 10.07.2025.
03.07.2025 від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить поновити позивачу строк на подачу нотаріального перекладу від 25.02.2025 електронного доказу, дослідженого у судовому засіданні 30.06.2025, а саме - файлу «Membership request» і долучити його до матеріалів справи.
07.07.2025 від позивача надійшло клопотання про поновлення строку для долучення доказів та долучення поданих доказів.
09.07.2025 від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів понесення після 01.04.2025 витрат на правову допомогу.
10.07.2025 від позивача надійшло клопотання про відкладання судового засідання, а також доповнення до клопотання про відкладення судового засідання.
10.07.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 31.07.2025.
11.07.2025 до Господарського суду міста Києва від Північного апеляційного господарського суду надійшла ухвала від 11.07.2025 про витребування матеріалів справи № 910/3398/23, у зв'язку з надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З!С!У!" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 (повний текст ухвали складено та підписано 04.07.2025).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 зупинено провадження у даній справі до розгляду в апеляційному порядку скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 та повернення матеріалів справи № 910/3398/23 до Господарського суду міста Києва.
13.10.2025 від Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/3398/23, відповідно до постанови суду апеляційної інстанції від 09.09.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 залишено без змін.
Ухвалою суду від 23.10.2025 поновлено провадження у справі № 910/3398/23 та призначено проведення судового засідання на 03.11.2025.
Ухвалою суду від 03.11.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, поновлено строк позивачу на подання доказів (клопотання від 02.07.2025 та 07.07.2025), прийнято та долучено їх до матеріалів справи.
У судовому засіданні 03.11.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, заперечення на такі вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.10.2021 між фізичною особою-підприємцем Катчиком Андрієм Трифоновичем (далі - виконавець, відповідач) та АО "Лукас Лігал" в особі директора Титаренка Д. С., що діє на підставі Статуту (далі - замовник, позивач, назва якого станом на даний момент змінена на Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!") укладено договір про надання послуг №10-1/21 (далі - договір), відповідно до умов 1.1 якого виконавець зобов'язується за попереднім запитом та у встановленій замовником формі надавати консультаційні послуги з управління, визначені п.п. 1.2 договору (далі - послуги), на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти їх та оплатити у встановленому договором порядку.
Відповідно до п. 1.2 договору консультаційними послугами з управління є, зокрема: 1) консультування щодо операційної роботи замовника; 2) дослідження ринку заробітних плат; 3) дослідження і надання відповідної інформації щодо заробітних плат на ринку за необхідними позиціями; 4) оцінка відповідності кваліфікації і професіоналізму працівників замовника його цілям і стратегії; 5) контроль за дотриманням ключових показників ефективності працівниками замовника; 6) посередницькі послуги з організації корпоративних заходів як пізнавально-бізнесових, так і розважальних; 7) інші послуги за запитом замовника.
Вартість консультаційних послуг відповідно до цього договору становить загальну суму, сплачену замовником за результатом надання послуг, протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами відповідного акта наданих послуг (п. 3.1 договору).
За згодою сторін оплата здійснюється на підставі виставленого рахунку в національній валюті у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 3.2 договору).
Цей договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 5.1 договору).
Крім того, 30.11.2021 сторонами підписано акт наданих послуг, відповідно до якого згідно з договором про надання консультаційних послуг № 10-1/21 від 01.10.2021 виконавцем за запитом замовника надано консультаційні послуги щодо операційної роботи замовника, загальна вартість яких становить 10 150,00 грн (п. 1 акту наданих послуг).
Відповідно до п. 2 акту наданих послуг замовником вказані послуги прийнято у повному обсязі, претензій до якості та строків наданих послуг не має.
Договір про надання послуг № 10-1/21 від 01.10.2021 та акт наданих послуг від 30.11.2021 підписаний як фізичною особою-підприємцем Катчиком Андрієм Трифоновичем, так і АО "Лукас Лігал" в особі директора Титаренка Д. С., що діє на підставі Статуту, що сторонами не заперечується.
Як вбачається з виписки з банківського рахунку позивача (т.1 а.с. 52), 18.11.2021 позивачем сплачено відповідачу грошові кошти в розмірі 10 150,00 грн з призначенням платежу «оплата за послуги згідно договору № 10-1/21 від 01.10.2021».
Крім того, в обґрунтування своєї позиції позивачем надано заяви свідків, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в яких вказано, що реально відповідачем жодні послуги позивачу не надавались.
Також позивачем долучено електронний доказ (відомості з сайту групи компаній «Лукас»), які, за твердженням позивача, доводять залежність позивача від вказаної групи компаній, якою, в свою чергу, керував відповідач у даній справі.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що адвокатське об'єднання "Лукас Лігал" ніколи не мало жодного подібного волевиявлення, а оспорюваний договір не був спрямований на створення юридичних наслідків, про які у ньому йшлося, тобто для надання відповідачем послуг позивачу. Позивач вважав, що цей договір мав на меті лише слугувати формальною підставою для виведення коштів з рахунку юридичної особи.
Посилаючись на те, що укладений договір порушує вимоги закону, оскільки суперечить внутрішній волі однієї зі сторін, не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків (у вигляді отримання послуг позивачем від відповідача), що порушує ч.ч. 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, позивач просив визнати договір про надання послуг № 10-1/21 від 01.10.2021 недійсним.
Крім того, позивач посилається на те, що згідно з ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Також, посилаючись на те, що акт наданих послуг від 30.11.2021 підписаний на явно невигідних позивачу умовах, оскільки у дійсності відповідач не надав жодних послуг АО "Лукас Лігал", а завдяки акту отримав формальну підставу не повертати виведені на його рахунок кошти; містить у собі невірне посилання на назву договору, а також не відповідає умовам в частині часу складання та проведення платежу, позивач просив визнати акт наданих послуг від 30.11.2021 недійсним.
При цьому, як вказує позивач, оплата проведена не Титаренком Д.С., а бухгалтером товариства.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що сторонами договору про надання послуг № 10-1/21 від 01.10.2021 вчинені дії по виконанню вказаного договору, оскільки ними підписано акт наданих послуг від 30.11.2021, згідно з яким послуги були прийняті у повному обсязі, претензій до якості та строків наданих послуг не було, а також за такі послуги проведена оплата.
Оцінивши надані суду докази та доводи учасників справи, суд вказує про наступне.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 14 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як визначено ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.
Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства суд не має підстав для задоволення відповідного позову.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (таку правову позицію викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).
Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів, а саме: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач не довів, що договір № 10-1/21 від 01.10.2021 не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а волевиявлення позивача на укладання такого правочину не відповідало його волі.
Так, під час розгляду даної справи позивачем не заперечувався факт підписання договору з відповідачем № 10-1/21 від 01.10.2021 його керівником на той момент (Титаренком Д.С.).
При цьому, в подальшому 30.11.2021 між сторонами підписано акт наданих послуг до вищевказаного договору, водночас позивачем не спростовується факт підписання (договору та акту) його уповноваженим представником (директором Титаренком Д.С.).
Суд наголошує, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Водночас, суд звертає увагу, що будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення.
Юридичні наслідки - це правові наслідки, що виникають у результаті певної юридичної дії чи події. Вони можуть включати виникнення, зміну або припинення правовідносин, а також встановлення певних прав та обов'язків.
Здійснення після укладення спірного правочину його виконання, а саме сплата позивачем на користь відповідача грошових коштів, а також підписання акту наданих послуг за договором, мають юридичні наслідки.
При цьому суд вказує, що позивач, який на час вчинення спірного договору мав статус адвокатського об'єднання, а також його тодішній керівник, який був та залишається адвокатом, мали достатній рівень знань та досвіду діяльності у галузі права для орієнтування в обставинах, які мають істотне значення, тією мірою, щоб заперечення наявності або замовчування існування обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, могло вплинути на формування волевиявлення.
Водночас, невиправданий згодом намір позивача отримати більші переваги від відносин з відповідачем може вказувати лише на помилку позивача щодо економічного розрахунку такого договору, проте така помилка не має правового значення.
Крім того, позивач посилався на те, що платіж за оскаржуваним договором зроблено не ним, а бухгалтером групи компаній «Лукас» Лисенко Т.А.
Суд зазначає, що, як вбачається з електронного листування (т. 1 а.с. 73), станом на 07.12.2021 електронний ключ позивача знаходився у нього, а тому платіж від 18.11.2021 мав бути зроблений керівником позивача як особою, відповідальною за операції з перерахування грошових коштів.
Також під час розгляду даної справи позивачем не доведено документально факт передачі електронного ключа для здійснення банківських операцій іншій особі. Більш того, така передача суперечила б вимогам чинного законодавства.
Судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що платіж на суму 10 150,00 грн був здійснений 18.11.2021, тобто ще до підписання акту наданих послуг (30.11.2021), а тому вказане підтверджує, за твердженням позивача, фіктивність надання послуг, оскільки ані умовами договору від 01.10.2021 № 10-1/21, ані законодавством не встановлено заборони щодо оплати послуг авансом.
Водночас, підписаним між сторонами актом від 30.11.2021 доводиться факт надання відповідачем позивачу послуг на суму 10 150,00 грн та прийняття таких послуг без зауважень.
Крім того, судом відхиляються доводи позивача про відсутність в матеріалах справи заявки позивача на надання послуг, оскільки умовами оскаржуваного договору не встановлено форми надання такої заявки, при цьому сам акт від 30.11.2021 підписаний між сторонами без зауважень.
Стосовно доводів позивача про те, що договір від 01.10.2021 № 10-1/21 вчинено ним під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, суд вказує наступне.
Так, особисте знайомство керівника позивача Титаренка Д.С. з відповідачем (ФОП Катчиком А.Т.) не вказує на тяжкі обставини для юридичної особи позивача АО "Лукас Лігал" (на даний момент Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!").
Крім того, позивачем не доведено факту укладання договору на вкрай невигідних умовах, зокрема, що вартість наданих послуг була завищена, якість послуг не відповідала умовам договору тощо.
Також стосовно вказівок Верховного Суду викладених у постанові від 22.10.2024 (п.п. 7.37, 7.41, 7.42 постанови) у даній справі щодо надання належної оцінки доводам позивача про фіктивність укладаного між сторонами договору, суд зазначає про те, що на виконання спірного правочину було сплачено кошти, відбувся факт переходу права власності на гроші, отже, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний, а тому доводи позивача з цього приводу є необґрунтованими та безпідставними.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, у позові слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором враховуючи відмову в задоволенні позову підлягають покладанню на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 26.11.2025.
Суддя О.Г. Удалова