ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
25.11.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1147/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У.І., секретар судового засідання Клапків Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області Носович Андрія Богдановича, (вул. Лесі Українки, 47, м. Коломия) в інтересах держави в особі позивача Городенківської міської ради, (вул. Шевченка Тараса, 77 м. Городенка, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл., 78103)
до відповідача: Фермерського господарства "Кадуб", (вул. Двірська, буд.7, с. Сновидів, Чортківський район, Тернопільська область, 48455)
про: зобов'язання повернути земельну ділянку
за участі: прокурора Верешко М.І.
керівник Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області Носович А.Б. в інтересах держави в особі позивача Городенківської міської ради звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства "Кадуб" про зобов"язання Фермерського Господарства «Кадуб» (ідентифікаційний код: 31877963) повернути Городенківській територіальній громаді в особі Городенківської міської ради (ідентифікаційний код: 04054292) 10,0 га земель під нарізними запроектованими польовими дорогами, які знаходяться на території Луківського старостинського округу, Городенківської територіальної громади, Коломийського району, Івано-Франківської області. Прокурор повідомляє про те, що земельна ділянка розташована на території Івано-Франківської області, а відтак, спір підлягає вирішенню за місцем знаходження відповідної земельної ділянки.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2025 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 21.10.2025, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
21.10.2025 суд відклав підготовче судове засідання на 04.11.2025.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2025 суд підготовче провадження закрив та призначив розгляд справи по суті на 25.11.2025.
Відповідач в судові засідання явки повноважного представника не забезпечив, відзиву не подав, причини неявки представника, не подання відзиву чи доказів не повідомив суд, хоча судом належно виконано обов'язок, щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача, шляхом надіслання ухвал суду на адресу, зазначену у позовній заяві та у Витязі з ЄДРЮО та ФОП від 24.09.2025, та оприлюднення в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень. Відповідач відповідні ухвали отримав, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У судовому засіданні 25.11.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція прокуратури.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням порядку передачі в оренду земель комунальної власності, який визначений ст. 123 ЗК України, рішення винесено без наявності документації щодо землеустрою, в оренду передано землі, що не були сформовані в земельні ділянки, тобто без визначення їх меж, точної площі чи точного місця розташування; неможливо стверджувати, що орендар є власником та/або користувачем земельних ділянок, які є суміжними до земель під такими польовими дорогами, або чи взагалі на даних землях є польові дороги, що свідчить про порушення ст.134 ЗК України. Окрім того, укладений договір не відповідає типовій формі договору, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004.
У судовому засіданні прокурор зазначив про порушення ст. 116 ЗК України, так як на момент укладення договору оренди земельної ділянки (27.03.2025) рішення органу місцевого самоврядування не було прийняте, міська рада прийняла відповідне рішення 06.06.2025; про порушення ст. 123 ЗК України, оскільки в оренду передана не сформована земельна ділянка; про порушення ст. 134 ЗК України так як земельна ділянка не сформована, тому неможливо встановити власника чи користувача суміжної земельної ділянки, а тому порушено конкурентні засади отримання в користування земельної ділянки; прокурор зазначив про те, що право оренди не зареєстроване у встановленому законом порядку. Прокурор позовні вимоги підтримав, просив суд повернути земельну ділянку, яка незаконно передана у користування відповідача.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву не подав.
Обставини справи, оцінка доказів.
Коломийською окружною прокуратурою при вивченні дотримання вимог чинного земельного законодавства у сфері земельних правовідносин встановлено, що 06.06.2025 Городенківською міською радою прийнято рішення №2501-43/2025 згідно якого ФГ «Кадуб» вирішено передати у оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 10 га, в тому числі нарізні запроектовані польові дороги на 364 дні.
У зв'язку з цим, 18.08.2025 Коломийською окружною прокуратурою до Городенківської міської ради подано лист № 53/1-2144ВИХ-25 про надання відповідної інформації.
Згідно з наданої Городенківською міською радою інформації від 22.08.2025 № 3549 та додатків до неї вбачається, що 10.04.2025 до Городенківської міської ради із клопотанням звернулося Фермерське Господарство «Кадуб», відповідно до якого просить міську раду надати дозвіл на укладення договору оренди на 2025 рік на земельні ділянки нарізні проектні дороги площею 10 га (рілля) на території Луківського старостинського округу Городенківської міської ради.
На підставі даного клопотання 06.06.2025 Городенківською міською радою прийнято рішення № 2502-43/2025 про передачу ФГ «Кадуб» в тимчасове користування на умовах оренди земельні ділянки на території Луківського старостинського округу Городенківської об'єднаної територіальної громади для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та заключення договору оренди земельної ділянки загальною площею - 10,0 га, в тому числі: нарізні запроектовані дороги -10,0 га строком на 364 дні, орендна плата яких вноситься в розмірі 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
З посиланням на вказане рішення між Городенківською міською радою в особі голови міської ради Кобилянським Б.М. (орендодавець) з одного боку, та Фермерським Господарством «Кадуб» в особі голови Павлик М.Ф. (орендар) 27.03.2025 укладено договір оренди землі №10.
Пунктом 1 договору передбачено, що орендодавець, на підставі Рішення Городенківської міської ради восьмого демократичного скликання № 2502-43/2025, надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, яка розташована у масиві земель сільськогосподарського призначення на території Луківського старостинського округу Городенківської територіальної громади, Коломийського району, Івано-Франківської області.
В той же час як зазначається в договорі оренди останній укладено 27.03.2025 з посиланням, як на підставу, на рішення міської ради № 2502-43/2025, яке було прийнято 06.06.2025. Таким чином рішення про надання в оренду земельної ділянки прийнято після укладення договору оренди.
Пунктом 2.1 вказаного Договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 10,0 га.
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що орендна плата сплачується щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати, що становить 3 919,42 грн., не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до п. 3.1 Договору останній укладено строком на 364 дні. Термін дії Договору закінчується 26.03.2026 року. Договір, у відповідності до норм діючого законодавства на момент його підписання Сторонами, поновлюється після закінчення строку, на який його укладено, на такий самий строк і на таких самих умовах.
Після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновити його на новий строк, якщо йому належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.2 Договору).
В розділі договору «Умови використання земельної ділянки» визначено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (п. 5.1 Договору).
Згідно з п. 13.1 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.
Пунктом 8.1.1. Договору передбачено, що Орендодавець має право вимагати від Орендаря: використання земельної ділянки згідно з Договором оренди; дотримання економічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасно внесення орендної плати.
Пункт 8.1.2. Договору визначає обов'язки Орендодавця: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам Договору оренди; при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; попередити Орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.
Орендар земельної ділянки згідно з п. 8.2.1. Договору має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов Договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.
Факт використання земельної ділянки підтверджується листом Городенківської міської ради від 19.09.2025 № 4045 адресованим Коломийській окружній прокуратурі, в якому зазначено, що Фермерське господарство «Кадуб» на підставі рішення 43 сесії міської ради від 06.06.2025 та укладеного договору оренди земельної ділянки від 27.03.2025 №10 обробляє, на території Луківського старостинського округу нарізні запроектовані польові дороги, загальною площею 10 га.
Також Городенківська міська рада повідомила, що технічна документація із землеустрою на проектні дороги не розроблялася.
Прокурор вважаючи, що порушено порядок передачі землі в оренду, що рішення міської ради та договір оренди не відповідають вимогам земельного законодавства звернувся до суду з позовними вимогами до ФГ "Кадуб".
Щодо наявності підстав для заявлення позову прокурором.
Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 4 ст.53 ГПК України унормовано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 виснувала, що:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб'єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 20.06.2023 у справі №633/408/18, від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц).
У постанові від 20.06.2023 у справі №633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України). Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц).
У постанові від 28.09.2022 у справі №483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі №698/119/18, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 05.07.2023 у справі №912/2797/21.
Конституція України та Закон України «Про прокуратуру» надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави.
Відповідно до положень ст.ст. 13, 14 Конституції України статті 1, частини першої статті 83, частини першої статі 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6,10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями комунальної власності. У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Таким чином, діючим законодавством України передбачено, що Городенківська міська рада наділена правом від імені територіальної громади розпоряджатися землями комунальної власності, тому саме вона є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Тобто, Городенківська міська рада, будучи власником спірної земельної ділянки, повинна діяти в інтересах територіальної громади та виключно у спосіб і у межах повноважень, передбачених законом.
При цьому воля територіальної громади може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади, що беззаперечно в цілому відноситься до інтересів держави.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 02.11.2016 у справі № 6-2161цс16, від 23.11.2016 у справі № 3-1058гс16. Неправомірне набуття права користування на земельну ділянку комунальної власності підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якою згідно ст. 142 Конституції України, в тому числі, є земля, що перебуває у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що в свою чергу завдає істотної шкоди інтересам держави, яка згідно ст. 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.
Отже, єдиним органом, який відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 80, 83 Земельного кодексу України, має виключну компетенцію щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, у тому числі щодо розпорядження спірною земельною ділянкою територіальної громади є Городенківська міська рада Коломийського району Івано-Франківської області, якою прийнято спірне рішення про передачу в оренду земельних ділянок, що на думку прокурора, свідчить про неналежне виконання нею повноважень у сфері земельних відносин.
Беручи до уваги, що Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не визначено інший орган, до повноважень якого віднесено здійснення нагляду (контролю) за додержанням законодавства при здійсненні органами місцевого самоврядування розпорядження земельними ділянками комунальної власності, а порушення вимог земельного законодавства при наданні в користування земельної ділянки комунальної власності допущено Городенківською міською радою Коломийського району Івано-Франківської області, якій законодавством надано відповідні повноваження, якій було відомо про вказані порушення і не вжито заходів щодо їх усунення, у зв'язку з чим керівник Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Городенківської міської ради, з метою відновлення порушених інтересів держави.
Зазначене підтверджується тим, що Городенківська міська рада листом від 19.09.2025 за №4045 повідомила Коломийську окружну прокуратуру про те, що міська рада заходи цивільно-правового характеру не вживала, та не заперечує щодо вжиття заходів реагування прокуратурою в її інтересах.
Надання позивачем лише відповіді прокуратурі на лист (від 16.09.2025 про заявлення позову) без вчинення будь-яких активних дій щодо захисту інтересів держави на землі комунальної власності не спростовує виникнення у прокурора підстав для звернення до суду із позовом, оскільки бездіяльність уповноваженого на захист інтересів держави органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Отже, позивач неналежно здійснював захист інтересів держави у спірних правовідносинах, що у відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надає право прокурору здійснювати представництво у суді. Доказів протилежного суду надано не було.
Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
За змістом ст.14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи ч.1, 2 ст.373 ЦК України та ст.1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1, 2 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з положеннями ч.1-3, 6 ст.123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
За змістом ч.1-3 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст.134 ЗК України визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, в тому числі, надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 37-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5, 6 ст.37-1 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), передаються в оренду без проведення земельних торгів власникам та/або користувачам земельних ділянок, суміжних із земельними ділянками під такими польовими дорогами. Строк оренди таких земельних ділянок становить 7 років.
Передача в оренду земельних ділянок державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, здійснюється за умови забезпечення безоплатного доступу усіх землевласників та землекористувачів до належних їм земельних ділянок для використання їх за цільовим призначенням.
Земельні ділянки під польовими дорогами, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), можуть використовуватися землевласником (землекористувачем) як для проходу (проїзду) до інших земельних ділянок, розташованих у такому масиві, так і для вирощування сільськогосподарської продукції.
Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч.1 ст.79 ЗК України).
Статтею 79-1 ЗК України унормовано, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч.1). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (ч.3). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч.4). Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч.9). Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч.10).
Отже земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20, від 04.03.2021 у справі №922/3463/19.
Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування (ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр»).
Відповідно до п.30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки визначаються на підставі: індексної кадастрової карти (плану); даних, що містяться у Державному земельному кадастрі; відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки, зазначених у документації із землеустрою та відповідному електронному документі.
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно допунктів 49-54 цього Порядку (п.107 вищевказаного Порядку ведення Державного земельного кадастру).
Із системного аналізу обставин, встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності, та наявних в матеріалах справи доказів слідує, що позивач всупереч наведеним вище нормам ЗК України передав відповідачу у користування землі, не сформовані у земельні ділянки, тобто без визначення їх меж, точної площі, місця розташування, які не можуть вважатися ні об'єктом цивільних прав, ні об'єктом оренди.
Кадастровий номер ділянці у розумінні ЗК України, Закону України «Про державний земельний кадастр», постанови КМУ від 17.10.2012 №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» не присвоєний.
Документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) (проектні дороги) на час передачі їх в оренду виготовлена не була.
Рішення прийнято відповідачем на підставі клопотання про надання дозволу на укладення договору оренди, без додержання вимог ст.123 ЗК України. Матеріалами справи справи підтверджується, що таке рішення міська рада прийняла 06.06.2025, тобто вже після укладення договору оренди землі 27.03.2025.
Також відсутні відомості щодо реєстрації відповідного права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Матеріали справи не містять доказів того, що орендар є власником та/або користувачам земельних ділянок, які є суміжними до земель під такими польовими дорогами або чи взагалі на даних землях є польові дороги, що ставить під сумнів законність передачі спірних земель в оренду без проведення земельних торгів, поза конкурентними засадами.
З огляду на викладене у сукупності, суд погоджується з доводами прокурора про порушення Городенківською міською радою вимог земельного законодавства при прийнятті рішення щодо розпорядження землями комунальної власності.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України також визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
У даній справі рішення Городенківської міської ради № 2502-43/2025 від 06.06.2025, яким передано ФГ «Кадуб» в тимчасове користування на умовах оренди земельної ділянки, є незаконним.
Згідно з усталеною судовою практикою позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначених у позові наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення (накази) за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19).
У зв'язку із вищевикладеним, окремі позовні вимоги щодо визнання рішення Городенківської міської ради недійсним та його скасування не є необхідним, доцільним та ефективним способом захисту в даній справі.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЗУ “Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 ЗУ “Про оренду землі»).
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) відповідно до ст. 15 ЗУ “Про оренду землі».
Судом встановлено, що місце розташування переданої в оренду ділянки, яке б давало можливість її ідентифікувати, договором не визначено; земельна ділянка, яка є предметом договору оренди, не є об'єктом цивільних прав; кадастровий номер земельній ділянці не присвоєно; відсутність землеустрою унеможливлює визначити як місце так і розмір ділянки.
Оскільки договір оренди не містить істотної умови договору, то цей договір не є укладеним, отже не має для його сторін юридичних наслідків, та, відповідно, не може вважатись нікчемним правочином договір, який не є укладений.
Також потрібно зауважити, що договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (п. 288.1 ПК України). Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 затверджено типовий договір оренди.
Виходячи із системного аналізу змісту положень статей 179,181,184,187 ГК України, статей 648,649 ЦК України, статей116,124 ЗК України статей 2,6,14-16 Закону України "Про оренду землі" та статей 26,59,73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Верховний Суд вважає, що в розумінні частини 1 статті2 Закону України "Про оренду землі" постанова КМУ №220, якою затверджено Типовий договір оренди землі, є прийнятим відповідно до ЗК України, ЦК України та цього Закону підзаконним нормативно-правовим актом, який у відносинах укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває в державній або комунальній власності, є обов'язковим для застосування сторонами такого договору (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2024 у справі №916/3669/23).
Однак, спірний договір не відповідає типовій формі.
Суд зазначає, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч. 10 ст. 79-1 ЗК). Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України). Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Факт використання земельної ділянки підтверджується листом Городенківської міської ради від 19.09.2025 № 4045 адресованим Коломийській окружній прокуратурі, в якому зазначено, що Фермерське господарство “Кадуб» на підставі рішення 43 сесії міської ради від 06.06.2025 та укладеного договору оренди земельної ділянки від 27.03.2025 №10 обробляє, на території Луківського старостинського округу нарізні запроектовані польові дороги, загальною площею 10 га.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 ЗК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч.1. ст. 391 ЦК України).
Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту - повернення земельної ділянки, якою незаконно користується відповідач, є ефективним, а задоволення позову забезпечить реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів прокурора, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог .
Розподіл судових витрат.
З огляду на приписи ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ухвалив:
позов задовольнити.
Зобов'язати Фермерське господарство «Кадуб», вул. Двірська, буд.7, с. Сновидів, Чортківський район, Тернопільська область, 48455 (ідентифікаційний код: 31877963) повернути Городенківській територіальній громаді в особі Городенківської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи: 04054292) 10,0 га земель під нарізними запроектованими польовими дорогами, які знаходяться на території Луківського старостинського округу, Городенківської територіальної громади, Коломийського району, Івано-Франківської області.
Стягнути з Фермерського господарства «Кадуб», вул. Двірська, буд.7, с. Сновидів, Чортківський район, Тернопільська область, 48455 (ідентифікаційний код: 31877963) витрати по сплаті судового збору на рахунок Івано-Франківської обласної прокуратури в сумі 2 422,40 грн. (Отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483; рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, ДКСУ м. Київ, МФО 820172).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2025.
Суддя Гула У.І.