майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
14 листопада 2025 р. м. Житомир Справа № 906/910/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Воробйова І.Г.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Рудченко М.М. - службове посвідчення № 071186 видане01.03.2023;
від відповідача-1: не прибув;
від відповідача-2: не прибув.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури
до 1) Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області
2) Приватного підприємства "Миролюбівське"
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договорів оренди землі та зобов'язання повернути земельні ділянки
Прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Станишівської сільської ради №1790 від 11.02.2025 "Про передачу в оренду ПП "Миролюбівське" земельних ділянок під проектними/польовими дорогами за межами населених пунктів (с. Миролюбівка, с. Кодня)";
- визнати недійсним договір оренди землі (проектних/польових доріг) від 14.02.2025, укладений між Станишівською сільською радою Житомирського району Житомирської області та ПП "Миролюбівське" про передачу в оренду 6,02 га земель, які знаходяться за межами населених пунктів (с. Миролюбівка) Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області;
- визнати недійсним договір оренди землі (проектних/польових доріг) від 14.02.2025, укладений між Станишівською сільською радою Житомирського району Житомирської області та ПП "Миролюбівське" про передачу в оренду 4,08 га земель, які знаходяться за межами населених пунктів (с. Кодня) Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
- зобов'язати Приватне підприємство "Миролюбівське" (код ЄДРПОУ 36297695) повернути Станишівській об'єднаній територіальній громаді в особі Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04348444) 6,02 га земель під проектними дорогами в межах полів сільськогосподарських угідь, які знаходяться за межами населених пунктів с. Миролюбівка на території Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
- зобов'язати Приватне підприємство "Миролюбівське" (код ЄДРПОУ 36297695) повернути Станишівській об'єднаній територіальній громаді в особі Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04348444) 4,08 га земель під проектними дорогами в межах полів сільськогосподарських угідь, які знаходяться за межами населених пунктів с. Кодня на території Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень та укладенні оспорюваних договорів відповідачами не дотримано обов'язковий порядок передачі в оренду земель комунальної власності, визначений ст. 123 ЗК України та ч. 1 ст. 134 ЗК України. Крім того, умови оспорюваного договору щодо орендної плати за користування земельними ділянками не відповідають вимогам законодавства; оспорюваний договір не відповідає типовій формі договору, затвердженій постановою КМУ №220 від 03.03.2004; відповідне право оренди на спірні землі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
16.09.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач-1 зазначив наступне:
- Вимога прокурора про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради не може вважатись ефективним способом захисту, оскільки це не призводить до відновлення порушених прав та не усуває негативних наслідків рішення. Рішення вичерпало свою дію його виконанням.
- Враховуючи позицію прокурора про те, що оскаржуваний договір оренди землі підписано сторонами, проте державну реєстрацію цього договору (шляхом реєстрації відповідного права оренди) не було здійснено, останній не може вважатися укладеним. Тому, на думку відповідача-1, неможливо взнати недійсним договір, який не укладено, а тому позовні вимоги в частині визнання договорів недійсними не підлягають задоволенню.
- Також відповідач-1 вважає. що долучені до позову матеріали одержані з порушенням закону (можуть бути зібрані в рамках фактового кримінального
19.09.2025 через систему "Електронний суд" від прокурора надійшла відповідь на відзив.
Господарський суд ухвалою від 24.09.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
01.10.2025 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку на подачу доказів у даній справі. Також відповідач-1 просив долучити до матеріалів справи копію рішення 50 сесії восьмого скликання Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 1919 з додатком № 2. Даний доказ, на думку відповідача-1, підтверджує, що Станишівською сільською радою вживаються заходи формування переданих в оренду земель під проектними польовими дорогами, а позов є передчасним.
13.11.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшла заява про розгляд справи у відсутність його представника, до якої додано копію заяви ПП "Миролюбівське" від 24.12.2024 за вих. № 24/12/24-1 належної якості.
Також відповідач-1 наголошував, що позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у відзиві та просив відмовити в задоволення позову.
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач-1 в судове засідання уповноваженого представника не направив. Як зазначалося раніше, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у відсутність його представника.
Відповідач-2 не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться рекомендоване повідомлення про вручення адресату поштового відправлення.
Оскільки явка представників відповідачів в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача-2, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка згаданих представників та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2024 до Станишівської сільської ради із заявою №24/12/24-1 від 24.12.2024 звернулось Приватне підприємство "Миролюбівське", відповідно до якої просить надати йому в оренду земельні ділянки під проектними польовими дорогами, які обробляє підприємство, загальною площею 10,1 га, які розташовані на території Станишівської сільської ради (за межами населених пунктів с. Миролюбівка та с.Кодня). До заяви підприємством додано Схеми розташування земельних ділянок, в яких відображено схематичне зображення земельних ділянок із позначенням польових доріг між земельними ділянками, які бажає товариство отримати в оренду.
На підставі даної заяви Станишівською сільською радою прийнято рішення № 1790 від 11.02.2025 "Про передачу в оренду ПП "Миролюбівське" земельних ділянок під проектними/польовими дорогами за межами населених пунктів (с.Миролюбівка, с. Кодня)", яким вирішено передати в оренду товариству такі земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 6,02 га за межами села Миролюбівка (пункт 1 рішення) та загальною площею 4,08 га за межами села Кодня (пункт 2 рішення).
На підставі згаданого вище рішення 14.02.2025 між Станишівською сільською радою (орендодавець) ПП "Миролюбівське" (орендар) укладено два договори оренди землі (проектних/польових доріг) (а.с. 20-25).
Дані договори 14.02.2025 зареєстровані у Станишівській сільській раді Житомирського району Житомирської області:
- за №11-18/11 - договір оренди землі (проектних/польових доріг) загальною площею 4,08 га за межами с. Кодня;
- за №11-18/10 - договір оренди землі (проектних/польових доріг) загальною площею 6,02 га за межами с. Миролюбівка.
Умови згаданих договорів є ідентичними, крім орендованих площ земельних ділянок, їх місцем розташування та розміром орендної плати.
Пунктом 1 договорів передбачено, що орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки під проектними дорогами в межах полів сільськогосподарських угідь (рілля), які знаходяться за межами населених пунктів с. Кодня (с. Миролюбівка) на території Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області і надалі за текстом даного Договору іменуються як Земельні ділянки або Об'єкт оренди.
Пунктом 2 визначено, що в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 4,08 га, в т. ч. ріллі 4,08 га та 6,02 га, в т. ч. ріллі 6,02 га відповідно. Земельні ділянки, що передаються в оренду відповідно до цього договору, належать орендодавцю на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельного кодексу України.
Договір укладено на 7 років, (п. 8 договорів)
В розділі договору "Умови використання земельної ділянки" визначено, що земельна ділянка передається в оренду з метою забезпечення врегулювання питань ефективного та раціонального використання земель сільськогосподарського призначення (п. 15 договорів).
У п. 17 договорів наголошено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту відведення.
Передача земельної ділянки орендарю здійснюється після підписання договору за актом приймання-передачі (п. 19 договорів).
Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами (п. 20 договорів).
Орендодавець має право: контролювати та вимагати від орендаря використання земельної ділянки у відповідності до мети, визначеної даним договором, забезпечення екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі, своєчасного внесення орендної плати (п. 27 договорів).
Орендодавець зобов'язаний: передати орендарю за актом приймання-передачі у належному стані та у визначених межах земельну ділянку згідно з цим договором (п. 28 договорів).
Пунктом 30 передбачено, що орендар зобов'язаний, в тому числі:
- приступити до використання орендованої земельної ділянки після її приймання за актом;
- використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у пункті 15 цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі;
- здійснювати заходи щодо поліпшення стану земельної ділянки.
Також, сторонами договорів підписано Акти прийому-передачі земельних ділянок під проектними/польовими дорогами від 14.02.2025 (а.с. 22, 25).
Прокурор, вважаючи, що зазначені рішення Станишівської сільської ради є незаконним та підлягають скасуванню судом, договори визнанню недійсними, а землі поверненню Станишівській ОТГ, звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 виснувала, що:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб'єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 20.06.2023 у справі №633/408/18, від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц).
У постанові від 20.06.2023 у справі №633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України). Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц).
У постанові від 28.09.2022 у справі №483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі №698/119/18, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 05.07.2023 у справі №912/2797/21.
У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.
Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.
При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.08.2024 у справі №922/1156/21.
Конституція України та Закон України "Про прокуратуру" надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави.
Згідно з положеннями ст.ст. 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 4, 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону земель", до повноважень Станишівської сільської ради у галузі охорони земель належать, зокрема: організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель, економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону.
Даний позов подано самостійно прокурором в інтересах держави, а заявлені вимоги аргументовано тим, що Станишівська сільська рада, яка є органом місцевого самоврядування, наділеним повноваженнями щодо розпорядження землями комунальної власності та здійснення контролю за їх використанням, приймаючи оскаржуване рішення та передаючи у користування спірні землі, порушила вимоги земельного законодавства, а відтак має виступати відповідачем, що водночас процесуально позбавляє її можливості бути позивачем у даній справі. Оскаржуваним рішенням та оспорюваним договором оренди порушено інтереси держави щодо охорони земельних ресурсів, їх раціонального та ефективного використання з максимально вигідним економічним результатом, що утруднює належне виконання державою своїх соціально-економічних функцій.
Інші органи державної влади чи місцевого самоврядування не наділенні повноваженнями на пред'явлення позову з відповідними вимогами на захист земельних прав та інтересів держави та територіальної громади.
Зважаючи на викладене, прокурор правомірно визначив Станишівську сільську раду одним з відповідачів у цій справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Станишівської сільської ради № 1790 від 11.02.2025, господарський суд зазначає наступне.
Прокурор, звертаючись з даним позовом, посилався на те, що під час винесення спірного рішення селищною радою не було дотримано визначеного ст. 123 ЗК України обов'язкового порядку передачі в оренду земель комунальної власності, що є порушенням норм чинного законодавства. Підстави для позаконкурентного надання у користування спірних земель у селищної ради були відсутні, що свідчить про порушення сторонами ч. 1 ст. 134 ЗК України, а тому належним способом захисту, у даному випадку, є звернення до суду із позовом про скасування цього рішення органу місцевого самоврядування.
Натомість згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а його скасування не дасть змоги позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, якщо рішення органу державної влади, місцевого самоврядування виконане, вимога про визнання такого рішення недійсним не відповідає належному способу захисту, бо її задоволення не приводить до відновлення прав позивача. При цьому, якщо таке рішення не відповідає закону, воно не створює тих наслідків, на які спрямоване. Тому немає потреби оскаржувати таке рішення - позивач може обґрунтовувати свої вимоги, зокрема, незаконністю такого рішення.
У даній справі прокурор звернувся з вимогою до Станишівської сільської ради, як до відповідача-1, про визнання недійсним рішення № 1790 від 11.02.2025 "Про передачу в оренду ПП "Миролюбівське" земельних ділянок під проектними/польовими дорогами за межами населених пунктів (с. Миролюбівка, с. Кодня)".
В той же час, судом встановлено, що на виконання рішення Станишівської сільської ради № 1790 від 11.02.2025 відповідачами укладено оспорювані договори оренди землі (проектних/польових доріг) від 14.02.2025.
З таких міркувань та з огляду на те, що оспорюване рішення органу місцевого самоврядування вже виконане на час звернення прокурора з позовом до суду шляхом укладення договорів оренди землі (проектних/польових доріг) (площею 4,08 га та 6,02 га) від 14.02.2025, визнання зазначеного рішення недійсним не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності укладення цього договору та повернення набутого за ним або відшкодування шкоди (за наявності підстав). Тому в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення слід відмовити через неефективність обраного прокурором способу захисту прав.
Отже, дана позовна вимога є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі (проектних/польових доріг) (площею 4,08 га та 6,02 га) від 14.02.2025, суд зазначає слідуюче.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Згідно з ч. ч. 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Положеннями частин 1, 7 статті 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
За змістом статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Частинами першою та другою статті 116 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Стаття 123 ЗК України визначає порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.
Відповідно до частини першої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Частиною 2 стаття 123 ЗК України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За змістом частин першої-третьої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 134 ЗК України).
За змістом частини другої статті 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 37-1 цього Кодексу.
Відповідно до частин 5-6 статті 37-1 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), передаються в оренду без проведення земельних торгів власникам та/або користувачам земельних ділянок, суміжних із земельними ділянками під такими польовими дорогами. Строк оренди таких земельних ділянок становить 7 років.
Передача в оренду земельних ділянок державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, здійснюється за умови забезпечення безоплатного доступу усіх землевласників та землекористувачів до належних їм земельних ділянок для використання їх за цільовим призначенням.
Земельні ділянки під польовими дорогами, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), можуть використовуватися землевласником (землекористувачем) як для проходу (проїзду) до інших земельних ділянок, розташованих у такому масиві, так і для вирощування сільськогосподарської продукції.
Згідно з абзацом 8 частини першої статті 1 Закону України "Про землеустрій" масив земель сільськогосподарського призначення - сукупність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що складаються з сільськогосподарських та необхідних для їх обслуговування несільськогосподарських угідь (земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами, лінійними об'єктами, об'єктами інженерної інфраструктури, а також ярами, заболоченими землями, іншими угіддями, що розташовані всередині земельного масиву), мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об'єктами тощо).
Згідно з частинами 1-5, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Як встановлено господарським судом, на виконання рішення Станишівської сільської ради № 1790 від 11.02.2025 укладено договори оренди землі (проектних/польових доріг) (площею 4,08 га та 6,02 га) від 14.02.2025, згідно яких Станишівська сільська рада передала, а ПП "Миролюбівське" прийяло у строкове платне користування земельні ділянки під проектними дорогами в межах полів сільськогосподарських угідь (рілля) за межами населених пунктів с. Кодня та с. Миролюбівка на території Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області і надалі за текстом даного договору іменуються як земельні ділянки або об'єкт оренди.
В пунктах 17 оспорюваних договорів вказано, що передача земельних ділянок в оренду здійснюється без розроблення проекту відведення.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що ст. 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
При цьому в користування може бути передана лише сформована земельна ділянка на підставі відповідної документації із землеустрою (проекту із землеустрою або технічної документації із землеустрою) у встановленому ст. 123 ЗК України порядку (щодо комунальних земель). У разі наявності у суб'єкта бажання отримати у користування (оренду) землі держаної або комунальної власності, що не сформовані в окремі земельної ділянки, він звертається до відповідного органу із заявою про надання дозволу на виготовлення такої документації із землеустрою, та лише після отримання дозволу, виготовлення документації та її затвердження може отримати у користування такі землі.
Господарський суд звертає увагу на те, що спірне рішення селищною радою винесено на підставі заяв, без наявності документації щодо землеустрою, та в оренду передано землі, що не були сформовані у встановленому законом порядку; сільською радою передано у користування орендарю земельні ділянки без визначення їх меж та/або точного місця розташування.
Також суд наголошує, що дані "польові дороги" є лише проектними, про що зазначено в спірному рішенні селищної ради та договорі оренди, а отже, вони не є сформованими та визначеними в натурі іншим чином.
Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що у відповідача-1 були відсутні підстави для поза конкурентного надання у користування орендарю земельних ділянок площею 4,08 га та 6,02 га на підставі рішення від 11.02.2025 № 1790, що свідчить про те, що рішення сільською радою прийнято з порушенням вимог ст. 123, ч. 1 ст. 134 ЗК України.
Отже, враховуючи те, що спірні правочини укладені на основі рішення Станишівської сільської ради № 1790 від 11.02.2025, яке прийнято з порушеннями вимог земельного законодавства, суд вважає, що договори оренди землі (проектних/польових доріг) (площею 4,08 га та 6,02 га) від 14.02.2025 підлягають визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача-2 ПП " Миролюбівське" повернути Станишівській об'єднаній територіальній громаді в особі Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області 4,08 га та 6,02 га земель під проектними дорогами, суд зазначає наступне.
Частинами 1, 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.
Відповідно до ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об'єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів.
Недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов'язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю. Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину.
У разі, якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, і таке майно залишається у набувача, то позов про визнання правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності правочину є ефективним способом захисту.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договорів оренди землі (проектних/польових доріг) від 14.02.2025 відповідачами 14.02.2025 підписано акт приймання-передачі земельних ділянок площею 4,08 га та 6,02 га (а.с. 22 та 25).
Даними актами приймання-передачі земельних ділянок від 14.02.2025 підтверджується передання відповідачем-1 та отримання відповідачем-2 згаданих вище земель.
Тому враховуючи те, що договори оренди землі (проектних/польових доріг) від 14.02.2025 укладено з порушенням вимог земельного законодавства, та суд дійшов висновку про їх недійсність, тому позовні вимоги про зобов'язання ПП "Миролюбівське" повернути Станишівській об'єднаній територіальній громаді в особі Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області 4,08 га та 6,08 га земель під проектними дорогами в межах полів сільськогосподарських угідь, які знаходяться за межами населених пунктів с. Кодня, с. Миролюбівка на території Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів оренди землі (проектних/польових доріг) від 14.02.2025 та зобов'язання повернути орендовані землі обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним договір оренди землі (проектних/польових доріг) від 14.02.2025, укладений між Станишівською сільською радою Житомирського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04348444) та Приватним підприємством "Миролюбівське" (код ЄДРПОУ 36297695) про передачу в оренду 6,02 га земель, які знаходяться за межами населених пунктів (с. Миролюбівка) Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
3. Визнати недійсним договір оренди землі (проектних/польових доріг) від 14.02.2025, укладений між Станишівською сільською радою Житомирського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04348444) та Приватним підприємством "Миролюбівське" (код ЄДРПОУ 36297695) про передачу в оренду 4,08 га земель, які знаходяться за межами населених пунктів (с. Кодня) Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
4. Зобов'язати Приватне підприємство "Миролюбівське" (12453, Житомирська область, Житомирський район, с. Миролюбівка, вул. Петровського, 1, код ЄДРПОУ 36297695) повернути Станишівській об'єднаній територіальній громаді в особі Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (12430, Житомирська область, Житомирський район, с. Станишівка, вул. Кооперативна, 3, код ЄДРПОУ 04348444) 6,02 га земель під проектними дорогами в межах полів сільськогосподарських угідь, які знаходяться за межами населених пунктів с. Миролюбівка на території Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
5. Зобов'язати Приватне підприємство "Миролюбівське" (12453, Житомирська область, Житомирський район, с. Миролюбівка, вул. Петровського, 1, код ЄДРПОУ 36297695) повернути Станишівській об'єднаній територіальній громаді в особі Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (12430, Житомирська область, Житомирський район, с. Станишівка, вул. Кооперативна, 3, код ЄДРПОУ 04348444) 4,08 га земель під проектними дорогами в межах полів сільськогосподарських угідь, які знаходяться за межами населених пунктів с. Кодня на території Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
6. Стягнути з Приватного підприємства "Миролюбівське" (12453, Житомирська область, Житомирський район, с. Миролюбівка, вул. Петровського, 1, код ЄДРПОУ 36297695)
- на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950) 6 056,00 грн. витрат по оплаті судового збору.
7. Стягнути з Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (12430, Житомирська область, Житомирський район, с. Станишівка, вул. Кооперативна, 3, код ЄДРПОУ 04348444)
- на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950) 6 056,00 грн. витрат по оплаті судового збору.
8. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 24.11.25
Суддя Кудряшова Ю.В.
Список розсилки:
1 - Житомирській окружній прокуратурі в Електронний кабінет
2 - відповідачу Станишівській сільській раді в Електронний кабінет
3 - відповідачу ПП "Миролюбівське" (рек. з повід.)