майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
13 листопада 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1230/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Воробйова І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Яхьяєва Д.Н. - представник, діє на підставі довіреності від 19.12.2024;
від відповідача: Кімак З.К. - представник, діє на підставі довіреності від 31.12.2024 №4695/10.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради
про стягнення 164 216,48 грн. (з урахуванням заяви (вх №г.с. 01-44/3028/25 від 29.09.2025) про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу)
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 6 296 115,21 грн. основного боргу, 149 726,79 грн. пені, 14 489,69 грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
29.09.2025 та 03.10.2025 через систему "Електронний суд" від позивача до суду надійшла заява за вх №г.с. 01-44/3028/25 та вх №г.с. 01-44/3105/25 про закриття провадження у справі №906/1230/25 в частині стягнення 6 296 115, 21 грн. основного боргу. В обґрунтування заяви зазначено, що відповідачем після відкриття провадження у справі сплачений основний борг в розмірі 6 296 115, 21 грн., згідно платіжної інструкції №134 від 23.09.2025 та довідки щодо стану розрахунків від 29.09.2025.
01.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання вх № 01-44/3069/25 про зменшення розміру пені на 90%.
В обґрунтування даного клопотання відповідач посилався на те, що 18.08.2022 підписано закон №2479-ІХ, що регулює відносини на ринку природного газу та у сфері теплопостачання. Згідно з законом, в Україні на період дії воєнного стану та шести місяців після його закінчення діятиме мораторій на підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) та послуги з постачання гарячої води для всіх категорій споживачів. Проте, державою не в повному обсязі відшкодовується в установленому законодавством порядку заборгованість з різниці в тарифах, яка виникла через прийняття вказаного вище Закону про встановлення Мораторію на підвищення тарифів, що в свою чергу, призводить до неможливості відповідачем виконувати свої зобов'язання в повному обсязі. Тому станом на день подання відзиву загальна сума по різниці між затвердженими тарифами і фактичними витратами що виникли в зв'язку з несвоєчасним введенням тарифів на теплову енергію складає більше 500 млн. грн. Отже, у випадку компенсації різниці в тарифі відповідач би повністю закрив суму боргу перед позивачем.
Також відповідач звертав увагу суду на те, що підприємство належить до комунальної форми власності, не є кінцевим споживачем природного газу та є збитковим, заборгованість виникла за невеликий період часу (липень, серпень 2025 року). Просив врахувати складне матеріальне становище підприємства та ситуацію що склалась, а також врахувати, що порушення зобов'язання перед позивачем не завдало останньому збитків, оскільки таких доказів суду не подано.
16.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, в яких звертав увагу суду на те, що відповідач тривалий період прострочує виконання своїх зобов'язань, тому зменшення розміру пені не забезпечить балансу інтересів сторін та надасть відповідачу необґрунтовані переваги, зокрема за наявності систематичних порушень умов Договору. Позивача є оператором газорозподільної системи, а зменшення пені на 90% фактично нівелюватиме значення пені як виду цивільної відповідальності за порушення зобов'язання та сприятиме допущенню Відповідачем нових порушень умов укладеного Договору.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.10.2025 закрито провадження у справі №906/1230/25 в частині стягнення 6 296 115,21 грн. основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, а також закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Отже, в подальшому справа розглядається щодо 149 726,79 грн. пені, 14 489,69 грн. 3% річних.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити, заперечувала проти задоволенні клопотання щодо зменшення розміру пені.
Представник відповідача в судовому засіданні просить задовольнити клопотання про зменшення розміру пені.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
01.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" (оператор ГРМ) та Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (споживач) укладено Типовий договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), шляхом підписання споживачем заяви-приєднання №LF00NT023 від 01.09.2023.
Відповідно до п. 1.3 типового договору розподілу природного газу, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу".
Пунктом 2.1. типового договору розподілу природного газу встановлено, що за цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Згідно з п. 6.4 типового договору розподілу природного газу, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
У відповідності до п. 6.6. типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до положень п. 8.2 типового договору розподілу природного газу, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно інформації ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" розподіл природного газу здійснюється до 53 об'єктів КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради.
Відповідно до акту №ЖИТ014248 від 31.07.2025 позивачем надано відповідачу послуги з розподілу природного газу у липні 2025 року у кількості 4 217 570,61 м. куб. на загальну суму 8 603 844,05 грн. з ПДВ.
Вказаний акт підписаний представниками сторін без будь-яких зауважень.
Натомість, відповідач сплатив лише 2 307 728,84 грн. вартості наданих послуг.
Станом на день пред'явлення позову за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 6 296 115,21 грн., що підтверджується довідкою щодо стану розрахунків від 07.09.2025.
Після відкриття провадження у справі, відповідач сплатив позивачу грошові кошти в сумі 6 296 115,21 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 134 від 23.09.2025.
Ухвалою суду від 16.10.2025 закрито провадження у справі №906/1230/25 в частині вимог про стягнення з відповідача 6 296 115,21 грн. основного боргу, на підставі пункту 2 частини 1 ст. 231 ГПК України.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Правовідносини у справі виникли на підставі укладеного між сторонами типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), шляхом підписання споживачем заяви-приєднання №LF00NT023 від 01.09.2023 року, який за своє правовою природою є договором про надання послуг та регулюється главою 63 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Нормами статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У статті 905 ЦК України зазначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (далі - кодекс ГРМ) визначено, що договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.
Відповідно до абзаців 1-2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Разом з тим, у абзаці 1 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ унормовано, що річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Як зазначалося раніше, позивачем протягом спірного періоду в повному обсязі виконано зобов'язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи та розподілу належних йому об'ємів (обсягів) природного газу.
Натомість, як встановлено судом, станом на момент звернення позивача з даним позовом, відповідачем було проведено оплату за отримані у липні 2025 року послуги за актом №ЖИТ014248 від 31.07.2025 з розподілу природного газу лише частково - на суму 2 307 728,84 грн. Неоплаченою залишилася заборгованість у розмірі 6 296 115,21 грн.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України, визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності до п. 6.6. типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Після відкриття провадження у справі, відповідачем було сплачено заборгованість в сумі 6 296 115,21 грн. (основний борг) та закрито провадження в цій частині на підставі пункту 2 частини 1 ст.231 ГПК України.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості послуг, наданих в липні 2025 року, позивачем нараховано до стягнення 149 726,79 грн. пені, 14 489,69 грн. 3% річних.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 ст. 612 ЦК України).
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Розмір пені, що стягується в судовому порядку, обмежений статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено, що сторони у п. 8.2. типового договору погодили пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.
Суд перевіривши розрахунок пені, встановив, що такі нарахування здійснені відповідно до умов договору і приписів чинного законодавства та є арифметично вірними.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Суд перевіривши розрахунок 3% річних, дійшов висновку, що останній є арифметично правильним та обґрунтованим.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені на 90%, яке представник відповідача підтримала в судовому засіданні. В свою чергу представник позивача заперечила проти його задоволення.
Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 ЦК України та статті 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінуванням боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов'язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Проаналізувавши доводи сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності; враховуючи інтереси обох сторін; з огляду на обставини, на які посилається відповідач у поданому ним клопотанні та наявні в матеріалах справи докази; приймаючи до уваги погашення відповідачем заборгованості у повному обсязі станом на дату розгляду справи; зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем збитків, а також те, що інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред'явлення вимог про стягнення 3% річних; враховуючи встановлені судом обставини щодо причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання та поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов'язання, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені на 30%, що становить 104 808,75 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
При цьому, зменшуючи розмір пені до 104 808,75 грн., суд виходить із того, що неустойка є стимулюванням належного виконання договірних зобов'язань, а надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76,77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 104 808,75 грн. пені та 14 489,69 грн. 3% річних. В решті позовних вимог суд відмовляє у зв'язку зі зменшенням заявленої до стягнення суми, за клопотанням відповідача.
При розподілі судових витрат, суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та частини 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосуванням судом права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені на 30% - до 104 808,75 грн.
3. Стягнути з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, Житомирська область, м. Житомир, вул. Київська, буд. 48, код ЄДРПОУ 35343771)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 44907200) в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (10002, Житомирська область, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35; код ЄДРПОУ 45204957):
- 104 808,75 грн. пені;
- 14 489,69 грн. 3% річних;
- 1 970.60 грн. витрат по сплаті судового збору.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 24.11.25
Суддя Кудряшова Ю.В.
Список розсилки:
1 - позивачу в Електронний кабінет
2 - відповідачу в Електронний кабінет