вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
24.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4381/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНІАМАЙ", м. Дніпро
про стягнення
Представники:
Від позивача: Калінський Сергій Віталійович, виписка з ЄДР, представник
Від відповідача: не з'явився
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України " (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНІАМАЙ" (далі - відповідач):
- визнати недійсними п.п. 1.1. та 3.1 договору від 14.02.2023 № 33-К-23 (зі змінами) у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, укладеного між Державною установою “Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛЕНІАМАЙ» (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОРЕН РІТЕЙЛ»);
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕНІАМАЙ» на користь Державної установи “Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» безпідставно набутих коштів по договору від 14.02.2023 № 33-К-23 (зі змінами).
Ухвалою від 13.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 02.09.2025.
15.08.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення по справі.
27.08.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю повноважного представника в іншому судовому засіданні.
02.09.2025 в судове засідання сторони не з'явилися.
Ухвалою від 02.09.2025 клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено підготовче засідання на 30.09.2025.
22.09.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 30.09.2025 Позивач свого представника не направив, про дату та час повідомлений належним чином.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.
Ухвалою від 30.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 28.10.2025.
В судове засідання 28.10.2025 Позивач свого представника не направив, про дату та час повідомлений належним чином.
Ухвалою від 28.10.2025 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 24.11.2025.
24.11.2025 Відповідач представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
В судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.
Позивач підтримав позовні вимоги.
Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
24.11.2025 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» та постачальниками товару, в тому числі і з ТОВ «ТОРЕН РІТЕЙЛ», було укладено Рамкову угоду від 31.01.2022 №14-К-22 (ідентифікатор закупівлі UA-2021-08-03-002398-c) (далі - рамкова угода № 14-К-22).
За результатами відбору зазначеної Рамкової угоди від 31.01.2022 №14- К-22 Генеральною дирекцією ДКВС України укладено договір від 14.02.2023 № 33-К-23 (далі - договір № 33-К-23) з ТОВ «ТОРЕН РІТЕЙЛ» на придбання товару у кількості 360 000,0,00 кг по ціні 144,17 грн з ПДВ за одиницю товару, тарою і транспортними витратами. Загальна сума вартості товару з ПДВ, тарою і транспортними витратами 51 901 200,00 грн. (UA-2023-01-30-004338-а).
В подальшому Державною аудиторською службою України проведено ревізію закупівлі - відкриті торги з особливостями на закупівлю послуг код CPV згідно ДК 021-2015: 15220000-2 м'ясо (яловичина І категорії, блок із м'яса на кістках (яловичина) першого сорту заморожений).
Згідно із, зазначеним в акті ревізії, листом ДПС від 03.01.2025 № 42/5/99-00-12-01-03- 05, за даними інформаційно-комунікаційних систем ДПС: - товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРЕН РІТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 44148420) - дата реєстрації платником ПДВ 01.02.2021, період перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.2022 по 31.03.2022 та з 01.08.2023 по 30.09.2024 є платником спрощеної системи оподаткування 3 групи єдиного податку зі ставкою єдиного податку 2% з 01.04.2022 по 31.07.2023, дата анулювання реєстрації платника спрощеної системи оподаткування 31.07.2023, що міститься у вільному доступі на сайті tax.gov.ua.
Позивач вказує, що, оскільки до ціни зазначеного договору помилково включено суму ПДВ, яку в подальшому перераховано покупцем в якості оплати за товар, ТОВ «ТОРЕН РІТЕЙЛ» безпідставно набув кошти в розмірі суми ПДВ, а саме 8 650 200,00 грн (ПДВ у розмірі 20% від суми поставленого товару - 51 901 200,00 грн у березні-травні 2023 року (по 05.05.2023).
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв'язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Слід також відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).
Слід відзначити, що всі поштові відправлення на адресу відповідача, в яких, зокрема, містилася ухвала суду від 13.08.2025, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" від 30.08.2025 "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 205-209).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 30.08.2025 вважається врученою відповідачу у паперовому вигляді - 30.08.2025.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 13.08.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий один місяць господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.
Отже, станом на 24.11.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності правових підстав для визнання недійсними п.п. 1.1. та 3.1 договору від 14.02.2023 № 33-К-23 (зі змінами) у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, укладеного між Державною установою “Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛЕНІАМАЙ» (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОРЕН РІТЕЙЛ») та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕНІАМАЙ» на користь Державної установи “Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» 8 650 20,00 грн. безпідставно набутих коштів по договору від 14.02.2023 №33-К-23 (зі змінами).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, Генеральною дирекцією ДКВС України (надалі - Позивач, Генеральна дирекція ДКВС України або Замовник) через авторизований електронний майданчик (електронну систему PROZORRO) було розміщено оголошення (UA-2021-08-03-002398-c) про проведення процедури закупівлі - відкриті торги (за рамковою угодою) «ДК021-2015: 15110000-2» М'ясо (яловичина I категорії, блок із м'яса на кістках (яловичина) першого сорту заморожений) в кількості 5 633 200 кг, строк поставки до 15 грудня 2024 року, очікувана вартість предмета закупівлі 816 672 160,00 гривень з ПДВ.
Згідно з протоколом розкриття тендерних пропозицій UA-2021-08-03-002398-c (дата розкриття тендерної пропозиції 10.01.2022), інформація щодо ціни тендерної пропозиції до початку аукціону та після закінчення аукціону, у тому числі: ТОВ «ЛЕНІАМАЙ» (попередня назва ТОВ «ТОРЕН РІТЕЙЛ»)- 816 250 680,00 грн з ПДВ.
За наслідками проведення торгів між Державною установою “Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» та постачальниками товару, зокрема, з ТОВ «ТОРЕН РІТЕЙЛ», було укладено Рамкову угоду від 31.01.2022 №14-К-22 (ідентифікатор закупівлі UA-2021-08-03-002398-c) (далі - рамкова угода № 14-К-22).
Відповідно до пункту 1.1. рамкової угоди №14-К-22 предметом угоди є закупівля м'яса (закупівля код CPV згідно ДК 021-2015: 15110000-2 - М'ясо (яловичина I категорії, блок із м'яса на кістках (яловичина) першого сорту заморожений) (далі - товар).
Пунктом 2.1. та 2.2. рамкової угоди визначено, що договір про закупівлю укладається між Покупцем та Постачальником, що пройшов відбір. Для проведення відбору, Постачальникам, що підписали цю Угоду, надсилається запрошення подати пропозиції щодо укладення договору про закупівлю за рамковою угодою.
Згідно з пунктом 2.3. рамкової угоди критерієм оцінки пропозицій учасників є ціна.
Пунктом 3.2 рамкової угоди визначено, що договір про закупівлю укладається за формою, визначеною в додатку № 2 до цієї угоди. Всі істотні умови договору про закупівлю визначені у додатку № 2 до цієї угоди, окрім умов щодо конкретного обсягу поставки, умови надання забезпечення виконання договору про закупівлю, та ціни за одиницю товару, а також умов про загальну ціну договору про закупівлю, які визначаються на підставі запрошення Покупця подати пропозиції щодо укладання договору про закупівлю та на підставі пропозиції Постачальника-переможця сформованої за результатами відбору.
Згідно з пунктом 5.1 рамкової угоди термін дії угоди включно до 31.12.2024. Угода вважається укладеною у разі її підписання не менше ніж трьома Постачальниками.
Рамкова угода підписана сторонами та скріплена печатками без зауважень та заперечень до неї.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що рамкова угода визнавалася недійсною в судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію рамкової угоди. Відтак, рамкова угода №14-К-22 від 31.01.2022 була чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Між сторонами підписано технічну специфікацію (додаток №1), відповідно до умов якої сторони визначили найменування товару, вимоги до якості, технічні вимоги до товару та орієнтовну кількість товару.
Додатком № 2 до рамкової угоди визначено проєкт договору про закупівлюяким передбачено здійснити Продавцем продаж та відвантаження товару по ціні за одиницю виміру товару з ПДВ, тарою і транспортними витратами, загальною сумою вартості товару з ПДВ, тарою і транспортними витратами.
Умовами проєкту договору про закупівлю (пункти 1.1, 3.1) (додаток № 2 до рамкової угоди) визначено, що ціна цього договору визначена з ПДВ. Ціна договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставки на умовах договору, передачі, усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені щодо поставки товару.
Крім того, пунктом 11.1. проєкту договору про закупівлю (додаток № 2 до рамкової угоди) передбачено, що умови цього договору не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків, передбачених законодавством про здійснення публічних закупівель.
Пунктом 2.6. рамкової угоди передбачено, що відбір здійснюється із застосуванням електронної системи закупівель у відповідності до Закону України “Про публічні закупівлі» та Особливостей закупівель за рамковими угодами та їх укладення (із змінами).
Додатком №3 до рамкової угоди сторони визначили орієнтовні місця поставки товару, який планується до постачання.
Додатки №№ 1, 2, 3 підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень до них.
Згідно із Звітом про результати проведення процедури закупівлі UA-2023-01-30- 004338-а (дата формування 06.02.2023) ДК021-2015: 15110000-2 М'ясо (яловичина І категорії, блок із м'яса на кістках (яловичина) першого сорту заморожений) закупівля товару в кількості 360 000,0,00 кг до 20.05.2023, ціна пропозиції ТОВ «ТОРЕН РІТЕЙЛ» до початку та після закінчення аукціону 51 901 200,00 грн, у тому числі ПДВ 8 650 200,00 гривень.
Таким чином, за результатами відбору зазначеної Рамкової угоди від 31.01.2022 №14- К-22 Генеральною дирекцією ДКВС України укладено договір від 14.02.2023 № 33-К-23 (далі - договір № 33-К-23) з ТОВ «ТОРЕН РІТЕЙЛ» на придбання товару у кількості 360 000,0,00 кг по ціні 144,17 грн з ПДВ за одиницю товару, тарою і транспортними витратами. Загальна сума вартості товару з ПДВ, тарою і транспортними витратами 51 901 200,00 грн. (UA-2023-01-30-004338-а).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що Продавець зобов'язується у 2023 році продати і відвантажити ДК 021-2015: 15110000-2 М'ясо (яловичина I категорії, блок із м'яса на кістках (яловичина) першого сорту заморожений) (далі - товар) в обсязі та асортименті згідно з рознарядками Покупця відповідно до його потреби, а Покупець- забезпечити приймання та оплату товару за цінами, згідно з умовами цього договору, а саме: яловичина І категорії, блок із м'яса на кістках (яловичина) першого сорту заморожений в кількості 360 000,0,00 кг по ціні 144,17 грн з ПДВ, тарою і транспортними витратами на загальну суму 51 901 200,00 грн з ПДВ, тарою і транспортними витратами.
Згідно з пунктом 3.1 договору № 33-К-23 ціна договору становить 51 901 200,00 грн, у тому числі ПДВ 8 650 200,00 грн, ціна договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставки на умовах договору, передачі, усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені щодо поставки товару.
Пунктом 5.1. договору визначено строк поставки товару за договором № 33-К-23 до 20.05.2023.
Пунктом 5.2 договору № 33-К-23 встановлено, що Продавець поставку товару здійснює на умовах DDP (Інкотермс 2010), за адресами, що вказані в рознарядках Покупця.
Пунктом 10.1. договору визначено термін дії договору до 31.12.2023.
14.02.2023 року укладено додаткову угоду № 1 до договору від 14.02.2023 № 33-К-23, якою внесено зміни до договору, у тому числі:
-пункт 1.1. договору викладено у наступній редакції: Продавець зобов'язуєтеся у 2023 році продати та відвантажити «ДК 021-2015: 15110000-2 М'ясо (яловичина I категорії, блок із м'яса на кістках (яловичина) першого сорту заморожений)» (далі - товар) в обсязі та асортименті згідно з рознарядками Покупця відповідно до його потреби, а Покупець - забезпечити приймання та оплату товару за цінами, згідно з умовами договору № 33-К-23, у тому числі: яловичина І категорії, блок із м'яса на кістках (яловичина) першого сорту заморожений в кількості 360 000,00 кг по ціні за одиницю товару 144,17 грн з податками та зборами, тарою і транспортними витратами на загальну суму 51 901 200,00 грн з податками та зборами, тарою і транспортними витратами.
- пункт 3.1 договору викладено у наступній редакції: 3.1. Ціна договору становить 51 901 200,00 грн, у тому числі обов'язкові податки та збори. Ціна договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставки на умовах договору, передачі, усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені щодо поставки товару.
На виконання умов договору № 33-К-23, із змінами ТОВ «ТОРЕН РІТЕЙЛ» поставлено товар, що підтверджується актами приймання матеріальних цінностей на склади Державної установи «Генеральної дирекції ДКВС України».
Згідно з доданими до позову видатковими накладними, рахунками-фактурами ТОВ «ТОРЕН РІТЕЙЛ» за договором № 33-К-23, із змінами, поставлено товару у березні-травні 2023 року на загальну суму 51 901 200,00грн.
В свою чергу, позивачем були перераховані грошові кошти на користь відповідача за договором договору № 33-К-23, із змінами, на підставі наданих ТОВ «ТОРЕН РІТЕЙЛ» рахунків на оплату та видаткових накладних в повному обсязі в сумі 51 901 200,00грн., що підтверджується платіжними інструкціями доданими до позовної заяви. Позивач вказує, що в деяких платіжних інструкціях зазначено помилково в призначені платежу «борошно пшеничне І сорту; Договір №34-К-23 від 14.02.2023», тому слід вважати вірним - «яловичина, Договір №33-К-23 від 14.02.2023», що підтверджується службовою запискою відділу бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Генеральної дирекції ДКВС України від 05.08.2025 №ГД ДКВС-4244/5 ГД/2025.
В подальшому, Державною аудиторською службою України проведено ревізію закупівлі - відкриті торги з особливостями на закупівлю послуг код CPV згідно ДК 021-2015: 15220000-2 м'ясо (яловичина І категорії, блок із м'яса на кістках (яловичина) першого сорту заморожений).
Згідно із, зазначеним в акті ревізії, листом ДПС від 03.01.2025 № 42/5/99-00-12-01-03- 05, за даними інформаційно-комунікаційних систем ДПС: - товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРЕН РІТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 44148420) - дата реєстрації платником ПДВ 01.02.2021, період перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.2022 по 31.03.2022 та з 01.08.2023 по 30.09.2024 є платником спрощеної системи оподаткування 3 групи єдиного податку зі ставкою єдиного податку 2% з 01.04.2022 по 31.07.2023, дата анулювання реєстрації платника спрощеної системи оподаткування 31.07.2023, що міститься у вільному доступі на сайті tax.gov.ua.
Позивач зазначає, що, оскільки до ціни зазначеного договору помилково включено суму ПДВ, яку в подальшому перераховано покупцем в якості оплати за товар, ТОВ «ТОРЕН РІТЕЙЛ» безпідставно набув кошти в розмірі суми ПДВ, а саме 8 650 200,00 грн (ПДВ у розмірі 20% від суми поставленого товару - 51 901 200,00 грн у березні-травні 2023 року (по 05.05.2023).
Як зазначено в Акті ревізії: «Враховуючи, що ТОВ «ТОРЕН РІТЕЙЛ» у період з 01.04.2022 по 31.07.2023 перейшов на спрощену системи оподаткування 3 групи єдиного податку зі ставкою єдиного податку 2% доходу, Генеральною дирекцією ДКВС України, в особі начальника Стеценка Ю.В., з ТОВ «ТОРЕН РІТЕЙЛ», в особі директора Мартиненка М.В., укладено договір від 14.02.2023 № 33-К-23, із змінами, внесеними додатковою угодою від 14.02.2023 року № 1, не зменшивши ціну товару (без зміни кількості (обсягу) та якості товару) та, відповідно, загальну суму вартості товару за договором на 8 650 200,00 грн (ПДВ у розмірі 20% від суми договору 51 901 200,00 грн), чим порушено частину 1 статті 193 Господарського кодексу України, частину 1 статті 526, статті 629 Цивільного кодексу України, пункт 5 частини 5 статті 41 України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VII, із змінами, пункт 5 розділу VII «Особливості укладання та виконання договорів про закупівлю за рамковими угодами» Особливостей закупівель за рамковими угодами та їх укладання, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15 вересня 2017 року № 1372, із змінами, пункт 3.2 договору від 14.02.2023 № 33-К-23, із змінами, що призвело до витрат державного бюджету на 8 650 200,00 грн, чим нанесено матеріальну шкоду (збитки) на вказану суму».
Позивач зазначає, що, оскільки, до ціни зазначеного договору, помилково включено суму ПДВ, тому слід дійти висновку, що ТОВ «ТОРЕН РІТЕЙЛ» будучи в цей період платником спрощеної системи оподаткування 3 групи зі ставкою єдиного податку 2%, набуло грошові кошти в розмірі суми ПДВ, а саме 8 650 200,00 грн. (ПДВ у розмірі 20% від ціни поставленого товару по договору у 2023 році) передбаченому умовами пункту 3.1. Договору поза підставою, передбаченою договором. Зазначене підтверджується доданими до позову платіжними дорученнями, рахунками на оплату товару, видатковими накладними на товар.
Генеральна дирекція ДКВС України звернулась до ТОВ «ЛЕНІАМАЙ» з листом-претензією від 14.03.2025 №ГД ДКВС-965/3 ГД/2025 про повернення безпідставно набутих коштів, у якому зазначила, що за результатами ревізії (акт №000800-21/4 від 20.01.2025), проведеної Державною аудиторською службою України фінансово-господарської діяльності Генеральної дирекції ДКВС України було виявлено, що ТОВ «ЛЕНІАМАЙ» набуло грошові кошти у розмірі 8 650 200,00 грн., що становлять суму ПДВ, передбачену умовами пункту 3.1. договору поза підставою, передбаченою договором.
Відповіді на претензію відповідач не надав.
Вказане стало причиною звернення позивача до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята статті 203 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Статтею 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно з вимогами підпунктів а) і б) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.
Датою виникнення податкових зобов'язань зі сплати ПДВ з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, перелічених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.
Виходячи з наведеного, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Зазначене узгоджується з позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2023 у справі №910/59/22, а також у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.
Отже, порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
Таким чином, станом на момент укладення договору (14.02.2023) відповідач перебував на спрощеній системі оподаткування 3 групи зі ставкою єдиного податку 2%, що підтверджується листом ДПС України ДПС від 03.01.2025 № 42/5/99-00-12-01-03-05, про що зазначено в акті ревізії №000800-21/4 від 20.01.2025 (а.с. 29-36, том 1). Відповідач був платником податків спрощеної системи оподаткування 3 групи зі ставкою єдиного податку 2% у період з 01.04.2022 по 31.07.2023, а відтак не був платником ПДВ.
Позивач зазначає, що відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій UA-2021-08-03-002398-c, інформація щодо ціни тендерної ТОВ «ЛЕНІАМАЙ» (попередня назва ТОВ «ТОРЕН РІТЕЙЛ» 816 250 680,00 грн з ПДВ.
Водночас, позивачем не надано суду копії тендерної пропозиції відповідача щодо торгів UA-2021-08-03-002398-c.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі №904/7757/25 встановлено наступне.
Листом №206/01/617/11 від 01.04.2025 Державне підприємство "Прозоро" надало роз'яснення, що відповідно до технічної реалізації у Системі при поданні тендерної пропозиції в учасника відсутня технічна можливість обрати показник з/без ПДВ та, відповідно, інформація про ПДВ в пропозиції учасника буде відображатись згідно даних, які вказав замовник, оскільки Система враховує лише показник ПДВ, вказаний замовником при створенні оголошення.
Так, як в матеріалах справи даний лист не наданий сторонами, суд враховує обставини встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі №910/7757/25.
Судом враховано, що при укладенні договору сторонами було вказано, що вартість товару включає ПДВ, тобто фактично укладено договір, умови якого не відрізняються від умов тендерної документації, що відповідає приписам частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Натомість, 14.02.2023 продавець та покупець підписали додаткову угоду №1 до договору якою, зокрема, викладено в новій редакції пункти 1.1 та 3.1 договору. Сторони погодили, що ціна договору становить 51901200,00грн, у тому числі обов'язкові податки та збори. Ціна договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставки на умовах договору, передачі, усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені щодо поставки товару.
Отже, позивачем було погоджено внесення змін до оспорюваних пунктів договору без зміни ціни договору.
Наявні в матеріалах справи видаткові накладні, що підтверджують факт поставки товару за договором, не містять вказівок про включення суми ПДВ до вартості товару.
Здійснюючи оплату поставленого товару, позивачем в призначенні кожного з платежів вказано "без ПДВ".
Відтак позивачем не доведено факту включення до ціни договору (зі змінами) розміру ПДВ відповідачем, який не був платником ПДВ. За таких обставин відсутні й підстави для визнання недійсними пунктів 1.1 та 3.1 договору (зі змінами) в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Враховуючи необхідність відмови в задоволенні позову про визнання недійсними пунктів 1.1 та 3.1 договору (зі змінами) в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову і в частині стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 8650200,00грн, оскільки вказані кошти було сплачено за договором, а тому у відповідача, в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, були правові підстави для набуття зазначених коштів.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Позивач подав клопотання про повернення судового збору в розмірі 26 556,20 грн.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").
При зверненні до господарського суду заявлено одну вимогу немайнового характеру та вимогу майнового характеру в розмірі 8 650 200,00 грн., за яку підлягає сплаті судовий збір у розмірі 106224,80 грн.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 132 781,00 грн., про що свідчить платіжна інструкція № 429 від 21.03.2025.
Таким чином, позивачем сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").
Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 26 556,20 грн.
Поряд з цим, суд зауважує, що 07.01.2025 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок), яким змінений механізм повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону "Про судовий збір".
Відповідно до нового порядку органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого або Державною судовою адміністрацією України, або її територіальним управлінням, або відповідним судом.
Для повернення судового збору платнику необхідно звернутися із заявою до відповідного суду за місцем розгляду справи. Разом із заявою про повернення коштів судового збору з бюджету платником подається до суду оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Так, відповідно до пункту 5 розділу 1 Порядку заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню, із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
За умови інформаційно-технологічних можливостей органу, що контролює справляння надходжень бюджету, платник може подати заяву до такого органу в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. В електронній заяві також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку платнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним.
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету в електронній формі подається з обов'язковим накладанням електронного підпису платника або уповноваженої особи, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". До заяви одночасно подається копія: платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету, судового рішення, засвідчена належним чином (у разі повернення грошового стягнення за адміністративні правопорушення), документа, що підтверджує відповідні повноваження уповноваженої особи, засвідчена належним чином.
Разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Форма заяви про повернення судового збору розміщена на вебсайті Судової влади України та доступна за посиланням:
https://court.gov.ua/storage/portal/sud5005/%D0%97%D0%90%D0%AF%D0%92%D0%90.doc
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 106 224,80 грн. покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНІАМАЙ" про визнання недійсними пунктів договору та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 8 650 200,00 грн відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Повернути Державній установі "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 41220556) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 26 556,20грн, сплачений у складі судового збору в розмірі 132 781,00 грн згідно з платіжною інструкцією №429 від 21.03.2025, про що постановити ухвалу, після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 26.11.2025.
Суддя Н.Г. Назаренко