вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
18.11.2025м. ДніпроСправа № 904/3386/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області, м. Синельникове, Дніпропетровська область, в інтересах держави в особі Позивача-1: Дніпропетровської обласної державної адміністрації- обласної військової адміністрації, м. Дніпро
Позивача-2: Маломихайлівської сільської ради, с. Маломихайлівка, Синельниківський район, Дніпропетровська область
до Відкритого акціонерного товариства “Просянський гірничо-збагачувальний комбінат», смт. Просяна, Синельниківський (Покровський) район, Дніпропетровська область
За участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні Позивача: Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровської області, м. Дніпро
про припинення права постійного користування земельними ділянками загальною площею 221,3013 га та їх повернення
Представники:
Прокурор: Ємельянов Віталій Аркадійович- службове посвідчення № 080251 від 18.11.2024
Від позивача-1: не з'явився
Від позивача-2: не з'явився
Від відповідача: Касьяненко Сергій Михайлович - виписка з ЄДР, керівник.
Від третьої особи: Недоступ Катерина Костянтинівна, посвідчення № ОН №002033 від 28.04.2025, самопредставництво
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Синельниківська окружна прокуратура Дніпропетровської області, м. Синельникове, Дніпропетровська область, в інтересах держави в особі Позивача-1: Дніпропетровська обласна державна адміністрація-обласна військова адміністрація, Позивача-2: Маломихайлівська сільська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - відповідач) в якій просить:
- припинити відкритому акціонерному товариству “Просянський гірничозбагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00282033) право постійного користування земельною ділянкою площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (номер запису про інше речове право 39152496).
- зобов'язати відкрите акціонерне товариство “Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00282033) повернути Маломихайлівській сільській раді Синельниківського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339190) земельну ділянку площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2219858612242).
- припинити відкритому акціонерному товариству “Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00282033) право постійного користування земельною ділянкою площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (номер запису про інше речове право 39151323).
- зобов'язати відкрите акціонерне товариство “Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00282033) повернути Маломихайлівській сільській раді Синельниківського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339190) земельну ділянку площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2219807212242).
- припинити відкритому акціонерному товариству “Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00282033) право постійного користування земельною ділянкою площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (номер запису про інше речове право 39149666).
- зобов'язати відкрите акціонерне товариство “Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00282033) повернути Маломихайлівській сільській раді Синельниківського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339190) земельну ділянку площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2219715512242).
Ухвалою від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання, на 29.07.2025. Залучено в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні Позивача: Головне управління державної податкової служби у Дніпропетровської області.
01.07.2025 від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
03.07.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову.
04.07.2025 через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшла відповідь на відзив.
04.07.2025 через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі .
11.07.2025 через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли письмові пояснення .
23.07.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
В судовому засіданні 29.07.2025 Прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив.
Третя особа надала усні пояснення.
Позивач -1 свого представника в судове засідання не направив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Позивач-2 свого представника в судове засідання не направив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою від 29.07.2025 відкладено підготовче засідання на 26.08.2025.
В судовому засіданні 26.08.2025 Прокурор та Відповідач надали пояснення по справі.
Позивач -1 свого представника в судове засідання не направив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Позивач-2 свого представника в судове засідання не направив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Третя особа свого представника в судове засідання не направила, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином.
Ухвалою від 26.08.2025 відкладено підготовче засідання на 16.09.2025
11.09.2025 від Відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
12.09.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача-2 надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи
15.09.2025 через систему " Електронний суд" від Відповідача надійшли пояснення по справі.
16.09.2025 від Відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог, Компанію з обмеженою відповідальністю "Ментікто холдінгс лімітед" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси".
В судовому засіданні 16.009.2025 Прокурор свою позицію щодо клопотання Відповідача не надав, зазначив, що йому потрібен час на ознайомлення з клопотанням.
Відповідач та Третя особа в судовому засіданні надали пояснення по справі.
Позивач -1 свого представника в судове засідання не направив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Позивач-2 свого представника в судове засідання не направив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою від 16.09.2025 відкладено підготовче засідання в межах розумних строків на 30.09.2025.
18.09.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача-1 надійшла заява про розгляд справи без участі.
25.09.2025 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшли пояснення по справі.
В судовому засіданні 30.09.2025 Прокурор надав усні пояснення.
Відповідач та Третя особа надали в судовому засіданні усні пояснення.
Ухвалою від 30.09.2025 відкладено підготовче засідання в межах розумних строків на 28.10.2025.
27.10.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
28.10.2025 в судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення клопотання відповідача про залучення третіх осіб до участі у справі.
Відповідач підтримав заяву про залучення третіх осіб та про закриття підготовчого провадження у справі.
Третя особа надала усні пояснення у справі.
Позивачі свого представника в судове засідання не направили, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою від 28.10.2025 в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог, Компанію з обмеженою відповідальністю "Ментікто холдінгс лімітед" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" відмовлено. Клопотання відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті задоволено. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 18.11.2025.
В судове засідання 18.11.2025 Позивач-1 та Позивач-2 в судове засідання не з'явились.
В судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.
Прокурор та відповідач підтримали свої правові позиції.
Третя особа надала усі пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
18.11.2025 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПРОКУРОРА.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району розташовані земельні ділянки загальною площею 221,3013 га, а саме - площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076, категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики оборони та іншого призначення, з цільовим призначенням - 11.01 - Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами.
Починаючи з 2000 року, вказані земельні ділянки перебувають у постійному користуванні ВАТ «Просянський ГЗК», яке фактично не використовує такі земельні ділянки та не здійснює належним чином сплату земельного податку та з 2021 року взагалі не здійснює сплату земельного податку.
Прокурор зазначає, що перебування земельних ділянок загальною площею 221,3013 га, а саме - площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076 в постійному користуванні ВАТ «Просянський ГЗК» призвело не тільки до недоотримання селищною радою до бюджету тільки за 2024 рік та 6 місяців 2025 року земельного податку в сумі щонайменше 20 млн.грн., а і до занедбаного стану таких земельних ділянок, та створило перешкоди для їх передачі до комунальної власності територіальної громади Маломихайлівської сільської ради, в силу п. 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, який набрав чинності 27.05.2021, відповідно до якого, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.
Таким чином, Прокурор вважає, що наявні підстави для припинення права постійного користування ВАТ «Просянський ГЗК» земельними ділянками загальною площею 221,3013 га, а саме - площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076, які розташовані на території Маломихайлівської сільської територіальної громади та їх повернення Маломихайлівській сільській територіальній громаді в особі Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області за актом приймання-передачі в примусовому порядку.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач зазначив, що 18.11.2002 року відбулося рейдерське захоплення ВАТ «Просянський ГЗК» працівниками, керівниками органів державної влади ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь шахраїв очолюваних громадянином ОСОБА_3 , і ці обставини підтверджуються не тільки свідками, до яких входять члени правління ВАТ «Просянський ГЗК», а і нижче зазначені письмові та технічні докази, включаючи протоколи та технічні записи судових засідань у кримінальних справах, які проводили Синельниківський міськрайонний суд та Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області, Індустріальний, Кіровський та Жовтневий районні суди міста Дніпропетровська, в яких потерпілим та цивільним позивачем було ВАТ «Просянський ГЗК». Зокрема кримінальна справа № 175/3546/14-к.
Відповідач стверджує, що після рейдерського захоплення ВАТ «Просянський ГЗК» 18.11.2002 року, після протизаконного пере підпорядкування всі органи управління ВАТ «Просянський ГЗК» під керівництво шахраїв, громадянина ОСОБА_3 , за особистим розпорядженням керівниками органів державної влади ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , були порушені суб'єктом - держава Україна права та законні інтереси суб'єкта, юридичної особи приватного права ВАТ «Просянський ГЗК».
20.11.2002 року відбулося протизаконне знищення печатки та штампу ВАТ «Просянський ГЗК», які існували з дня заснування ВАТ «Просянський ГЗК» і виготовлені нові на підставі заяви голови правління ВАТ «Просянський ГЗК» в особі ОСОБА_3 від 19.11.2002 року, про що також свідчить лист начальника Покровського районного відділу УМВС України у Дніпропетровській області, майора міліції ОСОБА_4 від 20.11.2002 року. 19.03.2003, відбулися загальні збори акціонерів ВАТ «Просянський ГЗК», де головою зборів був ОСОБА_5 , секретарем ОСОБА_6 , які відкрив як голова правління ВАТ «Просянський ГЗК» ОСОБА_3 , в яких приймали участь лише ці три особи, які відповідно фактам об'єктивної дійсності являлися сторонніми, неналежними особами відносно ВАТ «Просянський ГЗК», які своїм рішенням збільшили розмір статутного фонду ВАТ «Просянський ГЗК», змінили інформацію про склад учасників (акціонерів) та керівників органів управління ВАТ «Просянський ГЗК».
Відповідач вказує, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2023 року справа №904/1535/22, зокрема визнано: «Визнати недійсними рішення загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00282033) від 19 березня 2003 року, оформлені протоколом від 19. Березня 2003 року, де головою зборів був ОСОБА_5 , секретарем - ОСОБА_6 . Скасувати реєстраційну дію вчинену державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області 24.03.2003 року № 04052353Ю0010241 - внесення змін до статуту Відкритого акціонерного товариства «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» щодо збільшення розміру статутного фонду ВАТ «Просянський ГЗК», зміна інформації про склад учасників(акціонерів) та керівників органів управління ВАТ «Просянський ГЗК»».
Також відповідач стверджує, що наступне порушення державою України прав та законних інтересів юридичної особи приватного права ВАТ «Просянський ГЗК» відбулося завдяки протиправній державній реєстрації свідоцтва про реєстрацію випуску акцій №90/1/04 від 20.02.2004 року, на загальну суму 26 457 760 грн., в кількості 105 831 040 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна, форма випуску - документарна, на підставі вищезазначених рішень, оформлених протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ «Просянський ГЗК» від 19.03.2003 року, де головою зборів був Завертайний І.Б., секретарем - ОСОБА_6 ..
Відповідач вказує, що на даний час існує та розглядається господарська судова справа № 910/13596/24 за позовом ВАТ «Просянський ГЗК» про: « 1. Визнати недійсним свідоцтво зареєстроване Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 20.02.2004 року №90/1/04, про реєстрацію додаткового випуску акцій Відкритого акціонерного товариства «Просянський гірничо- збагачувальний комбінат» на загальну суму 26 457 760 гривен, у кількості 105 831 040 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 гривен, форма існування акцій - документарна. 2.Зобов'язати Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку прийняти рішення про скасування свідоцтва зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 20.02.2004 року №90/1/04, про реєстрацію додаткового випуску акцій Відкритого акціонерного товариства «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» на загальну суму 26 457 760 гривен, у кількості 105 831 040 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 гривен кожна, форма існування акцій - документарна. 3.Зобов'язати Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку прийняти рішення про відновлення чинності (дієвості) свідоцтва про реєстрацію випуску акцій Відкритого акціонерного товариства «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» від 28.09.1998 року № 356/04/1/98 на загальну суму 9 449 200 гривен, у кількості 37 796 800 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 гривен кожна, форма існування - документарна».
Причиною вищезазначеної позовної заяви ВАТ «Просянський ГЗК» до господарського суду є те, що існує свідоцтво, зареєстроване Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 20.02.2004 року №90/1/04, про реєстрацію додаткового випуску акцій Відкритого акціонерного товариства «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» на загальну суму 26 457 760 гривен, у кількості 105 831 040 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 гривен кожна, форма існування акцій - документарна, яке зареєстроване на підставі недійсних, протиправних рішень, оформлених протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ «Просянський ГЗК» від 19.03.2003 року, де головою зборів був ОСОБА_5 , секретарем - ОСОБА_6 , а саме на підставі рішень сторонніх, неналежних осіб відносно ВАТ «Просянський ГЗК».
ВАТ «Просянський ГЗК» частково згоден з обставинами, які свідчать, що відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме та рухоме майно, у ВАТ «Просянський ГЗК» відсутнє інше (крім вищевказаних земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні) будь-яке нерухоме та рухоме майно на праві власності або користування, що ВАТ «Просянський ГЗК» для робіт, пов'язаних з користування надрами не використовуються, що земельний податок за їх використання понад 5 років не сплачується, внаслідок чого до місцевого бюджету Покровської селищної ради не надходять кошти за використання таких ділянок, але ВАТ «Просянський ГЗК» заперечує проти ствердження Прокурора, що у Відповідача - ВАТ «Просянський ГЗК» відсутній також намір усунути всі, зазначені недоліки, що може призвести до занедбаного стану та захаращення таких земельних ділянок, які мають важливе економічне та стратегічне значення для держави.
Відповідач стверджує, що вищезазначені факти об'єктивної дійсності свідчать, що первопричиною порушення прав та законних інтересів держави Україна, зазначених представником держави Україна, а також на які не вказав представник Позивача, якими паралельно, є несплата відповідачем ВАТ «Просянський ГЗК» до державного та місцевих бюджетів податків на прибуток, ПДВ та до Пенсійного фонду України, є наслідком протиправних дій саме держави Україна, під час рейдерського захоплення ВАТ «Просянський ГЗК» 18.11.2002 року, при знищенні законних печатки та штампу ВАТ «Просянський ГЗК» і виготовленні нових на замовлення рейдерів, та вищезазначених протизаконних державних реєстрацій змін до установчих документів, статуту ВАТ «Просянський ГЗК» та Свідоцтва про збільшення розміру статутного фонду ВАТ «Просянський ГЗК», на підставі сфальсифікованих, протизаконних документах, які такими вже визнані в судовому порядку.
Відповідач вказує, що для відновлення і захисту прав та законних інтересів, право на майно юридичної особи ВАТ «Просянський ГЗК», законних акціонерів Товариства та відновлення дієздатності самої юридичної особи ВАТ «Просянський ГЗК», необхідно відновити втрачену систему реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ «Просянський ГЗК», складену на підставі Свідоцтва про реєстрацію випуску акцій №256/04/1/98 від 28.09.1998 року на загальну суму 9 449 200 грн., при цьому необхідно скасувати свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 90/1/04 від 20.02.2004 року на загальну суму 26 457 760 грн. - зареєстроване Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, в порушення законодавства України.
Після відновлення системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ «Просянський ГЗК», будуть проведені загальні збори акціонерів ВАТ «Просянський ГЗК», рішеннями яких будуть затверджені склад органів управління ВАТ «Просянський ГЗК», дії щодо відновлення фінансово-господарської діяльності ВАТ «Просянський ГЗК», та погашення вищезазначеної заборгованості ВАТ «Просянський ГЗК» перед державою Україна, включаючи заборгованість на яку вказав представник позивача держави Україна, і стосується земельних ділянок.
ПОЯСНЕННЯ ПОЗИВАЧА-1.
Позивач-1 зазначив, що при обстеженні на земельній ділянці площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076 виявлено розміщення адміністративної будівлі, на земельній ділянці площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077 виявлено розміщення конвеєру транспортування каоліну та технічних проїздів та переходів, на земельній ділянці площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046 виявлено розміщення будівлі насосної станції.
При цьому, відповідно до пункту 24 розділу X Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності.
Інформації щодо права власності на виявлені вище об'єкти на спірних земельних ділянках до матеріалів справи не надано.
Позивач-1 також вказує, що пункт “д» статті 141 ЗК України встановлює, що систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою для припинення права користування.
Позивач-1 зазначає, що, якщо при розгляді вказаної справи на підставі належних, достатніх, допустимих доказів буде встановлено систематичну несплату Відповідачем земельного податку, це є підставою для припинення права постійного користування спірними земельними ділянками.
ПОЯСНЕННЯ ПОЗИВАЧА-2.
Позивач-2 письмових пояснень по суті спору не надав.
ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ ПРОКУРОРА.
Прокурор зазначив,що посилання Відповідача у відзиві на позовну заяву на наявність на розгляді у Господарському суді м. Києва справи №910/13596/24, якою розглядається позовна заява ВАТ «Просянський ГЗК» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання недійсним свідоцтва та зобов'язання вчинити дії та про наявність постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.12.2020 у справі №904/4854/19, постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.02.2022 у справі № 904/3055/21, якими визнано факт втрати системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ «Просянський ГЗК» та зобов'язано ВАТ «Просянський ГЗК» прийняти рішення про відновлення втраченої системи реєстру власників іменних акцій ВАТ «Просянський ГЗК» станом на 18.11.2002 та вчинити інші дії, зазначені в Порядку №805 Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку ухвали Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 04.09.2024 справа № 11-cc/824/5433/2024 (єдиний унікальний номер № 757/33681/24-к) та інших рішень судів як підстави для відмови у задоволенні обґрунтованих позовних вимог прокурора в інтересах держави є безпідставними, оскільки рішення судів із вказаних питань не мають жодного відношення до спірних правовідносин за позовом прокурора в інтересах держави.
Також Прокурор зазначив, що на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області розташовані земельні ділянки загальною площею 221,3013 га, а саме - площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076, категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики оборони та іншого призначення, цільове призначення - 11.01 - Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами. Згідно даних Державного земельного кадастру обмеження щодо використання вищезазначених земельних ділянок - відсутні.
Прокурор наполягає, що, відповідно до листів Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №37392/5/04-36-04-02-11 від 12.08.2024 та №25713/5/04-36-04-05-11 від 29.05.2025 упродовж 2021-2025 років податкові декларації з плати за землю за вказані земельні ділянки ВАТ «Просянський ГЗК» не надавались, земельний податок не сплачувався. З листа виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради №422 від 03.04.2025 вбачається, що жодних рішень, стосовно віднесення ВАТ «Просянський ГЗК», відповідно до п. 4.4. ст. 4, п. 1 ст. 284 Податкового кодексу України та п. 28 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до підприємств, які звільняються від сплати земельного податку Маломихайлівською сільською радою Синельниківського району не приймалось.
Таким чином, Прокурор вважає, що перебування вищевказаних спірних земельних ділянок у постійному користуванні ВАТ «Просянський ГЗК», яке вже понад 5 років не сплачує земельний податок за користування такими земельними ділянками, позбавляє Маломихайлівську сільську раду Синельниківського району права на отримання до місцевого бюджету сплати за використання таких земельних ділянок, а також перешкоджає їх отриманню у комунальну власність відповідно до вимог законодавства.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.
Відповідач наполягає на правомірності прийняття рішень Маломихайлівською селищною радою Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області рішення про надання ВАТ «Просянський ГЗК» у постійне користування, зазначених прокурором земельних ділянок.
Також Відповідач зазначає, що без безпосереднього дослідження договорів між Маломихайлівською селищною радою Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області з ВАТ «Просянський ГЗК» щодо надання в постійне користування земельних ділянок, зазначених представником держави Україна, тобто без з'ясування договірних правовідносин між Маломихайлівською селищною радою Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області та ВАТ «Просянський ГЗК» щодо виникнення (складання), виконання, зміну і припинення цих договорів судове рішення у даній справі буде суперечити вимогам ст.236 ГПК України.
Відповідач зазначає, що ТОВ «Проско Ресурси» є правонаступником всього майна ВАТ «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» необхідного для користування надрами згідно Розподільчого балансу на 30 жовтня 2008; обов'язків щодо виконання особливих (додаткових) умов ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами реєстраційний номер 2185 від 24 березня 2000 року та ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами реєстраційний номер 2186 від 24 березня 2000 року. Враховуючи вищезазначену інформацію - ВАТ «Просянський ГЗК» з 30 жовтня 2008 року, перестало бути власником всіх раніше належних ВАТ «Просянський ГЗК» будівель і споруд тому, що вони перейшли у власність ТОВ «Проско Ресурси», що також підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.
Третя особа зазначила, що Відповідач знаходиться на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків, зборів, обов'язкових платежів, в тому числі, земельного податку з юридичних осіб.
Податкова звітність Відповідача з земельного податку по Маломихайлівській селищній раді Синельниківського району Дніпропетровської області у 2021 році подавалась за земельні ділянки загальної площі у розмірі 221,3 га без визначення кадастрових номерів.
Податкова звітність з земельного податку за податкові періоди 2022-2025 р.р. Відповідачем до Головного управління ДРПС у Дніпропетровській області не подавалась.
В результаті проведення камеральних перевірок Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за неподання Відповідачем податкової звітності з плати за землю складено акти камеральних перевірок № 41042/04-36-04-10 від 09.11.2023, № 53628/04-36-04-10 від 08.03.2024, № 17028/04-36-04-13 від 02.04.2025 та, відповідно, винесено податкові-повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій № 0008190410 від 05.01.2024, № 0566630410 від 05.09.2024, № 0223350413 від 29.04.2025.
Третя особа вказує, що надати інформацію щодо податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб та/або орендній платі з юридичних осіб у розрізі земельних ділянок за кадастровими номерами немає можливості. Інформація надається в розрізі адміністративно-територіальної одиниці, за даними інформаційно- комунікаційної системи органів ДПС, станом на 09.07.2025 по ВАТ «Просянський ГЗК» обліковується податковий борг у загальній сумі 7 011 506,99 грн, у т.ч.: по земельному податку з юридичних осіб (Маломихайлівська ТГ) - 5 166 218,38 грн; по земельному податку з юридичних осіб (Покровська ТГ) - 1 845 288,61 гривень.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю правових підстав для припинення права постійного користування спірнимиземельними ділянками та їх повернення позивачу-2.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як зазначає Прокурор, Синельниківською окружною прокуратурою встановлено, що на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області розташовані земельні ділянки загальною площею 221,3013 га, а саме - площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076, категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики оборони та іншого призначення, цільове призначення - 11.01 - Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами.
Згідно даних Державного земельного кадастру обмеження щодо використання вищезазначених земельних ділянок - відсутні.
Прокурор зазначає, що 16.11.2000 ВАТ «Просянський ГЗК» на підставі рішення 6 сесії XXIII скликання Маломихайлівської сільської ради №56 від 22.12.1999 видано державний акт серії I-ДП №004317 на право постійного користування землею площею 221,3013 га. В подальшому, шляхом поділу із вказаної земельної ділянки утворено наступні земельні ділянки - площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, - площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, - площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076.
Земельні ділянки - площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, - площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, - площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076 сформовані на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та зареєстровані в Державному земельному кадастрі 21.10.2019.
Синельниківською окружною прокуратурою встановлено, що 03.09.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області, за Дніпропетровською обласною державною адміністрацією. Номер відомостей про речове право 39152459. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2219858612242. Право постійного користування вказаною земельною ділянкою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ВАТ «Просянський ГЗК» 03.09.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. Номер запису про інше речове право 39152496. Також, 03.09.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області, за Дніпропетровською обласною державною адміністрацією. Номер відомостей про речове право 39151247. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2219807212242. Право постійного користування вказаною земельною ділянкою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ВАТ «Просянський ГЗК» 03.09.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. Номер запису про інше речове право 39151323.
Крім цього, 03.09.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області, за Дніпропетровською обласною державною адміністрацією. Номер відомостей про речове право 39149606. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2219715512242. Право постійного користування вказаною земельною ділянкою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ВАТ «Просянський ГЗК» 03.09.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. Номер запису про інше речове право 39149666.
Виконавчий комітет Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району листом №422 від 03.04.2025 за результатами розгляду листа №65/1-275ВИХ-25 від 24.03.2025 повідомив окружну прокуратуру про те, що рішень стосовно віднесення ВАТ «Просянський ГЗК» до підприємств, які звільняються від сплати земельного податку Маломихайлівською сільською радою не приймалось.
Земельний податок або інші платежі за користування зазначеними земельними ділянками до бюджету Маломихайлівської сільської ради від ВАТ «Просянський ГЗК» за період 2022-2025 років не надходили.
Листами Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №37392/5/04-36-04-02-11 від 12.08.2024 та 25713/5/04-36-04-05-11 від 29.05.2025 за результатами розгляду листів №65/1-2105ВИХ-24 від 15.07.2024 та №65/1-1537ВИХ-25 від 12.05.2025, окружну прокуратуру повідомлено, що упродовж 2022-2025 років податкові декларації з плати за землю за вказані земельні ділянки ВАТ «Просянський ГЗК» (код ЄДРПОУ 00282033) не надавались, земельний податок не сплачувався.
Згідно даних інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу станом на 01.05.2025 за ВАТ «Просянський ГЗК» по Маломихайлівській ОТГ облікована заборгованість із земельного податку з юридичних осіб у сумі 5 166 218,38 грн., у тому числі 553 416,68 грн. - залишок несплаченої пені.
Крім цього повідомлено, що за неподання податкових декларацій з плати за землю на 2022-2025 роки до ВАТ «Просянський ГЗК» у відповідності до вимог ст.120 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції. Також повідомлено, що по ВАТ «Просянський ГЗК» ГУ ДПС у Дніпропетровській області вживається комплекс заходів щодо погашення податкового боргу, передбачений чинним законодавством України, а саме - відповідно до статті 95 Податкового кодексу України за позовами контролюючого органу винесено 8 рішень щодо стягнення з банківських рахунків боржника коштів за податковим боргом на загальну суму 6,0415 тис.грн.
Прокурор вказує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 у справі №160/11295/20 частково задоволено позов ГУ ДПС у Дніпропетровській області до ВАТ «Просянський ГЗК» та стягнуто з рахунків останнього у банках, обслуговуючих такого платника податків, на користь Державного бюджету кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 3496194,30 грн.
Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації листом №2-4109/0/261-24 від 05.11.2024 за результатами розгляду листа №65/1-1280ВИХ-24 від 02.10.2024 надав на адресу окружної прокуратури інформацію про те, що за даними системи електронного документообігу «ДОК ПРОФ», згідно з переліком вхідної кореспонденції з земельних питань, починаючи з 2007 року звернень від ВАТ «Просянський ГЗК» щодо припинення права постійного користування земельними ділянками - не ідентифіковано.
Також, Департамент економічного розвитку Дніпропетровської облдержадміністрації листом від 03.06.2025 за вих.№2405/0/31-25 за результатами розгляду листа №65/1- 1513ВИХ-25 від 09.05.2025, повідомив окружну прокуратуру, що за інформацією управління діловодства і контролю апарату облдержадміністрації, згідно даних СЕДО «ДОК ПРОФ», починаючи з 2018 року станом на 02.06.2025 вхідної кореспонденції (листів, звернень, заяв тощо) від ВАТ «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» - не ідентифіковано.
Листом №422 від 03.04.2025 виконавчий комітет Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району за результатами розгляду листа №65/1-275ВИХ-25 від 24.03.2025 повідомив окружну прокуратуру про те, що упродовж 2022-2025 років земельний податок або інші платежі до бюджету Маломихайлівської сільської територіальної громади від ВАТ «Просянський ГЗК» не надходили. Податковий борг по сплаті земельного податку перед сільською радою станом на 01.04.2025 складає 5166,218 тис.грн. Нормативна грошова оцінка зазначених земельних ділянок за період з 01.01.2022 по теперішній час не проводилась.
Прокурор зазначає, що внаслідок безоплатного використання Відповідачем спірних земельних ділянок місцевим бюджетом Маломихайлівської сільської територіальної громади лише за 2024 рік та 6 місяців 2025 року недоотримано коштів в сумі щонайменше 20 млн. грн.
При цьому, спірні земельні ділянки загальною площею 221,3013 передані у постійне користування Відповідача ще у 2000 році на підставі рішення 6 сесії XXIII скликання Маломихайлівської сільської ради №56 від 22.12.1999, яким видано державний акт серії I-ДП №004317 на право постійного користування землею площею 221,3013 га та право постійного користування зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.09.2020.
З наведеного, на думку Прокурора, вбачається, що з моменту передачі у постійне користування спірних земельних ділянок до теперішнього часу ВАТ «Просянський ГЗК» повинно сплатити земельний податок значно більше, ніж розраховано прокурором за 2 неповних роки.
Виходячи із вищенаведеного, окружною прокуратурою встановлено факт систематичної несплати ВАТ «Просянський ГЗК» земельного податку за користування вищевказаними земельними ділянками, які розташовані на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.
Прокурор також зазначає, що 16.11.2000 ВАТ «Просянський ГЗК» на підставі рішення 6 сесії XXIII скликання Маломихайлівської сільської ради №56 від 22.12.1999 видано державний акт серії I-ДП №004317 на право постійного користування землею площею 221,3013 га. В подальшому, шляхом поділу із вказаної земельної ділянки утворено наступні земельні ділянки - площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, - площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, - площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076.
Земельні ділянки - площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, - площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, - площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076 сформовані на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та зареєстровані в Державному земельному кадастрі 21.10.2019.
Відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у ВАТ «Просянський ГЗК» відсутнє інше (крім вищевказаних земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні) будь-яке нерухоме майно на праві власності або користування.
Крім того, 17.04.2025 за результатом обстеження вищевказаних земельних ділянок Маломихайлівською сільською радою Синельниківського району встановлено, що останні ВАТ «Просянський ГЗК» для робіт, пов'язаних з користування надрами не використовуються.
Вказане, на думку Прокурора, свідчить про те, що вказані земельні ділянки фактично не використовуються за цільовим призначенням. Жодна діяльність вказаним підприємством на спірних земельних ділянках не здійснювалась та не здійснюється, земельний податок за їх використання понад 5 років не сплачується, внаслідок чого до місцевого бюджету Маломихайлівської сільської ради не надходять кошти за використання таких ділянок.
Крім того, через перебування спірних земельних ділянок державної власності в постійному користуванні ВАТ «Просянський ГЗК», Маломихайлівська сільська рада Синельниківського району позбавлена можливості отримати їх у комунальну власність та ефективно розпоряджатися.
Також, невикористання спірних земельних ділянок Відповідачем та відсутність такого наміру може призвести до занедбаного стану та захаращення таких земельних ділянок, які мають важливе економічне та стратегічне значення для держави.
Таким чином, Прокурор зазначає, що перебування вищевказаних спірних земельних ділянок у постійному користуванні ВАТ «Просянський ГЗК», яке вже понад 5 років не сплачує земельний податок за користування такими земельними ділянками, позбавляє Маломихайлівську сільську раду Синельниківського району права на отримання до місцевого бюджету сплати за використання таких земельних ділянок, а також перешкоджає їх отриманню у комунальну власність відповідно до вимог законодавства.
Прокурор вважає, що наявні підстави для припинення права постійного користування ВАТ «Просянський ГЗК» земельними ділянками загальною площею 221,3013 га, а саме - площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076, які розташовані на території Маломихайлівської сільської територіальної громади та їх повернення Маломихайлівській сільській територіальній громаді в особі Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області за актом приймання- передачі в примусовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відмовляє у задоволенні позову, з огляду на таке.
Щодо представництва прокурора в інтересах держави у справі
Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.02.2019 (справа № 915/20/18) дійшов однозначного висновку про можливість представництва органами прокуратури в суді органів місцевого самоврядування, а отже і інших органів державної влади.
Аналіз положень ст. 53 ГПК України, у взаємозв'язку зі змістом ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій», у зв'язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
На думку Верховного Суду (постанова від 26.02.2019 у справі №905/803/18) нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
У свою чергу, здійснення захисту «неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту уповноваженим органом полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Враховуючи складну економічну ситуацію в державі, одним з пріоритетних напрямів щодо захисту інтересів держави та територіальних громад в умовах воєнного стану є збереження та раціональне використання земель.
Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Безоплатне використання земельної ділянки, неповернення землі законному власнику унеможливлює розпорядження спірними земельними ділянками органом місцевого самоврядування та в будь-якому разі порушує встановлений порядок та охоронювані державою інтереси у сфері раціонального та належного використання земель.
У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднані з додержанням засад правового порядку в Україні, рівності усіх перед законом.
В даному випадку органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Дніпропетровська обласна державна адміністрація- обласна військова адміністрація та Маломихайлівська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області, які не вживають дієвих заходів щодо захисту інтересів держави, а саме припинення права постійного користування ВАТ «Просянський ГЗК» земельними ділянками загальною площею 221,3013 га, а саме - площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076 та їх повернення.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).
З огляду на це у сфері земельних відносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні.
Засади правового порядку у сфері земельних відносин в України визначаються Земельним кодексом України.
Згідно з ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
За правилами ст. 4, 5 Земельного кодексу України, завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу та основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.
«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).
Крім того, вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».
Відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Крім того, п. «г» ч. 1 ст. 5 Земельного кодексу України встановлено, що земельне законодавство базується на таких принципах, зокрема, забезпечення раціонального використання та охорони земель.
З огляду на наведене, положення статті 1, частини першої статті 83, частини першої статі 84, статті 122 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 6,10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель промисловості із розпорядження власника, позбавлення можливості ефективного використання таких земельних ділянок, становить «суспільний», «публічний» інтерес.
Дійсно інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 по справі № 923/833/20, від 20.07.2021 у справі №908/2153/20.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Крім того, є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
Позовні вимоги прокурора в інтересах держави у даній справі не порушують ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод з огляду на наступне.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки «пропорційності», як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, у тому числі, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Відповідно до п. 2 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Також, частиною 2 цієї ж статті визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Відповідно до пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, з 27.05.2021 землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Разом з тим, 03.09.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на вищевказані земельні ділянки за Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та цього ж дня зареєстровано право постійного користування останніми за ВАТ «Просянський ГЗК».
З наведеного вбачається, що вищевказані спірні земельні ділянки до теперішнього часу перебувають у державній власності та їх розпорядником є Дніпропетровська обласна державна адміністрація. Водночас, у разі припинення права постійного користування ВАТ «Просянський ГЗК» підлягають поверненню Маломихайлівській сільській раді відповідно до положень п. 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, що зумовлює пред'явлення позову прокурором в інтересах держави в особі двох позивачів - Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації та Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власність зобов'язує (ст. 319 ЦК України), відтак Маломихайлівська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області, виконуючи свої повноваження належним чином, має контролювати питання законності набуття прав на комунальне майно, використання такого майна у порядку та способом встановленим законом, надходження до місцевого бюджету плати за його використання, а також вживати своєчасні та ефективні заходи з метою припинення дій щодо незаконного користування ним.
Синельниківська окружна прокуратура листом №65/1-1280ВИХ-24 від 02.10.2024 звернулась на адресу Дніпропетровської обласної державної адміністрації із викладенням фактичних обставин та щодо надання інформації про, зокрема, вжиття обласною державною адміністрацією заходів цивільно-правового характеру щодо припинення права постійного користування ВАТ «Просянський ГЗК», в тому числі вищевказаними спірними земельними ділянками, які розташовані на території Маломихайлівської сільської ради.
На вказаний лист окружної прокуратури Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації листом №2-4109/0/261-24 від 05.11.2024 не надав інформації про вжиття заходів позовного характеру з вказаного питання обласною державною адміністрацією.
Окружна прокуратура листом №65/1-1513ВИХ-25 від 09.05.2025 повторно звернулась на адресу Дніпропетровської обласної державної адміністрації з вказаного питання. В свою чергу, Департамент економічного розвитку Дніпропетровської обласної державної адміністрації у листі №2405/0/3-25 від 03.06.2025 не надав інформацію про вжиття Дніпропетровською обласною державною адміністрацією заходів цивільно-правового характеру щодо припинення права постійного користування ВАТ «Просянський ГЗК» вищевказаними спірними земельними ділянками, або намірів вжити такі заходи.
Крім того, 24.03.2025 окружна прокуратура звернулась на адресу Маломихайлівської сільської ради з листом №65/1-275ВИХ-25 з аналогічного питання. Водночас, відповідно до листа виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради №422 від 03.04.2025 встановлено, що листувань з ВАТ «Просянський ГЗК» або Дніпропетровською обласною державною адміністрацією з питань несплати земельного податку або припинення права постійного користування за вказаними земельними ділянками сільською радою не здійснювалось.
Окружна прокуратура листом №65/1-525ВИХ-25 від 06.06.2025 повторно звернулась на адресу Маломихайлівської сільської ради з вказаного питання. Листом №720 від 16.06.2025 Маломихайлівська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області повідомила окружну прокуратуру про те, що заходів реагування з приводу припинення права постійного користування спірними земельними ділянками ВАТ «Просянський ГЗК» не вживалось та не вказано про наміри їх вжиття в майбутньому. Крім цього, окружна прокуратура зверталась на адресу ГУ ДПС у Дніпропетровській області листами №65/1-2105ВИХ-24 від 15.07.2024 та №65/1-1537ВИХ-25 від 12.05.2025 з питань, зокрема, вжиття заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з ВАТ «Просянський ГЗК» наявної заборгованості зі сплати земельного податку за використання спірних земельних ділянок.
Також, з листів ГУ ДПС у Дніпропетровській області №37392/5/04-36-04-02-11 від 12.08.2024 та №25713/5/04-36-04-05-11 від 29.05.2025 на відповідні запити окружної прокуратури вбачається, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області в судовому порядку стягнено заборгованість із земельного податку з ВАТ «Просянський ГЗК» за період 2017-2020 років. Разом з тим, заходів щодо стягнення вказаної заборгованості за період 2021-2025 років податковим органом не вживалось, оскільки землекористувачем відповідні податкові декларації не подавались і нарахування зазначеної заборгованості уповноваженими органами та власником не здійснена.
Таким чином, попри обізнаність позивачів - Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації та Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третьої особи на стороні позивача - ГУ ДПС у Дніпропетровській області про несплату Відповідачем земельного податку за використання спірних земельних ділянок загальною площею 221,3013 га самостійно ані Позивачі, ані Третя особа на стороні позивача жодних заходів, щодо припинення права постійного користування земельними ділянками, та їх повернення, не вживалось.
Невжиття органами державної влади та місцевого самоврядування, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права на отримання сплати за використання землі та розпорядження територіальної громади на спірні земельні ділянки свідчить про наявність підстав для вжиття Синельниківською окружною прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з даним позовом.
Крім того, в порядку ч. 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Синельниківською окружною прокуратурою повідомлено Позивачів - Дніпропетровську обласну державну адміністрацію - обласну військову адміністрацію та Маломихайлівську сільську раду Синельниківського району Дніпропетровської області про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді листами від 18.06.2025 за вих. №65/1-567ВИХ-25 та від 18.06.2025 за вих. №65/1-565ВИХ-25 відповідно, після встановлення прокуратурою факту незаконного використання спірних земельних ділянок.
Отже, керівником Синельниківської окружної прокуратури належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації та Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області в порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, припинення правовідношення.
Земельний кодекс України визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина перша статті 92 Земельного кодексу України). Підстави припинення права користування земельними ділянками наведено у статті 141 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказує на те, що ним встановлено систематичну несплату відповідачем земельного податку за користування наданими земельними ділянками: загальною площею 221,3013 га, а саме - площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076, передані у постійне користування земельні ділянки державної форми власності без зміни цільового використання, розташовані на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Правові відносини у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом.
За змістом п.п. 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Землекористувачі земельних ділянок є платниками земельного податку, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні за змістом приписів п.п. 269.1.2. п. 269.1. ст. 269 ПК України, п.п. 270.1.1 п. 270.1. ст. 270 ПК України.
Відповідно до п. 28 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку.
Відповідно до листів Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №37392/5/04-36-04-02-11 від 12.08.2024 та 25713/5/04-36-04-05-11 від 29.05.2025 упродовж 2022-2025 років податкові декларації з плати за землю за вказані земельні ділянки ВАТ «Просянський ГЗК» (код ЄДРПОУ 00282033) не надавались, земельний податок не сплачувався.
В результаті проведення камеральних перевірок Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за неподання Відповідачем податкової звітності з плати за землю складено акти камеральних перевірок № 41042/04-36-04-10 від 09.11.2023, № 53628/04-36-04-10 від 08.03.2024, № 17028/04-36-04-13 від 02.04.2025 та, відповідно, винесено податкові-повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій № 0008190410 від 05.01.2024, № 0566630410 від 05.09.2024, № 0223350413 від 29.04.2025.
Таким чином, матеріалами справи підтверджена несплата відповідачем земельного податку протягом 2022-2025 років, що відповідачем не оспорюється.
Відповідно до пункту “д» статті 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
В свою чергу, стаття 143 Земельного кодексу України визначає випадки примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
З положень статті 143 Земельного кодексу України вбачається, що перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним, а систематична несплата земельного податку не включена до цього переліку.
Положеннями статті 144 Земельного кодексу України визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, який передбачає чотири стадії процедури припинення права користування земельними ділянками, а саме: виявлення порушення, виконання вказівок щодо усунення виявлених порушень, звернення до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою, за результатами розгляду якого приймається рішення про припинення суб'єктивного права користування земельною ділянкою; оскарження землекористувачем рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку.
З урахуванням системного аналізу змісту статей 141, 143, 144 Земельного кодексу України за наявності підстав, передбачених пунктом “д» статті 141 цього Кодексу, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.
Суд зазначає, що правова позиція щодо застосування положень статей 141, 143 ЗК України стосовно того, що за наявності підстав, передбачених ст. 141 ЗК, припинення права користування земельною ділянкою у зв'язку з систематичною несплатою земельного податку має відбуватись у загальному порядку за рішенням компетентного органу, а з положень ст. 143 ЗК вбачається, що перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним, і систематична несплата земельного податку не включена до цього переліку та не є самостійною підставою для припинення права постійного користування за Земельним кодексом України є сталою, та неодноразово викладена в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №924/689/17, від 04.05.2018 у справі № 922/3334/16, від 16.01.2019 у справі № 926/1150/17, від 20.02.2020 у справі № 909/108/19, від 01.12.2020 у справі № 921/99/18, від 15.12.2021 у справі №924/856/20, від 22.02.2021 у справі № 924/856/20, від 23.06.2021 у справі № 926/238/20, від 26.04.2022 по справі №738/663/20, від 27.09.2023 у справі № 904/2674/22, від 19.11.2024 у справі № 907/883/22 та інших.
При цьому, прокурор в своїй позовній заяві сам зазначив, що «у постанові від 26.04.2022 по справі №738/663/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов до висновку про те, що за загальним правилом, припинення права користування земельною ділянкою з підстав, передбачених п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, здійснюється за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.».
Таким чином, прокурором не обґрунтовано належним чином заявлені позовні вимоги щодо припинення права постійного користування земельними ділянками загальною площею 221,3013 га, а саме - площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076 у зв'язку з систематичною несплатою земельного податку, оскільки повноваження на прийняття відповідного рішення з цих підстав належить безпосередньо позивачу.
Також слід звернути увагу на те, що звертаючись з позовом до суду прокурором визначено двох позивачів: Дніпропетровську обласну державну адміністрацію та Маломихайлівську сільську раду Синельниківського району.
Відповідно до п. 2 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Також, частиною 2 цієї ж статті визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Відповідно до пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, з 27.05.2021 землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
03.09.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на спірні земельні ділянки загальною площею 189,8 га, а саме - площею 114,3082 га з кадастровим номером 1224287800:01:001:0824, площею 3,6918 га з кадастровим номером 1224287800:01:001:0823, площею 23,4 га з кадастровим номером 1224255100:03:001:0056, площею 48,4 га з кадастровим номером 1224255100:03:001:0057 зареєстровано за Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та цього ж дня зареєстровано право постійного користування останніми за ВАТ «Просянський ГЗК».
Отже, вищевказані спірні земельні ділянки до теперішнього часу перебувають у державній власності та їх розпорядником є Дніпропетровська обласна державна адміністрація, оскільки саме за цим державним органом проведена державна реєстрація прав власності.
Однак, у разі припинення права постійного користування ВАТ «Просянський ГЗК» земельні ділянки загальною площею 189,8 га прокурор просить повернути їх саме Маломихайлівській сільській раді.
Так, земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
До державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
З викладеного вбачається, що наявність зареєстрованих речових права, похідних від права власності, на спірні земельні ділянки (в даному випадку права постійного користування земельними ділянками) не створювало (і не створює) перешкод для набуття Маломихайлівською сільською радою права комунальної власності на них відповідно до положень земельного законодавства.
Однак, Маломихайлівською сільською радою не здійснено реєстрацію земельних ділянок, а у суду відсутні законні підстави передавати спірні земельні ділянки особі, яка не є її власником.
Щодо посилання прокурора на те, що спірні земельні ділянки відповідачем не використовується за цільовим призначенням, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.
Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Прокурор вказує, що 21.04.2025 за результатом обстеження вищевказаних земельних ділянок Маломихайлівською сільською радою встановлено, що спірні земельні ділянки ВАТ «Просянський ГЗК» для робіт, пов'язаних з користуванням надрами не використовуються.
Вказане свідчить про те, що вказані земельні ділянки фактично не використовуються відповідачем за цільовим призначенням. Жодна діяльність вказаним підприємством на спірних земельних ділянках не здійснюється.
Вказане свідчить про те, що спірні земельні ділянки, фактично не використовується ВАТ «Просянський ГЗК».
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.
З прийняттям у 2001 році Земельного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2002, законодавець змінив підхід до співвідношення змісту поняття "невикористання земельної ділянки" та "використання землі не за цільовим призначенням".
Так, у ЗК України від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції Закону України від 13.03.1992 № 2196-XII) в статті 27 було передбачено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.
Натомість ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III в статті 141 ЗК передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або об'єктом концесії.
При цьому поняття "невикористання земельної ділянки за призначенням" та "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" різні за правовою природою, останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.
Отже, за змістом приписів статті 141 ЗК України невикористання земельної ділянки не є самостійною підставою припинення права користування нею.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 918/119/21, від 29.09.2021 у справі № 911/2259/19, від 04.04.2019 у справі № 922/324/17, від 25.03.2020 у справі № 715/214/17-ц, від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19 та від 12.08.2021 у справі № 904/2166/20 (904/5835/20), від 07.02.2023 у справі № 922/672/21, від 17.07.2023 у справі №640/9431/19 та інших, які суд вважає релевантними до застосування в спірних правовідносинах.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що спірні земельні ділянки передані Просянському ГЗК в постійне користування у 2000 році (державний акт на право постійного користування землею від 16 листопада 2000 року серії І-ДП №004317 виданий на підставі рішення Маломихайлівської сільської ради від 25.12.1999 року №56/6/ХХ11І), КВЦПЗ -11.01 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами. (т.1 а.с.99-107).
ВАТ «Просянський ГЗК» засновано, виникло на підставі до рішення регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 24 липня 1998 року №12/356 - АО шляхом перетворення державного підприємства «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» у Відкрите акціонерне Товариство відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 19.02.1997 року № 89/97 - ВР.
Отже, це підприємство представляло собою цілісний майновий комплекс, одним з видів діяльності якого є добування глини і каоліну.
Частина перша статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII цілісний майновий комплекс (ЦМК) визначає як «господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання».
Таким чином, спірні земельні ділянки передавались Відповідачу для здійснення господарської діяльності з користування надрами.
Як свідчать матеріали справи, з 2008 року все нерухоме майно на спірних земельних ділянках належить іншій особі, нерухоме майно, яке належить відповідачу на праві власності відсутнє. Таким чином, у відповідача фактично відсутня можливість користуватися спірними земельними ділянками за їх цільовим призначенням. А з 2009 спеціальні дозволи на користування надрами на цих земельних ділянках було надано ТОВ «Проско Ресурси».
Так, в ухвалі Київського апеляційного суду від 04.09.2024 у справі № 757/33681/24-ке зазначено, що « 24.02.2009 року Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю «Проско Ресурси» (код ЄДРПОУ 35202094) (далі - ТОВ «Проско Ресурси») надано спеціальні дозволи №4921, №4922 на користування надрами, відповідно до яких згадане підприємство отримало право на видобування каоліну-сирцю для одержання збагаченого каоліну, придатного для виробництва паперу, картону, керамічних, гумово-технічних, пластмасових виробів, штучної шкіри і тканини, для парфумерної промисловості, для пестицидних препаратів, електротехнічного силуміну і ультрамарину, для скла, реліну, пісків-відсівів - для будівельних робіт, як заповнювач бетону залізобетонних і бетонних труб, тонкої кераміки; кварц-польовошпатного концентрату для тонкої кераміки з Просянівського родовища (ділянки Вершинська та Західно-Дібровська), розташованого у Дніпропетровській області.
Переліком корисних копалин загальнодержавного значення та місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827 (у редакції постанови від 28.12.201т J° 1370) каолін, як сировина вогнетривка, скляна та фарфорово-фаянсова, віднесено до корисної копалини загальнодержавного значення.
ТОВ «Проско Ресурси» є правонаступником всіх прав та обов'язків щодо користування надрами за наданої ВАТ «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» ліцензією (спеціальним дозволом) на користування надрами від 24.03.2000 № 2185 терміном дії на 18 (вісімнадцять) років (вид користування надрами: видобування, об'єкт ліцензування: Просянське родовище ділянка Вершинська, місцезнаходження об'єкту: Дніпропетровська обл., Покровський р-н., 2.5 км. на південь від с. Просяна, площа об'єкту: 362 га) з метою видобування каоліну-сирцю для одержання збагаченого каоліну, придатного для виробництва паперу, картону, керамічних, гумовотехнічних, пластмасових виробів, штучної шкіри і тканини, для парфумерної промисловості, для пестицидних препаратів, електротехнічного силуміну і ультрамарину, для скла, реліну, пісків-відсівів - для будівельних робіт, як заповнювач бетону залізобетонних та бетонних труб, тонкої кераміки; кварц-польовошпатового концентрату для тонкої кераміки, а також за ліцензією (спеціальним дозволом) на користування надрами від 24.03.2000 № 2186 терміном дії на 18 (вісімнадцять) років (вид користування надрами: видобування, об'єкт ліцензування: Просянське родовище ділянка Західно-Дібровська, місцезнаходження об'єкту: Дніпропетровська обл., Покровський р-н., між населеними пунктами Діброва - Мало-Михайлівка - Просяна - Вершина - з Отришки - Орли, площа об'єкту: 580 га) з метою видобування каоліну-сирцю для одержання збагаченого каоліну, придатного для виробництва паперу, картону, керамічних, гумовотехнічних, пластмасових виробів, штучної шкіри і тканини, для парфумерної промисловості, для пестицидних препаратів, електротехнічного силуміну і ультрамарину, для скла, реліну, пісків-відсівів - для будівельних робіт, як заповнювач бетону залізобетонних та бетонних труб, тонкої кераміки; кварц-польовошпатового концентрату для тонкої кераміки.
Окрім того ТОВ «Проско Ресурси» є правонаступником всього майна ВАТ «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» необхідного для користування надрами згідно Розподільчого балансу на 30 жовтня 2008; обов'язків щодо виконання особливих (додаткових) умов ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами реєстраційний номер 2185 від 24 березня 2000 року та ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами реєстраційний номер 2186 від 24 березня 2000 року, та програм робіт, виконання яких було обумовлено угодами про умови користування надрами; виконання всіх інших прав та обов'язків надрокористувача, передбачених чинним законодавством України, в тому ж об'ємі, що мало ВАТ «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат».
Тобто, фактично, спірними земельними ділянками (надрами) користувалося ТОВ «Проско Ресурси», а не відповідач.
Згідно з положеннями частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
При цьому, як зазначено в постанові КГС ВС від 12.01.2022 у справі № 905/1436/20 «згідно із частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відсутність у зазначеній нормі вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для її застосування є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.»
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (Постанова ВП ВС від 22.06.2021 у справі № 200/606/18)
З врахуванням викладеного, суд ставить під сумнів твердження прокурора, про те що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати земельного податку за період 2024 року та 6 місяців 2025 року в розмірі 20 027 767,70 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на Дніпропетровську обласну прокуратуру.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Позивача-1: Дніпропетровської обласної державної адміністрації- обласної військової адміністрації, Позивача-2: Маломихайлівської сільської ради до Відкритого акціонерного товариства “Просянський гірничо-збагачувальний комбінат», за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні Позивача: Головне управління державної податкової служби у Дніпропетровської області про:
- припинення Відкритому акціонерному товариству «Просянський гірничо- збагачувальний комбінат» права постійного користування земельною ділянкою площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (номер запису про інше речове право 39152496);
- зобов'язання Відкритого акціонерного товариства “Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» повернути Маломихайлівській сільській раді Синельниківського району Дніпропетровської області земельну ділянку площею 8,59 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0077, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2219858612242);
- припинення Відкритому акціонерному товариству “Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00282033) право постійного користування земельною ділянкою площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (номер запису про інше речове право 39151323);
-зобов'язання Відкритого акціонерного товариства “Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» повернути Маломихайлівській сільській раді Синельниківського району Дніпропетровської області земельну ділянку площею 33,9508 га з кадастровим номером 1224286700:03:004:0046, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2219807212242);
-припинення Відкритому акціонерному товариству “Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» права постійного користування земельною ділянкою площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (номер запису про інше речове право 39149666);
-зобов'язання Відкритого акціонерного товариства “Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» повернути Маломихайлівській сільській раді Синельниківського району Дніпропетровської земельну ділянку площею 178,7605 га з кадастровим номером 1224286700:01:002:0076, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2219715512242) відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору покласти на Дніпропетровську обласну прокуратуру.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 26.11.2025.
Суддя Н.Г. Назаренко