Рішення від 25.11.2025 по справі 904/5737/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2025м. ДніпроСправа № 904/5737/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Сокуренко Є.С.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи: Манасян А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (м. Київ)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Капітал" (м. Дніпро)

та до відповідача-2: ОСОБА_1 (м. Павлоград Дніпропетровської області)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Міністерства фінансів України (м. Київ)

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 42355927-КД-1 від 02.05.2024 у загальному розмірі 3 491 927 грн. 11 коп.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Капітал" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) заборгованість за кредитним договором № 42355927-КД-1 від 02.05.2024 у загальному розмірі 3 491 927 грн. 11 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 1 467 208 грн. 64 коп. - заборгованість за тілом кредиту;

- 557 509 грн. 83 коп. - заборгованість за процентами;

- 1 467 208 грн. 64 коп. - заборгованість перед державним бюджетом за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов кредитного договору № 42355927-КД-1 від 02.05.2024 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 3 491 927 грн. 11 коп. Також, відповідно до договору поруки №42355927-ДП-1/1 від 02.05.2024 відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 всіх своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором. Крім того, спірний кредитний договір забезпечений договором про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/95 від 04.07.2023, який укладений між Міністерством фінансів України та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк", за умовами якого гарант в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов'язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Також позивач просить суд стягнути з відповідачів-1,2 на свою користь судові витрати.

Разом з позовною заявою Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив суд:

1) накласти арешт на нерухоме майно, що належить відповідачу-2 - ОСОБА_1 , а саме:

- частини двокімнатної квартири, загальною площею 49,1 кв. м, житлова площа 29,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2568908412120;

- квартиру, загальна площа 63 кв. м, житлова площа 43,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1893485512101;

2) накласти арешт на рухоме майно, що належить відповідачу-2 - ОСОБА_1 , а саме:

- транспортний засіб марка - KRONE, модель - AZ, 2013 року випуску, VIN - НОМЕР_1 , держаний номер НОМЕР_2 ;

- транспортний засіб марка - ACKERMANN, модель - OSCHEPSL, 1998 року випуску, VIN - НОМЕР_3 , держаний номер НОМЕР_4 ;

- транспортний засіб марка - MAN, модель - 26.403, 1998 року випуску, VIN - НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_6 ;

- транспортний засіб марка - MAN, модель - 26.402, 1996 року випуску, VIN - НОМЕР_7 , державний номер НОМЕР_8 ;

- транспортний засіб марка - KRONE, модель - AZW 18, 2003 року випуску, VIN - НОМЕР_9 , державний номер НОМЕР_10 ;

- транспортний засіб марка - ACKERMANN, модель - FRUEHAUF EXPRESS LINER, 1992 року випуску, VIN - НОМЕР_11 , державний номер НОМЕР_12 ;

- транспортний засіб марка - DAF, модель - FT XF 105.410, 2007 року випуску, VIN - НОМЕР_13 , державний номер НОМЕР_14 ;

- транспортний засіб марка - LAG, модель - O-3-40, 2010 року випуску, VIN - НОМЕР_15 , державний номер НОМЕР_16 ;

- транспортний засіб марка - MERCEDES-BENZ, модель - ACTROS 1842 LS, 2012 року випуску, VIN - НОМЕР_17 , державний номер НОМЕР_18 ;

- транспортний засіб марка - MAN, модель - TGA 18.440, 2008 року випуску, VIN - НОМЕР_19 , державний номер НОМЕР_20 ;

- транспортний засіб марка - STAS, модель - S300CX, 2020 року випуску, VIN - НОМЕР_21 , державний номер НОМЕР_22 ;

- транспортний засіб марка - MAN, модель - TGA 18.480, 2007 року випуску, VIN - НОМЕР_23 , державний номер НОМЕР_24 .

Ухвалою суду від 13.10.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.11.2025. Крім того, вказаною ухвалою суду залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Міністерство фінансів України.

Крім того, ухвалою суду від 13.10.2025 заяву Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про забезпечення позову було задоволено, а саме: вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту: на нерухоме майно, що належить відповідачу-2 - ОСОБА_1 , а саме: частини двокімнатної квартири, загальною площею 49,1 кв. м, житлова площа 29,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2568908412120; квартиру, загальна площа 63 кв. м, житлова площа 43,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1893485512101; на рухоме майно, що належить відповідачу-2 - ОСОБА_1 , а саме: транспортний засіб марка - KRONE, модель - AZ, 2013 року випуску, VIN - НОМЕР_1 , держаний номер НОМЕР_2 ; транспортний засіб марка - ACKERMANN, модель - OSCHEPSL, 1998 року випуску, VIN - НОМЕР_3 , держаний номер НОМЕР_4 ; транспортний засіб марка - MAN, модель - 26.403, 1998 року випуску, VIN - НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_6 ; транспортний засіб марка - MAN, модель - 26.402, 1996 року випуску, VIN - НОМЕР_7 , державний номер НОМЕР_8 ; транспортний засіб марка - KRONE, модель - AZW 18, 2003 року випуску, VIN - НОМЕР_9 , державний номер НОМЕР_10 ; транспортний засіб марка - ACKERMANN, модель - FRUEHAUF EXPRESS LINER, 1992 року випуску, VIN - НОМЕР_11 , державний номер НОМЕР_12 ; транспортний засіб марка - DAF, модель - FT XF 105.410, 2007 року випуску, VIN - НОМЕР_13 , державний номер НОМЕР_14 ; транспортний засіб марка - LAG, модель - O-3-40, 2010 року випуску, VIN - НОМЕР_15 , державний номер НОМЕР_16 ; транспортний засіб марка - MERCEDES-BENZ, модель - ACTROS 1842 LS, 2012 року випуску, VIN - НОМЕР_17 , державний номер НОМЕР_18 ; транспортний засіб марка - MAN, модель - TGA 18.440, 2008 року випуску, VIN - НОМЕР_19 , державний номер НОМЕР_20 ; транспортний засіб марка - STAS, модель - S300CX, 2020 року випуску, VIN - НОМЕР_21 , державний номер НОМЕР_22 ; транспортний засіб марка - MAN, модель - TGA 18.480, 2007 року випуску, VIN - НОМЕР_23 , державний номер НОМЕР_24 , у розмірі ціни позову - 3 491 927 грн. 11 коп.

Від третьої особи за допомогою системи "Електронний суд" надійшли пояснення по справі (вх. суду № 45688/25 від 12.10.205), в яких третя особа просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та здійснювати розгляд справи без участі представника третьої особи, посилаючись на таке:

- 02.05.2024 між позивачем та відповідачем-1 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору (далі - додаткова угода). У тексті додаткової угоди міститься посилання на те, що при її укладенні сторони керувалися приписами Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723. Відповідно до пункту 3 додаткової угоди позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією за ставкою індивідуальної гарантії (ставка у відсотках, що відповідає частині зобов'язання з основного боргу, що покрита гарантією, за кредитом) 50,00 %. При цьому позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього. У випадку невідповідності кредиту критеріям прийнятності для надання державних гарантій на портфельній основі, кредит вважається не забезпеченим гарантією, банк повертає грошові кошти гаранту сплачені в рахунок погашення боргу позичальника. У разі здійснення гарантом виплати за кредитом банк застосовує інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення). Пунктами 4-5 додаткової угоди передбачено, що позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 5 додаткової угоди). Грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі, в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до пункту 5 додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені;

- 08.08.2025 позивачем направлена до Міністерства фінансів України (гаранта) та АТ "Укрексімбанк" (агента) вимога на сплату за гарантією № 317 від 08.08.2025 за договором про надання гарантії на портфельній основі № 13110-05/95 від 04.07.2023 про перерахування суми сплати за гарантією, а 09.09.2025 Міністерством фінансів України (гарантом) сплачено суму сплати за гарантією у розмірі 1 467 208 грн. 64 коп., що відображено по рахунку №98198050500523 у розрахунку заборгованості та підтверджується платіжною інструкцією від 09.09.2025 № 25. Таким чином, станом на 25.09.2025 заборгованість відповідача-1 перед державним бюджетом за зворотною вимогою за сплаченою гарантією становить 1 467 208 грн. 64 коп.;

- щодо державної гарантії Міністерство фінансів України зазначає, що Порядок надання державних гарантій на портфельній основі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723. Так, 04.07.2023 між Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/95 (надалі - договір гарантії), відповідно до умов пункту 6 якого, гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов'язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля. Ураховуючи, що зобов'язання відповідача-1 було забезпечено гарантією, позивач звернувся із відповідною вимогою до гаранта, який здійснив виплату в розмірі, передбаченому гарантією;

- третя особа виснує, що позивачем доведено та належним чином обґрунтовано правомірність заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією. Отже, позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Капітал" та ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №46566/25 від 23.10.2025), в якій він просить суд надати можливість представнику позивача прийняти участь у судовому засіданні 04.11.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно з інформацією, наданою відділом інформаційно-технічного забезпечення Господарського суду Дніпропетровської області, 04.11.2025 о 12:40 год. відсутня технічна можливість провести судове засідання в режимі відеоконференції, у зв'язку з наявністю справ, призначених до розгляду у залах Господарського суду Дніпропетровської області на 04.11.2025 о 12:40 год. (зайнятістю залів судових засідань обладнаних відповідними технічними засобами).

За наведених обставин, ухвалою суду від 23.10.2025 позивачу було відмовлено у задоволенні заяви про надання можливості його представнику прийняти участь у судовому засіданні 04.11.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У підготовче засідання 04.11.2025 з'явився представник позивача, представники відповідачів-1,2 та третьої особи у вказане засідання не з'явились, при цьому судом було враховано наявність клопотання третьої особи про здійснення розгляду справи без участі її представника. Вказане клопотання було задоволене судом. Причин нез'явлення представники відповідачів-1,2 суду не повідомили.

У той же час судом було встановлено, що відповідач-1 та відповідач-2 повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 13.10.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 13.10.2025 доставлена до Електронних кабінетів відповідача-1 - 14.10.2025 о 09:49 та відповідача-2 - 14.10.2025 о 09:44 (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою відповідачу-1 та відповідачу-2 - 14.10.2025) (а.с. 169-170).

Стосовно реалізації відповідачами-1,2 їх права на подання відзиву на позовну заяву судом було зауважено, що ухвалою суду від 13.10.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачам-1,2 подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену вище дату отримання відповідачами-1,2 ухвали суду - 14.10.2025, відповідачі-1,2 мали подати відзив на позовну заяву в строк по 29.10.2025 включно.

У той же час, суд звертав увагу на положення, встановлені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, відповідно до яких нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З огляду на викладене, з урахуванням можливого направлення відповідачами-1,2 відзивів на позовну заяву також засобами поштового зв'язку, враховуючи строки пересилання поштової кореспонденції, а також приймаючи до уваги, що з 24.02.2022 на території України запроваджено воєнний стан, а місцезнаходженням відповідача-2 є м.Павлоград Дніпропетровської області, господарський суд вважав за доцільне надати додатковий час для надання можливості відповідачам-1,2 реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача.

Також, у вказаному засіданні представник позивача заявив усне клопотання про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказане клопотання було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 04.11.2025 підготовче засідання було відкладене на 18.11.2025.

Від третьої особи за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №49827/25 від 12.11.2025), в якій третя особа просить суд надати можливість її представнику прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення підготовчого засідання 18.11.2025 в режимі відеоконференції.

Отже, ухвалою суду від 13.11.2025 заяву позивача про надання можливості його представнику прийняти участь у судовому засіданні 18.11.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було задоволено судом.

У підготовче засідання 18.11.2025 з'явилися представники позивача та третьої особи; представники відповідачів-1,2 у вказане засідання не з'явились, причин нез'явлення суду не повідомили, будь-яких клопотань від відповідачів-1,2 до суду не надходило.

При цьому судом встановлено, що відповідач-1 та відповідач-2 повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 04.11.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 04.11.2025 доставлена до Електронних кабінетів відповідача-1 - 04.11.2025 о 23:39 та відповідача-2 - 04.11.2025 о 23:39 (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою відповідачу-1 та відповідачу-2 - 05.11.2025) (а.с. 210-211).

Судом відзначено, що в даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 18.11.2025, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

У підготовчому засіданні 18.11.2025 з приводу дотримання прав відповідачів-1,2 під час розгляду даної справи судом зазначено таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Так, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Судом було з'ясовано, що відповідач-1 та відповідач-2 мають зареєстровані Електронні кабінети в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у зв'язку з чим ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.10.2025, була надіслана судом до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 13.10.2025 доставлена до Електронних кабінетів відповідача-1 - 14.10.2025 о 09:49 та відповідача-2 - 14.10.2025 о 09:44 (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою відповідачу-1 та відповідачу-2 - 14.10.2025) (а.с. 169-170).

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 13.10.2025 вважається врученою відповідачам-1,2 - 14.10.2025, що підтверджується Довідками про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача-1 та відповідача-2 в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 169-170).

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідачі-1,2 не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 13.10.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачам-1,2 подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачами-1,2 (14.10.2025), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 29.10.2025.

Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзивів на позовну заяву) воєнного стану, а місцезнаходженням відповідача-2 є м. Павлоград Дніпропетровської області, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачам-1,2, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своїх правових позицій щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані два з половиною тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідачів-1,2 та суду).

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.

Отже, станом на 18.11.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву для відповідача-1 та відповідача-2, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідачів-1,2 не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вказане вище, суд прийшов до висновку, що відповідачі-1,2 не скористалися своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 18.11.2025 представники позивача та третьої особи підтвердили, що ними повідомлені суду всі обставини справи, які їм відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, у зв'язку з чим представники позивача та третьої особи підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У підготовчому засіданні 18.11.2025 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Крім того, у вказаному засіданні представники позивача та третьої особи заявили усні клопотання про надання їм можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказані клопотання були задоволені судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 18.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.11.2025.

У судове засідання 25.11.2025 з'явилися представники позивача та третьої особи; представники відповідачів-1,2 у вказане засідання не з'явились, причин нез'явлення суду не повідомили, будь-яких клопотань від відповідачів-1,2 до суду не надходило.

При цьому судом встановлено, що відповідач-1 та відповідач-2 повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 18.11.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 18.11.2025 доставлена до Електронних кабінетів відповідача-1 - 19.11.2025 о 04:30 та відповідача-2 - 19.11.2025 о 04:34 (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою відповідачу-1 та відповідачу-2 - 19.11.2025) (а.с.239-240).

Судом враховано, що за змістом частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Крім того, судом зауважено, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 04.06.2020 у справі № 914/6968/16.

Крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Судом відзначено, що в даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 25.11.2025, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

У судовому засідання 25.11.2025 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник третьої особи у судовому засіданні 25.11.2025 підтримав позовні вимоги позивача та просив суд їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в поданих до суду письмових поясненнях.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 25.11.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З матеріалів справи вбачається, що 02.05.2024 між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (далі - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТ Капітал" (далі -позичальник, відповідач-1) був укладений кредитний договір № 42355927-КД-1 (далі - кредитний договір, а.с.33-41) відповідно до умов пункту 1.1. якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з пунктом А.1 договору, з лімітом та на цілі, зазначені у пункті А.2 договору, не пізніше 3-х робочих днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці пункту 2.1.2. договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені договором терміни/строки. Відновлювальна кредитна лінія (далі - кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів, на цілі, що наведені в пункті А.2 договору, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.

За умовами пунктів А.1 - А.3 кредитного договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 2 940 000 грн. 00 коп. на поповнення обігових коштів (при цьому забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання/повернення фінансової/матеріальної допомоги). Ліміт кредитування на конкретну дату (далі - поточний ліміт) визначається сумою кредитних коштів, яка у цю дату може знаходитися в користуванні позичальника. Поточний ліміт встановлюється згідно з Графіком зменшення поточного ліміту, зазначеним у додатку № 1 до кредитного договору. Кінцевий термін повернення кредиту - 01.05.2027 (включно).

Додатком № 1 до кредитного договору "Графік зменшення поточного ліміту" сторонами погоджено дати та відповідні цим датам суми встановленого поточного ліміту (а.с.41).

У пункті 6.1. кредитного договору сторонами погоджено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, та діє до терміну, що зазначений в пункті А.3 договору, або до повного виконання зобов'язань сторонами за договором, в залежності від того, яка подія настане раніше. Датою укладення договору є дата накладення останнього із кваліфікованих електронних підписів сторін договору.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного кредитного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного між банком та відповідачем-1 договору та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки банку та відповідача-1, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором та перерахував в межах кредитного ліміту кредитні кошти на поточний рахунок позичальника, що підтверджується виписками по рахунках № НОМЕР_25 та № НОМЕР_26 (а.с.85-133), а також наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, а саме:

- платіжною інструкцією № PROM0BENYK від 10.05.2024 на суму 940 000 грн. 00 коп. (а.с.68);

- платіжною інструкцією № KIUO4B0086 від 14.05.2025 на суму 1 250 000 грн. 00 коп. (а.с.69);

- платіжною інструкцією № PROM5BF5VZ від 15.05.2024 на суму 1 360 000 грн. 00 коп. (а.с.70).

У пункті А.7. кредитного договору сторони визначили, що тип процентної ставки за договором - змінювана. Під змінюваною процентною ставкою (далі - змінювана процентна ставка) сторони розуміють процентну ставку, розмір якої збільшується або зменшується в залежності від зміни індексу UIRD, з урахуванням інших положень договору.

Відповідно до пункту А.7.1.1. кредитного договору розмір змінюваної процентної ставки розраховується із застосуванням такої формули: ЗПС в гривні = індекс UIRD 3M + 11 процентних пункту, де: ЗПС-розмір змінюваної процентної ставки в річних, який розраховується та встановлюється на відповідний період дії процентної ставки; індекс UIRD 3M - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (англ. Ukrainian Index of Retail Deposit Rates, скорочено - UIRD) - індикативна ставка, що розраховується кожного робочого дня в системі Томсон Рейтерс (Thomson Reuters) за методикою розробленою спільно з Національним Банком України, на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб у гривні на строк 3 календарних місяці. Дані про розмір індексу UIRD є загальнодоступними, опубліковані в мережі Інтернет на офіційному сайті НБУ (на дату укладення договору за посиланням: bank.gov.ua/files/UIRD.xls); під терміном "робочий день", що використовується в договорі, розуміється - дні з понеділка по п'ятницю за виключенням святкових та неробочих днів, які встановлюються у відповідності до чинного законодавства України; період дії процентної ставки - це період часу, що становить календарний квартал, який визначається для цілей розрахунку і застосування у такий період розміру змінюваної процентної ставки, з метою нарахування процентів за користування кредитними коштами, наданими позичальнику відповідно до умов договору. В межах строку дії договору визначається декілька послідовних періодів дії процентної ставки, при цьому перший період дії процентної ставки починається в дату укладення договору, який включає таку дату та закінчується днем, що передує дню початку другого періоду дії процентної ставки. Другий та кожний наступний період дії процентної ставки починається з першого дня календарного кварталу. При цьому остання календарна дата періоду дії процентної ставки за перший період кредитування вважається днем закінчення відповідного поточного періоду дії процентної ставки не зважаючи на строк його дії, як це вказано вище, і наступний період дії процентної ставки починається з наступної календарної дати і діє до дати, що передує дню початку наступного періоду дії процентної ставки (що починається з першого дня календарного кварталу); дата перегляду розміру змінюваної процентної ставки - це дата, в яку здійснюється перегляд розміру змінюваної процентної ставки, у відповідності до зазначеної у пункті А.7.1.1 договору формули, та його зміна (збільшення чи зменшення) для відповідного періоду дії процентної ставки. Відповідно до умов договору перегляд розміру змінюваної процентної ставки здійснюється за 15 календарних днів до дати початку дії періоду дії процентної ставки, в якому буде застосована нова процентна ставка, розрахована внаслідок такого перегляду.

Максимальний розмір процентної ставки, який може бути застосований за договором, становить 35% процентів річних (пункт А.7.1.4. кредитного договору).

Згідно з пунктом А.7.1.5. кредитного договору розмір змінюваної процентної ставки на перший період дії процентної ставки, з дати укладання договору, що розраховується за формулою, передбаченою пунктом А.7.1.1. договору, із використанням розміру індексу UIRD 3M у гривні, визначеним станом на робочий день, що передує даті підписання договору, становить 24,90% процентів річних.

Згідно пунктом 2.2.14.1. кредитного договору у період дії договору позичальник зобов'язується: переведення грошових надходжень на рахунки в банк (забезпечувати "чисті" грошові надходження на свої поточні рахунки в банку в сумі, не менше ніж 7 609 313 грн. на квартал); зарплатний проект (кількість активних зарплатних карт) не менше ніж 1.

Відповідно до пункту А.7.2. кредитного договору у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених пунктом 2.2.14.1. договору, процентна ставка за користування кредитними коштами за договором встановлюється на рівні: розмір процентної ставки, визначений в поточному періоді дії процентної ставки відповідно до умов договору, в якому відбувається порушення зазначених вище зобов'язань, плюс 3 процентних пункти. Підписанням договору сторони домовилися, що нарахування процентів в розмірі, зазначеному в пункті А.7.2. договору, не є зміною банком в односторонньому порядку умов договору, при цьому банк направляє позичальнику повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених пунктом 2.2.14.1. договору та дати початку нарахування процентів згідно з пунктом А.7.2. договору, без внесення змін до договору. За умови відновлення належного стану виконання раніше порушеного(-их) зобов'язання (-нь), встановлених пунктом 2.2.14.1 договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в пункті А.7.1.1 договору, при цьому банк направляє повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в пункті А.7.1.1. договору та дати початку її нарахування.

Як зазначив позивач у позовній заяві, та що не було спростовано відповідачами під час розгляду справи судом, оскільки позичальник не виконав вимоги пункту 2.2.14.1. кредитного договору, не забезпечив грошові надходження на свої поточні рахунки в банку в сумі не менше ніж 7 609 313 грн. 00 коп. на квартал, тому процентна ставка збільшилась на 3 процентних пункти та з 20.01.2025 складає 27,90%.

Пунктом А.8. кредитного договору визначено, що у випадку порушення позичальником термінів/строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених пунктом 2.2.3.1. договору позичальник сплачує банку проценти від суми простроченої заборгованості за кредитом в наступних розмірах:

- у випадку порушення позичальником термінів/строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених пунктом 2.2.3.1 договору, позичальник сплачує банку процентну ставку, яка розраховується як розмір ставки, визначений згідно з пунктом А.7.1 договору у відповідному періоді дії процентної ставки, збільшений у 2 рази (пункт А.8.1. кредитного договору);

- у випадку порушення позичальником термінів/строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених пунктом 2.2.3.1. договору та будь-якого із зобов'язань, передбачених пунктом 2.2.14.1. договору, позичальник сплачує банку процентну ставку, яка розраховується як розмір ставки, визначений згідно з пунктом А.8.1 договору у відповідному періоді дії процентної ставки, плюс 6 процентних пункти (пункт А.8.2. кредитного договору).

Датою сплати процентів за користування кредитними коштами є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору, якщо інше не передбачене умовами договору. У випадку несплати процентів за користування кредитом та/або непогашення заборгованості за кредитом у терміни, що визначені договором, такі суми є простроченою заборгованістю (за процентами та/або кредитом, відповідно) (пункт А.9. кредитного договору).

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок (а.с.84), судом встановлено, що проценти у розмірі 557 509 грн. 83 коп. розраховані позивачем за період з 26.05.2024 по 25.09.2025.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

З матеріалів справи також вбачається, що 04.07.2023 між Міністерством фінансів України (далі - гарант, третя особа) та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (далі - банк-кредитор, позивач) був укладений договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/95 (далі - договір гарантії, а.с.53-60), за умовами пункту 6 якого гарант на умовах даного договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов'язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.

У подальшому 28.05.2024 між Міністром фінансів України та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" був укладений додатковий договір №13110-05/95-1 про внесення змін до договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/95 від 04.07.2023, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 30.04.2024 № 472 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723", якою затверджено нову редакцію Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, та відповідно сторони уклали даний додатковий договір про внесення змін до договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/95 від 04.07.2023 (а.с. 61-67).

Так, за умовами пункту 12 договору гарантії у разі настання гарантійного випадку гарант зобов'язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу "Сплата за гарантією" даного договору.

Відповідно до пункту 31 договору гарантії у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор надсилає гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Пунктом 35 договору гарантії передбачено, що гарант на підставі вимог, отриманих від банку-кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30-ти календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови одночасного дотримання таких вимог: 1) гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов договору; 2) на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії; 3) загальна сума всіх виплачених банку-кредитору суми сплати за гарантією з урахуванням суми сплати за гарантією, що підлягає виплаті згідно з вимогою, не перевищує ліміту гарантії; 4) гарант отримав підтвердження від агента, що сума, зазначена у вимозі, є сумою сплати за гарантією, що підлягає виплаті за гарантією згідно з умовами договору; 5) здійснення гарантом виплати згідно з вимогою не суперечить вимогам законодавства на момент здійснення такої виплати.

Відповідно до пункту 39 договору гарантії з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України та вимог, передбачених пунктами 38 і 40 договору, банк-кредитор виступаючи на підставі Порядку та даного договору, зобов'язується:

2) здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

Відповідно до частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб'єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.

З матеріалів справи також убачається, що 02.05.2024 між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТ Капітал" була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 42355927-КД-1 від 02.05.2024 (далі - додаткова угода, а.с.43), умовами пункту 1 якої передбачено, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених додатковою угодою, позичальник сплачує фіксовану процентну ставку, яка становить на дату укладання додаткової угоди розмір 24,90 % річних. Розмір процентної ставки визначається на момент укладення додаткової угоди за формулою: індекс UIRD (3 міс.) + 11%, де індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені Гарантією за ставкою індивідуальної гарантії (ставка у відсотках, що відповідає частині зобов'язання з основного боргу, що покрита гарантією, за кредитом) 50,00 %. При цьому позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання Гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього. У випадку невідповідності кредиту критеріям прийнятності для надання державних гарантій на портфельній основі, кредит вважається не забезпеченим Гарантією, банк повертає грошові кошти гаранту сплачені в рахунок погашення боргу позичальника. У разі здійснення гарантом виплати за кредитом банк застосовує інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення).

Згідно з пунктом 4 додаткової угоди позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 5 додаткової угоди).

Пунктом 5 додаткової угоди передбачено, що грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до пункту 5 додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

У пунктах 12,13 додаткової угоди сторони погодили, що всі інші умови договору, що не суперечать умовам додаткової угоди, лишаються незмінними. Додаткова угода складена українською мовою та підписана із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги", та є невід'ємною частиною договору.

Судом також встановлено, що 02.05.2024 між ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2) та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (далі - кредитор, позивач) був укладений договір поруки №42355927-ДП-1/1 (далі - договір поруки, а.с.45-48), предметом регулювання якого є надання поруки за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Капітал", які випливають з кредитного договору № 42355927-КД-1 від 02.05.2024, а також усіх додаткових договорів, угод, додатків, змін та доповнень до нього, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісійних винагород та інших умов, які є чинними на момент укладання договору або можуть бути укладені після його укладання.

Так, згідно з положеннями розділу "Терміни і визначення" договору поруки зміст та розмір основного зобов'язання за кредитним договором, строк і порядок його виконання такі:

- ліміт кредитування в сумі, що не перевищує 2 940 000 грн. 00 коп.;

- граничний (максимальний) термін виконання у повному обсязі зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом, сплати нарахованих процентів, винагороди встановлюється не пізніше 01.05.2027 або в інший термін / строк у разі дострокового погашення у випадках, передбачених кредитним договором. При цьому порядок та строки/терміни, виконання вказаних зобов'язань визначаються у кредитному договорі;

- сплата процентів за користування кредитом на умовах, в порядку та у розмірі, визначеному кредитним договором, але в будь-якому випадку не більше 55% річних;

- сплата процентів від суми неповернутого в строк кредиту у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі процентів річних від простроченої суми заборгованості, у разі порушення позичальником терміну / строку повернення кредиту, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, встановленого згідно з умовами кредитного договору, але в будь-якому випадку не більше 55% річних;

- сплата винагород (комісій) на умовах, в порядку та у розмірі, визначеному кредитним договором;

- сплата можливої неустойки (пені, штрафів) на умовах, в порядку та у розмірі, визначеному кредитним договором;

- відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог за кредитним договором, та збитків, завданих порушенням умов кредитного договору, під якими розуміються витрати, понесені кредитором, втрата ним грошових коштів, у тому числі витрати та збитки, пов'язані з несвоєчасним відшкодуванням сум, наданих (сплачених) кредитором за кредитним договором, а також неодержані кредитором доходи та інші платежі, що підлягають сплаті згідно з кредитним договором.

Згідно з пунктом 1.1. договору поруки поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно з позичальником за виконання в повному обсязі зобов'язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до пункту 1.3. договору поруки даним договором поручитель дає згоду на будь-які зміни умов кредитного договору, які не стосуються збільшення обсягу відповідальності поручителя відповідно до максимальних (граничних) умов кредитування, що вказані у договорі.

За змістом пункту 1.5. договору поруки поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, і заперечень щодо нього не має. Поручитель ознайомлений, що протягом строку дії кредитного договору істотні умови такого договору, в тому числі тарифи, комісійні винагороди та інші платежі за кредитним договором можуть бути змінені. Кредитний договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін.

У пункті 4.1. договору поруки сторони визначили, що договір поруки набирає чинності з моменту його укладення в порядку, визначеному пунктом 5.2. договору, а також сторони взаємно домовились, що порука за даним договором припиняється через 15 років після укладення договору. У випадку виконання позичальником та/або поручителем всіх зобов'язань за кредитним договором даний договір припиняє свою дію.

Як зазначено у позовній заяві, позичальник (відповідач-1) порушив свої зобов'язання за кредитним договором № 42355927-КД-1 від 02.05.2024, та припинив сплачувати щомісячні платежі за договором, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості та виписками по рахунку.

У той же час, відповідно до пункту 2.3.2. кредитного договору, зокрема, при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами договору, у тому числі у випадку порушення цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд, має право, зокрема, згідно з підпунктом а) змінити умови договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строки/терміни виконання яких не наступили, строки/терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за договором.

Так, 23.06.2025 та 25.06.2025 на електронні та поштові адреси відповідачів-1,2 позивачем було направлено повідомлення-вимогу № 40502DNC0SCCV від 23.06.2025 за змістом якої банк повідомив про наявність простроченої заборгованості та запропонував сплатити її, зазначивши, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 23.07.2025 - строк (01.05.2027), що узгоджений кредитним договором № 42355927-КД-1 від 02.05.2024, буде вважатися таким, що настав 23.07.2025 (а.с.77-81).

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачі-1,2 залишили вказані повідомлення-вимоги без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим у зазначену в них дату настав строк виконання зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі, однак заборгованість не була погашена.

Крім того, 08.08.2025 позивачем направлена до Міністерства фінансів України (гаранта) та АТ "Укрексімбанк" (агента) вимога на сплату за гарантією № 317 від 08.08.2025 за договором про надання гарантії на портфельній основі № 13110-05/95 від 04.07.2023 про перерахування суми сплати за гарантією (а.с.71).

Відповідачам також було направлено повідомлення за вих. № 40502DNC0SCCV від 08.08.2025 про надсилання вимоги гаранту (а.с.74-76).

09.09.2025 позивач отримав від Міністерства фінансів України (гаранта) суму сплати за гарантією у розмірі 1 467 208 грн. 64 коп., що відображено по рахунку №98198050500523, у розрахунку заборгованості та підтверджується платіжною інструкцією № 25 від 09.09.2025 на суму 1 467 208 грн. 64 коп. (а.с.83).

Враховуючи викладене, з урахуванням гарантійних виплат гаранта, заборгованість ТОВ "СТ Капітал" (відповідача-1) за кредитним договором № 42355927-КД-1 вiд 02.05.2024 станом на 25.09.2025 становить 3 491 927 грн. 11 коп., з яких:

- 1 467 208 грн. 64 коп. - заборгованість за тілом кредиту;

- 557 509 грн. 83 коп. - заборгованість за процентами;

- 1 467 208 грн. 64 коп. - заборгованість перед державним бюджетом за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Як зазначено у позовній заяві та що було підтверджено представником позивача у судовому засіданні 25.11.2025, вказана заборгованість відповідачами-1,2 добровільно не сплачена. Зазначене підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунку, що наявні в матеріалах справи.

За наведених обставин, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду з вимогами до відповідача-1 та відповідача-2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 42355927-КД-1 від 02.05.2024 у загальному розмірі 3 491 927 грн. 11 коп., яка складається з наступних сум:

- 1 467 208 грн. 64 коп. - заборгованість за тілом кредиту;

- 557 509 грн. 83 коп. - заборгованість за процентами;

- 1 467 208 грн. 64 коп. - заборгованість перед державним бюджетом за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як було зазначено судом вище, позичальник (відповідач-1) порушив свої зобов'язання за кредитним договором № 42355927-КД-1 від 02.05.2024, та припинив сплачувати щомісячні платежі за договором, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості та виписками по рахунку (а.с.84-133).

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості по спірному кредитному договору в загальній сумі 3 491 927 грн. 11 коп., з якої:

- 1 467 208 грн. 64 коп. - заборгованість за тілом кредиту;

- 557 509 грн. 83 коп. - заборгованість за процентами;

- 1 467 208 грн. 64 коп. - заборгованість перед державним бюджетом за зворотною вимогою за сплаченою гарантією (а.с.84).

Під час перевірки вказаного розрахунку судом порушень не виявлено. Доказів на спростування існування вказаної заборгованості чи доказів її сплати від відповідачів до суду не надходило.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Правове регулювання відносин щодо надання гарантій за кредитами здійснюється нормами як фінансового, так і цивільного, господарського та бюджетного права.

Відповідно до частини 2 статті 346 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовіносин), для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці.

У пункті 15-1 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України закріплено визначення поняття "гарантійне зобов'язання", яке становить собою зобов'язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов'язання суб'єкта господарювання - резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб'єктом його зобов'язань за кредитом, залученим під державну гарантію.

Згідно з пунктом 4 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (частина 1 статті 117 Конституції України).

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", зокрема, передбачено, що Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку.

Відповідно до частини 1 статті 5, частини 1 статті 6 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" (далі - Закон) Кабінет Міністрів України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва, розроблення та виконання загальнодержавних програм розвитку малого і середнього підприємництва з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, здійснює заходи щодо розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва, спрямовує, координує та контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують надання державної підтримки.

Статтею 12 Закону передбачено, що державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 16 Закону, фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є, зокрема, надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1 статті 563 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту (частина 2 статті 346 Господарського кодексу України).

Абзацом 1, 2 частини 1 статті 17 Бюджетного кодексу України визначено, що державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України, на підставі рішення Кабінету Міністрів України для забезпечення виконання боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України, у тому числі для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов'язань за портфелем кредитів та 80 відсотків - за кожним окремим кредитом (далі - державні гарантії на портфельній основі). Порядок відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій на портфельній основі, плата за надання таких гарантій, а також розмір та вид забезпечення, що надається відповідними суб'єктами господарювання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі оформляється в письмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повне найменування та місцезнаходження кредитора; обсяг гарантійних зобов'язань та порядок їх виконання; права, обов'язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов'язань; строк дії гарантії.

Обов'язковою умовою надання державної гарантії на портфельній основі є внесення суб'єктом господарювання - резидентом України плати за надання такої гарантії, а також надання майнового або іншого забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором перед банком-кредитором.

Частина 9 статті 17 Бюджетного кодексу України визначає, зокрема, що прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб'єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.

Як зазначалось вище, умовами додаткової угоди № 1 до кредитного договору сторони визначили, що грошові зобов'язання позичальника перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723. При цьому позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього та позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 5 цієї додаткової угоди).

Так, відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723 (далі - Порядок №723) в Україні запроваджено державну підтримки суб'єктів мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у формі державних гарантій на портфельній основі.

Як уже зазначалось судом, для забезпечення співпраці сторін, пов'язаною з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва між Міністром фінансів Марченком С.М., який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 (далі - гарант), з однієї сторони, та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (далі - банк-кредитор), в особі Керівника Дирекції по роботі з бізнес-клієнтами Заіграєвим Є.О., який діє на підставі довіреності № 758-К-Н-О від 17.05.2023, з другої сторони було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/95 від 04.07.2023 (далі - договір гарантії), відповідно до умов пункту 6 якого гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов'язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Сума сплати за гарантією - сума, що визначається за формулою, наведеною у підпункті 30 пункту 1 договору гарантії.

Відповідно до пункту 31 договору гарантії у разі настання гарантійного випадку банк кредитор надсилає гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

За змістом пункту 35 договору гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від банку кредитора, з урахуванням інформації агента згідно щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання вимоги) за умови одночасного дотримання таких вимог: 1) гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору; 2) на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії; 3) загальна сума всіх виплачених банку-кредитору суми сплати за гарантією з урахуванням суми сплати за гарантією, що підлягає виплаті згідно з вимогою, не перевищує ліміту гарантії; 4) гарант отримав підтвердження від агента, що сума, зазначена у вимозі, є сумою сплати за гарантією, що підлягає виплаті за гарантією згідно з умовами цього договору; 5) здійснення гарантом виплати згідно з вимогою законодавства на момент здійснення такої виплати.

Згідно із пунктом 38 договору гарантії у разі здійснення Гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом банк-кредитор зобов'язується відобразити в обліку (рахунок 9819) виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення повинно бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки.

Відповідно до пункту 39 договору гарантії з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України та вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується:

1) застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника із сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору, за таким проблемним кредитом; 2) здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державно виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

У разі настання гарантійного випадку гарант зобов'язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу "Сплата за гарантією" цього договору (пункт 12 договору гарантії).

Відповідно до пункту 4 додаткової угоди № 1 від 02.05.2024 до кредитного договору позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 5 цієї додаткової угоди).

За змістом пункту 5 зазначеної додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до пункту 5 цієї додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

Враховуючи викладене, сторони врегулювали правовідносини щодо стягнення з позичальника на користь держави грошових коштів, що були сплачені за державною гарантією у зв'язку з порушенням зобов'язання з повернення кредиту.

Вище судом встановлено, що 08.08.2025 позивачем направлена до Міністерства фінансів України (гаранта) та АТ "Укрексімбанк" (агента) вимога на сплату за гарантією №317 від 08.08.2025 за договором про надання гарантії на портфельній основі № 13110-05/95 від 04.07.2023 про перерахування суми сплати за гарантією (а.с.71).

- 1 467 208 грн. 64 коп. - заборгованість за тілом кредиту;

- 557 509 грн. 83 коп. - заборгованість за процентами;

- 1 467 208 грн. 64 коп. - заборгованість перед державним бюджетом за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Слід також зазначити, що згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Приписами статтею 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Так, судом встановлено, що 02.05.2024 між ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2) та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (далі - кредитор, позивач) був укладений договір поруки №42355927-ДП-1/1, предметом регулювання якого є надання поруки за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Капітал", які випливають з кредитного договору № 42355927-КД-1 від 02.05.2024, а також усіх додаткових договорів, угод, додатків, змін та доповнень до нього, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісійних винагород та інших умов, які є чинними на момент укладання договору або можуть бути укладені після його укладання.

Враховуючи невиконання позичальником (відповідачем-1) своїх договірних зобов'язань, а також з огляду на вищевказані положення закону та умови договору поруки, у позивача виникло право вимоги до поручителя (відповідача-2) щодо погашення заборгованості, а у поручителя (відповідача-2) - виникнення солідарного з позичальником (відповідачем-1) обов'язку повернути суму заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором №42355927-КД-1 вiд 02.05.2024 в загальній сумі 3 491 927 грн. 11 коп., з яких:

- 1 467 208 грн. 64 коп. - заборгованість за тілом кредиту;

- 557 509 грн. 83 коп. - заборгованість за процентами;

- 1 467 208 грн. 64 коп. - заборгованість перед державним бюджетом за зворотною вимогою за сплаченою гарантією, відповідачі-1,2 суду не надали, доводи позивача щодо наявності зазначеного боргу, шляхом надання належних доказів, не спростували.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2: 1 467 208 грн. 64 коп. заборгованості за тілом кредиту, 557 509 грн. 83 коп. заборгованості за процентами та 1 467 208 грн. 64 коп. заборгованості перед державним бюджетом за зворотною вимогою за сплаченою гарантією є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2: 1 467 208 грн. 64 коп. заборгованості за тілом кредиту, 557 509 грн. 83 коп. заборгованості за процентами та 1 467 208 грн. 64 коп. заборгованості перед державним бюджетом за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір за подання позовної заяви, який підлягав сплаті позивачем, становив 41 903 грн. 13 коп.

На підставі частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 41 903 грн. 13 коп. на відповідачів-1,2 у рівних частинах, а саме: стягненню з відповідача-1 на користь позивача підлягає частина судового збору за подання позовної заяви в сумі 20 951 грн. 57 коп.; з відповідача-2 на користь позивача підлягає частина судового збору за подання позовної заяви в сумі 20 951 грн. 56 коп.

Відповідно до частини 7 статті 145 Господарського процесуального кодексу України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Застосовані ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2025 заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

При цьому під час звернення до господарського суду із заявою про забезпечення позову, яку також було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становив 1 211 грн. 20 коп. (позивачем було сплачено 1 514 грн. 00 коп.).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд відзначає, що, у зв'язку з внесенням позивачем судового збору у більшому розмірі, частина судового збору (302 грн. 80 коп.) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в порядку, передбаченому пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання за ухвалою суду).

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову покладаються також на відповідачів-1,2 у рівних частинах, а саме: стягненню з відповідача-1 на користь позивача підлягає частина судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 605 грн. 60 коп.; з відповідача-2 на користь позивача підлягає частина судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 605 грн. 60 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Капітал" та до відповідача-2: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 42355927-КД-1 від 02.05.2024 у загальному розмірі 3 491 927 грн. 11 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Капітал" (вулиця Решетилівська, будинок 10А, м. Дніпро, 49026; ідентифікаційний код 42355927) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_27 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вулиця Грушевського, будинок 1-Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570) - 1 467 208 грн. 64 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 557 509 грн. 83 коп. - заборгованості за процентами; 1 467 208 грн. 64 коп. - заборгованості перед державним бюджетом за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Капітал" (вулиця Решетилівська, будинок 10А, м. Дніпро, 49026; ідентифікаційний код 42355927) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вулиця Грушевського, будинок 1-Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570) 20 951 грн. 57 коп. - частину витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 605 грн. 60 коп. - частину витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_27 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вулиця Грушевського, будинок 1-Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570) 20 951 грн. 56 коп. - частину витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 605 грн. 60 коп. - частину витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене та підписане 25.11.2025.

Суддя Ю.В. Фещенко

Попередній документ

132081818

Наступний документ

132081820

Інформація про рішення:

№ рішення:	132081819
№ справи:	904/5737/25
Дата рішення:	25.11.2025
Дата публікації:	27.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; банківської діяльності, з них; кредитування, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (25.11.2025)
Дата надходження:	09.10.2025
Предмет позову:	стягнення заборгованості за кредитним договором № 42355927-КД-1 від 02.05.2024 у загальному розмірі 3 491 927 грн. 11 коп.

Розклад засідань:

Минулі засідання (3)

04.11.2025 12:40	Господарський суд Дніпропетровської області
18.11.2025 12:30	Господарський суд Дніпропетровської області
25.11.2025 14:40	Господарський суд Дніпропетровської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ФЕЩЕНКО ЮЛІЯ ВІТАЛІЇВНА

3-я особа:

Міністерство фінансів України

відповідач (боржник):

Танасюк Олександр Олександрович

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ Капітал"

заявник:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

позивач (заявник):

Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

представник позивача:

Сокуренко Євген Сергійович