25.11.2025 м. Дніпро Справа № 904/3358/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач) Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2025 у справі № 904/3358/24 (суддя Рудь І.А.), повний текст ухвали складено 20.01.2025
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський бронетанковий завод», смт Новогуйвинське, Житомирський район, Житомирська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд», м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 129 733,92 грн
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд», м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський бронетанковий завод», смт Новогуйвинське, Житомирський
про стягнення заборгованості у сумі 45 665,82 грн, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
31.07.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирський бронетанковий завод» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» заборгованості у сумі 129 733,92 грн, з яких: 92 101,92 грн - пені, 37 632,00 грн - 7% штрафу. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 196 від 23.05.2019 в частині своєчасної поставки товару.
20.08.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «Груп Інтрейд» про стягнення з ТОВ «Житомирський бронетанковий завод» 45 665,82 грн, що складаються з 6 196,58 грн 3% річних та 39 469,24 грн інфляційних втрат. Позивач за зустрічним позовом просить покласти судові витрати на відповідача.
Зустрічний позов мотивований тим, що, рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.12.2020 у справі № 904/2192/20, залишеним без змін постановою ЦАГС від 01.06.2021, з ДП «Житомирський бронетанковий завод» уже було стягнуто заборгованість за поставлений товар та відповідні нарахування. Однак підприємство, попри наявність чинного рішення суду, повністю погасило борг лише 27.06.2022, що свідчить про тривале прострочення виконання грошового зобов'язання. З огляду на це позивач за зустрічним позовом заявляє вимоги про стягнення додаткових 3% річних та інфляційних втрат за період після того, який уже був врахований у попередній справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2025 первісний позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Груп Інтрейд» на користь ТОВ «Житомирський бронетанковий завод» 7 314,42 грн - пені, 5 376,00 грн - штрафу та 3 028,00 грн - судового збору.
В частині стягнення пені в розмірі 84 787,20 грн та штрафу в розмірі 32 256,00 грн - провадження у справі закрито.
Зустрічний позов задоволено повністю.
Стягнуто з ТОВ «Житомирський бронетанковий завод» на користь ТОВ «Груп Інтрейд» 6196,58 грн - 3% річних, 39469,24 грн - інфляційних втрат, 3 028,00 грн - судового збору та 10 000,00 грн - витрат на правничу допомогу.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач за зустрічним позовом оскаржує його в апеляційному порядку та просить: скасувати оскаржуване рішення в частині вирішення позовних вимог та розподілу судових витрат за первісним позовом; ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити частково; стягнути з ТОВ «Груп Інтрейд» на користь ТОВ «Житомирський бронетанковий завод» 1 009,20 грн - пені та 23,62 грн - судового збору; в частині стягнення пені у сумі 84 787,20 грн та штрафу у сумі 32 256,00 грн провадження у справі закрити; в іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовити; стягнути з ТОВ «Житомирський бронетанковий завод» на користь ТОВ «Груп Інтрейд» 28 500,00 грн витрат на правничу допомог; в іншій частині (в частині вирішення позовних вимог за зустрічним позовом та в частині розподілу судового збору за зустрічним позовом) рішення суду залишити в силі; судові витрати, пов'язані з апеляційним провадженням, стягнути з ТОВ «Житомирський бронетанковий завод».
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних обставин:
- апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково взяв за основу дату підписання Специфікації № 1 - 28.05.2019, тоді як фактичне її підписання ТОВ «Груп Інтрейд» відбулося 21.06.2019, що підтверджується доказами у справі. Враховуючи, що строк поставки становив 10 днів від дати підписання, кінцевою датою є 01.07.2019, а прострочення могло початися лише з 02.07.2019, тому нарахування пені з 07.06.2019 є необґрунтованим. Апелянт також посилається на розгляд справи № 908/2192/20 між тими ж самими сторонами, де позивач сам визначав строк поставки за Специфікацією № 1 до 01.07.2019, і вважає зміну цієї позиції порушенням принципу естопелю. За його твердженням, правильна сума пені становить 1 009,20 грн замість 7 314,42 грн, визначених судом.
- апелянт вважає необґрунтованим стягнення штрафу у розмірі 7% (5 376,00 грн), оскільки фактичний період прострочення не перевищував 30 днів, що виключає підстави для застосування відповідної санкції згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України;
- суд першої інстанції порушив принцип пропорційності при розподілі судового збору, стягнувши із відповідача повну суму судового збору (3 028,00 грн), незважаючи на те, що первісний позов задоволено лише частково (на 9,78% від заявлених вимог), а провадження в іншій частині було закрито.
Отже, суд мав здійснити розподіл витрат пропорційно до задоволених вимог;
- апелянт вважає безпідставним зменшення судом витрат на правничу допомогу з 28 500 грн до 10 000 грн, оскільки інша сторона не довела їх завищення, а втручання суду в розмір гонорару без належного обґрунтування суперечить принципу свободи договору та практиці Верховного Суду; заявлені витрати він вважає реальними й обґрунтованими, оскільки вони охоплюють підготовку процесуальних документів та тривале представництво у суді.
Таким чином, апелянт просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, зменшити розмір стягнутої неустойки до 1 009,20 грн, відмовити у стягненні штрафу в розмірі 7%, здійснити перерахунок судового збору пропорційно до задоволених вимог та стягнути з позивача фактичні витрати на правничу допомогу в повному обсязі.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Доводи відзиву ТОВ «Житомирський бронетанковий завод» на апеляційну скаргу ТОВ «Груп Інтрейд» полягають у тому, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2025 у справі № 904/3358/24 є законним, обґрунтованим та не підлягає зміні.
Позивач зазначає, що доводи апелянта про неправильне визначення дати підписання Специфікації № 1 (21.06.2019) є безпідставними, адже сторони чітко погодили дату її укладення - 28.05.2019, і вона не змінювалася у встановленому законом порядку.
Відповідач не звертався з пропозицією внести зміни до специфікації відповідно до вимог ст.ст. 638, 654 ЦК України. Одностороннє проставлення в Специфікації іншої дати підписання (21.06.2019) не може вважатися належним доказом зміни умов договору.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із дати 28.05.2019 як моменту підписання, правильно визначив строк поставки (до 06.06.2019) і дату початку нарахування неустойки з 07.06.2019. Порушення строків поставки з боку відповідача є доведеним, тому стягнення пені в сумі 7 314,42 грн та штрафу 5 376,00 грн є правомірним і не підлягає скасуванню.
Щодо доводів апелянта про розмір судового збору, позивач наголошує, що відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» мінімальний розмір збору за подання позовної заяви майнового характеру не може бути меншим за один прожитковий мінімум для працездатних осіб, який у 2024 році становив 3 028,00 грн.
Отже, навіть при частковому задоволенні позову сума збору не може бути меншою, тому рішення суду першої інстанції про стягнення саме цієї суми є законним.
Стосовно розміру витрат на правничу допомогу, ТОВ «ЖБТЗ» вказує, що суд першої інстанції обґрунтовано зменшив суму, заявлену апелянтом з 28 500,00 грн до 10 000,00 грн, що відповідає вимогам ст. 126, 129 ГПК України та усталеній практиці Верховного Суду по справі № 925/1641/17 від 02.07.2019. Суд правомірно врахував критерії дійсності, необхідності та розумності витрат, оцінив складність справи, її незначну ціну та типовість спору. Зустрічний позов ТОВ «Груп Інтрейд» мав шаблонний характер, не потребував значного обсягу юридичної роботи чи спеціальних знань, а отже, заявлена сума гонорару була завищеною.
Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 № 905/1795/18 та від 08.04.2020 № 922/2685/19 неодноразово наголошував, що суд не зобов'язаний відшкодовувати всі витрати на адвоката, якщо їх розмір є непропорційним чи надмірним, а відшкодування таких витрат не може бути способом збагачення сторони.
З урахуванням наведеного, позивач просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Груп Інтрейд» без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2025 - без змін, оскільки суд першої інстанції всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і дійшов обґрунтованих висновків щодо всіх спірних питань.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
23.05.2019 між Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» (Постачальник) був укладений Договір № 196 (Договір) (а. с. 8-11 т 1), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність, а Покупець прийняти й оплатити продукцію, вказану у Специфікації (Продукція), на умовах та в строки, передбачені Договором (п. 1.1. Договору).
Кількість та номенклатура Продукції вказується у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору (п. 2.1. Договору).
Положеннями п. 3.1. Договору передбачено, що поставка Продукції здійснюється силами та за рахунок Постачальника, можливо через Перевізника на склад в місці знаходження Покупця (або на інших умовах, обговорених Сторонами), в строки/терміни встановлені Сторонами у відповідній Специфікації. Моментом поставки Продукції та передача її Покупцю є дата підписання сторонами видаткової накладної та проходження вхідного контролю Покупця.
Відповідно до п. 3.2. Договору, поставка Продукції здійснюється партіями. Асортимент та кількість кожної партії повинні відповідати Продукції визначеної Специфікацією. Постачальник зобов'язаний повідомити Покупця про прогнозовану дату поставки Продукції не пізніше 3 днів до дати поставки.
Згідно з п. 7.1. Договору сторонами визначено, що за невиконання або неналежне виконання мов Договору сторони несуть відповідальність згідно положень Договору та законодавства України.
Відповідно до п. 7.3. сторонами Договору встановлено, що за порушення Постачальником строків поставки продукції, заміни Продукції, Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі 0,1%, від суми невиконаного зобов'язання, за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 11.5. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020.
Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від зобов'язань та від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних), які виникли під час дії договору.
28.05.2019 сторонами укладено Специфікацію № 1 до Договору, в якій обумовлено перелік продукції до постачання загальною вартістю: 787 680,00 грн в т.ч. ПДВ. Термін поставки продукції по Специфікації - 10 (Десять) календарних днів від дати підписання Специфікації (а. с. 12 т 1).
Колегією суддів ЦАГС встановлено, що з боку Постачальника - ТОВ «Груп Інтрейд» Специфікація № 1 від 28.05.2019 підписана директором Ісмаіловим Е.М. 21.06.2019.
Згідно видаткових накладних № РН-0000215 від 21.06.2019 на суму 169 680,00 грн, № РН-0000234 від 05.07.2019 на суму 80 400,00 грн, № РН-0000242 від 12.07.2019 на суму 76 800,00 грн Постачальником здійснено поставку визначеної у Специфікації Продукції на загальну суму 236 880,00 грн (а. с. 14, 16, 18 т 1).
Загальна сума непоставленої продукції складає 460 800,00 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем за первісним позовом умов Договору та Специфікації № 1, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача суму пені в загальному розмірі 92 101,92 грн та 7% штрафу в розмірі 37 632,00 грн за прострочення виконання зобов'язань понад тридцять днів, згідно з абз. 2 п. 2 ст. 231 ГК України.
Відповідач у відзиві вказує, що провадження у справі слід закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки вимоги про стягнення пені та штрафу вже були вирішені у справі № 908/2192/20, за якою між тими самими сторонами з того самого предмета та з тих самих підстав набрало законної сили рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2020, підтверджене постановою ЦАГС від 01.06.2021.
Вказані обставини і стали причиною виникнення спору.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Між сторонами у справі виникли господарські зобов'язання на підставі договору поставки, які регулюються положеннями Господарського та Цивільного кодексів України (далі - ГК та ЦК України).
За змістом статей 712, 663, 530, 525, 526, 629 ЦК України, постачальник зобов'язаний передати товар покупцю у строк, визначений договором, а покупець - прийняти його та оплатити. Зобов'язання мають виконуватися належним чином і у встановлений строк; одностороння зміна умов договору або відмова від його виконання не допускається. Договір є обов'язковим для сторін, а порушенням вважається невиконання або неналежне виконання його умов.
У разі порушення строків або умов виконання зобов'язань настає відповідальність у вигляді господарських санкцій - неустойки, штрафу чи пені (статті 216, 230 ГК України; статті 546, 549, 551 ЦК України). Неустойка є грошовою сумою, визначеною договором або законом, яку боржник повинен сплатити кредитору за прострочення або неналежне виконання зобов'язання.
Отже, правовідносини між сторонами регулюються нормами про купівлю-продаж і поставку, а також положеннями про відповідальність за порушення господарських зобов'язань. Сторони зобов'язані діяти добросовісно, виконувати договір у визначений строк, а у випадку прострочення - нести відповідальність у вигляді передбачених договором штрафних санкцій.
Відповідно до п. 7.1. Договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань вони несуть відповідальність згідно з умовами договору та чинного законодавства України.
Згідно з п. 7.3. Договору, у разі порушення строків поставки або заміни продукції постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.
Умовами Специфікації № 1 від 28.05.2019 передбачено, що поставка продукції має бути здійснена протягом 10 (Десять) календарних днів від дати підписання Специфікації (а. с. 12 т 1).
Судом першої інстанції встановлено, що Специфікацію № 1 (Додаток № 1 до Договору № 196 від 23.05.2019) було підписано сторонами 28.05.2019, що підтверджується матеріалами справи, а доказів на підтвердження іншої дати підписання (21.06.2019) відповідач не надав. Відповідно, суд дійшов висновку, що строк поставки сплинув 06.06.2019, а прострочення почалося з 07.06.2019.
Посилаючись на факт несвоєчасного та не в повному обсязі виконання відповідачем зобов'язання, позивач нарахував неустойку в сумі 129 733,92 грн, що включає 92 101,92 грн пені за період з 07.06.2019 по 11.07.2019 та 37 632,00 грн штрафу (7%) за прострочення понад 30 днів.
Суд першої інстанції встановив, що у справі №?908/2192/20 між тими самими сторонами вже було стягнуто пеню 83?865,60 грн за період з 02.07.2019 по 31.12.2019 та штраф 32?256,00 грн за непоставку Продукції на суму 460?800,00 грн, тому заявлені у справі №?904/3358/24 вимоги про стягнення пені 84?787,20 грн та штрафу 32?256,00 грн за прострочення поставки тої самої Продукції, але за період з 07.06.2019 по 07.12.2019, суд визнав дублюванням вже вирішеного спору і закрив провадження в цій частині на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Суд погодився з розрахунком позивача і визнав, що пеня в сумі 7 314,72 грн, нарахована за видатковими накладними № РН-0000215 від 21.06.2019, № РН-0000234 від 05.07.2019 та № РН-0000242 від 12.07.2019 за період з 07.06.2019 по 11.07.2019, відповідає умовам договору та вимогам закону. Так само суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував 7% штраф у сумі 5 376,00 грн за прострочення понад 30 днів. Тому вимоги про стягнення цих сум були визнані обґрунтованими.
Проте, колегія суддів ЦАГС частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
ТОВ «Груп Інтрейд» стверджує, що підписало Специфікацію № 1 саме 21.06.2019, а не 28.05.2019, і ця обставина вже була встановлена судом у справі № 908/2192/20. Крім того, сам позивач у тій справі вказував у позові дату підписання Специфікації саме 21.06.2019. Тому колегія суддів ЦАГС позицію апелянта визнає такою, що ґрунтується на підтверджених судовим рішенням фактах, які збігаються з попередніми твердженнями позивача за первісним позовом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України передумовою для відмови у відкритті провадження (і відповідно - для закриття провадження за п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України) є наявність такого, що набрало законної сили, рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. За сталою практикою Верховного Суду, нетотожність хоча б одного з цих елементів виключає можливість закриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 170/499/23).
Аналіз матеріалів справ № 908/2192/20 та № 904/3358/24 свідчить, що хоча сторони та правовідносини є однаковими, предмет і підстави позовів не є тотожними:
- у справі № 908/2192/20 розглядалося питання щодо стягнення пені та штрафу за прострочення поставки за період з 02.07.2019 по 31.12.2019 на суму непоставленої продукції, що складає 460 800,00 грн;
- у справі № 904/3358/24 позивач заявляє до стягнення пеню та штраф на суму непоставленої продукції - 460 800,00 грн за інший період - з 07.06.2019 по 07.12.2019, що охоплює часові межі, які частково не були предметом розгляду в попередній справі, а також включає до суми розрахунку пені за прострочення поставки за накладними (кожною з трьох накладних окремо), що не було предметом позову у справі № 908/2192/20.
Отже, матеріально-правова вимога у справі № 904/3358/24 стосується нарахування пені, у тому числі, за інший період порушення зобов'язання, що згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 04.09.2024 у справі № 170/499/23), виключає тотожність предмета позову та не дає підстав для закриття провадження в обсязі, який не був предметом дослідження в іншій справі.
Місцевий господарський суд правильно встановив, що у даній справі позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача суму пені в іншому розмірі - 84 787,20 грн, тобто на 921,60 грн більше, ніж було присуджено у справі № 908/2192/20. При цьому суд правильно визначив, що в обох справах пеня нарахована на суму непоставленого товару - 460 800,00 грн, але за різні періоди (у справі № 908/2192/20 - за 02.07.2019 - 31.12.2019, у даній справі - за 07.06.2019 - 07.12.2019), і таке нарахування за різні періоди дійсно є правом позивача.
Разом з тим, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі № 904/3358/24 на всю суму заявлених позовних вимог у розмірі 84 787,20 грн, оскільки періоди прострочення не є тотожними, а лише частково перетинаються.
Таким чином, закриттю підлягає провадження у справі лише в частині вимог, які фактично дублюють уже вирішений спір у справі № 908/2192/20 на суму 83 865,60 грн - пені та на суму 32 256,00 грн - штрафу.
В частині заявлених позовних вимог про стягнення пені на суму 921,60 (84 787,20 грн - 83 865,60 грн) та штрафу у розмірі 5?376,00 грн слід відмовити у зв'язку з неправильним визначенням позивачем дати підписання Специфікації.
Щодо позовних вимог ТОВ «ЖБТЗ» про стягнення з ТОВ «Груп Інтрейд» суми пені у розмірі 7 314,72 грн, колегія суддів зазначає таке.
Позивач за первісним позовом нарахував до стягнення з відповідача пеню за період з 07.06.2019 по 11.07.2019, вважаючи, що постачальник прострочив виконання зобов'язань за видатковими накладними № РН-0000215 від 21.06.2019, № РН-0000234 від 05.07.2019 та № РН-0000242 від 12.07.2019. Однак з урахуванням встановлених вище обставин у даній справі - Специфікацію № 1 сторони фактично підписали 21.06.2019, і саме з цієї дати виникли договірні зобов'язання щодо строків поставки.
Отже, визначений позивачем початок періоду прострочення (07.06.2019) не відповідає фактичним обставинам даної справи. Вимоги ТОВ «ЖБТЗ» щодо стягнення пені та штрафу є частково обґрунтованими, оскільки період прострочення підлягає коригуванню відповідно до фактичної дати підписання Специфікації № 1 (21.06.2019) з 02.07.2019 по 11.07.2019.
Відтак до стягнення підлягає пеня за наступними видатковими накладними:
- РН-0000215 від 21.06.2019 на суму 169 680,00 грн відсутнє прострочення;
- РН-0000234 від 05.07.2019 на суму 80 400,00 грн за період прострочення з 02.07.2019 - 04.07.2019, що становить 241,20 грн;
- РН-0000242 від 12.07.2019 на суму 76 800,00 грн за період прострочення з 02.07.2019 - 11.07.2019, що становить 768,00 грн.
Загальна сума пені за період прострочення за видатковими накладними становить 1009,20 грн.
Доводи апелянта щодо неправильного розподілу судом першої інстанції судового збору за первісним позовом колегія суддів ЦАГС визнає обґрунтованими, оскільки відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати, зокрема, судовий збір, підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов у даній справі було задоволено частково, місцевий господарський суд мав застосувати саме цей порядок.
Колегія суддів ЦАГС, аналізуючи доводи апелянта та висновки суду першої інстанції щодо витрат на професійну правничу допомогу, дійшла такого правового висновку.
Відповідно до ст. 59 та ст. 131-2 Конституції України, ст. 16, 123, 126, 129 ГПК України, а також норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», кожен має право на професійну правничу допомогу, і сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, має право на відшкодування обґрунтованих та реальних витрат, пов'язаних із наданням такої допомоги.
Апелянт обґрунтовував суму витрат на правничу допомогу у розмірі 28?500,00 грн, надавши договір-доручення, додаткові угоди, акти приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи та розрахунки гонорару. Докази підтверджують фактичне надання правової допомоги та її оплату.
Водночас, при оцінці витрат судом першої інстанції було враховано критерії співмірності та розумності (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України): складність справи, обсяг наданих послуг, час, витрачений адвокатом, ціну позову та значення справи для сторін. Спір у даній справі є стандартним, типовим, пов'язаним із договором поставки, не вимагає значних професійних зусиль для належного представництва інтересів клієнта.
З огляду на це, суд першої інстанції правильно зменшив розмір заявлених витрат на правничу допомогу до 10?000,00 грн як обґрунтованих та співмірних характеру і складності справи.
Колегія суддів погоджується з таким підходом суду першої інстанції, відхиляючи доводи апелянта про безпідставність зменшення суми, та підтверджує законність визначеного розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10?000,00 грн.
З урахуванням викладеного, доводи апелянта частково підтвердилися в процесі апеляційного перегляду рішення у даній справі. Висновки суду першої інстанції щодо визначення періоду прострочення поставки та розміру нарахованої пені, а також розподілу судових витрат, є частково неправильними.
Відтак апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення, про часткове задоволення позову, а саме: позовні вимоги ТОВ «ЖБТЗ» про стягнення пені за період прострочення поставки з 21.06.2019 по 11.07.2019 у сумі 1?009,20 грн; у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7% штрафу на суму 37632,00 грн та пені на суму 921,60 грн у задоволенні позову слід відмовити; в іншій частині рішення залишити без змін.
6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи встановлені апеляційним господарським судом обставини справи, колегія суддів ЦАГС дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2025 по даній справі з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ЖБТЗ».
7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.
У зв'язку з частковим задоволенням позову та апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2025 у справі № 904/3358/24 - скасувати частково і ухвалити нове рішення у справі.
Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» (49005, м. Дніпро, вул. Лешко-Попеля, 13, код ЄДРПОУ 41071921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський бронетанковий завод» (12441, Житомирська обл., Житомирський р-н, смт Новогуйвинське, вул. Дружби народів, 1, код ЄДРПОУ 07620094) 1 009,20 грн (Одна тисяча дев'ять гривень 20 копійок) - пені, та 23,55 грн (Двадцять три гривні 55 копійок) - судового збору за подання позовної заяви.
В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 83 865,60 грн та штрафу в розмірі 32 256,00 грн - провадження у справі закрити.
В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 921,60 та штрафу у розмірі 5?376,00 грн - відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський бронетанковий завод» (12441, Житомирська обл., Житомирський р-н, смт Новогуйвинське, вул. Дружби народів, 1, код ЄДРПОУ 07620094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» (49005, м. Дніпро, вул. Лешко-Попеля, 13, код ЄДРПОУ 41071921) 4 506,67 грн (Чотири тисячі п'ятсот шість гривень 67 копійок) - судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов