26.11.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1176/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),
судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сорочан Олени Борисівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.06.2025 (повний текст рішення складено та підписано 30.06.2025, суддя Боєва О.С.) у справі № 908/1176/25
за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», м. Дніпро
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сорочан Олени Борисівни, Запорізька область, м.Бердянськ
про стягнення суми 231 595,83 грн,
В квітні 2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» про стягнення з відповідача: Фізичної особи-підприємця Сорочан Олени Борисівни заборгованості за кредитним договором №20.94.0000000219 від 02.02.2021 у розмірі 231595,83 грн, яка складається з: суми 135 104,15 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), суми 41 171,68 грн заборгованості за процентами, суми 44 320,00 грн заборгованості за винагородою, суми 1000,00 грн штрафу (фіксована складова), суми 10 000,00 грн штрафу (змінна складова).
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в рамках кредитного договору №20.94.0000000219 від 02.02.2021 щодо своєчасного повернення кредитних коштів (тіла кредиту), сплати процентів за користування кредитними коштами та винагороди, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у заявлених до стягнення розмірах. У зв'язку з порушенням виконання зобов'язань за кредитним договором позивач також нарахував та заявив до стягнення з відповідача штраф (фіксовану складову та змінну складову).
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.06.2025, позов задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Сорочан Олени Борисівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», код ЄДРПОУ 14360080 (49074, м.Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) суму 135104 (сто тридцять п'ять тисяч сто чотири) грн 15 коп. заборгованості за кредитом (тілом кредиту), суму 40417 (сорок тисяч чотириста сімнадцять) грн 42 коп. заборгованості за процентами та суму 36420 (тридцять шість тисяч чотириста двадцять) грн 00 коп. заборгованості за винагородою.
У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Стягнуто Фізичної особи-підприємця Сорочан Олени Борисівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», код ЄДРПОУ 14360080 (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) суму 3179 (три тисячі сто сімдесят дев'ять) грн 13 коп. витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», Фізична особа -підприємець Сорочан Олена Борисівна, звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає свої заперечення з приводу прийнятого рішення, вважає його неправомірним. Вимагає пояснити дії АТ «АКЦЕНТ-БАНК» на підставі Закону України, з урахуванням дії воєнного стану та статусу ВПО.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/1176/25. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/1176/25.
08.08.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сорочан Олени Борисівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.06.2025 у справі № 908/1176/25 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити; уточнити вимоги апеляційної скарги; викласти/уточнити обґрунтування своїх вимог із зазначенням суті порушення чи неправильного застосування норм матеріального або процесуального права - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
27.08.2025 від скаржника до ЦАГС надійшли додаткові пояснення по справі № 908/1176/25, в яких зазначає про те, що Господарський суд Запорізької області розглянув справу № 908/1176/25 за позовом АТ «АКЦЕНТ-БАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 02.02.2021 у розмірі 231595,83 грн з ФОП Сорочан Олени Борисівни. В рішенні Господарський суд Запорізької області не звернув увагу на наявність статусу ВПО, документи надавались. Попри дію ст 15 ЗУ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та ст 9-2 ЗУ "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених сосіб" - прийнято рішення про стягування заборгованості. На основі наведених даних, скаржник вимагає дозволу на продовження погашення кредитної заборгованості від дня деокупації міста Бердянськ Запорізької області.
Також, долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 4162.72 грн, відповідно до квитанції від 23.08.2025.
Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025 (у зв'язку з відрядженням судді Дарміна М.О. для здійснення процесуальної дії, а саме відкриття провадження у справі) у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Верхогляд Т.А. Ухвалою суду від 17.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сорочан Олени Борисівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.06.2025 у справі № 908/1176/25. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
22.09.2025 від Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про те, що Боржником за вказаним кредитом є Фізична особа - підприємець, яка не може бути внутрішньо переміщеною особою і не підпадає ні під жодні обмеження щодо стягнення штрафів чи іншої неустойки. Просить відмовити в задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Сорочан Олени Борисівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.06.2025 у справі № 908/1176/25.
29.09.2025 від скаржника до ЦАГС надійшли пояснення в яких зазначено про те, що Сорочан Олена Борисівна зареєстрована як ФОП з 2012 року, займалась приватною медичною практикою. Ліцензії на впровадження такої діяльності пов'язані з обладнаним приміщенням. Для проходження нового ліцензування потрібне обладнання, яке залишилось на окупованій території, Документи, які підтверджують дозвіл проводити діяльність за певною адресою додаються. Вважає відзив на апеляційну скаргу у справі № 908/1176/25 не коректним, тому що не може продовжувати діяльність ФОП саме тому, що є ВПО.
Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.11.2025 (у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід на роботу судді Дарміна М.О.) у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 лютого 2021 року між Акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» (Банк, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Сорочан Оленою Борисівною, РНОКПП НОМЕР_1 (Позичальник, відповідач у справі) був укладений Кредитний договір №20.94.0000000219 (далі - Кредитний договір/Договір). (а.с. 14-19)
Відповідно до п. 1.1 Договору, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеному в третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені цим Договором терміни. Строковий кредит (далі - кредит) надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.
Згідно з п. п. 1.2, 1.3 Договору, термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього Договору. Усі істотні умови кредитування наведені в розділі А цього Договору - «Істотні умови кредитування».
У пунктах А1, А2, А3 Розділу А «Істотні умови кредитування» Договору сторонами погоджено, зокрема, наступні істотні умови кредитування:
«А1. Вид кредиту - строковий кредит;
А2. Ліміт цього Договору: у розмірі 200000,00 грн, на фінансування поточної діяльності;
А3. Термін повернення кредиту 01 лютого 2024 р. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та строки згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 до цього Договору).
Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:
Сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за Договором х ((1+Процентна
ставка за місяць) строк кредитування (міс.) х Процентна ставка за місяць)/1((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) -1);
Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом х річна Процентна ставка/кількість днів поточного року) х кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу;
Сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного погашення Кредиту - сума щомісячного платежу за %.
Згідно зі ст. ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомлені, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 01 лютого 2024р…».
Згідно з пунктом А4 Розділу А Договору, рахунки для обслуговування кредиту: рахунок НОМЕР_2 (в гривнях), отримувач: АТ «А-Банк», МФО 307770, код ЄДРПОУ/код ІПН 2687018364.
У пунктах А6, А8 Розділу А Договору погоджено, що за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти в розмірі 20,90 % річних. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.
Згідно з пунктом А10 Розділу А Договору, Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування в розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А.2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої лати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену суму кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується (п.п. 4.10, 4.11 Договору).
Відповідно до п. 2.2.2, п. 2.2.3, п. 2.2.5 Договору, Позичальник зобов'язався: сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. п.4.1, 4.2, 4.3 цього Договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору; сплатити Банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4. ,4.5, 4.6, 4.13 цього Договору.
За змістом п. 2.2.6 Договору, Позичальник доручає Банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, зокрема з рахунків, наведених у цьому пункті Договору, для виконання зобов'язань з погашення кредиту, а також процентів за його використовування.
Банк має право списувати грошові кошти з поточних рахунків Позичальника згідно з п. 2.2.6 цього Договору при настанні термінів будь-якого з платежів, передбачених цим Договором,у межах сум, що належать до сплати Банку (п.п. 2.3.4 п. 2.3 Договору).
У п. 4.9. Договору, зокрема визначено, що зобов'язання виконуються в наступній послідовності: кошти отримані для погашення заборгованості за цим Договором перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно з п.п. 2.2.13, 2.3.13 цього договору, далі для погашення неустойки, далі - простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених процентів, далі - процентів, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту, якщо інше не передбачено п. 7.3 цього Договору. Остаточне погашення заборгованості за цим договором виконується не пізніше дати, зазначеної у п.1.2 цього Договору.
Відповідно до п. п. 6.1, 6.2 Договору, останній вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. Цей Договір у частині п. 4.4 цього Договору набуває чинності з моменту підписання цього Договору, в решті частин - з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором.
Додатком № 1 до Договору є Графік погашення, який є його невід'ємною частиною, та в якому визначені терміни повернення кредиту, сплати процентів і комісійних винагород та їх щомісячні розміри, належні до сплати у відповідні терміни (дати). (а.с. 20)
На виконання умов вказаного Договору, АТ «А-Банк» перерахував на рахунок Позичальника грошові кошти у розмірі 200000,00 грн, про що свідчить меморіальний ордер № ТR.16671275.14530.70198 від 02.02.2021 (копія міститься в матеріалах справи). В графі призначення платежу зазначено: «видача кредиту згідно договору №20.94.0000000219 від 02.02.2021». (а.с. 21)
Згідно з випискою по особовому рахунку Позичальника НОМЕР_3 за період з 02.02.2021 по 22.04.2025 мало місце зарахування коштів на часткове погашення заборгованості за тілом кредиту, за відсотками та комісією по договору №20.94.0000000219 від 02.02.2021. (а.с. 22-23)
Як зазначено у позові, відповідач належним чином зобов'язання за Кредитним договором не виконав.
Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку, станом на 22.04.2025 заборгованість відповідача становить 220595,83 грн, яка складається з: суми 135104,15 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), суми 41171,68 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, суми 44320,00 грн - загальний залишок заборгованості за комісійною винагородою. Також за змістом позовної заяви на підставі п. 5.8 Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та суму 10000,00 грн штрафу (змінна складова). (а.с. 11-12)
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виснував наступне:
Щодо тіла кредиту: Банк належно виконав зобов'язання за кредитним договором, перерахувавши відповідачу 200 000,00 грн.
За період з 02.03.2021 по 29.11.2023 відповідач сплатив 121 600,00 грн.
Платежі, на які відповідач посилався (що здійснювалися з червня 2024 року), не підтверджують погашення саме за цим кредитним договором.
Тому до стягнення підлягає 135 104,15 грн основної заборгованості.
Щодо процентів за користування кредитом: Банк нарахував проценти за період з 02.02.2021 до 31.05.2024 у сумі 41 171,68 грн.
Суд застосував правову позицію Великої Палати ВС про те, що проценти за користування кредитом можуть нараховуватися лише в межах строку кредитування. Після його спливу можливе лише нарахування процентів за ст. 625 ЦК України, але під час воєнного стану позичальник звільняється від такої відповідальності.
Строк кредитування закінчився 01.02.2024.
Отже, суд стягнув проценти лише за період з 02.02.2021 по 01.02.2024 у сумі 40 417,42 грн.
У частині процентів за період після 02.02.2024 - відмовлено.
Щодо комісійної винагороди: Комісія за договором становила 1 580,00 грн щомісячно протягом 36 місяців - загалом 56 880,00 грн.
Сплачено 20 460,00 грн.
Оскільки нарахування комісії допускається лише в межах строку кредитування, суд стягнув 36 420,00 грн.
У решті вимог - відмовлено.
Щодо штрафних санкцій: Позивач просив стягнути 1 000,00 грн (фіксована частина) та 10 000,00 грн (змінна частина) штрафу.
Суд встановив, що: у період карантину щодо COVID-19 діяла заборона на нарахування неустойки за кредитами; з 24.02.2022 діє норма п. 18 Прикінцевих положень ЦК України, яка звільняє позичальника під час воєнного стану від сплати штрафів, пені та відповідальності за ст. 625 ЦК України.
Тому штрафи, нараховані позивачем, є неправомірними.
У цій частині позову - відмовлено.
Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши відповідачу на поточний рахунок кредитні кошти у розмірі 200000,00 грн, що підтверджується меморіальними ордером № ТR.16671275.14530.70198 від 02.02.2021. (а.с. 21)
Згідно з випискою по особовому рахунку Позичальника НОМЕР_3 за період з 02.02.2021 по 22.04.2025 мало місце зарахування коштів на часткове погашення заборгованості за тілом кредиту, за відсотками та комісією по договору №20.94.0000000219 від 02.02.2021. (а.с. 22-23)
Оскільки відповідач не надав доказів погашення вказаної суми, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за кредитом (тіло кредиту) у розмірі 135 104,15 грн обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.
Також, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив копії платіжних документів, наданих відповідачем, оскільки: платежі здійснювалися на рахунок фізичної особи - ОСОБА_1 , а не АТ «АКЦЕНТ-БАНК»; у призначеннях платежів не зазначено номер кредитного договору №20.94.0000000219; такі документи не доводять фактичне погашення заборгованості перед позивачем. (а.с. 51-52)
Апеляційний суд погоджується, що зазначені платежі не можуть бути прийняті, як докази належного виконання кредитних зобов'язань.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами, колегія суддів зазначає наступне.
Як убачається з наданого позивачем розрахунку, проценти за користування кредитом нараховані Банком за загальний період з 02.02.2021 по 31.05.2024, розмір яких з урахуванням часткових оплат, відображених у виписці по рахунку позичальника, становить 41 171,68 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) роз'яснено, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щодо щомісячної виплати процентів до дня повернення позики, за відсутності іншої домовленості сторін, може застосовуватися лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після цього взаємовідносини сторін переходять у площину охоронних правовідносин, у яких права кредитора забезпечені статтею 625 ЦК України. Велика Палата відхилила аргументи про можливість нарахування договірних процентів до моменту повного погашення заборгованості.
За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти за користування кредитом відповідно до умов договору та статті 1048 ЦК України як плата за користування грошовими коштами. Натомість за період після прострочення підлягають стягненню проценти, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Такий правовий висновок також сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 детально досліджено зміст поняття «користування кредитом», порядок нарахування процентів на підставі статей 1048 та 625 ЦК України, а також питання можливості нарахування процентів за межами строку кредитування. У цій постанові уточнено, що у разі порушення позичальником грошового зобов'язання після спливу строку кредитування нараховуються не проценти за користування кредитом, а проценти за порушення грошового зобов'язання відповідно до статті 625 ЦК України (п. 140- 141 постанови).
Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати договірні проценти припиняється, а проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування, мають характер цивільно-правової відповідальності та застосовуються відповідно до статті 625 ЦК України.
Крім того, суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу. Після запровадження воєнного стану законодавець вніс зміни до Цивільного кодексу України Законом України № 2120-IX від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022. Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, відповідно до якого позичальник у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення звільняється від відповідальності, встановленої статтею 625 ЦК України, а також від сплати неустойки, штрафів і пені. Платежі, нараховані з 24.02.2022 за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.
З огляду на встановлений Кредитним договором строк повернення кредиту - 01 лютого 2024 року, обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих у межах строку кредитування, тобто за період до 01.02.2024 включно.
Провівши перерахунок, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом за період з 02.02.2021 по 01.02.2024 включно, у розмірі 40 417,42 грн, що підтверджується таким розрахунком:
станом на 31.01.2024 заборгованість за процентами за даними розрахунку позивача становила 40 338,98 грн;
проценти за 1 день лютого 2024 року становлять:
135 104,15 грн Ч 20,9 % / 360 = 78,44 грн.
У підсумку: 40 338,98 грн + 78,44 грн = 40 417,42 грн.
Щодо вимог про стягнення процентів, нарахованих за період після спливу строку кредитування - з 02.02.2024 по 31.05.2024 включно - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову, оскільки такі вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами.
Щодо вимог в частині стягнення заборгованості за винагородою як кредитне обслуговування у розмірі 44320,00 грн. - колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до умов Кредитного договору та Графіка погашення (Додаток 1 до договору) комісійна винагорода підлягає щомісячній сплаті у фіксованому розмірі 1 580,00 грн протягом усього строку користування кредитом, що становить 36 платежів. Нарахування комісії поза межами строку кредитування є неправомірним.
З Графіка погашення вбачається, що загальна сума комісійної винагороди, яка підлягала сплаті позичальником за договором, становить 56 880,00 грн (1 580,00 грн х 36). Згідно з випискою по особовому рахунку позичальника, ним сплачено лише 20 460,00 грн.
Отже, правильною є позиція суду першої інстанції про те, що до стягнення підлягає 36 420,00 грн заборгованості з комісійної винагороди (56 880,00 грн - 20 460,00 грн). У решті вимог про стягнення заборгованості за комісією суд першої інстанції обґрунтовано відмовив через їх недоведеність.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафу (фіксована складова) у розмірі 1000,00 грн та штрафу у розмірі 10000.00 грн (змінна складова) - колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правового регулювання застосування штрафних санкцій та правильності відмови у їх стягненні.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) є заходами відповідальності за порушення учасником господарських відносин своїх грошових або інших зобов'язань. Аналогічні положення містяться у статті 549 Цивільного кодексу України, згідно з якою штраф та пеня є видами неустойки, а їх розмір визначається договором або законом (частина друга статті 551 ЦК України).
За умовами пункту 5.8 Кредитного договору передбачено стягнення штрафу у випадку прострочення позичальником грошових зобов'язань більше ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до суду. Водночас суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що на час виникнення відповідного прострочення діяли законодавчі обмеження, які прямо забороняють нарахування та стягнення штрафних санкцій.
Так, Законом України № 691-20 від 16.06.2020 на період дії карантину, запровадженого у зв'язку з COVID-19, позичальники були звільнені від сплати штрафів та пені за прострочення виконання кредитних зобов'язань. Карантин було скасовано 30 червня 2023 року. Однак, як правильно зазначив суд, з 24 лютого 2022 року в Україні діє воєнний стан, а пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлює аналогічне звільнення позичальників від сплати неустойки, штрафу, пені та інших платежів за прострочення виконання грошових зобов'язань у цей період.
З огляду на це, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що нарахування позивачем штрафу у фіксованій частині (1000,00 грн) та штрафу у змінній частині (10000,00 грн) суперечить наведеним нормам законодавства. Отже, такі нарахування є безпідставними та не підлягають стягненню.
У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимог про стягнення зазначених штрафних санкцій, і колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується з таким висновком.
Колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги доводи скаржника щодо неможливості стягнення заборгованості з огляду на наявність у нього статусу внутрішньо переміщеної особи та дію норм статті 15 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» і статті 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
По-перше, як установлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, боржником за спірним кредитним договором є Фізична особа - підприємець, а не фізична особа як побутовий споживач. Статус внутрішньо переміщеної особи може бути наданий лише фізичній особі, проте він не поширюється на суб'єкт господарювання - ФОП у межах здійснення ним підприємницької діяльності. Наявність у громадянина статусу ВПО не змінює його правового статусу як ФОП, не звільняє від виконання господарських зобов'язань і не обмежує кредитодавця у праві звернутися до суду із вимогою про стягнення заборгованості, що підтверджується усталеною судовою практикою.
По-друге, норми статті 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» регулюють питання соціального захисту та гарантій для ВПО, проте не передбачають відстрочення чи звільнення від виконання грошових зобов'язань, що виникли у межах господарської діяльності, та не встановлюють заборони для судів на стягнення заборгованості з ФОП.
По-третє, покликання скаржника на статтю 15 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» також є безпідставним, оскільки зазначена норма не містить обмежень щодо виконання грошових зобов'язань суб'єктами господарювання та не передбачає залежності виконання таких зобов'язань від моменту деокупації певної території. Законодавство України не пов'язує строк виконання кредитних зобов'язань зі статусом території, на якій проживає боржник, а також не передбачає права ФОП на відстрочення погашення кредитної заборгованості до моменту деокупації м. Бердянськ.
По-четверте, скаржник не надав суду жодного правового обґрунтування, яке б свідчило про існування законодавчої заборони на стягнення заборгованості з ФОП у період окупації чи наявності правових підстав для зміни умов договору у зв'язку із зазначеними обставинами. Так само матеріали справи не містять доказів звернення боржника до кредитора з вимогою про реструктуризацію заборгованості або внесення змін до кредитного договору у встановленому законом чи договором порядку.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги щодо наявності у скаржника статусу внутрішньо переміщеної особи та пов'язаних із цим обставин не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не впливають на обов'язок боржника - ФОП виконати грошові зобов'язання за кредитним договором і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, у задоволенні відповідних доводів апеляційної скарги відмовляється.
Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сорочан Олени Борисівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.06.2025 у справі № 908/1176/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.06.2025 у справі № 908/1176/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухваленняі не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін