06.11.2025 м. Дніпро Справа № 908/152/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,
суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс-ДК» на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2025 по справі № 908/152/25 (суддя Мірошниченко М.В.), повний текст судового рішення складено 25.04.2025
за позовом Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс-ДК», м. Запоріжжя
про стягнення 1089377,18 грн, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
16.01.2025 Запорізька міська рада звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ «Теплосервіс-ДК» про стягнення 1089377,18 грн заборгованості з орендної плати за земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:03:035:0020) за період з 01.01.2019 по 31.12.2024.
Позивач вказує, що відповідач, набувши у власність адміністративний комплекс на цій ділянці, успадкував і обов'язки орендаря за договором оренди землі від 2008 року, але не виконував зобов'язань щодо сплати орендної плати.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.04.2025 позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс-ДК» на користь Запорізької міської ради заборгованість за договором оренди землі № 040826100264 від 04.02.2008 за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 в сумі 1089377,18 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс-ДК» на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у сумі 13072,53 грн.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «Теплосервіс-ДК» оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить: скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2025 у справі № 908/152/25 в частині стягнення заборгованості за договором оренди землі за періоди березень 2020 року (17 390,63 грн) та березень - грудень 2022 року (191 297,00 грн), ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині, а також стягнути з позивача 4 542,00 грн судового збору за апеляцію.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов про стягнення заборгованості з орендної плати за спірні періоди, неправильно застосував норми матеріального права та неповно з'ясував фактичні обставини справи.
У частині стягнення орендної плати за березень 2020 року суд не врахував дію пункту 52-4 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (в редакції Закону № 540-IX), який передбачає повне звільнення від нарахування та сплати плати за землю за період з 01.03.2020 по 31.03.2020. Пільга має безумовний характер і не ставиться у залежність від подання уточнюючої декларації або правильності попереднього розрахунку. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач нею скористався, а подана 13.05.2025 уточнююча декларація усуває формальні неточності в обчисленні. Тому висновок суду про відсутність права на пільгу є юридично необґрунтованим.
Щодо періоду 2022 року, суд безпідставно відмовив у застосуванні податкової пільги, передбаченої підпунктом 69.14 пункту 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України (в редакції Закону № 3050-ІХ), яка звільняє платників від нарахування та сплати орендної плати за земельні ділянки, розташовані на територіях активних бойових дій, з 01.03.2022 по 31.12.2022. Земельна ділянка відповідача розташована в м. Запоріжжі, яке у цей період було включено до відповідного Переліку територій.
Суд неправильно тлумачив звільнення, пов'язуючи його із поданням або неподанням уточнюючої декларації, тоді як закон прямо встановлює звільнення від сплати, а не порядок його документального оформлення. Право відповідача підтверджене й актуальною судовою практикою Верховного Суду від 25.02.2025 у справі № 908/929/24.
Отже, підстави для стягнення 191 297,00 грн орендної плати за 2022 рік відсутні.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та не враховують правову природу орендної плати за землю. Орендна плата за земельні ділянки комунальної власності є одночасно і договірним платежем, і формою плати за землю як податку. Закон № 3050-IX не встановлював автоматичного звільнення юридичних осіб від обов'язку сплати орендної плати за 2022 рік, а надавав право платнику самостійно скоригувати податкові зобов'язання шляхом подання уточнюючої декларації. Відповідач такого права у встановлений Податковим кодексом строк (до 19.02.2025) не реалізував, тому його посилання на дію податкової пільги є безпідставними, а висновки суду першої інстанції щодо наявності боргу за березень - грудень 2022 року - законними та обґрунтованими.
Крім того, рішення Верховного Суду у справі № 908/929/24, на яке посилається апелянт, не є релевантним, оскільки в тій справі орендар подав уточнюючу декларацію, чого у даному випадку не зроблено.
Посилання відповідача на перебування м. Запоріжжя в зоні активних бойових дій є помилковими, оскільки відповідно до Переліку територій, затвердженого наказом Мінреінтеграції № 309, Запорізька міська територіальна громада віднесена лише до територій можливих бойових дій, а не активних. Критерії активних бойових дій - наявність лінії зіткнення, межування з окупованими територіями та неможливість виконання державних функцій до міста Запоріжжя не застосовні.
З 24.02.2022 у місті безперервно функціонують органи державної влади та місцевого самоврядування, а ракетні обстріли не свідчать про статус території як такої, де ведуться активні бойові дії. Отже, підстави для ненарахування та несплати орендної плати за вказаний період у відповідача відсутні.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - необґрунтованими та такими, що не спростовують встановлених судом обставин і правильного застосування норм матеріального права.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Суд першої інстанції встановив, що 04.02.2008 між Запорізькою міською радою та ЗАТ «ЗАПОРІЖЖЯ-АВТО» укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,2470 га, кадастровий номер 2310100000:03:035:0020, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Комсомольська, 11. Договір зареєстровано у Державному реєстрі земель 07.02.2008 за № 040826100264. Земельна ділянка належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Запоріжжя.
Договором передбачено, що ділянка надається для розміщення служби матеріального забезпечення, строк оренди становить 19 років (до 04.02.2027), а нормативна грошова оцінка - 1 056 122,60 грн (у цінах 2008 року). Розмір орендної плати визначено у сумі 31 683,68 грн на рік, що складає 3 % від нормативної грошової оцінки, та підлягає щомісячній сплаті рівними частинами протягом 30 днів після закінчення звітного місяця. Земельна ділянка була фактично передана орендарю за актом приймання-передачі.
24.12.2018 ТОВ «Запоріжжя-Авто» відчужило розташоване на цій земельній ділянці нерухоме майно - адміністративний комплекс за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сергія Серікова (колишня Комсомольська), 11 - на користь ТОВ «Теплосервіс-ДК». Право власності відповідача на об'єкт підтверджено даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг № 403239275 від 11.11.2024).
На підставі ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України суд встановив, що з моменту набуття відповідачем права власності на нерухоме майно до нього автоматично перейшло право оренди земельної ділянки на умовах, визначених у договорі оренди, без необхідності внесення змін до нього чи отримання згоди орендодавця. Договір оренди припинив дію щодо попереднього власника і продовжує діяти щодо нового власника об'єкта нерухомості.
Відповідно, ТОВ «Теплосервіс-ДК», ставши власником будівлі, з цього моменту набуло статусу орендаря земельної ділянки та обов'язок сплачувати орендну плату на умовах договору від 04.02.2008.
Суд послався також на усталену правову позицію Верховного Суду (постанови від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 04.07.2019 у справі № 911/2244/18), згідно з якою відчуження нерухомого майна, розміщеного на орендованій земельній ділянці, не припиняє договору оренди, а лише зумовлює автоматичну заміну орендаря на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі».
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта на праві оренди, до набувача такого об'єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об'єкта, розміщеного на земельній ділянці. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника) набувача такого об'єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.
Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.
Згідно з частиною 4 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно новий власник автоматично набуває й права оренди земельної ділянки, на якій розташоване це майно. При цьому договір оренди щодо попереднього власника припиняється в силу закону, а новий власник продовжує користуватися земельною ділянкою на тих самих умовах, що й попередній власник, включно зі сплатою орендної плати. Відчуження нерухомості не тягне за собою розірвання договору оренди, а відбувається лише автоматична заміна сторони за договором на підставі законодавства (ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі»).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Колегій Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17; від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17; від 04.07. 2019 у справі № 911/2244/18.
Цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
За змістом статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Згідно положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
За таких умов у відповідача за результатами підписання договору купівлі-продажу нерухомого майна виник обов'язок сплачувати на розрахунковий рахунок місцевого бюджету орендну плату за користування земельною ділянкою, на якій розташований такий об'єкт нерухомого майна.
За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок (НГО).
НГО земельних ділянок встановлюється на підставі рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування та проводиться відповідно до вимог Закону України «Про оцінку земель», а також інших нормативно-правових актів. Оцінка охоплює всі категорії земель і проводиться через затверджену технічну документацію, яку розробляють уповноважені юридичні особи.
НГО проводиться не рідше ніж один раз на 5- 7 років для земель у межах населених пунктів та сільськогосподарських земель поза межами населених пунктів, і не рідше ніж один раз на 7- 10 років для несільськогосподарських земель поза межами населених пунктів. Затвердження технічної документації здійснюється відповідною сільською, селищною або міською радою, після чого вона набирає чинності та використовується, зокрема, для визначення орендної плати за землі державної та комунальної власності.
Розмір орендної плати визначається як відсоток від НГО із врахуванням коефіцієнта індексації, який застосовується щорічно залежно від дати проведення оцінки. Підставою для перегляду орендної плати можуть бути зміни податків, тарифів, коефіцієнтів індексації або рішення орендодавця. Договір оренди лише враховує НГО та передбачає обов'язок орендаря самостійно індексувати орендну плату відповідно до законодавства.
Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є обов'язковою, встановлюється виключно через затверджену технічну документацію і є правовою основою для розрахунку орендної плати та податків на землю, а не договірною величиною.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до витягу із технічної документації про НГО земельної ділянки № НВ-2300234182024 від 24.12.2024 з кадастровим номером 2310100000:03:035:0020 становить 9 248 445,70 грн (Дев'ять мільйонів двісті сорок вісім тисяч чотириста сорок п'ять грн 70 коп.), у цінах 2024 року.
Відповідач не сплачував орендну плату за договором оренди землі у відповідності до нової НГО землі з 2016 року, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість зокрема, за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 в сумі 1 089 377,18 грн.
Відповідно до повідомлення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 10.12.2024 № 13567/5/08-01-09 відповідачем сплачена сума орендної плати за земельні ділянки по м. Запоріжжя за період з 01.01.2019 по теперішній час в таких розмірах:
за 2019 рік - в сумі 194 332,00 грн;
за 2020 рік - в сумі 83 656,47 грн;
за 2023 рік - в сумі 29 696,98 грн.
За 2021, 2022 та 2022 рік орендна плата не сплачувалась.
Сума заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 визначена позивачем наступним чином:
1) Сума орендної плати з 01.01.2024 по 31.12.2024 дорівнює: 9248445,70 грн. (НГО в цінах 2024 року) х 3 % = 277453,37 грн.
За вказаний період відповідачем орендна плата не сплачувалась, тому розмір заборгованості за вказаний період становить 277453,37 грн.
2) Сума орендної плати з 01.01.2023 по 31.12.2023 дорівнює: 9 248 445,70 грн (нормативно грошова оцінка в цінах 2024 року) / 1,051 (коефіцієнт індексації НГО за 2023 рік) = 8 799 662,89 грн. (НГО в цінах 2023 року) х 3 % = 263 989,89 грн.
Сума заборгованості за вказаний період становить: 263 989,89 - 29 696,98 = 234 292,91 грн.
3) Сума орендної плати з 01.01.2022 по 31.12.2022 дорівнює: 8 799 662,89 грн (НГО в цінах 2023 року) / 1,15 (коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки за 2022 рік) = 7 651 880,77 грн (НГО в цінах 2022 року) х 3% = 229 556,42 грн.
За вказаний період відповідачем орендна плата не сплачувалась, тому розмір заборгованості за вказаний період становить 229 556,42 грн.
4) Сума орендної плати з 01.01.2021 по 31.12.2021 дорівнює: 7 651 880,77 грн (НГО в цінах 2022 року) / 1,1 (коефіцієнт індексації нормативно грошова оцінка за 2021 рік) = 6 956 255,25 грн. (НГО в цінах 2021 року) х 3% = 208 687,65 грн.
За вказаний період відповідачем орендна плата не сплачувалась, тому розмір заборгованості за вказаний період становить 208 687,65 грн.
5) Сума орендної плати з 01.01.2020 по 31.12.2020 дорівнює: 6 956 255,25 грн (НГО в цінах 2021 року) / 1 (коефіцієнт індексації НГО за 2020 рік) = 6 956 255,25 грн (НГО в цінах 2020 року) х 3% = 208 687,65 грн.
Сума заборгованості за вказаний період становить: 208 687,65 - 83 656,47 = 125 031,18 грн.
6) Сума орендної плати з 01.01.2019 по 31.12.2019 дорівнює: 6 956 255,25 грн (НГО в цінах 2020 року) / 1 (коефіцієнт індексації НГО за 2019 рік) = 6 956 255,25 грн (НГО в цінах 2019 року) х 3% = 208 687,65 грн.
Сума заборгованості за вказаний період становить: 208 687,65 - 194 332,00 = 14 355,65 грн.
Загальний розмір заборгованості з орендної плати відповідача за договором оренди землі № 040826100264 від 04.02.2008 за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 становить: 14 355,65 грн + 125 031,18 грн + 208 687,65 грн + 229 556,42 грн + 234 292,91 грн + 277 453,37 грн = 1 089 377,18 грн.
Відповідачем не надано доказів сплати спірної заборгованості у сумі 1 089 377,18 грн.
Позивачем на підтвердження своїх вимог надано витяг № НВ-2300234182024 із технічної документації НГО земельних ділянок від 24.12.2024, отриманий у встановленому порядку, який відповідає додатку № 17 до Методики НГО земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147. Зокрема, містить кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої надано витяг, а також НГО земельної ділянки у гривнях із застосуванням базової вартості квадратного метра земель міста Запоріжжя, встановленої рішенням Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015, введеним у дію з 01.01.2016. У витязі наведена сума проіндексована станом на дату його формування (24.12.2024) і містить достатню інформацію для обчислення розміру орендної плати.
Для розрахунку орендної плати позивач використовував зазначений витяг та зменшував її розмір на щорічні коефіцієнти індексації за спірний період. Це відповідає законодавству, оскільки НГО земель у період з 01.01.2019 по 31.12.2024 залишалася сталою, починаючи з 01.01.2016, та підлягала коригуванню лише на щорічні коефіцієнти індексації.
Відповідач не надав іншого витягу щодо НГО земельної ділянки, який би спростовував дані витягу № НВ-2300234182024 станом на дату його формування.
Відповідач при поданні декларацій за спірний період використовував стару нормативну грошову оцінку землі, яка, як встановлено судом, не підлягала застосуванню у спірному періоді, та є меншою за нову нормативно грошову оцінку, що призвело до утворення заборгованості зі сплати орендної плати за договором.
Наявність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 654 882,56 грн було зазначено позивачем у претензії відповідно до інформації, отриманої від Головного управління ДПС у Запорізькій області, яка визначена згідно задекларованих відповідачем сум податкових зобов'язань на підставі старої нормативно грошової оцінки землі.
Зазначення позивачем у досудовій претензії суми заборгованості відповідача відповідно до інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області (654 882,56 грн) не позбавляла позивача права пред'явити позовні вимоги про стягнення спірної заборгованості в розмірі 1 089 377,18 грн та в доведенні її обґрунтованості.
Відповідач просив суд застосувати пільги з орендної плати за землю за такими підставами:
1. Пільга за період з березня по грудень 2022 року - відповідно до підпункту 69.14 Перехідних положень Податкового кодексу України (в редакції Закону № 3050), за цей період не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата) за земельні ділянки державної та комунальної власності, розташовані на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих, як для фізичних, так і для юридичних осіб.
2. Пільга за період з 01 по 31 березня 2020 року - відповідно до п. 52-4 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, за цей період нарахування орендної плати було призупинено у зв'язку з запровадженням карантинних обмежень через COVID-19.
Суд першої інстанції встановив, що відповідач не скористався цими пільгами належним чином (не подав уточнюючих декларацій), тому підстав для їх застосування для зменшення орендної плати за спірні періоди немає.
З урахуванням цього суд задовольнив позов про стягнення заборгованості за договором оренди землі № 040826100264 від 04.02.2008 за період 01.01.2019- 31.12.2024 у сумі 1 089 377,18 грн.
Колегія суддів ЦАГС погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення доводів відповідача щодо оскарження розміру орендної плати та застосування пільг за період карантину у березні 2020 року, з таких підстав:
- умови договору та чинне законодавство не передбачають автоматичного зменшення орендної плати через неможливість користування земельною ділянкою, а її зміна можлива лише за взаємною згодою сторін або в передбачених законом випадках;
- законодавство передбачало звільнення від нарахування та сплати орендної плати лише за умови подання уточнюючої податкової декларації. Відповідач таку декларацію не подав, тож підстав для зменшення орендної плати немає;
- податкові пільги врегульовують механізм звільнення від сплати податку, а не змінюють зміст договору оренди.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин. Зазначеною постановою, зокрема, була передбачена заборона до 11.05.2020 роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення (з урахуванням винятків).
У зв'язку з наведеним Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесені зміни до відповідних законодавчих актів України, зокрема викладено пункт 524 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в новій редакції, згідно з якою не нараховується та не сплачується за період з 01.03 по 31.03.2020 плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.
При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов'язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року.
У разі, якщо у березні чи квітні 2020 року платниками плати за землю було подано уточнюючу податкову декларацію щодо зменшення податкового зобов'язання із сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року з причин, які не пов'язані із самостійним виявленням помилок, що містяться у раніше поданій ними податковій декларації, такі платники плати за землю зобов'язані подати не пізніше 30.04.2020 уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в яких відобразити зміни податкового зобов'язання із сплати плати за землю за податкові періоди березень та квітень 2020 року відповідно до положень цього підпункту.
При цьому, у разі подання таких податкових декларацій з підстав, визначених цим підпунктом, до таких платників податків не застосовуються санкції, визначені статтею 50 цього Кодексу, та штрафні санкції згідно з вимогами пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу, за внесення змін до податкової звітності в частині збільшення податкових зобов'язань з плати за землю за податковий період квітень 2020 року.
З аналізу викладених положень податкового законодавства вбачається, що вони передбачають не лише звільнення від нарахування та сплати за період з 01.03 по 31.03.2020 орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а й визначають механізм врегулювання правовідносин, пов'язаних з таким звільненням шляхом подання уточнень до податкової декларації. При цьому закріплений у наведеній нормі порядок врегулювання відповідних правовідносин не передбачає внесення певних змін до договорів оренди землі стосовно сплати орендної плати в зазначений період.
Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13.10.2021 по справі № 910/12687/20.
Отже, апеляційні доводи відповідача щодо перегляду розміру орендної плати та застосування пільг в період запровадження карантинних обмежень, суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними.
Щодо звільнення від нарахування та сплати орендної плати в період дії воєнного стану за період з 01.03.2022 по 31.12.2022.
На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався.
Закон № 2120-IX від 15.03.2022 встановив на період з 01.03.2022 по 31.12.2022 звільнення від сплати плати за землю та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які розташовані на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих, зокрема і для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Постановою КМУ № 1364 від 06.12.2022 було визначено порядок формування Переліку таких територій.
З моменту набрання чинності Законом від 11.04.2023 № 3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», який набрав чинності 06.05.2023, вся територія Запорізького району, включно з територією міста Запоріжжя, була віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022.
Отже, Товариство мало право не сплачувати орендну плату за спірний період, навіть якщо зміни до договорів не вносилися та рішення про звільнення орендарів не приймалося.
Наявність різних редакцій Переліку та позиція Ради щодо нібито відсутності активних бойових дій на території міста Запоріжжя не впливає на законне право відповідача скористатися пільгою шляхом подання уточнюючої декларації.
Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21.08.2025 по справі № 904/284/22.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли часткове обґрунтування, а тому підлягають частковому задоволенню. Рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а позов - частковому задоволенню на суму 898 080,18 грн. В іншій частині позову слід відмовити.
6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи встановлені апеляційним господарським судом обставини справи, колегія суддів ЦАГС дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2025 по даній справі з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Запорізької міської ради.
7. Розподіл судових витрат
Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, апеляційний господарський суд ухвалив, -
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс-ДК» - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2025 по справі № 908/152/25 - скасувати частково та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Запорізької міської ради задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс-ДК» (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 32, приміщення 12, код ЄДРПОУ 38069645) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915) 898 080,18 грн - суму заборгованості за договором оренди землі, а також 10 776,96 грн - судового збору за подання позовної заяви.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс-ДК» (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 32, приміщення 12, код ЄДРПОУ 38069645) 3 443,47 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс-ДК».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25.11.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов