вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" листопада 2025 р. Справа №910/4772/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Корсака В.А.
Пономаренка Є.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Ко ЛТД"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 (повний текст складено 22.08.2025)
у справі №910/4772/25 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Ко ЛТД"
про стягнення 50 005,39 грн
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Ко ЛТД" (далі - ТОВ "Олві Ко ЛТД") заборгованості у розмірі 50 005,39 грн, з яких: 18 000,00 грн - заборгованість з орендної плати, 7 342,88 грн - інфляційні втрати, 1 598,23 грн - три проценти річних, 16 098,79 грн - пеня, 6 965,49 грн - відшкодування вартості устаткування.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на еквайрингове обслуговування торгово-сервісного підприємства від 24.05.2016 №75-21/1957, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 18 000,00 грн. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 7 342,88 грн інфляційних втрат, 1 598,23 грн трьох процентів річних та 16 098,79 грн пені. Також, позивач просив стягнути з відповідача 6 965,49 грн відшкодування вартості устаткування.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 у справі №910/4772/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Олві Ко ЛТД" на користь АТ "Ощадбанк" 18 000,00 грн боргу, 6 994,51 грн інфляційних втрат, 1 598,23 грн трьох процентів річних, 16 098,79 грн пені, 6 965,49 грн вартості устаткування, а також 3 006,90 грн судового збору. У решті вимог позову відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу відповідного устаткування, як і підтвердження сплати відповідачем орендної плати на суму 18 000,00 грн. При цьому, місцевий господарський суд перевірив заявлені позивачем до стягнення суми штрафних та фінансових санкцій та встановив, що з відповідача підлягає стягненню 6 994,51 грн інфляційних втрат, 1 598,23 грн трьох процентів річних та 16 098,79 грн пені. Крім того, з огляду на приписи статей 256, 258, пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), на переконання суду першої інстанції, відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності за вищезазначеними вимогами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Олві Ко ЛТД" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 у справі №910/4772/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 у справі №910/4772/25 підлягає скасуванню з підстав:
- пропуску строку позовної давності;
- відсутності клопотання (заяви) з зазначенням причин поважності пропуску позовної давності;
- порушення позивачем умов свого ж договору - не виставлення рахунків;
- закінчення строків оренди устаткування у 2017 році;
- знецінення обладнання внаслідок амортизації, і як наслідок повна втрата балансової вартості;
- відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Олві Ко ЛТД" у справі №910/4772/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Корсак В.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
26.09.2025, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Олві Ко ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 у справі №910/4772/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4772/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 15.10.2025.
20.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/4772/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Олві Ко ЛТД" про розгляд справи №910/4772/25 в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
24.05.2016 між АТ "Ощадбанк" (банк) та ТОВ "Олві Ко ЛТД" (торговець) укладено договір на еквайрингове обслуговування торгово-сервісного підприємства №75-21/1957.
Частиною 1 договору визначено, що спеціальний платіжний засіб (СПЗ) - це платіжний інструмент контактного або безконтактного типу, що відповідає стандартам відповідної внутрішньодержавної або міжнародної платіжної системи та вимогами чинного законодавства України, за допомогою якого клієнт/держатель СПЗ ініціює переказ коштів з відповідного рахунку, з метою безготівкової оплати вартості товарів та послуг, що реалізує торговець. Може мати вигляд платіжної кратки, мобільного платіжного інструменту або пристрою типу стікера, годинника, браслета, брелока тощо, в який вмонтовано NFC-антену чи смарт-картку, що є носієм персоніфікованого платіжного додатку банку; устаткування - це термінал, PIN-PAD, що є власністю банку та передаються в тимчасове користування (оренду) торговцю на підставі цього договору.
Цей договір регулює порядок взаємодії між торговцем і банком під час технологічного інформаційного обслуговування банком торговця та з проведення платежів і розрахунків за операціями, здійсненими з використанням спеціального платіжного засобу відповідної платіжної системи під час оплати товарів, робіт та/або послуг в торговельних точках торговця (здійснення еквайрингу) (пункт 2.1 договору).
Згідно з пунктом 2.2 договору торговець бере на себе зобов'язання приймати в торговельних точках торговця до сплати СПЗ в якості рівноцінного платіжного засобу за товари, роботи та/або послуги за процедурою, що визначена в цьому договорі. Банк забезпечує, на умовах цього договору, обробку документів і перерахування коштів на поточний рахунок торговця за операціями, які були проведені за допомогою СПЗ з використанням устаткування банку.
Відповідно до пункту 2.3 договору, для проведення платежів здійсненими з використанням спеціального платіжного засобу відповідної платіжної системи під час оплати товарів, робіт та/або послуг у торгівельних точках торговця банк передає в строкове, платне, тимчасове користування торговцю устаткування, порядок та умови користування яким визначаються в цьому договорі.
За умовами пунктів 3.2.11, 3.2.28, 3.2.30, 3.2.33, 3.2.39 договору торговець зобов'язується:
- використовувати для обслуговування операцій з використанням СПЗ (спеціальних платіжних засобів) надане банком у тимчасове користування (оренду) устаткування лише в торгівельних точках торговця;
- своєчасно вносити орендну плату в розмірі й порядку, передбаченому розділом 7 договору;
- забезпечити збереження устаткування від втрати або випадкового знищення/пошкодження (псування) устаткування, з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання (додаток 8 до договору) та до моменту підписання сторонами акта приймання-передавання (додаток 9 до договору);
- у разі втрати або знищення устаткування, не пізніше ніж протягом 1 робочого дня з дати такої втрати/знищення, повідомити банк про втрату/знищення та за письмовою вимогою банку протягом 5 робочих днів з моменту отримання такої вимоги відшкодувати банку завдані збитки в розмірі балансової вартості устаткування, вказаної в акті приймання-передавання устаткування (додаток 8 до цього договору);
- у випадку порушення торговцем умов договору, повернути устаткування в працездатному стані в термін, що не перевищує 20 робочих днів з моменту отримання відповідної письмової вимоги банку.
Пунктом 3.2.37 договору встановлено, що торговець, у разі закінчення строку дії договору або у випадку його дострокового розірвання, зобов'язується повернути банку устаткування в робочому стані, з урахуванням нормального фізичного зносу шляхом підписання сторонами акта приймання-передавання устаткування (додаток 9 договору).
Відповідно до пунктів 7.4-7.6 договору розмір орендної плати складає 900,00 грн, у тому числі ПДВ, за квартал оренди за кожну одиницю устаткування, згідно з додатком №7 до договору. Орендна плата сплачується з урахуванням умов та розміру, згідно з пунктом 7.4, в безготівковому порядку на рахунок банку, зазначений в розділі 14 до договору на еквайрингове обслуговування, протягом 5 банківських днів від дня отримання оригіналу рахунку, встановленого банком. У випадку пролонгації договору на кожний наступний рік, відповідно до пункту 12.3 договору, торговець зобов'язаний сплачувати/сплатити орендну плату з урахуванням умов та розміру, які зазначено в пункті 7.4 договору в безготівковому порядку на поточний рахунок банку, відповідно до пункту 7.5 договору, протягом 5 банківських днів від дня отримання оригіналу рахунку, виставленого банком.
Пунктом 7.8 договору встановлено, що ризик втрати або випадкового знищення/пошкодження устаткування, а також обов'язок несення всіх витрат, пов'язаних із зберіганням устаткування, з моменту його передавання торговцем, що підтверджується підписанням сторонами акта приймання-передавання устаткування, та до моменту повернення банку, що підтверджується підписанням сторонами акта приймання-передавання устаткування, форма якого наведена в додатку 8 до договору, несе торговець.
Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін і діє протягом 1 року. При цьому, у випадку невиконання будь-якою з сторін своїх зобов'язань за договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх зобов'язань (пункт 12.1 договору).
Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна з сторін не заявить про його припинення, строк його дії продовжується на кожний наступний рік на умовах, викладених у цьому договорі (пункт 12.3 договору).
На виконання умов договору банком, відповідно до акта приймання-передавання устаткування від 02.06.2016, передано торговцю устаткування Ingenico ІСТ220, заводський номер 15213СТ24004847 в кількості 1 шт., балансовою вартістю 6 965,49 грн, підключений і у робочому стані, придатному до експлуатації.
Листом від 24.03.2023 №100.16/2-03/446 позивач повідомив відповідача про наявність простроченої заборгованості з орендної плати в сумі 17 100,00 грн та вимагав її погашення у 30-денний строк з моменту отримання рахунку-фактури, який долучено до цього листа. Крім того, у разі невикористання устаткування, повернути його банку або відшкодувати завдані збитки в розмірі балансової вартості устаткування в сумі 6 965,49 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, АТ "Ощадбанк" стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором, за період з квітня 2018 року до квітня 2023 року, не виконав належним чином, в результаті чого утворилася прострочена заборгованість з орендної плати в сумі 18 000,00 грн, а також внаслідок неповернення устаткування - заборгованість в розмірі балансової вартості устаткування в розмірі 6 965,49 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актом приймання-передавання устаткування від 02.06.2016 позивачем передано відповідачу в користування устаткування (Ingenico ICT220), балансова вартість якого становить 6 965,49 грн.
Отже, починаючи з 02.06.2016 у користуванні відповідача перебувало відповідне устаткування.
28.04.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою від 24.03.2023 №100.16/2-03/446, в якій просив:
- у 30-денний строк погасити заборгованість з орендної плати в загальній сумі 17 100,00 грн, згідно з рахунком-фактурою, який додається до даного листа;
- у зв'язку з порушенням умов договору повернути устаткування в працездатному стані в строк до 20 робочих днів з моменту отримання цієї вимоги банку;
- у разі відсутності/втрати/знищення устаткування відшкодувати банку збитки в розмірі балансової вартості устаткування, що становить 6 965,49 грн.
У відповідь на вказану вимогу, відповідач 13.05.2023 надіслав позивачу лист, в якому зазначив, що про жодну заборгованість та наявність договірних правовідносин між позивачем та відповідачем йому невідомо, у зв'язку з чим запропонував банку надати інформацію та документи, що її підтверджують.
Слід зазначити, що в підготовчому засіданні 30.06.2025 судом першої інстанції оглянуто оригінал договору на еквайрингове обслуговування торгово-сервісного підприємства від 24.05.2016 №75-21/1957 з наявними додатками.
Разом із тим, доказів сплати відповідачем орендної плати на суму 18 000,00 грн, матеріали справи не містять.
Посилання відповідача на те, що будь-якої інформації про пролонгацію строку оренди устаткування до суду позивачем не надано, а в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази продовження строку оренди, відхиляються колегією суддів, з огляду на те, що пунктом 12.3 договору встановлено, що якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна з сторін не заявить про його припинення, строк його дії продовжується на кожний наступний рік на умовах, викладених у цьому договорі. Тобто строк дії договору поширюється на всі його умови.
Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначалось вище, 28.04.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою від 24.03.2023 №100.16/2-03/446 про погашення заборгованості за договором, повернення устаткування або відшкодування матеріальних збитків банку, в якій, зокрема, просив у 30-денний строк погасити заборгованість з орендної плати в загальній сумі 17 100,00 грн, згідно з рахунком-фактурою, який додається до даного листа.
Таким чином, посилання відповідача на порушення банком умов свого ж договору, а саме невиставлення рахунків, не заслуговують на увагу.
Сторонами не надано доказів коли саме відповідачем отримано вимогу від 24.03.2023 №100.16/2-03/446.
У той же час, згідно з Нормативами пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень", зокрема, згідно з Розділом ІІ, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання, 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Тобто, оскільки вищенаведена вимога надіслана відповідачу 28.04.2023 (у межах міста Києва Д+2) + 3 дні, тобто строк її вручення становить 01.05.2023, відповідно 30-денний строк погашення заборгованість з орендної плати настав 31.05.2023.
Відтак строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати на момент розгляду справи в суді настав, а отже, позовні вимоги про стягнення 18 000,00 грн заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню.
Крім того, за умовами договору відповідач зобов'язаний був забезпечити збереження устаткування від втрати або випадкового знищення/пошкодження (псування) устаткування з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання та до моменту підписання сторонами акта приймання-передавання.
Матеріалами справи не підтверджується факт повернення відповідачем позивачу устаткування.
У випадку втрати або знищення/пошкодження устаткування з вини торговця останній відшкодовує банку балансову вартість устаткування, що вказана в додатку 8 до цього договору (пункт 5.13 договору).
Враховуючи умови пунктів 3.2.33, 5.13 договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати банку завдані збитки в розмірі балансової вартості устаткування, вказаної в акті приймання-передавання устаткування, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 6 965,49 грн балансової вартості устаткування.
У той же час, не беруться до уваги посилання відповідача на підпункт 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України щодо строків амортизації устаткування, оскільки в даному випадку відповідач взагалі не повернув позивачу відповідне устаткування.
При цьому, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для застосування строку позовної давності, виходячи з наступного.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Позивачем заявлено вимогу про стягнення боргу починаючи з квітня 2018 року до квітня 2023 року.
Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 30.06.2023.
Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".
Також, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-ІХ доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України пунктом 19, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Водночас, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який станом на момент прийняття даного рішення суду не є скасованим.
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257, пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування строку позовної давності.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 16 098,79 грн пені, 1 598,23 грн трьох процентів річних та 7 342,88 грн інфляційних втрат.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).
За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до пункту 5.12 договору, у випадку порушення торговцем строків оплати орендної плати, банк має право вимагати сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожен день порушення.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 30-денний строк погашення заборгованість з орендної плати настав 31.05.2023, тобто прострочення виконання грошового зобов'язання настало з 01.06.2023.
Таким чином, здійснивши власний перерахунок, колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 136,11 грн трьох процентів річних та 2 164,93 грн пені, нараховані за період з 01.06.2023 до 31.08.2023. Тоді як у задоволенні 1 462,12 грн трьох процентів річних та 13 933,86 грн пені слід відмовити. При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що у наведений період з червня 2023 року до серпня 2023 року мала місце дефляція, у зв'язку з чим заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума інфляційних втрат не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Олві Ко ЛТД" підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 підлягає скасуванню, в частині стягнення з відповідача 1 462,12 грн трьох процентів річних, 13 933,86 грн пені та 6 994,51 грн інфляційних втрат, з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.
Розподіл судових витрат
Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до приписів статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Ко ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 у справі №910/4772/25 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 у справі №910/4772/25 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Ко ЛТД" на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 1 462,12 грн трьох процентів річних, 13 933,86 грн пені, 6 994,51 грн інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 у справі №910/4772/25 викласти у наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Ко ЛТД" (03169, місто Київ, вулиця Шевченка, будинок 196-А; ідентифікаційний код 19030446) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-Г; ідентифікаційний код 00032129) в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 27, ідентифікаційний код 09322277) 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн 00 коп боргу, 136 (сто тридцять шість) грн 11 коп трьох процентів річних, 2 164 (дві тисячі сто шістдесят чотири) грн 93 коп пені, 6 965 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн 49 коп вартості устаткування, а також 1 651 (одна тисяча шістсот п'ятдесят одна) грн 08 коп судового збору.
У решті вимог позову відмовити.".
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-Г; ідентифікаційний код 00032129) в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 27, ідентифікаційний код 09322277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Ко ЛТД" (03169, місто Київ, вулиця Шевченка, будинок 196-А; ідентифікаційний код 19030446) 1 663 (одна тисяча шістсот шістдесят три) грн 89 коп судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/4772/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.А. Корсак
Є.Ю. Пономаренко