вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" листопада 2025 р. Справа№ 910/7724/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Будмонтаж"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025
у справі №910/7724/25 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Будмонтаж"
про стягнення 94 816, 49 грн
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року Публічне акціонерне товариство "Арселорміттал Кривий Ріг" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Будмонтаж" (далі-відповідач) про стягнення збитків у розмірі 94 816,49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення приписів Податкового кодексу України не здійснено реєстрацію податкової накладної, внаслідок чого позивач втратив право на податковий кредит у розмірі 94 816, 49 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 119 від 25.01.2022 та положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.201 Податкового кодексу України, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому суд задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 94 816, 49 грн на відшкодування податкового кредиту позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор-Будмонтаж" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі №910/7724/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт вважає, що не реєстрація податкової накладної є виключно порушенням адміністративного законодавства у сфері податків та зборів, та не містить в собі складу саме господарського правопорушення. Таким чином, за відсутності господарського правопорушення та усіх його елементів, на думку апелянта, судове рішення щодо стягнення з нього збитків є безпідставним та протиправним.
Також скаржник зауважує, що перша подія, яка є підставою для реєстрації податкової накладної, а саме підписання акту № ГОВБ0000040 відбулася 24.02.2022, тобто, в день здійснення збройного нападу Російської Федерації на Україну та бомбардування міста Києва. Таким чином, на його думку, у не проведенні своєчасної реєстрації податкової накладної відсутній і четвертий елемент господарського правопорушення, а саме - відсутня вина відповідача.
При цьому, апелянт вказує, що жодних порушень податкового законодавства у сфері сплати податків на додану вартість з його боку у 2022 році, включно з випадком не реєстрації податкової накладної, що стало підставою винесення оскаржуваного рішення уповноваженими компетентними податковими органами, не виявлено, що відповідно виключає підстави для стягнення збитків за нібито допущене господарське зобов'язання.
Крім того, апелянт зазначає, що директор ТОВ "Вектор-Будмонтаж" зареєстрований та фактично проживає в місті Кривий Ріг, де постійно тривають російські авіаудари та не має постійного доступу до мережі Інтернет, отже, розгляд справи без повідомлення та виклику відповідача із завантаженням процесуальних рішень виключно до електронного кабінету, фактично позбавило відповідача права на захист та надання належних доказів до суду.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг" у своєму відзиві, наданому до суду 06.10.2025 заперечує проти доводів апеляційної скарги, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Крім того, відповідач посилаючись на практику Верховного Суду вважає, що доводи відповідача про відсутність підтвердження порушення з боку податкового органу є юридично хибним та не має значення для предменту спору.
Позивач звертає увагу, що днем початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України 24.02.2022 відповідач зміг передати позивачу виконані роботи та підписати відповідні акти виконаних робіт, але не зміг зареєструвати податкову накладну. Тим більше не зміг зареєструвати податкову накладну ані в 2022 році, а ні в наступні три роки (2023, 2024, 2025) та і на момент подачі позову така реєстрація відсутня. Відповідач сам вказує на те, що не вбачає своє вини у не реєстрації податкової накладної, тим самим підтверджуючи, що податкова накладна за актом здачі- приймання робіт (надання послуг) №ГОВБ0000040 від 24.02.2022 ним не зареєстрована з 2022 року.
Стосовно необізнаності відповідача щодо судового розгляду, позивач наголошує, що це є суто маніпулятивним та не підтверджене жодними доказами, оскільки згідно з даними Єдиного реєстру судових рішень та наявними в матеріалах справи доказами, відповідач є учасником ЄСІТС та має зареєстрований електронний кабінет з 17.11.2023.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Будмонтаж" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі №910/7724/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Будмонтаж" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі №910/7724/25 та розгляд апеляційної скарги призначено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/7724/25 розглядалась протягом розумного строку.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 25.01.2022 між Публічним акціонерним товариством "Арселорміттал Кривий Ріг" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор-Будмонтаж" (далі - виконавець) укладено договір № 119, умовами якого передбачено, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується за заявками замовника надати в порядку та на умовах даного договору послуги з вивантаження залізничних вагонів, складування, формування в штабель, навантаження в залізничні вагони сипучого матеріалу, а також очищення вагонів згідно Технічного завдання (додаток №6) (далі - послуги), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
Ціна послуги складає 128, 74 грн без ПДВ за 1 людино-годину надання послуг (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 2.3. договору, загальна вартість послуг за даним договором складається з суми актів приймання наданих послуг, підписаних сторонами без зауважень.
Згідно із п. 4.1. договору, виконавець надає замовникові акт приймання наданих послуг не пізніше останнього числа звітного місяця. У випадку мотивованої відмови замовника від підписання акту приймання наданих послуг сторонами складається двосторонній акт з переліком недоліків і строків їх усунення (акт складається в порядку визначеному в частині а) пункту 6.1.). У випадку порушення узгоджених строків усунення недоліків виконавець несе відповідальність, передбачену п. 6.1 цього договору.
За умовами п. 5.1. договору, оплата замовником наданих виконавцем послуг проводиться на підставі актів приймання наданих послуг, оформлених у двосторонньому порядку, оригіналів рахунків, доданих до них та податкових накладних, шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок виконавця. Виконавець зобов'язаний надати замовнику податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов реєстрації електронного цифрового підпису уповноваженої особи виконавця у порядку, встановленому законодавством, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У п. 5.2. договору сторони передбачили, що розрахунок за надані послуги проводиться протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання наданих послуг і лише тільки після отримання замовником оригіналу рахунку-фактури виконавця. За згодою сторін допускаються інші форми розрахунків, що не суперечать чинному законодавству України.
У випадку, якщо ціна і загальна сума рахунку включають ПДВ, оплата такого рахунку здійснюється за умови, що суму ПДВ включено до Єдиного реєстру податкових накладних. Якщо відповідну суму ПДВ не відображено в Єдиному реєстрі податкових накладних, оплата рахунку здійснюється після реєстрації ПДВ (п. 5.5. договору).
Договір набирає чинності з 01.02.2022 і діє до 31.03.2023, а в частині: порядку врегулювання спору встановленого даним договором, порядку застосування штрафних санкцій; виконання грошових зобов'язань за даним договором - до повного виконання вказаних зобов'язань (п. 7.1. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем було надано позивачу послуги із вивантаження залізничних вагонів на суму 568 898, 96 грн, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОВБ0000040 від 24.02.2022, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств, а також виставлено рахунок на оплату № ГОВБ0000040 від 24.02.2022.
За надані послуги позивач розрахувався у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 600009249 від 13.04.2022 на суму 568 898, 96 грн., у т.ч. ПДВ 94 816, 49 грн.
Позивач зазначає, що відповідачем у порушення вимог норм статті 201 Податкового кодексу України не здійснено реєстрацію податкової накладної на суму 94 816, 49 грн.
Представник позивача звертався до відповідача та Державної податкової служби України з адвокатськими запитами № 31/03-2025 від 31.03.2025 та № 05/05-2025 від 05.05.2025, в яких позивач просив надати інформацію та/або документи, що підтверджують реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної за господарською операцією щодо надання послуги з вивантаження залізничних вагонів відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОВБ0000040 від 24.02.2022 на загальну суму 568 898, 96 грн., у т.ч. ПДВ 94 816, 49 грн.
Позивач зазначив, що станом на дату звернення із позовом відповідачем не складена та не зареєстрована податкова накладна в Єдиному реєстрі податкових накладних (акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ГОВБ000040 від 24.02.2022 року).
Звертаючись з позовною заявою до суду позивач зазначив, що в порушення договірних зобов'язань та норм Податкового кодексу України, відповідачем не була зареєстрована податкова накладна в ЄРПН на загальну суму 568 898, 96 грн., у т.ч. ПДВ 94 816, 49 грн, у зв'язку з чим він позбавлений права на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту і права на зменшення податкового зобов'язання на суму 94 816, 49 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 119 від 25.01.2022, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору відповідачем було надано позивачу послуги з вивантаження залізничних вагонів на суму 568 898, 96 грн, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОВБ0000040 від 24.02.2022, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств, а також виставлено рахунок на оплату № ГОВБ0000040 від 24.02.2022.
За надані послуги позивач розрахувався у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 600009249 від 13.04.2022 на суму 568 898, 96 грн., у т.ч. ПДВ 94 816, 49 грн.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази належної реєстрації відповідачем податкової накладної у Єдиному реєстрі податкової накладної стосовно наданих послуг за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОВБ0000040 від 24.02.2022 на суму 568 898, 96 грн, з якої ПДВ складає 94 816, 49 грн..
Спір у цій справі стосується наявності правових підстав для стягнення з відповідача збитків, у зв'язку з невиконанням ним зобов'язання щодо реєстрації податкової накладної на суму ПДВ в розмірі 94 816, 49 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі-ЄРПН), що, як зазначає позивач, призвело до втрати ним права на податковий кредит.
Так, відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, який підлягає застосуванню в редакції чинній на дату складення податкової накладної, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стабілізації розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України» № 2198-VIII від 09.11.2017, який набрав чинності 03.12.2017 внесено зміни у наведених вище абзацах четвертому і п'ятому пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: цифри « 365» замінено цифрами « 1095».
Умовами абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (абзац 1 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відтак, за загальним правилом, приписи пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних; при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року в справі №917/877/17.
З системного аналізу вище викладеного, вбачається, що згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі №908/1568/18 та Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів вжиття заходів для належного виконання свого зобов'язання щодо реєстрації податкової накладної та/або докази ефективного оскарження рішення, дії чи бездіяльності контролюючого органу, які перешкодили виконати таке зобов'язання, у разі якщо реєстрацію податкової накладної були зупинено.
Відсутність доказів підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на належне виконання зобов'язань щодо реєстрації податкової накладної складеної у зв'язку із виконанням договору № 119 від 25.01.2022 свідчить про протиправну поведінку відповідача.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно із приписами статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (постанова Вищого господарського суду України від 19 березня 2015 року у справі №910/19489/14).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника податку на додану вартість механізму, який би дозволяв йому включити податок на додану вартість за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник податку на додану вартість також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.
З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити податок на додану вартість за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками господарської операції, продавець залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
При цьому, хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).
Відтак має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.
У даній справі, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор-Будмонтаж", як продавцем послуги, не було зареєстровано на суму наданої послуги в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати податковий кредит на відповідну суму податку на додану вартість у розмірі 94 816, 49 грн.
Як вже було зазначено судом, за приписами пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Враховуючи те, що право на віднесення суми податку до податкового кредиту у Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг" виникає з дати реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, тому невиконання відповідачем зобов'язань щодо оформлення та реєстрації податкової накладної позбавило позивача права включити суму податку на додану вартість у розмірі 94 816, 49 грн. до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача.
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 грудня 2018 року у справі №908/76/18.
Суд зазначає, що причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою відповідача і збитками, тобто сумою, на яку могло бути зменшено податкове зобов'язання, є прямими збитками позивача, які з'явились внаслідок нездійснення реєстрації податкових накладних. Вина відповідача полягає у порушенні податкових зобов'язань.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, оскільки позивачем доведено причинно - наслідковий зв'язок між діями відповідача та понесеними позивачем збитками, а також належним чином обґрунтовано розмір заподіяних збитків.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 119 від 25.01.2022 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.201 Податкового кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 94 816, 49 грн. на відшкодування податкового кредиту позивача.
Також колегія судів відхиляє доводи відповідача, що директор ТОВ "Вектор-Будмонтаж" зареєстрований та фактично проживає в місті Кривий Ріг, де постійно тривають російські авіаудари та не має постійного доступу до мережі Інтернет, отже, розгляд справи без повідомлення та виклику відповідача із завантаженням процесуальних рішень виключно до електронного кабінету, фактично позбавило відповідача права на захист та надання належних доказів до суду, з огляду на таке.
Згідно з даними Єдиного реєстру судових рішень та наявними в матеріалах справи доказами, відповідач є учасником ЄСІТС та має зареєстрований електронний кабінет з 17.11.2023 (відповідь сформована 03.10.2025 №16051728), а тому відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України особа, яка зареєстрована в ЄСІТС, вважається належним чином повідомленою про розгляд справи. Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про відкриття провадження та виклики в судове засідання були направлені відповідачу через ЄСІТС (електронний кабінет), таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений.
У зв'язку з наведеним, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункуту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Будмонтаж" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі №910/7724/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі №910/7724/25 підлягає залишенню без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Будмонтаж" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі №910/7724/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі №910/7724/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/7724/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім