вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" жовтня 2025 р. Справа№ 910/151/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
прокурор: Стретович Т.С.;
від позивача : не з'явився;
від відповідача : Мехедок Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025
у справі №910/151/25 (суддя - О.В. Гумега)
за позовом Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ РІЙ"
про визнання недійсним договору у частині, стягнення 222 625,00 грн
Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі - позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ РІЙ" (далі - відповідач, ТОВ "КОРПОРАЦІЯ РІЙ") з позовними вимогами про визнання недійсним договору у частині та стягнення 222 625,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі №910/151/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з указаним рішенням, Заступник керівника Київської міської прокуратури 03.07.2025, в межах встановлених процесуальних строків, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі № 910/151/25 та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права. Зокрема апелянт стверджує про те, що всупереч пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, пункт 3.1. Договору купівлі - продажу № 21 від 08.12.2023 містить умову щодо нарахування податку на додану вартість (далі - ПДВ), що є підставою для визнання недійсним цього пункту та, як наслідок, підставою повернення безпідставно сплаченого позивачем ПДВ у розмірі 222 625 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі № 910/151/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.09.2025.
01.08.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому просив суд відмовити у її задоволенні. При цьому наголошує на тому, що оскаржуване рішення було прийняте місцевим господарським судом із додержанням норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні 17.09.2025 було оголошено перерву до 08.10.2025.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що листом № 1472/34/2396 від 07.11.2023 командир військової частини НОМЕР_1 звернувся до голови Івано-Франківської обласної адміністрації з клопотанням передати для використання FPV-дрони у кількості 240 одиниць для забезпечення обороноздатності та проведення заходів з оборони, захисту незалежності та суверенітету України. У листі зазначено, зокрема, що обладнання буде використовуватись військовослужбовцями, які беруть безпосередню участь у забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації та виконують бойові завдання.
На підставі вищевказаного листа Департаментом ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації вирішено здійснити закупівлю FPV-дронів шляхом укладення прямого договору відповідно до пп. 4 п. 13 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.
В обгрунтуванні підстав для здійснення закупівлі вказано, що нагальність потреби в закупівлі виникла на підставі рішення Ради оборони області, затвердженого розпорядженням Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 05.12.2023 № 514, яким доручено до 20.12.2023 вирішити питання по придбанню товарів, визначених у листі-зверненні від 07.11.2023 № 1472/34/2396 військової частини НОМЕР_1 .
Наказом директора Департаменту ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 08.12.2023 № 23 "Про придбання товарів для військової частини НОМЕР_1 " на виконання п. 1 Регіональної цільової програми надання шефської допомоги військовим частинам Збройних Сил України, Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України, військово-патріотичного виховання молоді на 2021-2025 роки, у зв'язку із нагальною потребою в закупівлі товарів, робіт і послуг, відповідно до вимог Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, зобов'язано здійснити оплату витрат на суму 1 496 750 грн, пов'язаних з придбанням товарів для ефективного функціонування військової частини НОМЕР_1 та проведенням заходів із оборони у відповідь на військову агресію російської федерації проти України.
08.12.2023 між Департаментом ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі - покупець/замовник, позивач, Департамент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ РІЙ" (далі - постачальник, відповідач, ТОВ "КОРПОРАЦІЯ РІЙ") укладено Договір купівлі-продажу № 21.
У преамбулі Договорі зазначено, що його укладено відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", крім частин другої - п'ятої, сьомої - дев'ятої статті 41 Закону та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" від 12.10.2022 № 1178 (зі змінами), Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указу Президента України від 06.11.2023 № 734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 № 3429-1Х.
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити замовнику товар, а саме дрон-комплекти "Бджола Кросфаєр" (код ДК 021:2015:34710000-7 Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном), перелік, кількість, ціни та ідентифіковані особливості яких зазначені у видатковій накладній, Специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується прийняти вказані товари і сплатити за них грошову суму на умовах цього Договору.
Згідно із п. 1.2 Договору, кількість товару зазначається у видаткових накладних, що є основою для оплати.
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна цього Договору становить 1 335 750,00 грн, у тому числі ПДВ 222 625,00 грн.
Згідно з п. 4.2. Договору, розрахунки здійснюються у національній валюті.
Відповідно до п. 4.3 Договору покупець здійснює оплату товару шляхом здійснення безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі XIII даного Договору.
Відповідно до п. 4.4 Договору розрахунок за поставлений товар вважається здійсненим покупцем після надходження в повному обсязі коштів на поточний рахунок постачальника.
Місце поставки (передачі) товару здійснюється за адресою: 76015, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21 або на вимогу Покупця (п. 5.1. Договору).
Пунктами 5.7, 5.8 Договору визначено, що доказом передачі товару покупцю є накладна на поставку товару, що підписана уповноваженою особою покупця. Разом із товаром постачальник передає покупцю два примірники видаткової накладної.
У пункті 11.1 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2023, а в частині зобов'язань сторін - до повного їх виконання.
Невід'ємною частиною цього договору є Специфікація товару (Додаток № 1) (п. 13.1. Договору).
Специфікацією товару, що є Додатком № 1 до Договору, сторони узгодили найменування товару, кількість, загальну вартість: комплект "Бджола Кросфаєр", 65 шт. загальна вартість 1 335 750,00 грн, у тому числі ПДВ 222 625,00 грн.
Згідно з видатковою накладною № 38 від 12.12.2023, замовник отримав визначений у Договорі та Додатку № 1 до нього товар: комплект "Бджола Кросфаєр", 65 шт., загальною вартістю 1 335 750,00 грн, у тому числі ПДВ 222 625,00 грн.
На виконання Договору Департаментом сплачено ТОВ "КОРПОРАЦІЯ РІЙ" 1 335 750,00 грн, у тому числі ПДВ 222 625,00 грн, відповідно до платіжної інструкції № 923 від 19.12.2023.
На підставі наказу директора Департаменту від 27.12.2023 № 57 "Про передачу майна" начальника відділу фінансового забезпечення управління фінансового забезпечення та управління майном Департаменту зобов'язано забезпечити в умовах правового режиму воєнного стану передачу з балансу Департаменту на баланс військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, матеріальні цінності, придбані на виконання заходів Регіональної цільової програми надання шефської допомоги військовим частинам Збройних Сил України, Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України, військово-патріотичного виховання молоді на 2021-2025 роки, відповідно до акту передачі-приймання згідно з переліком, що додається, а саме дрон-комплекти "Бджола Кросфаєр" у кількості 65 штук.
Відповідно до Акту № 9 передачі-приймання матеріальних цінностей від 29.12.2023 дрон-комплекти "Бджола Кросфаєр" у кількості 65 штук передано Департаментом військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
За твердженням апелянта, товар за Договором входить до переліку товарів, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість під час дії правового режиму воєнного стану, відтак сторонами Договору безпідставно включено до ціни товару податок на додану вартість, чим порушено пункт 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та, як наслідок, завищено вартість товару на суму 222 625 грн. При цьому прокурор стверджує, що протиправне отримання ТОВ "КОРПОРАЦІЯ РІЙ" бюджетних коштів у сумі 222 625 грн, беззаперечно, вказує на наявність порушень державних інтересів, що надає право прокурору для їх захисту в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, Івано-Франківською обласною прокуратурою, в порядку частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано лист від 14.10.2024 № 15-840вих-24 до Департаменту, в якому повідомлено про протиправне включення до ціни Договору суми ПДВ та безпідставне отримання цих коштів ТОВ "КОРПОРАЦІЯ РІЙ", а також витребувано необхідну інформацію.
Івано-Франківською обласною прокуратурою 10.12.2024 за № 15-986вих-24 до Департаменту ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації скеровано лист, у якому повторно повідомлено про вищевказані порушення вимог Закону та витребувано необхідну документацію.
У відповідь Департамент листом за № 1094/01-18/010 від 24.12.2024 повідомив Івано-Франківську обласну прокуратуру про те, що ТОВ "КОРПОРАЦІЯ РІЙ" не здійснено повернення Департаменту коштів у розмірі нарахованого та сплаченого ПДВ та надано копії документів щодо укладеного договору закупівлі.
Листом від 24.12.2024 № 15-1037вих-24 Івано-Франківською обласною прокуратурою повідомлено про намір пред'явлення позову в інтересах держави в особі Департаменту ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації до ТОВ ТОВ "КОРПОРАЦІЯ РІЙ" про визнання недійсним п. 3.1 Договору № 21 від 20.12.2023 в частині включення в загальну вартість товару податку на додану вартість у сумі 222 625,00 грн.
За правилами частини 4 статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту; визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (абзац 2 частини 5 статті 53 ГПК України).
У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (такі висновки наведено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частина 1 якої визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.09.2024 у справі № 916/2407/22, бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Відповідно до статті 42 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій здійснюють керівництво галузями управління, несуть відповідальність за їх розвиток. Структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій підзвітні та підконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій, а також органам виконавчої влади вищого рівня.
Відповідно до Положення про Департамент ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації, що є додатком 2 до розпорядження Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 19.10.2023 № 405 "Про зміни у структурі Івано-Франківської обласної державної адміністрації" (далі - Положення), Департамент є структурним підрозділом Івано-Франківської обласної державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права, що має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства.
Згідно з п. 6 Положення, Департамент відповідно до галузевих повноважень, серед інших, виконує завдання щодо забезпечення ефективного й цільового використання бюджетних коштів, забезпечує ефективне збереження, використання та належне утримання державного майна.
Діяльність Департаменту здійснюється за рахунок бюджетних коштів, виділених на Департамент (п. 17 Положення).
Кошти Департаменту утворюються за рахунок загального та спеціального фонду державного бюджету (п. 19 Положення).
Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Згідно із пунктом 47 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я та здійснення витрат бюджету.
За приписами пункту 18 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац 3 пункту 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228).
У пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 77-83).
Разом із тим у даній ситуації Департамент є суб'єктом владних повноважень, розпорядником бюджетних коштів і водночас стороною договору про закупівлю, здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України, тому є належним позивачем у даній справі.
При цьому факт не звернення до суду позивача з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган не виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави.
Отже, заявлений прокурором позов спрямований на виконання конституційної функції прокуратури, як органу держави, а отже, цей позов подано правомірно та відповідно до ст. 23 Закону України статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах держави.
Щодо позовних вимог прокуратури колегія суддів відзначає наступне.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір купівлі-продажу № 21 від 08.12.2023 є договором поставки, відносини сторін за яким регулюються, зокрема, положеннями статей 655, 662, 663, 693, 712 ЦК України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПК України.
За змістом підпункту а) пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).
Пунктами 30.1-30.2, 30.9 статті 30 ПК України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
Відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, зокрема, безпілотних літальних апаратів без озброєння та їх частин, що класифікуються у товарних позиціях 8806, 8807 згідно з УКТ ЗЕД.
У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпунктів 4 і 5 цього пункту (в частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель), положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.
Таким чином операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК за умови, якщо:
- товари, щодо яких здійснюються такі операції, належать до категорії товарів, які визначені у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України та класифікуються у товарних позиціях згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), визначеною Законом України "Про митний тариф України" від 19.10.2022 №2697-IX;
- кінцевим отримувачем відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами відповідного договору визначено суб'єктів, перерахованих у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України.
У разі недотримання таких умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.
Отже, визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб'єкт кінцевого отримувача таких товарів, а й документальне підтвердження особи такого суб'єкта відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору, в якому визначено осіб, зазначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК, кінцевими отримувачами.
Порядок оформлення сертифіката кінцевого споживача регламентовано Положенням про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов'язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.1999 №920.
Пункт 5 цього Положення визначає, що з метою оформлення гарантій щодо кінцевого використання імпортованих в Україну товарів використовуються міжнародний імпортний сертифікат, сертифікат підтвердження доставки, сертифікат кінцевого споживача та інші документи, які містять державні гарантії та гарантії кінцевого споживача щодо використання товарів у заявлених цілях.
Відповідно до пункту 15 вказаного Положення сертифікат кінцевого споживача - це документ, яким кінцевий споживач вказує на місце встановлення (використання) і ціль кінцевого використання товару та гарантує, що цей товар не буде використаний в інших цілях, ніж зазначені в сертифікаті, не буде переданий іншому суб'єкту підприємницької діяльності на території України або реекспортований без дозволу Держекспортконтролю, а також бере на себе інші гарантії щодо імпортованого в Україну товару у разі, коли це передбачено умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) згідно з вимогами держав - експортерів товарів (додаток 3).
Сертифікат кінцевого споживача оформляється у трьох примірниках. Перший і другий примірники направляються кінцевим споживачем імпортеру товару, який передає перший примірник іноземному експортеру, а другий примірник - Держекспортконтролю разом із заявою на видачу імпортного сертифіката або іншого документа. Третій примірник залишається у кінцевого споживача товарів (пункт 16 Положення).
Отже, сертифікат кінцевого споживача - це документ, який надається, зокрема, з метою підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів, який гарантує, що переданий йому товар не буде використовуватись в інших цілях або не буде переданий іншому суб'єкту.
Водночас, суд зауважує, що визначення суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору насамперед обумовлено необхідністю підтвердити особу такого кінцевого отримувача товарів, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України яких підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК, та не може бути формальністю, адже операції, зокрема, щодо постачання товарів, суб'єкт кінцевого отримувача яких не відповідає визначеному переліку, виключає можливість звільнення таких операцій від оподаткування ПДВ на підставі цієї норми.
Тобто, за вказаною нормою для звільнення від оподаткування ПДВ операцій, зокрема, щодо постачання на митній території України товарів, визначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК, визначальним є документальне визначення суб'єкта кінцевого отримувача таких товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору.
Відсутність такого документального підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору свідчить про відсутність підстав для звільнення операцій з постачання таких товарів від оподаткування ПДВ, відповідно про відсутність підстав стверджувати, що включення ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних згідно з таким договором товарів та подальша його сплата постачальнику суперечить вимогам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.
Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24.
Колегія суддів відзначає, що прокурором та позивачем не було надано до матеріалів справи сертифікату кінцевого споживача, в якому було б зазначено, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. Умови укладеного між позивачем та відповідачем Договору також не визначають, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Умови Договору не містять жодних посилань на те, що дрон-комплекти "Бджола Кросфаєр", 65 шт. підлягають використанню саме в оборонних цілях при запровадженні воєнного стану, чи будуть в подальшому передані саме для їх подальшого використання та потреб правоохоронних органів, Збройних Сил України та інших військових формувань, добровольчих формувань територіальних громад, утворених відповідно до законів України, інших суб'єктів, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф.
Щодо листа № 1472/34/2396 від 07.11.2023 Військової частини НОМЕР_1 до голови Івано-Франківської обласної ради з клопотанням передати для використання FPV-дрони у кількості 240 одиниць для забезпечення обороноздатності та проведення заходів з оборони, захисту незалежності та суверенітету України, Обґрунтування підстав для здійснення закупівлі, в якому вказано, що нагальність потреби в закупівлі виникла на підставі рішення Ради оборони області, затвердженого розпорядженням Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 05.12.2023 № 514, яким доручено вирішити питання по придбанню товарів, наказу директора Департаменту від 08.12.2023 № 23 "Про придбання товарів для військової частини НОМЕР_1 ", наказу директора Департаменту від 27.12.2023 № 57 "Про передачу майна", Акту № 9 передачі-приймання матеріальних цінностей від 29.12.2023, згідно якого дрон-комплекти "Бджола Кросфаєр" у кількості 65 штук передано Департаментом військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України, то вказані документи не є тими документами, які відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України визначають (підтверджують) кінцевого отримувача товарів, що мало б наслідком звільнення операцій щодо їх постачання від оподаткування ПДВ, внаслідок чого можна було б стверджувати про те, що включення ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних згідно з цим договором товарів на момент його укладення суперечить вимогам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24, лише визначене підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України документальне підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору є підставою для звільнення операцій щодо постачання таких товарів від оподаткування ПДВ, а отже лише за наявності такого документального підтвердження визначення відповідачем вартості (ціни) закуповуваних згідно з договором товарів мало б бути здійснене без включення ПДВ.
Враховуючи вищевикладене, оскільки у даній справі судом не встановлено обставин наявності сертифікату кінцевого споживача або визначення за умовами договору, в тому числі за змістом його преамбули, суб'єкта кінцевого отримувача товарів, що, в свою чергу, могло б свідчити про узгодженість сторонами відповідних умов та/або явну обізнаність постачальника на момент укладення такого договору про суб'єкта кінцевого отримувача товарів, відсутні підстави як для звільнення операцій щодо постачання закуповуваних за таким договором товарів від оподаткування ПДВ, а отже і для визнання недійсним Договору в частині включення суми ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних за цим Договором товарів та повернення сплаченого позивачем постачальнику ПДВ.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог повністю.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі № 910/151/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі № 910/151/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі № 910/151/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Київську міську прокуратуру.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 26.11.2025
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран