ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
25 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5266/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Богацької Н.С., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи:
від Громадської організації «Добра справа Херсонщини», м. Херсон - не з'явився
від Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, м. Херсон - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації «Добра справа Херсонщини», м. Херсон
на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року, суддя першої інстанції Шаратов Ю.А. повний текст складено та підписано 24.03.2025 року
у справі № 916/5266/24
за позовом: Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, м. Херсон
до відповідача: Громадської організації «Добра справа Херсонщини», м. Херсон
про стягнення боргу в розмірі 26 600 грн 91 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
У грудні 2024 року Департамент розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, м.Херсон звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації «Добра справа Херсонщини», м. Херсон, в якій просив суд стягнути з Громадської організації «Добра справа Херсонщини», м. Херсон на користь Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради заборгованості за договором оренди комунального майна міської територіальної громади №2037 від 06.12.2018 року у розмірі 26 600 грн 91 коп. та судовий збір в розмірі 3028 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вказаним у договорі обов'язкам, орендарем порушено істотні умови договору №2037, а саме: з січня 2022 по 31.12.2023 орендна плата до бюджету орендодавця не надходила, у зв'язку з чим, за розрахунком позивача, у відповідача виникла заборгованість щодо сплати орендної плати в розмірі 26 600 грн 91 коп. При цьому, в розрахунку заборгованості позивачем враховано, що у період з 24.02.2022 по грудень 2022 року відповідач був звільнений від сплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 № 634. Також, позивачем зазначено, що договір оренди комунального майна міської територіальної громади від 06.12.2018 № 2037 був розірваний за згодою сторін 09.02.2024 та приміщення були повернуті за актом повернення об'єкта комунальної власності міської територіальної громади від орендаря орендодавцю від 09.02.2024.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18 березня 2025 року задоволено позовну заяву Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради; стягнуто з Громадської організації «Добра справа Херсонщини», м. Херсон, на користь Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради основний борг у розмірі 26 600 грн 91 коп., та витрати на сплату судового збору в розмірі 3 028 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що оскільки з 18.11.2022 на територію Херсонської міської територіальної громади припинила розповсюджуватись дія норми підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634, дія якої в подальшому припинилася 31.12.2022, а норми про звільнення від орендної плати орендарів державного та комунального майна були знову введені лише з 01.01.2024 постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 № 512, тому дійшов висновків про наявність підстав для нарахування позивачем відповідачу орендної плати у період за лютий 2022 року по 23.02.2024 та з 01.01.2023 по 31.12.2023.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Громадська організація «Добра справа Херсонщини», м. Херсон з рішенням суду першої інстанції не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просила суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року у справі №916/5266/24 в частині стягнення орендної плати у розмірі 25 256 грн 32 коп., а саме, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в цій частині у задоволенні позовних вимог Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, а також вирішити питання розподілу судових витрат за результатами апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, скаржник зазначає про те, що:
положення постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 не містять обмеження щодо кінцевої дати звільнення від сплати орендної плати до дати 31.12.2022, наявність правової конструкції але у будь-якому разі до 31.12.2022 свідчить, що така дата вказана як кінцева лише у разі припинення воєнного стану раніше 31.12.2022;
Господарський суд Одеської області, дійшовши висновку про те, що постанова Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 встановлює присічний строк звільнення від орендної плати, а саме, до 31.12.2022, незалежно від інших наведених раніше подій або дій (припинення чи скасування воєнного стану), допустив неправильне тлумачення положень вказаної постанови;
пп.1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 було змінено лише на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 №512, тобто, лише після 08.05.2024 було виключено положення щодо звільнення від орендної плати орендарів комунального майна, яке розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану із визначеним переліком таких адміністративно-територіальних одиниць;
відповідно до договору оренди в користуванні перебували приміщення, розташовані в межах м. Херсон, враховуючи, що територія м. Херсон входить до територій, визначених в підпункті 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022, відповідач був звільнений від сплат орендної плати за період з 01.01.2023 по 31.12.2023;
оскільки відповідач, станом на 24.02.2022 не мав заборгованості зі сплати орендної плати та звернувся до орендодавця з заявою про звільнення від сплати орендної плати за 2023 року у строки, визначенні розпорядженням №682, подальша поведінка Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради у частині нарахування відповідачу орендної плати за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 є суперечливою та непослідовною, а також суперечить принципу добросовісності.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації «Добра справа Херсонщини», м. Херсон на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року у справі №916/5266/24, справу призначено до судового розгляду на 07.10.2025 року.
Судове засідання 07.10.2025 року по справі №916/5266/24 за апеляційною скаргою Громадської організації «Добра справа Херсонщини», м. Херсон на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року у справі №916/5266/24, не відбулось, у зв'язку з тим, що суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем, Принцевська Н.М., відповідно до наказу в.о. голови суду від 02.09.2025 №245-в перебувала у відпустці з 09.09.2025 по 10.10.2025 року.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 року призначено справу № 916/5266/24 до розгляду на 25.11.2025 року.
18.08.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, м. Херсон надійшов відзив (вх.№1666/25/Д4), в якому останній просив рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.
Зокрема, у відзиві позивач зазначає про наступне:
у період з 18.11.2022 до 01.05.2023 територія Херсонської міської територіальної громади не відносилася до територій активних бойових дій або тимчасово окупованих Російською Федерацією територій. А тому, в цей період положення постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 209 «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» щодо припинення доступу користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, на території Херсонської міської територіальної громади не застосовувалися;
починаючи з 01.05.2023, Херсонська міська територіальна громада відноситься до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси. Належність Херсонської міської територіальної громади до складу територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси не тягне за собою припинення доступу до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції в межах Херсонської міської територіальної громади. Вказане свідчить про те, що після 18.11.2022 території населених пунктів Херсонської міської територіальної громади більше не було включено до територій, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів.
враховуючи принцип справедливості, та те, що об'єктом оренди за спірним договором були приміщення, розташовані в межах м. Херсона, також відсутність належних доказів на підтвердження віднесення у 2023 році м. Херсон до адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану, то застосування пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" №634 від 27.05.2022 (в редакції від 27.05.2025) є не релевантним у даних правовідносинах, позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору оренди, та наділяє суб'єктів господарювання у спірних правовідносинах нерівними правами, а, відтак, не звільняє скаржника у спірних правовідносинах від сплати орендної плати після 31.12.2022 на період воєнного стану з зазначених підстав;
скаржник не підлягав звільненню від орендної плати й за розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації від 16.11.2023 № 682р «Про звільнення від сплати орендної плати за договорами оренди комунального майна», яким врегульовано порядок та підстави для звільнення орендарів комунального майна Херсонської міської територіальної громади у 2023 році.
В судове засідання представники учасників сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать наявна у матеріалах справи довідка про доставку ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до судового розгляду до електронного кабінету, а також рекомендованим повідомленням.
25.11.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, м. Херсон надійшла заява про розгляд справи без його участі, яку прийнято та задоволено судом апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120,242 Господарського процесуального кодексу, пунктів 11,17,99,116,117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21, у справі № 911/3142/19, від 07.02.2024 у справі № 904/853/23, від 01.04.2025 року у справі №908/1766/24).
Окрім того, у відповідності до приписів пункту 76 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (із змінами), для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду про призначення слухання справи надсилалась на адресу відповідача Громадської організації «Добра справа Херсонщини», м. Херсон зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте отримання зазначеної ухвали залежить виключно від суб'єктивної поведінки останнього, а тому надіслана кореспонденція апеляційного суду вважається врученою належним чином, а відповідачі є обізнаним про призначені судові засідання.
Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003 р.).
Додатково, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відтак, оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не була визнана обов'язковою, було задоволено клопотання позивача про розгляд справи без його участі, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників сторін.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Громадської організації «Добра справа Херсонщини», м. Херсон не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року у справі № 916/5266/24 є правомірним та таким, що не потребує скасування, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
06.12.2018 між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією «Добра справа Херсонщини» (орендар) укладено договір оренди комунального майна міської територіальної громади № 2037 від 06.12.2018, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Живцевою Н.М., реєстровий номер 4906.
Відповідно до пункту 1 договору від 06.12.2018 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення, що розташовані за адресою: Херсонська область, місто Херсон, вул. Лавреньова, будинок № 15, загальною площею 210,3 кв.м., вартість яких визначена відповідно до незалежної оцінки виконаної ПФ «Експрес-оцінка» 30.09.2018 і становить 253 932 грн.
Для розміщення служб організації згідно з протоколом постійно діючої комісії з питань оренди об'єктів комунальної власності Херсонської міської територіальної громади, затвердженого наказом начальника управління від 24.09.2018 № 359.
Вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами цього договору та акту прийняття-передачі вказаного майна орендодавцем (пункт 2.1 договору від 06.12.2018).
Орендна плата визначається відповідно до Положення про розрахунок та порядок використання плати за оренду об'єктів комунальної власності міської територіальної громади, затвердженого рішенням міської ради від 28.12.2011 № 499 і становить 13 153 грн 68 коп. без врахування ПДВ за рік (додаток 1), (пункт 3.1 договору).
Пунктом 3.2 договору визначено, що орендна плата становить 1 096 грн 14 коп. (базовий місяць - листопад 2018 року) згідно з рішенням міської ради від 28.12.2011 № 499 перераховується орендарем Управлінню комунальної власності не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.
Пунктом 3.3 договору від 06.12.2018 встановлено, що розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін, у разі зміни Методики її розрахунку, зміни централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 5.2 договору від 06.12.2018, орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі вносити до бюджету (орендодавцю) орендну плату.
Пунктом 11.1 договору від 06.12.2018 визначено, що він діє з 06.12.2018 і до 06.12.2043.
Зміна або розірвання цього договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом одного місяця (пункт 11.2 договору від 06.12.2018).
На виконання договору від 06.12.2018 представниками Управління комунальної власності Херсонської міської ради і Громадської організації «Добра справа Херсонщини» складено Акт прийняття-передачі об'єкта комунальної власності міської територіальної громади від балансоутримувача - суб'єкти підприємницької діяльності від 06.12.2018.
На підставі договору від 06.12.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.12.2018 внесено запис № 29308692 про реєстрацію іншого речового права - права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами.
Відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 рішення Херсонської міської ради «Про внесення змін до рішень міської ради від 26.02.2021 № 73, від 16.03.2021 № 144 та визнання такими, що втратили чинність, рішень міської ради» від 18.06.2021 № 346 припинено юридичну особу Управління комунальної власності Херсонської міської ради внаслідок організації шляхом приєднання до Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, який є правонаступником його прав та обов'язків.
16.11.2023 начальником Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області видано розпорядження «Про звільнення від сплати орендної плати за договорами оренди комунального майна» № 682р.
Вказаним розпорядженням від 16.11.2023 № 682р вирішено, зокрема:
- звільнити орендарів комунального майна Херсонської міської територіальної громади від сплати орендної плати у 2023 році (пункт 1);
- звільнення від орендної плати надаються на підставі звернення орендаря, що надійшли на офіційну електронну, поштову адресу орендодавця до 31.12.2023 (пункт 2);
- звільнення від орендної плати застосовуються до договорів оренди, чинних станом на 24.03.2022, за наказом орендодавця, за умови відсутності заборгованості з орендної плати станом на 24.02.2022 (пункт 3);
- зміни до договору оренди про початок або припинення застосування звільнення не вносяться (пункт 4).
27.11.2023 Громадська організація «Добра справа Херсонщини» звернулась до Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради із листом, в якому в зв'язку з продовженням дії воєнного стану на території України та неможливістю ведення господарської діяльності, просила не нараховувати орендну плату за 2023 рік за договором від 06.12.2018 № 2037 на оренду приміщень цокольного поверху будинку № 15 по вул. Лавреньова.
Вказаний лист від 27.11.2023 був надісланий відповідачем на електронну адресу позивача dep_kv@ukr.net.
09.02.2024 Громадська організація «Добра справа Херсонщини» звернулась з листом № 4 до Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, в якому зазначила, що 27.11.2023 нею були надіслані електронні листи на адресу_kv@ukr.net, в яких просила не нараховувати орендну плату за 2023 рік. А також відповідач знову просив не нараховувати йому орендну плату та розірвати договір від 06.12.2018 № 2037.
09.02.2024 представниками Громадської організації «Добра справа Херсонщини» і Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради складено Акт повернення об'єкта комунальної власності міської територіальної громади від орендаря орендодавцю.
21.02.2024 Департамент розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради листом № 01-20-196-вих проінформувало Громадську організацію «Добра справа Херсонщини» про результати розгляду листа від 09.02.2024 № 4.
Позивач повідомив, що за зазначеними у листі договорами оренди обліковується заборгованість зі сплати орендної плати станом на 24.02.2022, зокрема, за договором оренди від 06.12.2018 № 2037 у сумі 1 636 грн 90 коп. А отже, зазначений договір не підпадає під дію розпорядження начальника Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області «Про звільнення від сплати орендної плати за договорами оренди комунального майна» від 16.11.2023 № 682. Тому на адресу відповідача надійшли рахунки на сплату орендної плати за лютий 2022 та за 2023 рік, зокрема, за договором оренди від 06.12.2018 № 2037 у сумі 26 939 грн 22 коп.
Також вказано, що після направлення рахунків на оплату Департаментом задекларовано податкові зобов'язання в Державній податкові службі за 2023 рік по Громадській організації «Добра справа Херсонщини» відповідно до виставлених рахунків.
Департамент наголосив на тому, що згідно із частиною першою статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. А тому, надані рахунки не підлягають скасуванню і орендарю необхідно сплатити заборгованість відповідно до наданих рахунків.
З розрахунку орендної плати вбачається, що Громадській організації «Добра справа Херсонщини» на підставі договору №2037 від 06.12.2018 року за січень - лютий 2022 та з 01.01.2023 по грудень 2023 нараховано заборгованість у розмірі 28 216 грн 80 коп. Громадською організацією сплачено 1615 грн 88 коп., а саме, за січень 2022. Отже, заборгованість станом на 27.09.2024 року становить 26 600 грн 91 коп. (за лютий у розмірі 1344 грн 59 коп.; та з січня 2023 по грудень 2023 у розмірі 25 256 грн 32 коп.).
Інших належних та допустимих доказів матеріали справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або відсутність підстав для стягнення з Громадської організації «Добра справа Херсонщини», м. Херсон на користь Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради заборгованості за договором оренди комунального майна міської територіальної громади №2037 від 06.12.2018 року у розмірі 26 600 грн 91 коп. за період за лютий 2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023.
Оскільки у даному разі рішення суду першої інстанції апелянтом оскаржується лише в частині задоволення місцевим господарським судом під час ухвалення рішення стягнення заборгованості орендної плати у розмірі 25 256 грн 32 коп., (за період з 01.01.2023 по 31.12.2023), обставини щодо задоволення Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості орендної плати у розмірі 1344 грн 59 коп., (за період з 01.02 по 23.02.2022), в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, в апеляційному порядку не переглядаються.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 Цивільного кодексу України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Приписами частин першої, третьої і п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України унормовано, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на те, що спірні правовідносини стосуються оренди комунального майна, то до них підлягають застосуванню положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Отже, за своєю правовою природою відносини найму (оренди) носять оплатний характер.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи та вже було зазначено вище за текстом постанови, 06.12.2018 між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (орендодавець) (який відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 рішення Херсонської міської ради «Про внесення змін до рішень міської ради від 26.02.2021 № 73, від 16.03.2021 № 144 та визнання такими, що втратили чинність, рішень міської ради» від 18.06.2021 № 346 припинено юридичну особу Управління комунальної власності Херсонської міської ради внаслідок організації шляхом приєднання до Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, який є правонаступником його прав та обов'язків) та Громадською організацією «Добра справа Херсонщини» (орендар) укладено договір оренди комунального майна міської територіальної громади № 2037 від 06.12.2018, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Живцевою Н.М., реєстровий номер 4906.
У пункті 3.2 договору визначено, що орендна плата становить 1 096 грн 14 коп. (базовий місяць - листопад 2018 року) згідно з рішенням міської ради від 28.12.2011 № 499, яка перераховується орендарем не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.
У пункті 3.2. договору №2037 від 06.12.2018 сторони погодили, зокрема, що орендна плата перераховується орендарем на р/р 371150040069900 Держказначейська служба України м. Київ, код 852010, ЄДРПОУ 37465469, не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.
Позивачем нараховано орендну плату за період за лютий 2022 року та з 01.01.2023 по 31.12.2023. При цьому, в розрахунку заборгованості Департаментом враховано, що у період з 24.02.2022 по грудень 2022 року відповідач був звільнений від сплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 № 634, сума боргу становить 26 600 грн 91 коп.
Між тим, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості за договором оренди №2037 від 06.12.2018 за період з 1 лютого 2022 по 23 лютого 2022 та з січня 2023 по грудень 2023 у розмірі 26 600 грн 91 коп., а також Громадською організацією «Добра справа Херсонщини», м. Херсон не надано належних та допустимих доказів на спростування її наявності.
Фактично між сторонами існує спір щодо правомірності нарахування орендної плати у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 і тому апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції про її стягнення тільки в цій частині.
Розглянувши доводи апелянта, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявні підстави для стягнення з відповідача орендної плати у розмірі у розмірі 25 256 грн 32 коп., (за період з 01.01.2023 по 31.12.2023), з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» №634 від 27.05.2022 у редакції до 07.05.2024 (тобто, у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022, за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна:
-фізичні особи та фізичні особи - підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану;
-які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп'янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь) (далі - визначені території).
Отже, згідно з наведеною нормою, обов'язковою умовою для звільнення орендарів від орендної плати за користування державним і комунальним майном є його розташування в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану.
При цьому текстуальний вираз норми на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022, означає встановлення присічного строку її дії саме до 31.12.2022, незалежно від інших наведених раніше подій або дій (припинення чи скасування воєнного стану).
Стосовно того, що починаючи з 01.01.2023 орендарям, визначеним підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634, орендна плата нараховується у розмірі 100% без урахування знижки, також роз'яснено у листі Міністерства економіки України від 14.03.2023 №3211-07/11185-09.
Тобто, підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 встановлено норму про звільнення від орендної плати, яка діє: 1) за колом осіб для орендарів державного та комунального майна; 2) у просторі на території адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану; 3) у часі з присічним строком (межею існування суб'єктивного права) до 31.12.2022.
Перелік адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану, був затверджений наказом Міністерства юстиції України від 01.04.2022 №1307/5.
З 18.11.2022 територію Херсонської міської територіальної громади виключено з Переліку адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану, затвердженого наказом Мін'юсту від 01.04.2022 №1307/5 відповідно до наказу Мін'юсту від 17.11.2022 №5152/5 (набрав чинності з 18.11.2022).
Отже, з 18.11.2022 на територію Херсонської міської територіальної громади припинила розповсюджуватись дія норми підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 про звільнення від орендної плати орендарів державного та комунального майна.
Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 27.12.2022 №5840/5, що набрав чинності 13.01.2023, визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства юстиції України від 01.04.2022 №1307/5 «Про затвердження Переліку адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за №386/37722.
При цьому, як вбачається із преамбули наказу Міністерства юстиції України від 27.12.2022 №5840/5, його прийнято відповідно до підпункту 1 пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №209 «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану».
Згідно з підпунктом 1 пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» від 06.03.2022 №209, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364, яка набрала чинності 25.12.2022, установлено, що протягом дії воєнного стану припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в межах адміністративно-територіальних одиниць, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованих, інформація про які міститься в переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.05.2023 №469, яка набрала чинності 23.05.2023, до вказаної норми внесено зміни, згідно із якими визначено, що протягом дії воєнного стану припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в межах адміністративно-територіальних одиниць, що належать до територій активних бойових дій (крім територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Таким чином, починаючи з грудня 2022 року змінилося правове регулювання порядку визначення територій, на яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції. По-перше, такі адміністративно-територіальні одиниці визначаються на підставі переліку, що затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. По-друге, самі території повинні мати статус таких, на яких ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованих. А з 23.05.2023 для територій активних бойових дій зроблено виключення щодо таких територій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, територію Херсонської міської територіальної громади віднесено до наступних територій: 1) з 01.03.2022 до 11.11.2022 - територія тимчасово окупованих Російською Федерацією (підпункт 1.9 пункту 1 розділу І); 2) з 11.11.2022 до 01.05.2023 - територія можливих бойових дій (пункт 11 розділу ІІ); 3) з 01.05.2023 - територія активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси (підпункт 3.6. пункту 3 розділу І в редакції наказу від 13.07.2023 №199).
Отже, у період з 18.11.2022 до 01.05.2023 територія Херсонської міської територіальної громади не відносилася до територій активних бойових дій або тимчасово окупованих Російською Федерацією територій. А з 01.05.2023 є територією активних бойових дій, на якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси, тобто, наявний доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 №512, яка набрала чинності 08.05.2024, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».
Зокрема, доповнено пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 підпунктом 1-1, згідно із яким орендарям державного та комунального майна, розташованого на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - визначені території), не нараховується орендна плата за період з 1 числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку бойових дій або тимчасової окупації, по 1 число місяця, що настає через три місяці після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації, що визначаються відповідно до зазначеного переліку.
При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 № 634» від 07.05.2024 №512 установлено, що нарахування орендної плати орендарям, визначеним підпунктом 1-1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», здійснюється з урахуванням змін, затверджених цією постановою, починаючи з 1 січня 2024 року. Надмірно сплачена зазначеними орендарями орендна плата підлягає зарахуванню в рахунок майбутніх платежів.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує позицію, викладену у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, щодо незворотності дії у часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Також суд апеляційної інстанції враховує висновки, викладені у пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України, у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 №1-рп/99, згідно із якими в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
У даному випадку, доповнення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 підпунктом 1-1, яким звільнено від нарахування орендної плати орендарів державного та комунального майна, розташованого на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, є переходом від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої із застосуванням зворотної дії у часі (ретроактивної форми).
Однак зворотна дія норм підпункту 1-1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 №512 поширена на вказані правовідносини, починаючи з 01.01.2024. Тобто, дія цих норм ретроспективно не поширюється на правовідносини, що існували у 2023 році, зокрема, у спірний для сторін у цій справі період з 01.01.2023 по 31.12.2023.
Враховуючи викладене, оскільки з 18.11.2022 на територію Херсонської міської територіальної громади припинила розповсюджуватись дія норми підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634, дія якої в подальшому припинилася 31.12.2022, а норми про звільнення від орендної плати орендарів державного та комунального майна були знову введені лише з 01.01.2024 постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 №512, правомірним є нарахування позивачем відповідачу орендної плати у період з січня 2023 по грудень 2023.
За наведеного, несплата відповідачем орендної плати за вищевказаним договором оренди у період з січня 2023 по грудень 2023 є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є неприпустимим згідно норм статті 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про визнання обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з січня 2023 по грудень 2023 в розмірі у розмірі 25 256 грн 32 коп., та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо доводів скаржника про те, що він підлягав звільненню від орендної плати на підставі розпорядження начальника Херсонської міської військової адміністрації від 16.11.2023 № 682р «Про звільнення від сплати орендної плати за договорами оренди комунального майна», колегія суддів їх відхиляє, з огляду на таке.
Питання, у тому числі порядок реалізації надання орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, у зв'язку з подіями, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, урегульовано положеннями Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - порядок № 483).
За змістом пункту 129-1 Порядку № 483 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо у зв'язку зі змінами у соціально-економічному становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок економічної кризи, стихійного лиха, запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, Кабінет Міністрів України або представницький орган місцевого самоврядування ухвалили рішення про надання орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, то підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються. Орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, - то з дати, визначеної у наказі орендодавця. Припинення застосування знижки або звільнення відбувається з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування) або в наказі орендодавця. Зміни до договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення у такому випадку не вносяться.
Згодом, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2022 № 1026 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» і від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану». Зокрема, у Порядку № 483 у першому реченні пункту 129-1 слова «орендних знижок або звільнень» замінено словами «орендних знижок, звільнень», а після слів «на якого вони поширюються» доповнено словами «,крім випадків, коли у рішенні Кабінету Міністрів України або представницького органу місцевого самоврядування зазначається про те, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця».
Таким чином, положеннями пункту 129-1 Порядку № 483 конкретизовано порядок застосування орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, за яким відповідно до рішення Кабінету Міністрів України або представницького органу місцевого самоврядування, ухваленого з відповідного питання, підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються. При цьому орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, - то з дати, визначеної у наказі орендодавця.
Такі правові позиції викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06.12.2023 у справі № 916/3377/22 та від 22.11.2023 у справі № 916/3587/22.
Як вже зазначалось, відповідно до пункту 3 розпорядження Начальника Херсонської міської військової адміністрації «Про звільнення від сплати орендної плати за договорами оренди комунального майна» від 16.11.2023 № 682р, звільнення від орендної плати застосовуються до договорів оренди, чинних станом на 24.03.2022, за наказом орендодавця, за умови відсутності заборгованості з орендної плати станом на 24.02.2022.
Тобто, у розпорядженні від 16.11.2023 № 682р прямо вказано на те, що звільнення на його підставі від сплати орендної плати здійснюється за наказом орендодавця.
У даному випадку відсутній наказ орендодавця - Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради про звільнення Громадську організацію «Добра справа Херсонщини» від сплати оренди за договором від 06.12.2018 № 2037, оскільки у відповідача існувала заборгованість зі сплати орендної плати за січень-лютий 2022 року. А тому, відсутні й підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати відповідно до розпорядження начальника Херсонської міської військової адміністрації «Про звільнення від сплати орендної плати за договорами оренди комунального майна» від 16.11.2023 № 682р.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14.
Тобто, з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
З огляду на викладене, у даній справі суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником не доведено того факту, що судом першої інстанції для встановлення обставин, що мають суттєве значення, застосовані недопустимі докази у справі або зроблена їх невірна оцінка.
Надаючи оцінку всім доказам та доводам апелянта у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані позивачем на підтвердження обставини того, що є наявні підстави для стягнення з відповідача на користь Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради заборгованості за договором оренди комунального майна міської територіальної громади №2037 від 06.12.2018 року у розмірі 25 256 грн 32 коп., за період з січня 2023 по грудень 2023 такими, що відповідають таким стандартам, і відповідачем у даному випадку ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами по справі не доведено наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Враховуючи наведене вище, судова колегія наголошує, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого відображення під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі, а фактично зводяться лише до незгоди з висновками місцевого господарського суду, що не є підставою для їх визнання неправомірними.
З урахуванням викладеного колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі, при цьому доводи апеляційної скарги спростовуються обставинами та мотивами, викладеними у постанові суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зазначене вище, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Громадської організації «Добра справа Херсонщини», м. Херсон не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року у справі № 916/5266/24 в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування немає.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Громадської організації «Добра справа Херсонщини», м. Херсон на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року у справі № 916/5266/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року у справі № 916/5266/24 в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови складено 26.11. 2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.С. Богацька
Н.М. Принцевська