79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" листопада 2025 р. Справа №914/1702/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Н.М. Кравчук О.В. Зварич,
секретар судового засідання Рахман Софія,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради б/н від 08.08.2025 (вх. № 01-05/2439/25 від 08.08.2025)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22 липня 2025 року (суддя Ділай У.І., повний текст ухвали виготовлено та підписано 28.07.2025)
у справі №914/1702/25
за позовом: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,
до відповідача: Громадської організації Здорова Галичина,
за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів
про розірвання договору купівлі продажу об'єкта малої приватизації способом викупу б/н від 2018 року, укладеного між Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради та Громадською організацією Здорова Галичина на підставі ухвали господарського суду Львівської області у справі №914/2235/18 від 02.09.2025.
за участю представників:
від позивача: Кулик А.Я.
від відповідача: Цибак О.В.
третя особа: не з'явився
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до відповідача Громадської організації Здорова Галичина за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про розірвання договору купівлі продажу об'єкта малої приватизації способом викупу б/н від 2018 року, укладеного між Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради та Громадською організацією Здорова Галичина на підставі ухвали господарського суду Львівської області у справі №914/2235/18 від 02.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
В подальшому, ухвалою місцевого господарського суду від 22.07.2025 позов Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Громадської організації Здорова Галичина про розірвання договору купівлі продажу об'єкта малої приватизації способом викупу б/н від 2018 року, укладеного між Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради та Громадською організацією Здорова Галичина на підставі ухвали господарського суду Львівської області у справі №914/2235/18 від 02.09.2025, залишено без розгляду.
Суд першої інстанції зазначив, що ухвалами від 17.06.2025 та 08.07.2025 розгляд справи відкладався за клопотанням позивача на 08.07.2025 та 22.07.2025 відповідно. При цьому клопотання про відкладення судового засідання подані різними представниками Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради. Доказів на підтвердження неможливості позивача забезпечити в судових засіданнях явку іншого уповноваженого представника Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, наявність яких вбачається з Витягу з ЄДРЮО ФО та ГО долученого до матеріалів справи, суду не надано.
Однак, станом на 22.07.2025 позивач клопотань про відкладення судового засідання чи розгляд справи за наявними матеріалами без участі представника Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради не подавав, належних доказів на підтвердження поважності причин неявки в судові засідання 17.06.2025 та 08.07.2025 до матеріалів справи не долучив, вимог ухвал суду від 03.06.2025,17.06.2025 та 08.07.2025 не виконав, що і стало підставою для залишення позову без розгляду.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.07.2025 Департамент економічного розвитку Львівської міської ради звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 08.08.2025 (вх. № 01-05/2439/25 від 08.08.2025) у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Так, апелянт зазначає, що в межах даної справи місцевий суд не визнавав явку позивача у підготовче судове засідання обов'язковою.
Разом з тим, на переконання скаржника, судом першої інстанції не враховано, що судова справа не була на стадії судового розгляду, а перебувала на стадії підготовчого провадження. З огляду на те, що справа не розглядалась судом по суті, висновок суду щодо необхідності подання заяви про розгляд справи у відсутності позивача є не обґрунтованим, оскільки справа перебувала на іншій стадії процесу - підготовчого судового засідання.
З огляду на наведене, апелянт вказує, що ухвала Господарського суду Львівської області від 22.07.2025 року є не обґрунтованою та підлягає скасуванню.
Громадська організація Здорова Галичина подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
У судове засідання 12.11.2025 з'явився представник позивача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.
У судове засідання 12.11.2025 з'явився представник відповідача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.
У судове засідання 12.11.2025 третя особа явки уповноваженого представника не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про час та дату розгляду справи.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
За змістом пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Відповідно до частини першої статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.
Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою (пункт 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Крім того, за змістом частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Отже, учасник справи має право:
а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);
б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою.
Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.
У пункті 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, зазначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач(його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:
1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;
2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;
3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
Така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19.
Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.
Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов'язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи «імперативна» заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду.
Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання слід вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 121, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21.
Як вбачається з матеріалів даної господарської справи, ухвалою від 03.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.06.25 на 11:00 год. Цією ж ухвалою суд зобов'язав позивача подати суду для огляду оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів позовної заяви, встановив 10-денний строк з отримання відзиву для подання письмової відповіді на нього та поклав обов'язок забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.
У судове засідання 17.06.2025 представник позивача не з'явився, відтак судом першої інстанції ухвалою від 17.06.2025 зобов'язано позивача та третю особу забезпечити явку повноважного представника в судове засідання відкладене на 08.07.2025.
В подальшому, у судове засідання 08.07.2025 представник позивача повторно не з'явився, судом першої інстанції ухвалою від 08.07.2025 зобов'язано позивача та третю особу забезпечити явку повноважного представника в судове засідання відкладене на 22.07.2025.
Отже, місцевим судом обов'язок забезпечити явку представника Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради покладався на позивача ухвалами від 03.06.2025, 17.06.2025 та 08.07.2025, а тому доводи апелянта про те, що місцевий суд не визнавав явку позивача у підготовче судове засідання обов'язковою, оцінюються колегією суддів критично, оскільки спростовуються матеріалами справи.
При цьому у матеріалах справи наявні клопотання про відкладення судових засідань, які подані різними представниками Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради. Доказів на підтвердження неможливості позивача забезпечити в судових засіданнях явку іншого уповноваженого представника Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, наявність яких вбачається з Витягу з ЄДРЮО ФО та ГО долученого до матеріалів справи, не надано.
Крім того, вимог ухвали суду від 03.06.2025 в частині подання відповіді на відзив на позов та надання для огляду оригіналів доказів, що долучені до позову в копіях, позивач також не виконав.
Матеріалами справи підтверджується факт належного повідомлення позивача про дату та час судових засідань у справі та отримання такої інформації Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради Довідками про доставку електронного листа в кабінет сторони у підсистемі «Електронний суд».
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).
Заявник із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили, ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
Наведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18.
Як вже зазначалось вище, станом на 22.07.2025 позивач клопотань про відкладення судового засідання чи розгляд справи за наявними матеріалами без участі представника Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради не подавав, належних доказів на підтвердження поважності причин неявки в судові засідання 17.06.2025 та 08.07.2025 до матеріалів справи не долучив, вимог ухвал суду від 03.06.2025,17.06.2025 та 08.07.2025 не виконав.
За вказаних обставин, Господарський суд Львівської області дійшов вірного висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України, для залишення позову без розгляду.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу ухвали Господарського суду Львівської області від 22.07.2025 року у справі №914/1702/25.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, б/н від 08.08.2025 (вх. № 01-05/2439/25 від 08.08.2025) залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 22 липня 2025 року у справі № 914/1702/25 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.В. Зварич