Іменем України
25 листопада 2025 року
м. Харків
справа №644/8393/24
провадження № 22-ц/818/4705/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням за апеляційною скаргою Харківської міської ради на ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 22 липня 2025 року, постановлене під головуванням судді Бабенко Ю.П., -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради, в якому просила визнати за нею право проживання та користування житловим приміщенням -квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 22 липня 2025 року застосовано до Харківської міської ради захід процесуального примусу у вигляді штрафу. Стягнуто з Харківської міської ради в дохід державного бюджету штраф у розмірі 3028 грн.
В апеляційній скарзі Харківська міська рада просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про застосування до Харківської міської ради заходу процесуального примусу у вигляді штрафу.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі було досліджено обставини по справі та висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим суд першої інстанції безпідставно розціним дії міської ради, як зловживання процесуальними правами. Вказує, що на вимогу суду 16.04.2025 року Харківською міською радою було надано відповідь про витребувану інформацію, а тому відсутні підстави для застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Застосовуючи заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 3028 грн., суд першої інстанції виходив з того, що Харківською міською радою не виконана ухвала суду від 10.03.2025 року про витребування доказів, незважаючи на попередження суду, має місце тривале невиконання зазначеної ухвали суду, а також не повідомлено про неможливість надання витребуваних доказів. Зазначене перешкоджає встановленню всіх обставин справи та розгляду справи по суті у встановлені цивільним процесуальним законодавством строки.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із зали судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦПК України, у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Матеріали справи свідчать про те, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 10.03.2025 року клопотання представника позивачки про витребування доказів задоволено. Витребувано у Харківської міської ради інформацію про те, хто є наймачем квартири АДРЕСА_1 , а також копії рішень Харківської міської ради про визнання таких осіб наймачами. Копія цієї ухвали була направлена для виконання Харківській міській раді.
Вищевказана ухвала суду була доставлена до електронного кабінету Харківської міської ради 10.03.2025 року о 20 год. 35 хв., а також була направлена засобами поштового зв'язку та отримана Харківською міською радою 31.03.2025 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Крім цього, на адресу Харківської міської ради двічі направлявся запит з проханням повідомити причини невиконання ухвали суду від 10.03.2025 року про витребування доказів.
Разом з тим матеріали справи не містять даних про виконання ухвали суду першої інстанції від 10.03.2025 року, а також відповідачем не надано доказів про неможливість їх подання.
Висновок суду першої інстанції про застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону.
Посилання апелянта на те, що 16.04.2025 року Харківською міською радою на вимогу суду було надано відповідь про витребувану інформацію, колегією суддів не приймається, оскільки апелянтом не надано доказів, що витребувана інформація подавалась до суду.
Сам факт складення листа про направлення на адресу суду відповідної інформації не свідчить про те, що зазначені докази було надані судові, і таким чином виконана ухвала суду.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Харківської міської ради пояснила, що направила зазначений лист разом із додатками до суду через Укрпошту. Проте доказів надсилання не надала.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 22 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повний текст судового рішення виготовлено 25.11.2025 року.