Справа № 545/3578/25 Номер провадження 33/814/946/25Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т. О. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.
21 листопада 2025 року м. Полтава
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю: секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , і його представника - адвоката Селезньова С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Селезньова С.І., на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 23 вересня 2025 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим і накладено на нього стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 605 гривень 60 копійок судового збору.
За змістом постанови місцевого суду визнано доведеними наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини та визнано ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 31 липня 2025 року о 19 годині 20 хвилин по вул. Центральній, 1 у с. Шевченки Полтавського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.5 ПДР України керував автомобілем «Mitsubishi Lancer», н.з. НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження відповідно до встановленого законодавством порядку огляду на стан названого сп'яніння.
В апеляційній скарзі адвокат Селезньов С.І. просить скасувати постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 23 вересня 2025 року й закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції об'єднав події різного часу без надання оцінки розриву в часі між ними та не врахував те, що: до протоколу не долучено доказів безперервного контролю за ОСОБА_1 протягом 1 години 19 хвилин, що є обов'язковою умовою для встановлення причинно-наслідкового зв'язку; показання свідка ОСОБА_2 ґрунтуються на його суб'єктивних припущеннях; ОСОБА_1 не керував автомобілем, який перебував у нерухомому стані, та у зв'язку з цим висунута ОСОБА_1 вимога щодо проходження огляду на стан сп'яніння була незаконною; поліцейські особисто не виявили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а тому не могли встановити в нього зазначені в протоколі ознаки алкогольного сп'яніння; між моментом вказаного поліцією керування автомобілем і вимогою щодо проходження огляду наявний значний проміжок часу; в матеріалах справи відсутні об'єктивні докази керування ОСОБА_1 автомобілем із ознаками сп'яніння, його зупинки поліцією, а також показники приладів для встановлення стану сп'яніння; поліцейські не припинили протиправні дії ОСОБА_2 щодо зняття номерних знаків із автомобіля та не відреагували на заяву ОСОБА_1 про їх викрадення.
Суд апеляційної інстанції заслухав особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , і його представника - адвоката Селезньова С.І., на підтримку апеляційної скарги, вивчив матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.
Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмови ним як водієм, який керував транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв'язаними доказами, і є обґрунтованим.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №408500 31 липня 2025 року о 19 годині 20 хвилин по вул. Центральній, 1 у с. Шевченки Полтавського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.5 ПДР України керував автомобілем «Mitsubishi Lancer», н.з. НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп'яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, вираженого тремтіння пальців рук, поведінки, що не відповідала обстановці, та відмовився від проходження відповідно до встановленого законодавством порядку огляду на стан названого сп'яніння (а.с.1).
Наведені в протоколі обставини об'єктивно підтверджуються показаннями свідків і даними відеофіксації.
Так, свідок ОСОБА_2 в місцевому суді підтвердив те, що він 31 липня 2025 року приблизно о 19 годині, повертаючись додому на ділянці дороги в с. Шевченки Полтавського р-ну Полтавської обл., помітив як ОСОБА_1 (із яким він до цього не був знайомий) бив дівчину (як установлено в ході розгляду справи - ОСОБА_3 ). Він зупинився запитати, чи все гаразд, натомість ОСОБА_1 почав агресивно себе поводити, штовхатися. Затим ОСОБА_1 залишив дівчину на дорозі, сів у салон автомобіля та, керуючи ним, поїхав у сторону м. Кременчук Полтавської обл. У ОСОБА_1 , із яким він перебував у безпосередній близькості, чітко вбачались ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема, було чутно чіткий запах алкоголю з порожнини рота. ОСОБА_3 йому теж підтвердила те, що ОСОБА_1 був у стані після вживання алкоголю. Він ( ОСОБА_2 ) викликав поліцію з повідомленням про те, що ОСОБА_1 керує автомобілем у стані сп'яніння, після чого поліція повідомила іншому відділу поліції про вказані обставини, встановила місце знаходження ОСОБА_1 на ділянці дороги в с. Шевченки Полтавського р-ну Полтавської обл., прибула приблизно через 7 хвилин на місце виклику до ОСОБА_2 та він разом із поліцейськими попрямували за транспортним засобом, під керуванням ОСОБА_1 . Під'їхавши до вказаного вище автомобіля він зняв із нього реєстраційні номери з метою попередження подальшого руху транспортного засобу, а поліцейські залишились на місці події. По прибуттю поліції ОСОБА_1 перебував у керованому ним автомобілі в замкненому стані, тривалий час (приблизно годину) не виходив із нього та не відчиняв його.
Свідок ОСОБА_3 у суді першої інстанції також підтвердила те, що на дорозі між нею та ОСОБА_1 стався конфлікт і сторонній чоловік, який поруч проїжджав (як установлено в ході розгляду справи - ОСОБА_2 ), запропонував допомогу. Між ним та ОСОБА_1 виникла штовханина, після чого ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля та поїхав. Вона залишилася з ОСОБА_2 , який викликав поліцію, після чого вони разом із поліцейськими прибули до місця знаходження автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 зняв номерні знаки з указаного вище автомобіля. Поліцейські висунули вимогу ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан сп'яніння, від якого ОСОБА_1 відмовився, зазначаючи, що не керував автомобілем.
Наведені вище обставини вбачаються і з показань свідка ОСОБА_4 (товариша ОСОБА_1 ) про те, що в ОСОБА_1 сталася сварка з його дівчиною, після чого підійшов сторонній чоловік (як установлено в ході розгляду справи - ОСОБА_2 ) і почав розбороняти. ОСОБА_1 його відштовхнув, вони сіли в автомобіль та поїхали, зупинилися на повороті. Він ( ОСОБА_4 ) перебував у транспортному засобі на задньому сидінні. ОСОБА_1 після зупинки пішов придбати продукти, далі приїхала поліція і він замкнув машину, а ОСОБА_2 зняв номерні знаки з автомобіля. Повернувшись, ОСОБА_1 почав з'ясовувати, де номерні знаки, викликав поліцію. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу поліції, вказавши, що він не керував транспортним засобом.
При цьому, сам ОСОБА_1 у судах першої та апеляційної інстанцій у своїх показаннях підтвердив те, що він після сварки з дівчиною керував автомобілем.
Даними ж відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, підтверджено те, що поліцією за повідомленням ОСОБА_2 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, було встановлено місцезнаходження автомобіля «Mitsubishi Lancer» по вул. Центральній, 1 у с. Шевченки Полтавського р-ну Полтавської обл. У салоні цього транспортного засобу перебував ОСОБА_1 31 липня 2025 року приблизно о 20 годині 40 хвилин ОСОБА_1 на вимоги поліції відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння: як на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, який здійснюється поліцейським, так і в медичному закладі. При цьому, поліцейським було роз'яснено ОСОБА_1 , що за вказані вище дії (відмова водія від проходження огляду на стан названого сп'яніння в установленому законом порядку) передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. На місці події ОСОБА_1 висував версію про те, що він не керував автомобілем (а.с.1). Однак така версія ОСОБА_1 спростовується показаннями зазначених вище свідків, а також показаннями самого ОСОБА_1 .
Таким чином, зазначені вище докази на основі аналізу їх сукупності та взаємозв'язку поряд із неправдивою версією, висунутою ОСОБА_1 на місці події, поза розумним сумнівом підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом і його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку.
Як убачається з наведеної вище сукупності доказів, ОСОБА_2 було виявлено те, що ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп'яніння, розпочав керування транспортним засобом, про що ОСОБА_2 відразу повідомив поліцію. Поліцією на повідомлення про можливе вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення було оперативно встановлено місце знаходження автомобіля «Mitsubishi Lancer» і його водія - ОСОБА_1 . Приблизно через 7 хвилин після виклику прибула поліція на місце виклику й затим разом зі свідком ОСОБА_2 вони прибули до місця знаходження ОСОБА_1 , який перебував у салоні вказаного вище автомобіля і тривалий час (приблизно протягом години) не відчиняв його. Затим на вимоги поліції ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння: як на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, який здійснюється поліцейським, так і в медичному закладі. Окрім того, відповідно до показань свідка ОСОБА_4 після приїзду з місця, де мав місце конфлікт ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 відходив лише в магазин для придбання продуктів. Стороною особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, також не зазначається про вчинення ОСОБА_1 у цей проміжок часу сторонніх дій, які би впливали на результати проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння. Не встановлено таких обставин і перевіркою матеріалів справи.
Аналізуючи викладені вище хронологію і характер обставин, пов'язаних, зокрема, з процедурою оперативного виявлення правопорушника, суд апеляційної інстанції не вбачає тих підстав, які би ставили під сумнів факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, правильність і законність притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Тривалість же часу, який сплинув із моменту керування ним автомобілем і його відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була прямо пов'язана з поведінкою ОСОБА_1 , який тривалий час (приблизно протягом години) не відчиняв автомобіль, у якому він перебував.
Викладені вище докази безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і об'єктивних підстав не довіряти їм немає. Підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, визначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп'яніння.
Як убачається з матеріалів провадження, поліцією було встановлено наявність підстав уважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння з ознаками такого стану у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, вираженого тремтіння пальців рук, поведінки, що не відповідала обстановці. Наявність у ОСОБА_1 , який керував автомобілем, запаху алкоголю з порожнини рота підтвердив і свідок ОСОБА_2 . У зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 і були висунуті поліцією вимоги щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законодавством порядку.
Отже, з урахуванням наведених вище обставин і вимог закону, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень у ході висування поліцією ОСОБА_1 вимог щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння чи безпідставності таких вимог.
У силу приписів ч.1 ст.130, ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України проходження водієм огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу поліцейського, який установив наявність підстав для висновку про перебування водія в стані алкогольного сп'яніння, відповідно до встановленого законодавством порядку є безумовним обов'язком водія.
Наявність ознак алкогольного сп'яніння не є тотожним наявності стану алкогольного сп'яніння, який можливо встановити лише за результатами відповідного огляду на стан названого сп'яніння, та згадані ознаки не вказують на перебування водія в цьому стані, але є однією з передумов, які на вимогу поліцейського зобов'язують водія пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого законодавством порядку. Однак у порушення вимог закону ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився.
Окрім того, всупереч доводам апелянта, виявлення свідком факту наявності запаху алкоголю з порожнини рота може бути здійснено в ході спілкування з водієм і це не потребує наявності відповідної медичної освіти чи спеціальних досліджень.
Водночас доводи апеляційної скарги щодо обставин зупинки автомобіля за своїм змістом не стосуюються конструктивних ознак диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, не утворюють достатню підставу для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 , адже не спростовують факт керування ним транспортним засобом і його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто наявність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і, враховуючи викладене вище, також самі по собі не обумовлюють недопустимість чи неналежність доказів по справі з огляду на відсутність безпосереднього прямого зв'язку між цим питанням та обставинами, які мають місце в межах складу вказаного вище адміністративного правопорушення.
Що стосується посилань в апеляційній скарзі на неприпинення поліцейськими протиправних дій ОСОБА_2 щодо зняття номерних знаків із автомобіля та відсутність реагування на заяву ОСОБА_1 про їх викрадення, то вони не є предметом розгляду цього провадження і не мають жодного впливу на правильність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, доводи апелянта, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є водієм із водійським посвідченням НОМЕР_2 , за яким було встановлено його особу (а.с.1).. Наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія не оспорюється і в апеляційній скарзі та підтверджено ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції, як наслідок, правильно наклав на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка має безальтернативний характер.
Накладене на ОСОБА_1 стягнення за своїм видом і розміром відповідає положенням ст.23, 33 КУпАП.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Селезньова С.І., залишити без задоволення, а постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 23 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду О.М. Корсун