Іменем України
25 листопада 2025 року м. Кропивницький
справа № 405/5389/24
провадження № 22-ц/4809/1643/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Письменний О. А., Чельник О. І.,
за участю секретаря судового засідання Соловйової І.О.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», правноступником якого є скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Амстер 1»;
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстер 1» на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 12 червня 2025 року (суддя Драний В.В.).
Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» (далі - ТОВ «Спектрум Ессетс») звернулось до Ленінського районного суду м. Кіровограда, відповідно до якої просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 07 грудня 2006 року № 014/0456/74/00701 у сумі 267 445,64 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 07 грудня 2006 року між ОСОБА_1 (Позичальник) та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Престиж» (далі - ВАТ «АКБ «Престиж», Банк) укладений кредитний договір № 014/0456/74/00701 (далі - Кредитний договір), згідно з яким Банк надав Позичальнику кредитні кошти у сумі 12 574,00 доларів США на строк до 06 грудня 2026 року зі сплатою 12,00 % річних.
25 вересня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк»), яке є правонаступником ВАТ «АКБ «Престиж», та ТОВ «Спектрум Ессетс» було укладено договір про відступлення прав вимоги № GL3N218881, за умовами якого позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором.
Стверджується, що відповідачка умови Кредитного договору щодо сплати кредиту та відсотків за користування кредитними коштами в обумовлені строки не виконала, у зв'язку з чим станом на 25 вересня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 335 798,11 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 267 445,64 грн та заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами - 68352,47 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідачки частини заборгованості за Кредитним договором, що складається із тіла кредиту в сумі 267 445,64 грн.
У поданому до суду першої інстанції відзиві на позов відповідачка позовні вимоги не визнала, просила застосувати позовну давність до вимог позову та відмовити позивачу у їх задоволені як за спливом терміну позовної давності, так і за безпідставністю та недоведеністю. Зазначила, що останній платіж по кредиту був здійснений відповідачкою у грудні 2014 року, тобто про порушення свого права Банку стало відомо з дати наступного платежу - з січня 2015 року, а тому вважає, що строк позовної давності сплив у січні 2018 року. Зауважила, що позивач набув права вимоги за Кредитним договором у вересні 2020 року, тобто за вимогами, строк позовної давності за якими сплив. Крім того, вказала, що вимога про стягнення боргу є недоведеною, оскільки відповідачка отримала кредит у доларах США, тоді як позивач набув права вимоги за Кредитним договором у гривні, не надавши жодного доказу, яким чином зобов'язання за Кредитним договором стали гривневими. Зауважує, що з розрахунку заборгованості вбачається, що Позичальник отримала кредит у сумі 133727,97 грн, тоді як пред'явлена до стягнення сума основного боргу складає 267445,64 грн, що свідчить про недоведеність такої вимоги. Звертає увагу, що розрахунок заборгованості не відображає платежів щодо повернення кредиту, які були здійснені відповідачкою у 2014 році на загальну суму 1380 доларів США. Оскільки зазначені платежі не були враховані під час продажу права вимоги за Кредитним договором, на переконання відповідачки, передана вимога є недійсною, а вона не має обов'язків перед новим кредитором. Крім того, відповідачка не була повідомлена про передачу боргу позивачу до 2024 року, що, на її думку, порушує права Позичальника (а.с. 86-91).
Згідно з додатковими поясненнями позивач щодо доводів відповідачки про застосування наслідків спливу строку позовної давності зазначає, що умовами Кредитного договору було передбачено строк користування кредитом до 06 грудня 2026 року, а також право Кредитодавця вимагати дострокового погашення кредитної заборгованості у разі неналежного виконання Позичальником зобов'язань. Зауважує, що розмір заборгованості за Кредитним договором у саме гривневому еквіваленті був визначений ПАТ «Фідобанк». Разом з тим, позивач не набув права здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення права вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов'язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення договору (а.с. 104-108).
Відповідно до додаткових пояснень відповідачка наполягає на своїй правовій позиції, викладеній у відзиві на позовну заяву (а.с. 119-121).
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду міста Кропивницького від 12 червня 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Позичальником умови Кредитного договору щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами в обумовлені сторонами строки не виконано, а тому, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення утвореної заборгованості.
Судом зважено на те, що відповідачкою заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості.
Зауважено, що зміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якою заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.
Місцевим судом прийнято до уваги, що у п. 5.2. Кредитного договору передбачено, що Позичальник мав здійснювати платежі за кредитним договором щомісячно до 15 числа кожного місяця, до остаточного погашення отриманого кредиту до 06 грудня 2026 року, а тому зобов'язання за Кредитним договором повинно обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. При цьому, суд врахував наданий позивачем розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що відповідачка здійснила останній черговий платіж 22 грудня 2015 року, а тому Банк знав про порушення свого права, однак до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості у строк до 22 грудня 2018 року не звернувся.
Оскільки позивач, як правонаступник ПАТ «Фідобанк», з даним позовом звернувся 30 липня 2024 року, на переконання суду, ним пропущений встановлений законом строк позовної давності. При цьому, ТОВ «Спектрум Ессетс» із заявою про поновлення строку позовної давності не зверталося та таку вимогу не заявляло.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з вимогою про захист порушеного права.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням Подільського районного суду міста Кропивницького від 12 червня 2025 року у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Амстер 1» (далі - ТОВ «Амстер 1»), що є правонаступником позивача, оскаржило його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить оскаржуване скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь скаржника заборгованість за Кредитним договором в загальній сумі 227 478,82 грн, що включає в себе 171 551,06 грн заборгованості по кредиту (в тому числі строкову заборгованість по кредиту) та 55927,76 грн заборгованості по нарахованим, але не сплаченим відсотках за користування кредитними коштами.
Вважає, що висновки суду першої інстанції, наведені в оскаржуваному рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, наявним доказам та нормам законодавства.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги наголошує, що умовами Кредитного договору передбачено строк користування кредитом до 06 грудня 2026 року, а також право кредитора вимагати дострокового погашення кредитної заборгованості у разі неналежного виконання Позичальником зобов'язань. Кредитор вправі вирішувати, коли йому реалізувати своє право вимоги дострокового виконання кредитних зобов'язань.
Звертає увагу, що первісний кредитор ПАТ «Фідобанк» визначив розмір заборгованості за Кредитним договором в загальній сумі 335798,11 грн, право вимоги якої перейшло до позивача, а згодом - до скаржника. При цьому, договір про відступлення прав вимоги було укладено між ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ «Спектрум Ессетс» за результатами проведення електронних торгів з продажу активів неплатоспроможного банку, що ліквідується.
Зауважує, що загальні строки позовної давності, визначені ст. 257 ЦК України продовжуються на строк дії карантину та воєнного стану, а тому з 02 квітня 2020 року і по теперішній час строки позовної давності продовжуються.
З огляду на вимоги законодавства, умови Кредитного договору та фактичні обставини справи, зокрема, те, що позов до суду було подано 30 липня 2024 року, вважає, що правомірно застосовувати наслідки спливу строку позовної давності до заборгованості по щомісячних платежах за кредитом, які підлягали сплаті згідно з останнім графіком погашення, що є додатком до Додаткової угоди № 2 до Кредитного договору, до 01 квітня 2017 року. На переконання скаржника, застосування судом строку позовної давності по щомісячним платежам після вказаної дати є неправомірним.
Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу
Відповідачка у поданому до суду апеляційної інстанції відзиві просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.Повторюючи доводи відзиву на позовну заяву, наполягає на пропуску позивачем строку позовної давності та недоведеності вимог позову (а.с. 198-201).
Процесуальна обставина у суді апеляційної інстанції
22 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амстер 1» укладений нотаріально посвідчений договір відступлення права вимоги №22/04-25/1, згідно з п. 1.1 якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Амстер 1» належне йому право грошової вимоги до боржників, іпотекодавців (заставодавців) та поручителів за кредитними договорами та договорами забезпечення, що визначені у додатку 1 до договору (а. с. 141).
У додатку №1 до даного договору визначений перелік договорів, права за якими відступаються первісним кредитором/ іпотекодержателем новому кредитору/ іпотекодержателю, у тому числі кредитний договір №014/0456/74/00701 від 07 грудня 2006 року, укладений із позичальником ОСОБА_1 , на загальну суму 335798,11 грн, де: 267445,64 - основний борг, 68352,47 грн - відсотки (а.с.145).
Згідно п. 2.2 договору сторони домовились, що за відступлення права вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 6 000 000, 00 грн (далі за текстом «Вартість права вимоги»). Новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредитору Вартість права вимоги в такому порядку та строки:
- протягом 5 робочих днів з дати укладення цього договору 600 000,00 грн шляхом переказу коштів на поточний рахунок первісного кредитора;
- протягом наступних 365 календарних днів з дати укладання цього договору 5 400 000,00 грн шляхом щомісячної сплати 30% від стягнутих з боржників коштів за правами вимоги до 10 числа місяця наступного за звітним, що підтверджується відповідним актом наданих послуг. При цьому, у разі якщо таких платежів буде недостатньо для сплати залишку Вартості права вимоги, визначеної у ч. 2 п. 2.2 договору, залишок суми, що підлягає оплаті, має бути сплачений не пізніше 365 календарного дня з дати укладання цього договору, за рахунок інших надходжень від господарської діяльності нового кредитора.
На підтвердження здійснення оплати згідно умов ч.1 п. 2.2 договору про відступлення права вимоги №22/04-25/1 від 22 квітня 2025 року ТОВ «Амстер 1» надано платіжну інструкцію в національній валюті № 17 від 22 квітня 2025 року, якою підтверджується, що ТОВ «Амстер 1» сплатило ТОВ «Спектрум Ессетс» 600000,00 грн за право грошової вимоги до договору відступлення права вимоги №22/04-25/1 від 22 квітня 2025 року (а. с. 148).
ТОВ «Амстер 1» набуло правноступництво позивача - ТОВ «Спектрум Ессетс».
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12 вересня 2025 року понволено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 12 червня 2025 року; відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву.
19 вересня 2025 року закінчено підготовчі дії; справу за апеляційною скаргою призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 13 листопада 2025 року, про що постановлено відповідну ухвалу.
У відповідності до вимог процесуального закону учасників справи повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 185-188, 194-195).
У судовому засіданні 13 листопада 2025 року учасники справи участі не брали, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, з урахуванням того, що апеляційний розгляд здійснювався за обставин неявки всіх учасників справи у судове засідання, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 грудня 2006 року між ВАТ «АКБ «Престиж» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 014/0456/74/00701 (Кредитний договір, а.с. 10-13), за умовами п.п 1.1.-1.4., 1.6. якого Кредитор на положеннях та умовах цього договору надає Позичальнику кредит в сумі 12574,00 доларів США; кредит надається на 240 місяців з 07 грудня 2006 року по 06 грудня 2026 року; кінцевий термін повернення кредиту позичальником 06 грудня 2026 року; процента ставка за користування кредитом складає 12 % річних; повернення кредиту здійснюється Позичальником щомісячно у розмірі 1/240 від суми отриманого кредиту; погашення відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно.
Кредитні кошти призначені на/для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 (п. 2.1. Кредитного договору).
Згідно з п. 3.3. Кредитного договору сторони встановили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків та штрафних санкцій здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитними коштами, виходячи з кількості календарних днів у році, при цьому день отримання кредиту та день повернення кредиту вважаються одним днем.
За 5.2. Кредитного договору Позичальник зобов'язується, зокрема, здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу Кредитора щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п. 1.6. цього договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 06 грудня 2026 року на рахунок, зазначений в п. 4.1. цього договору.
У п. 8.1. Кредитного договору його сторони погодили, що договір набуває чинності з дати його укладення та діє до повного погашення кредитної заборгованості (суми кредиту, відсотків за користування, штрафів та пені).
15 грудня 2009 року між Кредитором та Позичальником укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, за якою погодили, що фактична заборгованість за кредитом збільшується на суму прострочених платежів за відсотками, а саме: 876,39 доларів США та становить 12140,24 доларів США. Таке збільшення проводиться шляхом приєднання суми прострочених платежів за відсотками до заборгованості за кредитом та не супроводжується видачею кредитних коштів Позичальнику (а.с. 16, далі - Додаткова угода 1).
За п. 2 Додаткової угоди 1, з підписанням цієї Додаткової угоди до Кредитного договору погашення основної суми кредиту та сплата відсотків по кредитному договору здійснюється Позичальником згідно графіку платежів, наведеному в Додатку № 1 до даної Додаткової угоди, який є її невід'ємною частиною.
Додаткова угода 1 та Додаток до Додаткової угоди 1 (а.с. 18-21) підписані Кредитором та Позичальником.
Крім того, 18 січня 2010 року Кредитором та Позичальником підписано Додаткову угоду № 2 до Кредитного договору (далі - Додаткова угода 2, а.с. 22-25), у п. 5.1. якої погодили, зокрема, що у разі отримання вимоги Кредитора про дострокове повернення кредиту, сплату процентів та інших платежів на умовах Кредитного договору, в тому числі цієї додаткової угоди, кошти мають бути повернені/сплачені протягом 30 днів з моменту надіслання Кредитором на адресу Позичальника відповідного листа-повідомлення (вимоги). Стягнення заборгованості здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав Позичальника, включаючи забезпечення за Кредитним договором за умови попереднього (за 30 днів) надіслання відповідної вимоги Позичальнику рекомендованим листом.
Додатком № 1 до Додаткової угоди 2 є погоджений сторонами Графік погашення заборгованості за Кредитним договором у період з 15 січня 2010 року по 04 грудня 2026 року, яка станом на 01 січня 2010 обліковується у сумі 12140,24 дол. США (а.с. 26-35).
Відповідно до Статуту ПАТ «Фідобанк», затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів від 11 серпня 2015 року, Банк є правонаступником, зокрема, ВАТ «АКБ «Престиж», ВАТ «Ерсте Банк» та ПАТ «Ерсте Банк» (а.с. 40-45).
З виписок по рахунках обслуговування за Кредитним договором, а також з розрахунку заборгованості (а.с. 36-39) вбачається, що 22 грудня 2015 року Банком здійснено переведення валюти кредиту (конвертацію) з долара США на гривню шляхом видачі Позичальнику двох нових траншів кредиту в гривні (по курсу НБУ 23,51 грн за 1 дол. США) в сумі по 133 727,98 грн кожний, разом - 267 455,95 грн, та погашення за рахунок виданих гривневих траншів заборгованості в доларах США, яка обліковувалась станом на 22 грудня 2015 року по кредиту і відсотках в загальній сумі 11 372,32 дол. США, з яких: тіло кредиту - 10039,36 дол. США, відсотки - 1 332,96 дол. США.
Таким чином, згідно з виконаним Банком розрахунком заборгованості, унаслідок неналежного виконання відповідачкою умов Кредитного договору та Додаткових угод до нього, станом на 25 вересня 2020 року утворилась заборгованість у сумі 335 798,11 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у сумі 267 445,64 грн та заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у сумі 68352,47 грн. (а.с. 36-39).
При цьому, за розрахунком заборгованості за Кредитним договором, останній платіж в рахунок погашення тіла кредиту у сумі 98,11 дол. США був здійснений відповідачкою 13 листопада 2013 року; останній платіж в рахунок погашення відсотків за користування кредитом у сумі 800,00 дол. США був здійснений 22 грудня 2014 року.
25 вересня 2020 року між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Спектрум Ессетс» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL3N218881, на підставі умов якого та відповідно до Реєстру боржників позивач набув права вимоги до відповідачки за Кредитним договором у сумі 335798,11 грн, з яких: 267445,64 грн - заборгованість за тілом кредиту, 68352,47 грн - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами (а.с. 47-54).
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за Кредитним договором у сумі 267 445,64 грн, де 267 445,64 грн - це тіло кредиту. При цьому, не зважаючи на твердження про наявність заборгованості з відсотків за користування кредитом за Кредитним договором, позивачем відповідна позовна вимога не пред'являлась та не була предметом розгляду суду першої інстанції.
Колегія суддів враховує, що у ст. 367 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч.ч. 1, 6 зазначеної процесуальної норми суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Виходячи з викладеного, вимога апеляційної скарги про стягнення з відповідачки 55927,76 грн відсотків за користування кредитом, яка не заявлялась позивачем у позові, не може бути прийнята та розглянута судом апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону у повній мірі не відповідає, враховуючи наступне.
Так, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що у матеріалах справи відсутні відомості про направленння Кредитодавцем на адресу Позичальника листа-вимоги про дострокове повернення кредиту та інших платежів, визначених договором.
Правильно встановивши вказану обставину, судом, разом з тим, зроблено помилковий висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).
Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Таким чином, отримані відповідачкою кошти за Кредитним договором є споживчим кредитом.
Положеннями ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що боржник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи ст.ст. 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов'язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту.
У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.
При цьому слід звернути увагу, що з 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», яким врегульовано в тому числі і питання дострокового повернення споживчого кредиту (ст. 16 Закону).
Починаючи з 10 червня 2017 року, праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов'язання, відповідно до вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», якою зокрема визначено, що кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 755/11307/17 та від 22 жовтня 2025 року № 766/2926/23 щодо застосування ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».
Доводи позивача щодо наявності права дострокового стягнення, передбаченого Правилами надання банківських послуг, апеляційний суд відхиляє з огляду на чітко встановлену ЗУ «Про споживче кредитування» процедуру.
На переконання апеляційного суду, у відповідачки не виник обов'язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за Кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що Банком чи позивачем було направлено Позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту, а також доказів отримання такої вимоги відповідачкою.
До того ж, у позовній заяві позивачем зазначено, що досудове врегулювання спору не проводилось (а.с. 3).
За викладеного, за Кредитним договором не настав термін виконання грошових зобов'язань у повному обсязі, оскільки Банк не дотримався встановленого законодавством порядку дострокового повернення коштів.
Однак, на вказані обставини суд першої інстанції безпідставно уваги не звернув.
Не зважаючи на те, що у відповідачки не виникло обов'язку дострокового повернення кредиту, з останньої підлягає стягненню прострочена заборгованість, яка виникла на час звернення позивача до суду.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 0907/2-5003/2011.
Таким чином, наявні підстави для стягнення з відповідачки простроченої заборгованості за Кредитним договором, яка виникла станом на дату платежу, що передував зверненню позивача до суду з позовом у даній справі (30 липня 2024 року), тобто згідно з Графіком погашення до Додаткової угоди 2 - за період з 13 листопада 2009 року по 15 липня 2024 року включно.
Водночас, у справі, що переглядається, суд першої інстанції виснував про пропуск позивачем загального строку позовної давності щодо вимог позову та з наведеної підстави відмовив у його задоволенні.
З наведеним висновком суду першої інстанції колегія суддів також у повному обсязі погодитись не може.
Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1, 5 ст. 261 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).
Також усталена практика суду касаційної інстанції свідчить про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору зазначено періодичними/щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
У п. 5.2. Кредитного договору передбачено, що Позичальник мав здійснювати платежі за договором щомісячно до 15 числа кожного місяця до остаточного погашення отриманого кредиту до 06 грудня 2026 року. У графіку погашення, що є додатком до Додаткової угоди 2, датою останнього щомісячного платежу за Кредитним договором зазначено 04 грудня 2026 року.
Зважаючи на викладене та враховуючи наведені вище висновки апеляційного суду, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідачки основної заборгованості за Кредитним договором, розрахованої за період з 15 серпня 2024 року по 04 грудня 2026 року необхідно відмовити у зв'язку з її необґрунтованістю, а не у зв'язку з пропуском строку позовної давності, як про це помилково виснував місцевий суд.
Щодо решти вимог позову, які є обґрунтованими, у питанні застосування до них строку позовної давності апеляційним судом зважено на таке.
Зміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якою заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 262 ЦК України).
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст.ст. 263, 264 ЦК України.
Місцевим судом безпідставно не враховано, що під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу,продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до ЦК України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан тривав на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Таким чином, у даній справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність не спливла щодо визнаних обґрунтованими позовних вимог за період з 15 квітня 2020 року по 15 липня 2024 року.
Як вбачається з графіку погашення до Додаткової угоди 2, відповідачка мала щомісячно здійснювати часткове погашення кредиту в сумі 62,90 дол. США, що в гривнях згідно з конвертацією від 22 грудня 2015 року по курсу НБУ 23,51 грн за 1 дол. США складає 1478,78 грн.
Оскільки період з 15 квітня 2020 року по 15 липня 2024 року включає в себе 50 місяців, наявні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості по тілу кредиту за вказаний період у сумі 73 939,00 грн (1478,78 грн х 50 міс. = 73939,00 грн).
Щодо решти вимог позову, пред'явлення яких було визнано апеляційним судом обґрунтованим, слід застосувати наслідки спливу строку позовної даності та з наведеної підстави відмовити у їх задоволенні.
Оскільки судом першої інстанції наведеного безпідставно враховано не було, що призвело до неправильного висновку по суті спору, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
При цьому, колегією суддів не приймаються до уваги заперечення відповідачки на подану скаржником апеляційну скаргу, оскільки вони фактично зводяться до власного суб'єктивного розуміння як спірних правовідносин, так і їх нормативно-правового регулювання.
Зокрема, апеляційний суд не вбачає порушення прав відповідачки як Позичальника за Кредитним договором ані Банком, ані позивачем у справі.
Так, здійснена Банком 22 грудня 2015 року конвертація кредитної заборгованості та подальша передача права вимоги вказаної заборгованості позивачу саме у гривні не свідчить про недійсність переданої вимоги та є обставиною, яка покращує становище відповідачки як споживача у спірних правовідносинах.
Також безпідставним є твердження про недійсність вимоги через неврахування Банком платежів, здійснених відповідачкою у 2014 році на загальну суму 1380 доларів США, оскільки такі доводи спростовуються наявним у справі розрахунком заборгованості, перший аркуш якого містить інформацію про сплату відповідачкою 03 березня 2014 року 300 дол. США, 25 березня 2014 року 200 дол. США та 22 грудня 2014 року 800 дол. США, що були зараховані Банком у рахунок погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом, а відповідно до наданої відповідачкою копії квитанції від 25 березня 2014 року нею в рахунок погашення кредиту сплачено 80,00 грн, а не доларів США, як нею стверджувалося (а.с. 94).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
На переконання колегії суддів,скаржнику та відповідачці надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, їх аргументи, що стосуються предмету та підстав пред'явленого позову, були почуті та враховані.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Викладене, а також встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті спору про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України витрати позивача та скаржника зі сплати судового збору у судах першої та апеляційної інстанцій покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстер 1», що є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс»,- задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 12 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстер 1», що є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», заборгованість за кредитним договором від 07 грудня 2006 року № 014/0456/74/00701 у сумі 73 939,00 грн.
У задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 898,62 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстер 1» витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1126,02 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. А. Письменний
О. І. Чельник
: