печерський районний суд міста києва
Справа № 757/54239/24-ц
пр. 2-4318/25
16 вересня 2025 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» про стягнення страхового відшкодування з урахуванням інфляційного збільшення боргу, пені та трьох процентів річних, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» (далі - відповідач, ПрАТ «СК «Граве Україна»), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача невиплачене страхове відшкодування в розмірі 44 354,51 грн пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 22 469,13 грн, 3% річних у розмірі 1 983,82 грн, інфляційні витрати у розмірі 3 710,73 грн та судовий збір.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 11.08.2022 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Граве Україна» було укладено договір добровільного страхування «Граве КАСКО» № 101081626, за умовами договору строк страхування складав 1 рік, сума страхового відшкодування 1 100 000,00 грн.
25.04.2023 року із застрахованим за договором страхування транспортним засобом Mazda СX30, реєстраційний номером НОМЕР_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, яка відповідно до умов Договору страхування визнається страховим випадком. Поліція на місце ДТП не викликалася, так як керуючись п. 1.16 ОСНОВНОЇ частини Договору (ОСОБЛИВІ умови), при наявності умов, передбачених п. 8.4, звернення у компетентні органи є необов'язковим.
26.04.2023 року, відповідно до умов Договору страхування, позивачем було повідомлено Страховика про страховий випадок із застрахованим транспортним засобом.
Однак, Страховик проігнорував ОСОБЛИВІ умови договору, не визнав випадок страховим та відмовив у виплаті страхового відшкодування по причині невиконання позивачем п. 8.3. , п. 7.2.1, підп. 16.1.1 п.16 Загальної частини договору страхування, лист про відмову вих. № 2096 від 03.05.2023 року.
У відповідь на лист Страховика (відповідач по справі), 06.06.2023 року ОСОБА_1 направила Страховику претензію щодо виплати страхового відшкодування, однак відповіді, у встановлений претензію строк, отримано не було.
Після цього позивач звернулася зі скаргою до НБУ, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг України, яким було запропоновано вирішити спір у судовому порядку.
Таким чином, склалася ситуація, коли відповідач заперечує виникнення у нього прав та обов'язків перед позивачем за договором добровільного страхування № 101081626 від 11.08.2022 року з урахуванням п. 1.16 ОСОБЛИВИХ умов Договору а саме обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування по причині невиконання умов договору страхування.
Позивач наголошує, що згідно пункту 1.16 «ОСОБЛИВІ УМОВИ» ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ Договору страхування № 101081626 від 11.08.2022 року: «Якщо внаслідок страхового випадку немає постраждалих осіб та /або інших учасників ДТП та орієнтовна вартість відновлювального ремонту складає до 5% (але не більше 25 000,00 грн. для транспортних засобів із страховою сумою менше 600 000,00 грн та не більше 80 000,00 (вісімдесяти тисяч) грн для транспортних засобів із страховою сумою від 600 000,00 грн) - звернення в компетентні органи є необов'язковим (на умовах п. 8.4. загальної частини даного Договору)».
Згідно пункту 8.4. ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ Договору страхування: «Якщо внаслідок страхового випадку немає постраждалих осіб та /або інших учасників ДТП та орієнтовна вартість відновлювального ремонту складає до 5% (але не більше 25 000,00 грн. для транспортних засобів із страховою сумою менше 600 000,00 грн та не більше 80 000,00 грн для транспортних засобів із страховою сумою від 600 000,00 гривень) -дії, зазначені у п. 8.3 Загальної частини даного Договору є необов'язковими і фіксування страхового випадку здійснюватися Страховиком або уповноваженою ним особою».
Вартість відновлювального ремонту застрахованого за договором страхування пошкодженого транспортного засобу, згідно рахунку-фактури № 00000198 ФОП ОСОБА_2 від 29.05.2023 року становить 44 354,51 грн, що складає 4% (44 354./1 100 000) від вартості застрахованого авто і не перевишує 5% страхової суми, передбаченої умовами п. 1.16 «Особливі умови» Основної частини Договору страхування.
Посилаючись на те, що у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість щодо виплати страхового відшкодування, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач просить стягнути з відповідача на свою користь указану суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.11.2024 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Граве Україна» про стягнення страхового відшкодування з урахуванням інфляційного збільшення боргу, пені та трьох процентів річних та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.03.2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2025 року відкладено розгляд справи на 27.05.2025 року.
19.03.2025 року ПрАТ «СК «Граве Україна» подало відзив на позовну заяву, у якому просило відмовити у задоволенні позову. Указувало, що 26.04.2023 року відповідач отримав від позивача повідомлення про випадок з забезпеченим транспортним засобом Mazda СX30, реєстраційний номер НОМЕР_2 що мав місце 25.04.2023 року в м. Київ по вул. Дегтярівська, буд. 4. Згідно обставин заявлених позивачем, застрахований ТЗ, в результаті ДТП, отримав пошкодження задньої лівої двері біля будинку, де він був залишений. Позивачка зазначала, що винуватець події їй не відомий оскільки з місця пригоди зник. При цьому, остання вказує, що в поліцію чи інших компетентних органів, для фіксації події, не звертались. Звертає увагу суд, що відсутність належно оформленої події перешкоджала відповідачу переконатись, що заявлена позивачем подія є страховим випадком, що в свою чергу унеможливлює вірно провести кваліфікацію події, а саме до якого страхового випадку Страховик може віднести дану подію, чи то «Протиправних дій третіх осіб», чи до «ДТП», чи то до «Падіння предметів».
У випадку відсутності вини позивача пошкоджені застрахованого ТЗ, таке пошкодження застрахованого ТЗ могло мат місце саме з вини іншої особи, яка у даному випадку при виклику на місце події працівників поліції могла бути ними розшукана та до якої б відповідач міг реалізувати своє право вимоги, як до особи, винної у ДТП. Таким чином, виклик поліції відповідачем і належна фіксація обставин події забезпечувала б належне підтвердження страхового випадку, а також реалізацію Страховиком права вимоги до третьої особи, що заподіяла збитки. Також просив стягнути з позивача витрати на правову правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
21.03.2025 року до суду представником позивача подано відповідь на відзив, у якому зазначено, що в даному випадку, за наявності двох умов Договору страхування, які по суті взаємно виключні та суперечать один одному, при тлумаченні цього договору слід виходити з того, що за неясність (в тому числі суперечливість) певних умов Договору страхування ризики несе ПрАТ «СК «Граве Україна», як особа, що включила відповідні умови до договору. У зв'язку з цим, саме на ПАТ «СК «Граве Україна» має бути покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої внаслідок вказаної ДТП, оскільки дана подія є страховим випадком та не суперечить умовам Договору страхування.
26.03.2025 року до суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому наголошується про відсутність суперечливості в умовах договору страхування, оскільки в даному випадку подія сталась в період військового стану, тому дії сторін, їх права та обов'язки регулюються п. 16 Договору, а саме застереження щодо воєнного стану.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.05.2025 року відкладено розгляд справи на 16.09.2025 року.
30.05.2025 року від представника позивача надійшло клопотання, у якому просили відмовити у стягнення витрат на правничу допомогу.
Представник позивача у судове засідання не з'явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав до суду заяву, у якій просив задовольнити позов у повному обсязі, проти розгляду справи без участі позивача не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просив відмовити в задоволенні позову.
Згідно ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 11.08.2022 року між ОСОБА_1 та , ПрАТ «Граве Україна» було укладено договір добровільного страхування «Граве КАСКО» № 101081626, за умовами договору строк страхування складав 1 рік, сума страхового відшкодування 1 100 000,00 грн.
Згідно пункту 1.16 «ОСОБЛИВІ УМОВИ» ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ Договору страхування № 101081626 від 11.08.2022 року: «Якщо внаслідок страхового випадку немає постраждалих осіб та /або інших учасників ДТП та орієнтовна вартість відновлювального ремонту складає до 5% (але не більше 25 000,00 грн. для транспортних засобів із страховою сумою менше 600 000,00 грн та не більше 80 000,00 (вісімдесяти тисяч) грн для транспортних засобів із страховою сумою від 600 000,00 грн) - звернення в компетентні органи є необов'язковим (на умовах п. 8.4. загальної частини даного Договору)».
Відповідно до п. 8.3 п. 8 Загальної частини Договору страхування, Страхувальник у разі настання страхового випадку, зобов'язаний з місця події сповістити та викликати на місце події відповідні держані компетентні органи (МВС, Поліції, ДСНС тощо) та дочекатися їх приїзду з метою обов'язкового реєстрації та оформлення події.
Відповідно пункту 8.4. ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ Договору страхування: «Якщо внаслідок страхового випадку немає постраждалих осіб та /або інших учасників ДТП та орієнтовна вартість відновлювального ремонту складає до 5% (але не більше 25 000,00 грн. для транспортних засобів із страховою сумою менше 600 000,00 грн та не більше 80 000,00 грн для транспортних засобів із страховою сумою від 600 000,00 грн) -дії, зазначені у п. 8.3 Загальної частини даного Договору є необов'язковими і фіксування страхового випадку може здійснюватися Страховиком або уповноваженою ним особою».
У договорі прописані застереження щодо воєнного стану, а саме п.16.1 згідно якого страховим випадком визнається ДТП при виконанні страхувальником та /особою, допущеною до керування ТЗ, пункту 8.3. Загальної частини Договору(крім випадків, передбачених п.8.4.1 Загальної частини договору).
У зв'язку з тим, що в Україні введено воєнний стан, сторони окремо узгодили «ОСОБЛИВІ умови» Основної частини договору, якими повинен керуватися Страхувальник у разі настання страхового випадку, в іншому випадку п. 8.4. не міг би бути реалізований.
25.04.2023 року із застрахованим за договором страхування транспортним засобом Mazda СX30, реєстраційний номером НОМЕР_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, яка відповідно до умов Договору страхування визнається страховим випадком.
26.04.2023 року, відповідно до умов Договору страхування, позивачем було повідомлено Страховика про страховий випадок із застрахованим транспортним засобом.
Відповідно до листа № 2096 від 03.05.2023 року, Страховик не визнав випадок страховим та відмовив у виплаті страхового відшкодування виходячи з наступного:
- підпункт 7.2.1 пункту 7.2 Загальної частини Договору страхування передбачено, що Страхувальник зобов'язаний дотримуватися умов та зобов'язань, передбачених даним Договором;
- відповідно до п. 8.3 п. 8 Загальної частини Договору страхування, Страхувальник з місця події повинен сповістити та викликати на місце події відповідні держані компетентні органи (МВС, Поліції, ДСНС тощо) та дочекатися їх приїзду з метою обов'язкового реєстрації та оформлення події... здійснити інші необхідні процедури, передбачені Правилами дорожнього руху;
- для визнання випадку (примітка -ДТП) страховим в період дії воєнного часу, як вказано в підп. 16.1.1. пункту 16.1 Загальної частини договору, Страхувальник повинен був забезпечити дотримання пункту 8.3. Загальної частини договору страхування, а саме: з місця події сповістити та викликати на місце події відповідні держані органи, зокрема, поліцію, з метою оформлення події;
- підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 загальної частини Договору страхування визначено, що «несвоєчасне повідомлення Страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин та /або невиконання Страхувальником або особою, допущеною до
- керування ТЗ, інших обов'язків за Договором, або створення Страховику перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків є підставою для відмови Страховика у виплаті страхового відшкодування або зменшення його розміру.
У відповідь на лист Страховика, 06.06.2023 року ОСОБА_1 направила Страховику претензію щодо виплати страхового відшкодування, однак відповіді, у встановлений претензію строк, отримано не було.
Вартість відновлювального ремонту застрахованого за договором страхування пошкодженого транспортного засобу, згідно Рахунку-фактури № 00000198 ФОП ОСОБА_2 від 29.05.2023 року становить 44 354,51 грн, що складає 4% (44 354./1 100 000) від вартості застрахованого авто і не перевишує 5% страхової суми, передбаченої умовами п. 1.16 «Особливі умови» Основної частини Договору страхування.
За правилами ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В силу ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В силу ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За приписами ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст.980 ЦК України).
За правилами абзацу 1 п. 36.4 ст. 36 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особами, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатити страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», власники транспортних засобів юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
В силу ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно зі ст. 6 вказаного Закону, страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на це, подає страховику відповідну заяву. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу (ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Пунктом 36.1. ст. 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до умов договору добровільного страхування «Граве КАСКО» від 11.08.2022 року № 101081626, укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Граве Україна», а саме: підпункт 7.2.1 пункту 7.2. Загальної частини Договору страхування, страхувальник зобов'язаний дотримуватись умов та зобов'язань, передбачених даним Договором»;
Підпункт. 8.3. п. 8 Загальної частини Договору страхування, що передбачає «з місця події сповістити та викликати на місце події відповідні державні компетентні органи (МВС, Поліції, ДСНС тощо) та дочекатися їх приїзду з метою обов'язкової реєстрації та оформлення події. здійснити усі інші необхідні процедури, передбачені Правилами дорожнього руху»;
У підпункті 16.1.1. п. 16.1 Загальної частини Договору страхування, зазначено, що «в період дії воєнного стану та протягом 3 (трьох) місяців після припинення або скасування воєнного стану, за наступними подіями (ризиками) страховим випадком визнається ДТІ - при виконанні Страхувальник та/особою, допущеною до керування ТЗ, пункту 8.3. Загальної частини Договору (крім випадків, передбачених п. 8.4.1. Загальної Частини цього Договору).
Пункт 8.11. Загальної частини Договору страхування, який говорить, що у разі настання страхової події, що має ознаки страхового випадку, Страхувальник або особа, допущена до керування ТЗ, зобов'язані «надати Страховику документи, необхідні для засвідчення страхового випадку та визначення розміру збитку, та вжити усіх необхідних заходів для реалізації Страховиком права вимоги до осіб, винних у заподіянні збитку.»
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб із наступним продовженням воєнного стану в Україні та дією такого на момент прийняття судового рішення.
Отже, для визнання ДТП страховим випадком в період дії воєнного стану вказано в підпункті 16.1.1. п. 16.1. Загальної частини Договору страхування Страхувальник повинен був забезпечити дотримання пункту 8.3. Загальної частини Договору страхування, а саме: з місця події сповістити та викликати місце події відповідні державні органи, зокрема, Поліцію, з метою оформлення події а також здійснити усі інші необхідні процедури, передбачені Правилами дорожнього руху, що Страхувальником зроблено не було.
Зокрема, пунктом 12.1.5. пункту 12.1. Загальної частини Договору страхування визначено, що «несвоєчасне повідомлення Страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин та/або невиконання Страхувальником або особою, допущеною до керування ТЗ, інших обов'язків за Договором, або створення Страховику перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків» є підставою для відмови Страховика у виплаті страхового відшкодування або зменшення його розміру.
Таким чином, керуючись підпунктом 7.3.3. пункту 7.3 та підпунктом 12.1.5. пункту 12.1. Загальної частини Договору страхування, враховуючи порушення Страхувальником умов пунктів 8.3. Загальної частини Договору, пункту 7.2.1. Загальної частини Договору страхування, підп. 16.1.1. п. 16.1 Загальної частини Договору страхування, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин першої - п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 6 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Так, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача надав копії: ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1623793 від 14.08.2024 року, договору про надання правової (правничої) допомоги від 22.07.2024 року № 27, акту виконаних робіт до договору про надання правової (правничої) допомоги від 22.07.2024 року № 27, відповідно до якого встановлено вартість послуг наданих адвокатом в розмірі 10 000,00 грн.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що витрати на правничу допомогу сплачені відповідачем, суд вважає, що з позивача на користь відповідача необхідно стягнути суму витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат між сторонами у відповідності до статті 141 ЦПК України.
Керуючись Закону України «Про страхування», ст.ст. 15, 16, 256, 512, 514, 993 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» про стягнення страхового відшкодування з урахуванням інфляційного збільшення боргу, пені та трьох процентів річних - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» суму витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна»: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 65; код ЄДРПОУ 19243047.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 23.09.2025 року.
Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ