Єдиний унікальний номер 722/1170/25
Номер провадження 2/722/416/25
14 жовтня 2025 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Суського О.І.
секретаря судових засідань Сімак О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», поданим представником позивача Романенко Михайлом Едуардовичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенко М.Е. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4484869 від 19.05.2021 року у розмірі 45500,00 грн., а також сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
На обґрунтування позову посилається на те, що 19.05.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (надалі ТОВ «МІЛОАН», Кредитодавець), ОСОБА_1 подала заявку на отримання кредиту №4484869. Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «МІЛОАН» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого останній підтвердив прийняття умов кредитного договору №4484869 від 19.05.2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства.
Відповідно до умов кредитного договору, до укладення договору отримала проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилася з усіма його умовами та правилами, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору. Правали надання фінансових кредитів ТОВ «МІЛОАН» також розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті кредитодавця.
Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит № 4484869 від 19.05.2021 року з ТОВ «МІЛОАН» та на підставі платіжного доручення їй було перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10000,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.29 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими пунктами 1-5 частини першої цієї статті.
Згідно п.12.4 Правил, журнал та картки обліку виконання договорів ведуться в електронному вигляді.
Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст.526 та ст.527 ЦК України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 13.09.2021 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги №07Т, ТОВ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ: 40484607) відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 4484869 від 19.05.2021 року на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідача.
Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 45500,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить - 10000,00 грн.; заборгованість за відсотками становить - 34500,00 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 1000,00 грн.
В зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов Кредитного договору №4484869 від 19.05.2021 року, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в Кредитному договорі, направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору №4484869 від 19.05.2021 року.
Крім того, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було вжито заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення досудової вимоги про сплату заборгованості за договором №4484869 від 19.05.2021 року на адресу відповідача.
Не зважаючи на це, Позичальник не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому Кредит у строки, передбачені Кредитним договором № 4484869 від 19.05.2021 року.
Просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №4484869 від 19.05.2021 року у розмірі 45500,00 грн. Крім цього, у порядку розподілу судових витрат просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2025 року визначено головуючим суддею Сокирянського районного суду Чернівецької області Суського О.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 03.07.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Судом 31.07.2025 р. через систему «Електронний суд» отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову ТзОВ «ФК «ЄАПБ» відмовити повністю, обґрунтовуючи зазначив, що відповідачка визнає обставини підписання нею 19.05.2021 року зазначеного Кредитного договору, а також отримання грошових коштів у розмірі 10000 грн. строком на 30 днів, тобто до 18.06.2021 року.
В умовах Анкети - заяви на кредит також зазначені: комісія за надання кредиту у розмірі 1000 грн., яка нараховується одноразово за ставкою 10 відсотків від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом; 4500 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
На підтвердження розміру заборгованості представником позивача до позову доданий єдиний письмовий доказ: "Відомість про щоденні нарахування та погашення" за підписом директора ТОВ "Мілоан" Вініченко О.В. Однак, на даному письмовому доказі (відомості) відсутні обов'язкові реквізити: дата та вихідний номер його видачі. Крім того, даний письмовий документ не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, нарахування процентів відповідно до укладеного договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а також не відображає інформацію про здійснення чи не здійснення відповідачем будь-яких виплат за кредитним договором. Також у ньому безпідставно зазначено щодо нарахування процентів по кредиту за період з 19.06.2021 року по 17.08.2021 року (після закінчення строку дії Кредитного договору). Додатки до позовної заяви без банківської виписки з особового рахунку відповідача та без детального розрахунку не підтверджують правильності нарахування процентів за кредитним договором, а також обставин наявності у відповідача боргу за невиконаним зобов'язанням по кредитному договору.
За таких обставин вважає, що даний доказ не є достатнім та належним доказом для підтвердження обставин обґрунтованості позовних вимог щодо розміру заборгованості.
Також вказує, що ТЗоВ "Мілоан" не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні Кредитного договору щодо комісії (які не входять до загальних витрат за споживчим кредитом, визначених ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування»), відповідно умови договору про споживчий кредит №4484869 від 19.05.2021 року в частині встановлення комісії (п.1.1. та п.1.5.1) та необхідності її сплати позичальником (п.2.2.1, п.2.4.1) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Таким чином, представником позивача не доведено відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України обґрунтованість заявлених позовних вимог, відповідно у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі у зв'язку з їх безпідставністю.
Крім цього представник відповідача вказала, що попередній розрахунок сум судових витрат, які відповідачка ОСОБА_1 понесла та очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи, складається з понесених нею витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн. (розрахунок витрат, акт прийому-передачі від 30.07.2025 року та квитанція №30 від 30.07.2025 року додаються). Дані витрати є обґрунтованими, необхідними та співмірними: зі складністю справи та виконаних робіт, витраченим часом та обсягом послуг адвоката. Відповідно до положень п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України дані витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
01.08.2025 року від представника позивача через систему «Електронний суд» отримано відповідь на відзив, в якій надав пояснення, міркування і аргументи по справі, оскільки ознайомившись з відзивом на позовну заяву, доводи відповідача вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. 19.05.2021 року, за власним волевиявленням, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (далі по тексту - ТОВ «МІЛОАН» чи/або Первісний Кредитор чи/або Товариство) за адресою: https://miloan.ua/ подано заявку на отримання кредиту N4484869. Заявка на отримання кредиту знаходиться у власному кабінеті відповідача на вказаному веб-сайті Товариства. Таким чином, відповідачу було направлено електронним повідомленням (SMS) на номер телефону НОМЕР_1 , який особисто вказаний відповідачем у договорі про споживчий кредит №4484869 від 19.05.2021 року. Повідомлення містило одноразовий ідентифікатор W78334, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов договору. Даний договір також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства за адресою: https://miloan.ua/.
Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факт існування правовідносин з первісним кредитором на підставі договору, який передбачає надання, отримання та повернення кредитних коштів. Таким чином, ці обставини є встановленими і не потребують додаткового доказування.
Щодо доводів представника відповідача, що додатки до позовної заяви без банківської виписки з особового рахунку відповідача та без детального розрахунку не підтверджують правильність нарахування процентів за кредитним договором, то зазначаємо, що згідно п.1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000.00 грн. у валюті: Українські гривні; відповідно до п.1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 19.05.2021 (строк кредитування); пунктом 1.4. Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 18.06.2021 року; п.1.5. Договору загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 5500,00 грн. в грошовому виразі та 19,130.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 15500.00 грн.; п.1.5.1. Договору комісія за надання кредиту: 1000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Отже, чинним законодавством України кредитодавцю надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке право прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».
Поряд з цим, відповідно до п.1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 4500.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Також, згідно п.1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно п.2.3.1.2. Договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. Договору.
На підтвердження законності нарахування розміру заборгованості, позивачем до позовної заяви було долучено відомість про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит№4484869 від 19.05.2021 року, яка сформована, підписана та надана первісним кредитором (додаток №17 до позовної заяви «Розрахунок заборгованості»).
Отже позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв'язку з чим за договором виникла заборгованість в загальному розмірі 45500,00 грн., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту становить - 10000,00 грн. (відповідно до п.1.2. договору); заборгованість за відсотками становить 34500,00 грн. (відповідно до п.1.5.2. договору нараховано 4500,00 грн. + відповідно до п.1.6. договору нараховано 30000,00 грн. = всього 34500,00 грн.); заборгованість за комісійними винагородами становить 1000,00 грн. (відповідно до п.1.5.1. договору).
За таких обставин, враховуючи, що в договорі сторонами був обумовлений строк нарахування відсотків, а саме відсотки нараховуються до дня повного погашення заборгованості за кредитом, оскільки на даний момент заборгованість по кредиту погашена не була, позивач вважає, що первісним кредитором обґрунтовано були нараховані відсотки за період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення, тому позовні вимоги в цій частині також підлягали до задоволення. За весь період перебування права вимоги за договором у позивача, ним не здійснювалося жодних додаткових нарахувань і не застосовувалося жодних штрафних санкцій до позичальника. Відтак, позивач лише просить суд стягнути із відповідача ту заборгованість за договором, яка була нарахована первісним кредитором.
Отже, позивачем обґрунтовано розмір заборгованості за вказаним договором, тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов'язань.
Крім цього зазначає, що представником відповідача не доведено, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, отже відсутні будь-які правові підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився. У наданій відповіді на відзив просив розглядати справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися. У наданій заяві просили розглядати справу за їх відсутності, підтримують позицію необґрунтованості позовних вимог, викладених у поданому відзиві, а також клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на надання правової допомоги в зв'язку з розглядом даної справи.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі,
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 19.05.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4484869.
Відповідно до п.6.1. договору, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно з п.6.2. договору, розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру Позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для Позичальника визначено у Правилах). Після укладення цей Кредитний договір надається (надсилається) Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими Позичальником Товариству.
За умовами п.п.6.4, 6.5 договору, укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Як вбачається з договору про споживчий кредит №4484869 від 19.05.2021 року (індивідуальна частина), даний договір підписано відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі о 14.48 год.
Відповідно до п.1.2. договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн. у валюті: Українські гривні.
Пунктом 1.3. договору передбачено, що кредит надається строком на 30 днів з 19.05.2021 року (строк кредитування).
Згідно з 1.4. договору, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 18.06.2021 року.
Відповідно до п.1.5. договору, загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 5500,00 грн. в грошовому виразі та 19,130.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 15500,00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Згідно з п.1.5.1. договору, комісія за надання кредиту: 1000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Пунктом 1.5.2. договору передбачено, що проценти за користування кредитом: 4500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п.1.6. договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно з п.1.7. договору, тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього Договору.
Крім того, між ТзОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 підписано графік платежів, паспорт споживчого кредиту, а також відповідачем складена анкета-заява на кредит на сайті.
ТзОВ «Мілоан» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в сумі 10000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку MASTERCARD № НОМЕР_2 хх-хххх-х983, що підтверджується платіжним дорученням №46628100 від 19.05.2021 року.
13.09.2021 року між ТзОВ «Діджи Фінанс» та ТзОВ «Мілоан» укладено договір факторингу №07Т, відповідно до умов якого ТзОВ «Діджи Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором у сумі 45500,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 грн., заборгованість за відсотками - 34500,00 грн., заборгованість за комісійними винагородами - 1000,00 грн.
Як вбачається зі змісту укладеного 19.05.2021 року між ТзОВ "Мілоан" та відповідачкою ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №4484869, анкети-заяви на кредит, графіка платежів за даним договором та паспорта споживчого кредиту ці документи відповідно до вимог чинного законодавства підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.
Матеріалами справи підтверджується, а також відзивом на позовну заяву який надійшов до суду остання визнала факт укладення договору та отримання кредитних коштів у розмірі 10000,00 грн., які за цим договором позики були перераховані на вказану відповідачкою банківську картку. З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору позики відповідачка своїм електронним підписом підтвердила, що вона згодна з усіма умовами цього договору, зокрема порядком надання та повернення позики, наданою сумою позики, строком її повернення, розміром відсотків за її користування та комісією за надання кредиту.
Суд також встановлено, що 27.09.2023 року ТзОВ «Діджи Фінанс» направило відповідачу ОСОБА_1 досудову вимогу, відповідно до якої боржника повідомлено про відступлення права вимоги заборгованості по договору про споживчий кредит №4484869 від 19.05.2021 року та запропоновано погасити заборгованість в сумі 45500,00 грн. в термін до 15.11.2023 року, однак вказана вимога залишена без реагування.
Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №4484869 заборгованість ОСОБА_1 становить 45500,00 грн., що складається із заборгованості: за тілом кредиту в сумі 10000,00 грн., за відсотками в сумі 34500,00 грн., за комісією в сумі 1000,00 грн. Станом на 21.05.2025 року заборгованість відповідачем не погашена.
Суд вважає, що посилання представника відповідача на те, що позовні вимоги позивача є безпідставним, оскільки відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення, з 19.05.2021 року по 18.06.2021 року відповідачу нараховувались проценти згідно з п.1.5.2 договору, а з 19.06.2021 року по 17.08.2021 року відповідачу нараховувались проценти згідно з п.п.1.6, 2.3.1.2 договору.
Суд звертає увагу на узгоджений сторонами договору строк кредиту - 30 днів, термін повернення кредиту, комісії та відсотків за договором.
У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі №6-1451цс16 зазначено, що відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 статті 251 та ч.2 статті 252 ЦК України).
Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено можливість пролонгації договору на стандартних (базових) умовах за ініціативою споживача на строк 60 днів, у разі якщо позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування.
Відповідно до п.2.3.1.2. договору, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6. договору.
У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Відповідно до п.2.3.2. договору, розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної (их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст.212 ЦК України, і яка(і) полягає(ють) у: а) здійснені платежу(ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п.2.3.1.1. договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п.1.3., п.2.3.1.1., п.2.3.1.2. договору.
Після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п.1.3., термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п.1.4., змінюється пропорційно строку пролонгації.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що умовами договору про споживчий кредит сторони погодили строк його дії до 18.06.2021 року, позичальником продовжено строк дії договору, оскільки позичальник продовжував користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування.
Таким чином, ТзОВ «Мілоан» правомірно відповідно до п.п.1.6, 2.3.1.2 договору нараховувало відповідачу відсотки.
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі №2-383/2010, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Приписами ст.ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договорів позики, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ч.2 ст.1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Таким чином, після укладення вказаних вище договору факторингу та договору відступлення прав вимоги у спірних правовідносинах змінився кредитор і позивач ТзОВ "Діджи Фінанс" набув право вимоги до відповідачки.
Судом встановлено, що заборгованість відповідачки за тілом позики становить 10000,00 грн., ця сума заборгованості за тілом позики була визначена первісним позикодавцем ТзОВ "Мілоан" та залишилася незмінною після відступлення прав вимоги до позивача ТзОВ " Діджи Фінанс ". Цю ж суму заборгованості за тілом позики просив стягнути позивач з відповідачки.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що ТзОВ «Діджи Фінанс» наділено правом грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов'язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором, зокрема тіло кредиту в сумі 10000,00 грн. та сплатити проценти за користування кредитними коштами в сумі 34500,00 грн.
Суд вважає, що посилання представника відповідача на нікчемність вимоги позивача щодо стягнення комісії за надання кредиту є безпідставним, виходячи з наступного.
За умовами договору про споживчий кредит №4484869 від 19.05.2021 року, передбачено повернення кредиту згідно з графіком платежів (додаток №1 до договору, в тому числі і сплату комісії за надання кредиту в розмірі 1000,00 грн.
Відповідно до п.2.4.1. договору, позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. договору, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанова Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п.5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за надання кредиту.
Аналізуючи умови договору про споживчий кредит №4484869 від 19.05.2021 року та Правила про споживчий кредит, суд приходить до висновку про правомірність дій товариства щодо нарахування заборгованості за комісією за надання кредиту, оскільки укладеним між ТзОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту (п.1.5.1. договору) та включено суму нарахувань по комісії за надання кредиту до графіку платежів (а.с.21), а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Також, комісія за надання кредиту була відображена і в тексті договору про споживчий кредит, який було погоджено відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за договором.
Таким чином, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути комісію за надання кредиту в сумі 1000,00 грн.
Отже, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по поверненню кредитних коштів за кредитним договором утворилась заборгованість в сумі 45500,00 грн., яка відповідачем не спростована.
Крім того, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором №4484869 від 19.05.2021 року у добровільному порядку.
Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 повернула кредитні кошти, отримані нею на підставі вказаного договору, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість.
Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «Діджи Фінанс» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №4484869 від 19.05.2021 року в розмірі 45500,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 10000,00 грн., заборгованість за відсотками становить 34500,00 грн., заборгованість за комісійними винагородами становить 1000,00 грн., задовольнивши позовні вимоги.
Оцінюючи усі докази, що є у справі, в їх сукупності, а також визнання відповідачкою укладення вище зазначеного договору, суд вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог і має підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. А саме, суд має підстави стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість кредиту у сумі 45500,00 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжною інструкцією №4484869 від 14.05.2025 року, за правилами ст.141 ЦПК України підлягають відшкодуванню із відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2422 грн. 40 коп.
Частиною другою статті 141ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В обґрунтування даної суми до позовної заяви додано: договір про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025 року, укладений між ТзОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Білецьким Б.М., акт №4484869 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 28.03.2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТзОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 31.03.2025 року, додаткову угоду №4484869 від 02.04.2025 року до договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Так як матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні, суд вважає, що витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 6000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Оскільки позивачем ТзОВ «Діджи Фінанс» в передбаченому ЦПК України порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у сумі 6000 грн., суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь ТзОВ «Діджи Фінанс» підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.207, 512, 514, 517, 518, 526, 527, 530, 610, 611, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 133, 134, 137, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська область, м.Бровари, вул..Симона Петлюри, буд.21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ОКСІ БАНК», МФО: 325990) заборгованість за кредитним договором №4484869 від 19.05.2021 року в розмірі 45500 (сорок п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська область, м.Бровари, вул..Симона Петлюри, буд.21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ОКСІ БАНК», МФО: 325990) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська область, м.Бровари, вул..Симона Петлюри, буд.21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ОКСІ БАНК», МФО: 325990) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: