Справа № 645/5459/25
Провадження № 3/645/1227/25
25 листопада 2025 року м. Харків
Суддя Немишлянського районного суду м. Харкова Феленко Ю.В., розглянувши матеріалищо надійшли з Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції у м.Харкові про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
07.08.2025 о 00 год. 54 хв. у м. Харкові по проїзду 2-й Петринківський, в районі буд. 43, ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом електросамокатом «Ninebot F2 Next Generation» з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобуза допомогою газоаналізатора Drager Alcotest та у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» відмовилась, чим порушила п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.
За цим фактом складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 414901 від 07.08.2025.
Під час складання протоколу проводилася відео зйомка на поліцейську бодікамери 475950, 467615, 470064 на підставі Закону України №1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху»
У призначені судові засідання ОСОБА_1 не з'являлась, про час та місце розгляду справи повідомлялась шляхом направлення повісток про виклик за вказаним нею при складенні протоколу про адміністративне правопорушення зареєстрованим місцем проживання, заяв та клопотань не надавала.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
ОСОБА_1 було достовірно відомо про складання відносно неї протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, однак, вона не цікавиться провадженням у справі, про дати розгляду якої могла також отримати інформацію за допомогою офіційних джерел, такий як веб-сторінка суду.
За таких обставин відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 ..
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/ 97 - ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Згідно положень, визначених у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» № 11 від 17 жовтня 2014 року, при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( РИМ, 4. XI. 1950 ) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 414901 від 07.08.2025, який складений у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого 07.08.2025 о 00 год. 59 хв. ОСОБА_1 направлялась для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння до КНП ХОР «Обласна наркологічна клінічна лікарня», однак від проходження медичного огляду відмовилась.
- рапортом патрульного поліцейського стосовно зупинення 07.08.2025 ОСОБА_1 , яка керувала електросамокатом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Судом досліджувався відеозапис з місця події від 07.08.2025, з якого вбачається, що після зупинки за кермом електросамокату «Ninebot F2 Next Generation» знаходилась ОСОБА_1 , яка ним і керував. Під час спілкування поліцейський повідомив останній про підозру, що вона, як водій транспортного засобу, перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Надалі співробітник патрульної поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу Drager Alcotest та у КЗОЗ ХОР «ОНКЛ», оскільки у останньої були виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовилась в установленому законом порядку. При цьому поліцейським були роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а також наслідки відмови особи від проходження такого огляду.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, судам слід враховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводить згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначеного випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.
У постанові Верховного Суду по справі №127/5920/22 від 15.03.2023, касаційна інстанція зазначила, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Отже, коли електросамокат служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» містить визначення: електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Також у зазначеному Законі наведено визначення: низько-швидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Отже, за змістом наведених норм законодавства України електоскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка цим Законом офіційно визнаються транспортними засобами.
Таким чином, законодавець встановлює, що для керування двоколісними транспортними засобами, які приводяться в рух електродвигунами та призначені для перевезення людей і (або) вантажів, водій мусить мати відповідну категорію, яка дозволяє йому керувати такими транспортними засобами, оскільки такі транспортні засоби визначені правилами дорожнього руху, як «мопед».
Згідно з ч.ч. 1, 2 п. 1 ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
П. 5 ч. 2 ст. 16 вищезазначеного закону визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
На думку суду, особа, яка притягується до адміністративної відлповідальності, є саме водієм, адже термін «водій», слід зазначити, у цій справі слід використовувати у розширеному значенні, яке прямо передбачене Конвенцією «Про дорожній рух», ратифікованою із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР№ 2614-VIII від 25.04.1974.
Згідно, п. v ст. 1 цієї Конвенції водій (погонич) це будь-яка особа, яка керує транспортним засобом, автомобілем та тому подібне (включно з велосипедами) або веде за собою по дорогам худобу, стадо, упряжених чи в'ючних тварин.
Застосування такого, розширеного, підходу до визначення терміну «водій» є цілком виправданим, оскільки в протилежному випадку особи, які керують транспортними засобами і не мають посвідчення водія відповідної категорії (в цьому випадку водій не має посвідчення водія категорії А1) мали б змогу ухилитись від відповідальності, встановленої законом.
Із вищезазначеного виходить, що особа, що притягується до адміністративної відповідальності, є водієм транспортного засобу (електросамокату Crosser) та відповідає за порушення норм ПДР України та КУпАП на загальних підставах.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вимогами пункту 6 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі за текстом Інструкція) передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться:
-поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
-лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно пункту 7 Розділу І зазначеної Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Таким чином, ОСОБА_1 було порушено п. 2.5 ПДР України, згідно якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Причини, з яких ОСОБА_1 відмовилась виконувати вимогу працівника поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, правового значення для розгляду цієї справи не мають.
Суд враховує, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп'яніння.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, протокол складений в установленому законом порядку, з дотриманням вимог ст.ст.256, 266 КУпАП, та положень «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» №1395 від 07.11.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853 (з внесеними змінами).
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відмова особи, що керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Довідкою інспектора УПП в Харківській області ДПП підтверджується, що ОСОБА_1 , згідно облікових даних НАІС ДДАІ не отримувала посвідчення водія.
Згідно з абз. 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала. Таким чином, стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами до особи, яка його не має, не може бути застосовано.
Така ж правова позиція відображена у постанові Верховний Суд № 51-7569км18 від 22 січня 2019 року.
При цьому, суд звертає увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
З врахуванням наведеного вище, суд вважає доведеним невідповідність дій водія ОСОБА_1 , вимогам п. 2.5 Правил дорожнього руху України, який передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Враховуючи обставини, встановлені під час судового розгляду, характер вчиненого правопорушення, особу винної, яка раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась, вважаю за можливе накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, та з урахуванням позиції, викладеної у постанові Верховного Суду № 51-7569км18 від 22 січня 2019 року, без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки остання не отримувала водійського посвідчення згідно зі ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» та п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340. На думку суду тьаке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Окрім цього, з ОСОБА_1 на користь держави, відповідно до п. 5 ч. 2 ст.4ЗУ «Про судовий збір» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 23, 33, 130 ч.1, 268, 279, 283, 294 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про накладення штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її винесення.
Постанова набирає чинність після закінчення 10-ти денного строку на її оскарження.
Суддя: Ю.В. Феленко