26 листопада 2025 року
м. Харків
Справа № 183/3316/22
Провадження № 1-кп/638/653/24
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
перекладача - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 січня 2022 року за № 12022221100000102, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гал Гальського району Абхазької автономної республіки, громадянина Грузії, офіційно непрацевлаштованого, з середньою освітою, на утриманні осіб не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
У провадженні Шевчекнівського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221100000102 від 21 січня 2022 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, який в подальшому ухвалою суду продовжено, зокрема, до 04 жовтня 2025 року.
25 листопада 2025 року прокурором через систему «Електронний суд» подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, строком на 60 діб.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду, знищення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконний вплив на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення.
21 січня 2022 року у кримінальному провадженні складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
30 червня 2022 року ОСОБА_7 вручено обвинувальний акт.
Обґрунтованість обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України підтверджується зібраними по кримінальному провадженні доказами.
Обвинувачений ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Гал, Гальського району, Абхазької автономної республіки, громадянина Грузії, офіційно непрацевлаштований, з середньою освітою, на утриманні малолітніх дітей та інших осіб не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Зважаючи на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років та ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити речі і документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення., прокурор просив суд продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб. Застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти вказаним ризикам.
У судовому засіданні прокурор клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 підтримала та просила задовольнити. Зазначила, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не зможе усунути встановлені ризики, у зв'язку з чим застосування будь-якого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою, є недоцільним. Зазначені ризики, які існували на час застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового розслідування є актуальними та станом на час розгляду даного клопотання не перестали існувати.
У судовому засіданні ОСОБА_8 та захисниця ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора не заперечували.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно з ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Частиною п'ятою ст. 199 КПК України передбачено, що суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 на утриманні осіб не має, неодружений, офіційно непрацевлаштований, на обліку у лікаря нарколога або психіатра не перебуває, інвалідностей не має, є громадянином Грузії.
Обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з огляду на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, суд вважає, що на даній стадії ОСОБА_8 може переховуватись від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи на даний час наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 4, 5 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаних ризиків.
Однак, враховуючи реальне існування встановлених ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин та характер вчинення кримінального правопорушення, а також процесуальну поведінку та дані про особу підозрюваного, суд вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, а тому доходить висновку, що до останнього необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не перестали існувати, жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
За приписами частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Водночас, частиною четвертою статті 183 КПК України передбачено перелік випадків, коли слідчий суддя має право не визначати розмір застави, а саме: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Характер вчинення кримінального правопорушення, який спричинив загибель людини, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177 та 178 КПК України, характер та обставини інкримінованого злочину, також дають підстави суду не визначати розмір застави у кримінальному провадженні відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України, з огляду також на висновки Європейського суду з прав людини щодо обов'язку суду своїм рішенням забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, у даному кримінальному провадженні, суд враховує приписи статей 177, 178, 182, 183 КПК України.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зважаючи на те, що судовий розгляд не завершено, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_8 , на строк до 24 січня 2026 року.
Також, з урахуванням вищевикладеного, підстави для зміни запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого, відсутні.
Згідно зі ст. 205 КПК України ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 176 - 178, 183, 194, 197, 199, 314-316, 369-372, 376, 392-395 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 січня 2022 року за № 12022221100000102, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів до 24 січня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_4 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали до 24 січня 2026 року включно.
Повний текст ухвали складено та проголошено 26 листопада 2025 року.
Суддя ОСОБА_1