Справа № 638/18949/25
Провадження № 2/638/7873/25
26 листопада 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Малахової О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач), у якому просить розірвати шлюб, укладений між Сторонами та зареєстрований 12.08.2017 у Харківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (актовий запис №2861).
У відповідь на запит суду надійшла інформація з реєстру територіальної громади міста Харкова, з якої не встанвлюється місце проживання Відповідача на території Шевченківського району міста Харкова.
Разом з цим, у відповідь на запит суду надійшла інформація про внутрішньо-переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери згідно з якою Відповідач має зареєстроване місце перебування за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 27 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з частиною другою статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Суд встановив, що Відповідач проживає на території, на яку не поширюється юрисдикція Шевченківського районного суду м. Харкова.
Разом з цим, підстави застосування положень частини другої статті 28 ЦПК України відсутні, оскільки Позивач не зазначила у позові поважних причин його пред'явлення за власним зареєстрованим місцем проживання, докази утримання Позивачем малолітніх або неповнолітніх дітей до позову не додані, відомості про станом здоров'я чи з інших поважних причин, що перешкоджають виїхати до місця проживання Відповідача відсутні.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статті 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (залишення свого місця проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру).
Оскільки Відповідач має зареєстроване місце перебування на території, на яку не поширюється юрисдикція Шевченківського районного суду м. Харкова, суд вважає за необхідне передати цивільну справу до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, до територіальної юрисдикції якого вона належить.
Суд враховує вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року вказав, що «фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» … Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Таким чином, згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Розгляд справи судами з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням статті 6 Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (частина перша статті 378 ЦПК України).
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 31, 187 ЦПК України, суд
Справу №638/18949/25 передати за підсудністю до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя О.В. Малахова