Рішення від 25.11.2025 по справі 568/1564/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/1564/25

Провадження №2/568/573/25

25 листопада 2025 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

суддя Сільман А.О.

секретар судового засідання Саган В.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи №568/1564/25

за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 27668,53 грн., судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 25.09.2023 р. ОСОБА_1 в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» подано заявку на отримання кредиту.

На підставі договору, відповідачу надано кредитні кошти в сумі 10000 грн., строком на 120 днів. В подальшому неодноразово продовжено строк кредитування.

В обумовлений строк, відповідач свої зобов'язання щодо повернення коштів не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредиту в сумі 4831 грн., заборгованість за відсотками в сумі 21507,53 грн. заборгованість за комісійними винагородами в сумі 1330 грн.

29.07.2024 р. між ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" та ТОВ "Мілоан" укладено договір відступлення права вимоги, на підставі якого первісний кредитор відступив право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 27668,53 грн., 2422,40 грн. судового збору та 8000 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 29.09.2025 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив. Поштове повідомлення направлене за місцем реєстрації відповідача, повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд враховує, що помітки пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки; (Пункт 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, Постанови ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17).

На підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України, викликав відповідача до суду здійснено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

За таких обставин, з урахуванням положень статті ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.

25.09.2023 р. ОСОБА_1 в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» подав заявку на отримання кредиту (а.с. 13).

25.09.2023 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит №100434435, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (а.с.6-11).

Згідно п. 1.2 - 1.4 договору сума кредиту становить 10000 грн.; кредит надається строком на 120 днів; термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 23.01.2024 р.

Комісія за надання кредиту 1330 грн., яка нараховується за ставкою 13,300% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1).

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 4200 грн, які нараховуються за ставкою 1,4% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кридитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2).

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 27000 грн., які нараховуються за стандартною ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3).

Пунктом 2.3.1 Договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжити та/або поновити пільговий період та збільшити строк кредитування на таких самих умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження поновлення пільгового періоду та продовження строку кредитування за цим пунктом, позичальник має вчинити дії передбачені п. 2.3 договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Відповідно до п. 6.1 договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.

Додатком № 1 до договорі, сторони узгодили графік платежів за договором про споживчий кредит (а.с.11).

В матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту (а.с. 12), яким передбачено тіло кредиту в сумі 10000 грн., строк кредитування 120 днів з можливістю пролонгації, процентна ставка 1,4% в день, стандартна процентна ставка 3% за кожен день користування.

З платіжного доручення №73181085 від 25.09.2023 р. вбачається, що ТОВ "Мілоан" перераховано відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000 грн. (а.с.15).

Відповідач свої зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів виконав частково, сплатив 5169 грн. тіла кредиту та 6782 грн. відсотків, в наслідок чого утворилась заборгованість перед позикодавцем.

29.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимог № 110-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача ОСОБА_2 по кредитному договору №100434435 від 25.09.2023 р. (а.с. 18-25).

Згідно платіжної інструкції №4239 від 29.07.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило на користь ТОВ «Мілоан» 1205134,90 грн за відступлення прав вимоги згідно Договору відступлення прав вимоги №110-МЛ/Т від 29.07.2024.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №110-МЛ/Т від 29.07.2024 вбачається, що позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 по договору № 100434435 в загальній сумі 27668,53 грн. (а.с. 28).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію N 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги», встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, анкета-заява на кредит, договір про споживчий кредит, графік платежів, паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у товариства виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання повернути кредит зі сплатою платежів у визначений договором строк.

Встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором ТОВ «Мілоан» виконало належним чином, надававши відповідачу кредиті кошти в сумі 10000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання в частині повернення кредитних коштів виконав частково в сумі 5169 грн.

Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч. 1 ст. 10781 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на виконання умов кредитного договору, ТОВ «Мілоан» надано відповідачу кредитні кошти в сумі 10000 грн.

Однак, в порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, кредитні кошти у визначений договором строк в повному обсязі не повернув, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4831 грн. тіла кредиту є обгрунтованою та підлягають задоволенню.

Зазначена заборгованість підтверджується представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростований відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Умовами договору передбачено, що проценти за користування кредитом 1990,56 грн., які нараховані за ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування (п. 1.5.2).

Пунктом 1.5.2 Договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,4% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за стандартною ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3).

Пунктом 2.3.1 Договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжити та/або поновити пільговий період та збільшити строк кредитування на таких самих умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження поновлення пільгового періоду та продовження строку кредитування за цим пунктом, позичальник має вчинити дії передбачені п. 2.3 договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

А відтак, умовами кредитного договору сторони узгодили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїми діями неодноразово продовжив строк користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування, як передбачено п.п. 2.3.1, 2.3.2 Договору.

З матеріалів справи вбачається, на підставі п. 2.3.1. Договору, позичальник неодноразово продовжив строк кредитування на пільгових умовах, сплативши комісію за пролонгацію. Зокрема, 22.03.2024 р. відповідачем продовжено строк користування кредитними коштами на пільговий період на 15 днів, тобто до 06.04.2024 р.

Судом встановлено, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості по відсоткам сплачено 6782 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача проценти в сумі 21507,53 грн. нараховані на підставі п. 1.5.2, п. 1.5.3, п. 2.3.1 Договору за період з 25.09.2023 р. по 12.04.2024 р. від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом,

Суд враховує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/1120/16 від 04.02.2020 р.).

Оскільки, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування до 06.04.2024 р., тому до цієї дати у позивача наявне право на нарахування процентів за користування кредитними коштами. Після цієї дати кредитор має право нараховувати відсотки за прострочення виконання зобов'язання.

А відтак, суд дійшов висновку, що строк кредитування відповідача є таким, що закінчився 06.04.2024 р., як і закінчилося його право законно користуватися позиченими коштами, а тому вимога позивача про нарахування відсотків за користування кредитом з 07.04.2024 р. по 12.04.2024 р. є безпідставною.

Враховуючи часткове виконання відповідачем умов договору в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами в сумі 6782 грн., здійснивши розрахунок відсотків в межах погодженого сторонами строку кредитування, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 20637,95 грн. відсотків, в частині стягнення 869,85 грн. відсотків слід відмовити

Щодо позовних вимог в частині стягнення 1330 грн. комісії, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції чинній на дату укладення договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб;

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» станом на дату укладення договору, не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов'язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до умов Договору, комісія - одноразова винагорода, що сплачується позичальником за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту).

Комісія за надання кредиту 1330 грн., яка нараховується за ставкою 13,300% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1).

А відтак, позовні вимоги в частині стягнення 1330 грн. комісії є обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 26798,95 грн., з яких: 4831грн. тіла кредиту, 1330 грн. комісії та 20637,95 грн. відсотків, в іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати за розгляд позовної заяви слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137та частина восьма статті 141 ЦПК України). У даній категорії справ заявник повинен довести сам факт надання послуг, а не їх оплату.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Установлено, що в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн..

На підтвердження наданих послуг, представником позивача долучено: договір про надання правничої допомоги "№0107 від 01.07.2025 р., акт №Д/1818 наданих послуг від 20.08.2025 року, детальний опис наданих послуг до акту №Д/1818 від 20.08.2025 року за договором про надання правової допомоги від 01.07.2025 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.07.2025 р. між Адвокатським об'єднанням "Апологет" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір про надання правової допомоги № 0107 (а.с. 31).

Умовами договору передбачено, що клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта (п.1.1).

Із акту наданих послуг №Д/1818 від 20.08.2025 р. вбачається, що клієнт замовив, а виконавець зобов'язався надати послуги з комплексного супроводу судових справ зі стягнення заборгованості за кредитними договорами, право вимоги щодо якої належить клієнту, стосовно боржника ОСОБА_1 по кредитному договору №100434435, вартість послуг 8000 грн. (а.с. 32).

Згідно детального опису робіт від 20.08.2025 р. на виконання договору АО "Апологет" надані юридичні послуги: усна консультація щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором витрачено 30 хв., ознайомлення з матеріалами справи витрачено 2 год., погодження правової позиції витрачено 30 хв., складання позовної заяви витрачено 3 год 30 хв, подання заяви до суду. Всього витрачено 6 год. 30 хв. (а.с. 33).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, судом встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: ознайомлення з матеріалами справи та надання усної консультації стосовно складання позовної заяви, погодження правової позиції не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки саме по собі вивчення матеріалів справи, надання усної консультації стосовно складання позовної заяви, не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням позовної заяви, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Суд вважає, що витрачений адвокатом час (6 год. 30 хв.) у справі завищений у співвідношенні до складності справи та обсягу наданих позивачу послуг, оскільки ця справа є незначної складності.

Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в суді першої інстанції є неспівмірним із складністю справи, виконаних адвокатом робіт та ціною позову.

З огляду на зазначене, врахувавши характер та обсяг виконаної адвокатським об'єднанням роботи, принципу співмірності і розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та виходячи з конкретних обставин справи, її складності та пропорційності розміру задоволених вимог, суд дійшов висновку про обгрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 26798,95 грн. заборгованості, яка складається з 4831 грн. заборгованості за тілом кредита, 20637,95 грн. заборгованості за відсотками, 1330 грн. комісії.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2347,3 грн. судового збору та 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79018, місто Львів,вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236)

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Повний текст виготовлено 26.11.2025 р.

Суддя А.О. Сільман

Попередній документ
132079133
Наступний документ
132079135
Інформація про рішення:
№ рішення: 132079134
№ справи: 568/1564/25
Дата рішення: 25.11.2025
Дата публікації: 27.11.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Радивилівський районний суд Рівненської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (16.02.2026)
Дата надходження: 25.09.2025
Предмет позову: про стягнення заборгованості
Розклад засідань:
25.11.2025 09:30 Радивилівський районний суд Рівненської області