Дата документу 24.11.2025Справа № 554/15932/25
Провадження № 2-а/554/202/2025
24 листопада 2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Савченко Л.І.
при секретарі - Титаренко Д.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови АВ № 00008352 від 16.10.2025 р., а також стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн.
В обґрунтування позову вказала, що відповідно до постанови від 16.10.2025 серії АВ № 00008352, 14.10.2025 о 15 год 23 хв за адресою Р51, км 1+941 Харківська область, автоматичним пунктом фіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб - MAN TGA 18.440, ДНЗ НОМЕР_1 , разом з напівпричепом-контейнеровозом BODEX KIS 3P, ДНЗ НОМЕР_2 . Загальна зафіксована маса ТЗ, відповідно до постанови, склала 48950 кг, як результат зважування по осям. Перевищення загальної маси транспортного засобу на 4,055 тон (в іншій частині постанови зазначено загальну масу в розмірі 44055 кг), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. Постанову ОСОБА_1 вважає такою, що винесена з порушенням норм чиного законодавства та такою, що підлягає скасуванню. Відповідно до змісту постанови, відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 10,138 % (4,055 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. Згідно з результатами зважування автоматичним комплексом від 14.10.2025 року, вказаними в постанові, загальна фактична маса транспортного засобу - MAN TGA 18.440, ДНЗ НОМЕР_1 , разом з напівпричепом-контейнеровозом BODEX KIS 3P, ДНЗ НОМЕР_2 , склала 44055 кг та 48950 кг. Позивач зазначає, що вказаний вантажний транспортний засіб - тягач перевозив вантаж за допомогою контейнера, який був встановлений на спеціалізований напівпричеп- контейнеровоз BODEX KIS 3P, ДНЗ НОМЕР_2 , що підтверджується метаданими з сайту Укртрансбезпеки при переході за посиланням, наданим в самій постанові. Відповідно до даних свідоцтва про реєстрацію СТО 086520 транспортного засобу BODEX KIS 3P, ДНЗ НОМЕР_2 від 05.08.2023 року, вказаний транспортний засіб є спеціалізованим напівпричепом - спеціалізовним, який перевозив контейнер типу К-60, сертифікований у відповідності до нормативних вимог України, тобто, максимальна допустима фактична маса для транспортного засобу позивача складає 44 тони. Позивач вважає, що в її діях з перевезення вантажу 14.10.2025 року, зафіксованому автоматизованим комплексом WIM 62 за адресою Р51, км 1+941 Харківська область, відсутні подія та склад адміністративного правопорушення. Нормативні параметри ваги не перевищено. Більш того, виходячи із даних ТТН, а також даних вантажоодержувача, дійсна вага транспортного засобу складала 41860 кг, що підтверджується доданими документами. Позивач зазначає, що з приводу очевидного технічного збою обладнання автоматичного вагового комплексу нами направлено скаргу до ДСБТ. Постанову складено помилково.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 10 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті Бодак М. до суду надійшов відзив на позов, у якому прохає відмовити у задоволенні позову. Посилається на те, що постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ №00008352 від 16.10.2025 встановлено, що 14.10.2025 о 15 год 23 хв., за адресою Р-51, км 1+941, Харківська обл., зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_3 , відповідальна оcоба допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 10,138% (4.055 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП. Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 62, WAGA-WIM35, зав. №11, сертифікат перевірки типу UA.TR.113-0619-21, чинний до 12.04.2031, свідоцтво про повірку №4/7126 від 09.06.2025, чинне до 09.06.2026 (підсистема вагового контролю), тасертифікат перевірки типу UA.TR.113-0695-21, чинний до 20.09.2031, свідоцтво про повірку №462 від 10.06.2025, чинне до 09.06.2026 (підсистема габаритного контролю), копії додаються. За вказане правопорушення Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Постанову серії АВ №00008352 винесено 16.10.2025 та 17.10.2025 скеровано рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №R067020008471 на поштову адресу позивача: вул. Михайла Грушевського, 5, кв.55, м. Полтава, Полтавська обл., тобто на адресу, що міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, вказану самим Позивачем при реєстрації транспортного засобу та підтверджену в позовній заяві. Відповідачем в повній мірі дотримано вимог встановленого порядку повідомлення Позивача про винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до абзацу 10 пункту 8 Інструкції №512 постанова серії АВ №00008352 від 16.10.2025 набрала законної сили 31.10.2025. Представник відповідача зазначає, що технічні засоби фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідають вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, на підтвердження чого додаються копії сертифікатів перевірки типу та свідоцтв про повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки. Зміст постанов про накладення адміністративного стягнення за вчинені правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, повинен відповідати вимогам статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Представник відповідача звертає увагу, що оскаржувана постанова містить всі передбачені законодавством відомості щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, що підтверджується, зокрема: 1) фотографіями транспортного засобу, здійсненими в момент проїзду через автоматичний пункт; 2) інформаційною карткою автоматичного пункту габаритно-вагового контролю, сформованою автоматичним пунктом при фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого Позивачем; 3) витягом з програми АРМ-аудиту щодо виявленого правопорушення. Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом Позивача підтверджується загальними результатами зважування, які, у випадку, якщо вони не перевищують нормативні габаритно-вагові параметри, не підлягають зазначенню у постанові. Вказані відомості містяться у інформаційній картці автоматичного пункту габаритно- вагового контролю (загальна маса «weight-full» 48950 кг), сформованій автоматичним пунктом при фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого Позивачем, яка використовувалась Відповідачем при розгляді справи про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, та відображені в роздруківці відомостей системи автоматизованого робочого місця інспектора (витяг з програми АРМ-аудиту). У подальшому така інформація від автоматичних пунктів була передана до системи у вигляді метаданих, які містять відомості про подію, зафіксовану за допомогою автоматичного пункту, характеристики зафіксованого транспортного засобу, необхідні для його ідентифікації, параметри функціонування технічних засобів автоматичного пункту, а також інші дані, необхідні для обліку, пошуку, оцінки та управління такими відомостями. При цьому, звернуто увагу, що метадані та зміст постанови за своєю суттю та призначенням є абсолютно різними поняттями, що в жодному разі не можуть бути ототожнені. Під час опрацювання наданих системою матеріалів інформаційного файлу щодо виявленої події порушення в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення посадовою особою Укртрансбезпеки від ЄДРТЗ було отримано інформацію про особу суб'єкта відповідальності відповідно до статті 14-3 КУпАП, а саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_3 , - ОСОБА_1 , позивача по справі, на підтвердження чого додається роздруківка відомостей програми АРМ-аудиту та відповідна інформація відображена в оскаржуваній постанові. Фіксація адміністративних правопорушень була здійснена вимірювальним обладнанням автоматичного пункту WIM 62, WAGA-WIM35, зав. №11. Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 62, WAGA-WIM35, зав. №11 відповідає вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, на підтвердження додаються копії сертифікатів перевірки типу та свідоцтв про повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки. Згідно постанови серії АВ №00008352 від 16.10.2025 зафіксовано наступні фактичні параметри транспортного засобу (розділ «Фактичні зафіксовані параметри ТЗ»):
кількість вісей - 5 шт.; спарені колеса - 2 вісь;
відстань між вісями 1-2: 3570 мм, 2-3: 5790 мм, 3-4: 1290 мм, 4-5: 1290 мм, навантаження на вісь 1 - 8150 кг, 2 - 13000 кг, 3 - 8800 кг, 4 - 9600 кг, 5 - 9400 кг,
загальна маса - 48950 кг.
висота - 3.827 м.;
ширина - 2.523 м.; довжина - 14.91 м.
При цьому, фактично зафіксована загальна маса транспортного засобу становила 48950 кг (48,950 т); загальна маса з урахуванням похибки вагового комплексу - 44055 кг (44,055 т). Перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 ПДР України, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134- 1:2006, IDT) Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь.
Згідно формули зроблено розрахунки та встановлено перевищення нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 ПДР України, відповідно до постанови АВ №00008352 від 16.10.2025: перевищення загальної маси транспортного засобу на 10,138% (4.055 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. Перевищення нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 ПДР України, було встановлено із врахуванням похибки вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортного засобу на ділянці автомобільної дороги, про що прямо вказано в постанові із зазначенням застосованої формули.
Щодо посилання позивача на відомості товарно-транспортної накладної як доказу відсутності перевищення нормативно-вагових параметрів транспортного засобу представник відповідача зазначає, що відповідно до абзацу 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту.
Щодо посилань на результати зважування транспортного засобу в розвантаження, що, на думку Позивача, є підтвердження того, що загальна маса транспортного засобу не перевищувала встановлених законодавством вимог, представник відповідача звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які, у тому числі належні та допустимі, докази на підтвердження технічної справності використаного при цьому вагового обладнання, його сертифікації та проходження періодичної повірки, так само як і відсутні докази щодо розміщення вказаного вагового обладнання у спеціально облаштованому та придатному для цього місці, що здатне безпосередньо впливати на точність вимірювань та результати зважування.
Представник відовідача зазначає, що чинна редакція пункту 22.5 Правил дорожнього руху передбачає збільшені вагові норми щодо загальної маси транспортного засобу 42 (44) т для двовісного (трьохвісного) автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом) виключноу разі перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Тобто, визначальною обставиною для застосування збільшених вагових нормативів 42 (44) т є саме сукупність факторів:
1) здійснення перевезення контейнеровозом;
2) одного або більше контейнерів або змінних кузовів;
3) загальною максимальною довжиною 13,716 метра.
При цьому, вказані вимоги щодо збільшеної максимальної фактичної маси транспортного засобу застосовуються виключно за умови дотримання вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.01.1997 №363 (далі - Правила №363). З огляду на зазначене, об'єктивною та нормативно обґрунтованою позицією Відповідача є те, що транспортний засіб Позивача не відповідав вимогам підпункту б) пункту 22.5 Правил дорожнього руху, відповідно до яких фактична маса транспортного засобу 42 т допустима для - двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра.
Представник відповідача, звертає увагу на те, що за даними автоматичної фіксації (фотофіксації) спеціалізований сідловий тягач з напівпричепом-контейнеровозом на платформі для контейнерів перевозив НЕ КОНТЕЙНЕР та НЕ ЗМІННИЙ КУЗОВ. На матеріалах фотофіксації відсутнє маркування, котре має бути нанесене на контейнер відповідно до вимог чинного законодавства, а також відсутні кутові фітинги. Представник відповідача вказує, що матеріалів фотофіксації адміністративного правопорушення чітко вбачається відсутність на транспортному засобі відповідного маркування універсального контейнера - відсутні позначення розпізнавального знака; номера контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
Більше того, з вказаних матеріалів справи вбачається, що зазначений у постанові сідловий тягач з напівпричепом перевозив контейнер, до конструкції якого внесено зміни - додано тентований верх, а також відсутні кутові фітинги. Зазначаючи про здійснення 14.10.2025 вантажних перевезень з використанням напівпричепа-контейнеровоза, позивач не надає жодних підтверджуючих документів, які б свідчили про перевезення саме контейнера, ідентифікації такого контейнера, технічних паспортів чи сертифікатів на контейнер, доказів щодо придбання або використання контейнера, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу тощо, які б могли свідчити на користь доводів позивача. Представник відповідача зазначає, що з аналізу свідоцтва серія СТО №086520 про реєстрацію напівпричепа-контейнеровоза марки BODEX, державний номерний знак НОМЕР_2 вбачається, що вказаний напівпричіп призначений для перевезення особливого виду вантажу - контейнерів типу 1А. Відомості щодо переобладнання вказаного напівпричепу для перевезення змінного кузова в особливих примітках зазначеного свідоцтва відсутні. Таким чином, доказів того, що зазначений напівпричіп перевозив контейнер чи змінний кузов позивачем в ході розгляду справи не надано, з огляду на що позивачем не доведено наявності підстав для застосування у даному випадку для даного транспортного засобу збільшених вагових параметрів загальної маси, а тому застосуванню підлягають нормативні вагові параметри для двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом - максимальна фактична маса 40 т.
Щодо витрат на правову допомогу представник відповідача зазначає, що даний спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо. А відтак, вимоги про відшкодування судових витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн. є явно неспівмірними з обсягом виконаних адвокатом робіт та категорією складності справи (а.с.25-43).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За вимогами ст. 280 КУпАП, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Судом встановлено, що 16.10.2025 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Солов'янчик С.І. винесено Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має місце реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, Лях Т.А. серії АВ № 00008352 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП на суму штрафу 17000 грн., відповідно до якої 14.10.2025 року о 15 год. 23 хв. за адресою: Р-51, км 1+941, Харківська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси ТЗ на 10,138% (4.055 тон), при дозволеній максимальній масі 40 тон (а.с.9).
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі по тексту - Правила №30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Згідно з п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі по тексту ПДР; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рух транспортних засобів та їх составів на дорогах державного значення допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси щодо вантажних автомобілів: двовісний автомобіль 18 тон; трьохвісний автомобіль 25 (26)* тон; чотирьохвісний автомобіль 32; чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38 тон; щодо комбінованих транспортних засобів: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 тони; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 тони; щодо автопоїздів: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 тон.
Положеннями п. 4 вказаних Правил встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Згідно з пунктом 22.5 ПДР України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси (для автомобільних доріг державного значення): двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 тонн; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 тонни.
Аналізуючи вищенаведені норми, можливо дійти висновку, що у разі якщо автомобільне перевезення здійснюється із допомогою напівпричепа-контейнеровоза (про що повинно бути вказано у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу) загальна фактична маса не повинна перевищувати:
42 840 кг (42 т контейнеровоз + 2%) для двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра;
44 880 кг (44 т контейнеровоз + 2%) для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра.
Отже, визначальними ознаками комбінованого транспортного засобу для цілей визначення параметрів максимальної фактичної маси є: кількість вісей у тягача та напівпричепа, наявність у напівпричепа ознак контейнеровозу, перевезення одного чи більше контейнера або ж змінного кузова при дозволеній максимальній довжині 13,716 метра.
Відповідно до ч.2 ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення , перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Відповідно до ч.7 ст.258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 69 КАС Українипередбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 283 КУпАП встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованому в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ № 00008352 від 16 жовтня 2025 року, винесену головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Солов'янчик С.І., 14 жовтня 2025 року о 15 год. 23 хв. за адресою: Р-51, км 1+941, Харківська обл., MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси ТЗ на 10.138% (4.055 тон), при дозволеній максимальній масі 40 тон, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Згідно постанови на позивача за адміністративне правопорушення накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Також суд зазначає, що відповідно до абз. 4 розділу І Терміни та поняття Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила № 363):
н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій контейнерів;
вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше).
Пунктами 17.4, 17.5 Правил № 363 встановлені вимоги щодо маркування універсальних та спеціальних контейнерів, які належать перевізникам або ж власникам вантажу.
Так, універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера (пункт 17.4 Правил №363).
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м) (пункт 17.5 Правил №363).
Пунктом 17.2 Правил №363 встановлена заборонена на перевезення в універсальних контейнерах вантажів, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
Відповідно до даних свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 транспортного засобу MAN TGA 18.440, ДНЗ НОМЕР_1 ,від 11.01.2022 року, вказаний транспортний засіб є спеціальним вантажним сідловин тягачем, максимальна маса 20500 F -1 (а.с.11-12).
Відповідно до даних свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 транспортного засобу BODEX KIS 3P, ДНЗ НОМЕР_2 від 05.08.2023 року, вказаний транспортний засіб є спеціальним напівпричепом н/пр - контейнеровозом для перевезення контейн. тип та або доопр (обріз до 3280 ММ з тент/без тент) конт 1 А як кузов власн. вигот для перев. насип. вант. (в.тч. зерн. культур) (а.с.12-13).
При цьому, відповідачем не надано суду доказів того, що в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначені недостовірні відомості про тип напівпричепу.
Таким чином, нормативне навантаження для транспортного засобу у цій справі повинно визначатись як для контейнеровозу, оскільки матеріалами справи, а саме, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу підтверджено, що дана модель є спеціалізованим напівпричепом/ спеціалізований Н/ПР-контейнеровоз для перевезення контейн. тип та або доопр (обріз до 3280 ММ з тент/без тент) конт 1 А як кузов власн. вигот для перев. насип. вант. (в.тч. зерн. культур) (а.с.12-13).
Контейнеровози це транспортні засоби спеціалізованого призначення, що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів.
В свою чергу, у Правилах № 363 наведено визначення: вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб. м і більше).
Таким чином, відповідач помилково застосовував до контейнеровозу вимоги до контейнерів, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку, що фактична маса транспортного засобу, яким позивач міг без дозволу здійснювати вантажні перевезення не повинна перевищувати 40 т.
Доказів на спростування того, що перевезення вантажу здійснювалося напівпричепом-контейнеровозом чи, що вказаний напівпричеп використовувався не для перевезення контейнерів, або довжина контейнера перевищувала 13,716 метра суду не надано.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому слід зазначити, що обов'язок щодо збирання доказів покладається саме на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 КУпАП.
Згідно ст.72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказах, висновків експертів, показів свідків.
Відповідно до фотозображення наданого відповідачем до відзиву, зафіксовано 14.10.2025 року о 15 год. 23 хв. за адресою: Р-51 Мерефа - Лозова - Павлоград, км 1+941, , на автоматичному зважувальному комплексі WAGA-WIM-35. Зав. №11 , проїзд довісного транспортного засобу MAN TGA 18.440, ДНЗ НОМЕР_1 та причепу-контейнеровоза BODEX KIS 3P, ДНЗ НОМЕР_2 .
Тобто, відповідачем безпідставно не враховано при прийнятті оскаржуваної постанови факту проїзду транспортного засобу- MAN TGA 18.440, ДНЗ НОМЕР_1 з напівпричепом контейнеровозом.
При цьому, оскаржувана постанова не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів. Так, згідно з позицією відповідача при обрахунку перевищення нормативних параметрів використано параметри, встановлені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, саме як для двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом - максимальне значення 40 тонн.
Разом з тим, з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та причепу, належних позивачу вбачається, що тип причепу - спеціалізований напівпричіп - спеціалізований н/пр-контейнеровоз з можливістю самоскидного розвантаження, отже, згідно п.22.5 ПДР загальна допустима вага перевезення для двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом) 42 т, а тому розрахунки спеціаліста щодо перевищення нормативних параметрів є невірними внаслідок використання невірних вихідних даних.
Крім того, наданий відповідачем фотознімок із фотофіксацією транспортного засобу не є належним доказом, що напівпричеп не є контейнеровозом. Також вказаний знімок не підтверджує доводи відповідача про відсутність маркування та опломбування на контейнеровозі, відповідно до Правил № 363, оскільки вказані обставини могли бути встановлені Укртрансбезпекою лише при особистому огляді спірного транспортного засобу. Проте доказів вчинення таких дій відповідачем не надано.
Таким чином, нормативне навантаження для транспортного засобу у цій справі повинно було визначатись як для контейнеровозу, оскільки матеріалами справи, а саме: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу підтверджено, що дана модель є спеціалізованим напівпричепом -контейнеровоз- з можливістю самоскидного розвантаження.
Отже, вказаний транспортний засіб відноситься до комбінованого транспортного засобу, та, відповідно до п.22.5 ПДР України, є автомобілем (тягачем) з спеціалізованим напівпричепом (контейнеровоз), з дозволеною максимальною вагою перевезення 42 т.
У Додатку 1 до Інструкції № 512 зазначено формулу розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами:
% перевищення = ((Хфакт - Хнорм - похибка пристрою)/Хнорм)*100%, де:
- Хфакт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр);
- Хнорм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно допункту 22.5 ПДР (16 т);
- Похибка пристрою - регламентовано-допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, помножена на Хфакт при розрахунку використовується у натуральних одиницях тонна або міліметр), та становить: для параметру загальної маси ТЗ - 10% від фактичної маси ТЗ.
В оскаржуваній постанові у розділі «Результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення» зазначені фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей 5 шт., спарені колеса 2 вісь. Також зафіксована загальна маса транспортного засобу 48950 кг, виміряна з урахуванням похибки загальна маса - 44055 кг.
Підставляючи наведені дані щодо контейнеровозу у вищевказану формулу, з урахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, склад правопорушення, передбачений ч.2 ст.132-1 КУпАП, згідно оскаржуваної постанови відсутній через відсутність перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що зроблений відповідачем розрахунок перевищення фактичної маси у спірному випадку є необґрунтованим, що є підставою скасування постанови, оскільки її прийнято на підставі не обґрунтованих розрахунків.
Посилання відповідача на відсутність у вантажі, що перевозився, ознак контейнеру з огляду на відсутність маркування на ньому, переобладнання напівпричепу та фактичне здійснення перевезення ним, а не контейнеровозом, суд оцінює критично.
З цього приводу суд зазначає, що можливе недотримання власником вантажу або ж перевізником вимог щодо маркування контейнеру, виду вантажу або ж способу його розміщення у контейнері не змінює призначення та технічних характеристик одиниці транспортного обладнання, яка розміщена на спеціалізованому напівпричепі-контейнеровозі, для цілей її ідентифікації як вантажного контейнера у розумінні абз. 4 розділу І Терміни та поняття Правил № 363 та для цілей застосування положень пункту 22.5 Правил дорожнього руху. До того ж вказані обставини не слугували підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Адміністративне правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано в автоматичному режимі у Порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174 «Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт».
При цьому, посадова особа Укртрансбезпеки не обмежена у реалізації повноважень, передбачених пунктом 4 Інструкції №512, у тому числі щодо встановлення під час опрацювання матеріалів отриманого інформаційного файлу повноти інформації про зафіксований транспортний засіб.
Відповідно до абзацу шостого пункту 2 розділу ІІ Інструкції №512 під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказів того, що відповідач, на виконання п.6 Розділу ІІ Інструкції № 512 скористався своїм правом уточнити необхідні відомості перед винесенням оскаржуваної постанови, у спірному випадку, зокрема виду причепу позивача, матеріали справи не містять.
Відсутність підстав для застосування у спірних правовідносинах нормативів, встановлених для руху двохвісного автомобіля (тягача) з напівпричепом (контейнеровозом), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра (42 тони), відповідач обґрунтовує перевищенням максимальної довжини транспортного засобу.
Водночас, суд зазначає, що встановлена максимальна довжина 13,716 м визначена в п. 22.5 Правил дорожнього руху стосується саме довжини контейнера, а не загальної довжини транспортного засобу разом із контейнером.
Доказів на спростування того, що контейнер мав довжину більшу, аніж визначено п. 22.5 ПДР (13,716 м), відповідачем до суду не надано.
За таких обставин, суд зазначає, що встановлене відповідачем перевищення загальної маси транспортного засобу позивача на 10,138 % (4.055 тон) є помилковим, оскільки в основу розрахунку було покладено максимально дозволену масу 40 т.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Посилання представника відповідача на постанови адміністративних судів апеляційної інстанції суд також відхиляє, оскільки згідно з ч.5 ст.242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Відповідно дост. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 132-1 КУпАП, є недоведеним.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин, суд вважає за можливе позов задовольнити, скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ № 00008352 від 16 жовтня 2025 року, а провадження у справі закрити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати у виді судового збору, передбаченого Законом «Про судовий збір» за ставкою щодо виду і розміру позовних вимог згідно з положеннями ч. 1ст.139 КАС України слід відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Щодо стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги в сумі 7000 грн.
Відповідачем у справі у відзиві просить суд відмовити у задоволенні вимоги про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу. Відповідач посилається на правові позиції Верховного Суду про співмірність наданих послуг категоріям складності справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін.
Приписами ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частин другої - п'ятої статті 134 КАС Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодообсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009№23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06 грудня 2023 року по справі №140/763/22.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесених витрат в суді першої інстанції позивачем надано до матеріалів справи: ордер на надання правничої (правової) допомоги №1347161; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; договір №20251031/1 про надання професійної правничої допомоги від 31.10.2025; Детальний опис( наданих послуг), виконаних адвокатом Тарасенко М.В. за договором про надання професійної правничої допомоги від 13.06.2023 р., квитанція № 20251031/1 на суму 7000 грн. - гонорар ( а.с. 14-16, 18-19)
З наданих доказів слідує, що 31.10.2025 між адвокатським об'єднанням «Партнери» та Лях Т.А. укладено договір про надання професійної правничої допомоги згідно п.1.1 якого АО бере на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені Сторонами у Договорі.
Відповідно до п.4.2 вказаного Договору передбачено, що за правничу допомогу, передбачену в п. 1.2. Договору Клієнт сплачує АО гонорар Розмір гонорару АО при наданні професійної правничої допомоги за даним Договором становить 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.).
Разом з тим, наданий до позовної заяви детальний опис (наданих послуг), виконаних адвокатом Тарасенко М.В. за договором про надання професійної правничої допомоги від 13.06.2023 р., тоді як договір про надання професійної правничої допомоги укладено 31.10.2025 р. , отже він не може бути взятий до уваги та оцінений судом.
Разом з тим, відсутність належного Детального опису робіт не спростовує факту понесення витрат на правову допомогу, які підтверджені документально.
При цьому, суд зауважує, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Згідно до п 2 ч. 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін.
Суд зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
З наданих доказів на підтвердження витрат на надання правової допомоги неможливо встановити час витрачений адвокатом на надання ним вказаних послуг.
За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 25.05.2021 року у справі №640/2076/19, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності тa необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що оцінені сторонами договору про правничу допомогу послуги на суму 7 000 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору, з урахуванням наданих доказів, ціни позову та складністю справи.
Оцінивши всі аспекти даної справи, те що цей спір виник у справі незначної складності, суд вважає за необхідне зменшити заявлений позивачем розмір судових витрат до суми 2 000 грн.(за підготовку позовної заяви з додатками), яка є співмірною сумою відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача з огляду на складність даної справи та виконану адвокатом роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови - задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АВ№ 00008352 від 16 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП- скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 484 грн. 48 коп. та. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в десятиденний строк з дня його проголошення.
Позивач - ОСОБА_1 , 11.09.1976 місце проживання, АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 .
Відповідач - Державна служби України з безпеки на транспорті, місце знаходження: м.Київ, вул. Фізкультурна, 9, код ЄДРПОУ 39816845.
Суддя Л.І.Савченко