Дата документу 25.11.2025Справа № 554/13304/25
Провадження № 1-кс/554/14034/2025
Іменем України
25 листопада 2025 року м. Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 22025170000000221 від 07.07.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України, про арешт майна,-
До слідчого судді надійшло клопотання прокурора про арешт майна, у якому прохав накласти арешт на майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке вилучено 21.11.2025 р. за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, мобільний телефон «IPHONE 13 PRO MAX», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Водафон Україна»: НОМЕР_3 та мобільний телефон «IPHONE 13 PRO MAX», IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , з сім-картою мобільних операторів ПрАТ «Водафон Україна»: НОМЕР_6 та ТОВ «лайфселл» НОМЕР_7 .
У судове засідання прокурор не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі.
Власники майна у судове засідання не з'явились, в матеріалах клопотання наявна заява про розгляд клопотання у їх відсутність.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до такого висновку
Встановлено, що Полтавською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025170000000221 від 07.07.2025 за фактом вчинення невстановленими мешканцями Полтавської області в особливий період перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань - ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом поширення інформації в мережі Інтернет, тобто, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що поширення інформації про місце перебування спільних груп та екіпажів співробітників ІНФОРМАЦІЯ_4 та РВ ГУНП в Полтавській області здійснюється окремими мешканцями Полтавської області через Інтернет-сервіс (месенджер) «Viber», в якості активних учасників груп та адміністраторів.
Встановлено, що до вказаної діяльності причетні громадяни України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , які безпосередньо, через можливості власного акаунту, поширють у чаті загальнодоступної Viber-спільноті під назвою: « ОСОБА_6 », текстові повідомлення щодо місць знаходження спільних груп та екіпажів співробітників ІНФОРМАЦІЯ_4 та Лубенського РВ ГУНП в Полтавській області, а саме з метою інформування громадян, які підлягають військовому обліку та призову, для можливості їх ухилення від мобілізації.
21.11.2025 на підставі ухвали слідчого судді Шеченківського районного суду м. Полтави від 12.11.2025 №1-кс/554/13603/2025 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено мобільний телефон «IPHONE 13 PRO MAX», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Водафон Україна»: НОМЕР_3 та мобільний телефон «IPHONE 13 PRO MAX», IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , з сім-картою мобільних операторів ПрАТ «Водафон Україна»: НОМЕР_6 та ТОВ «лайфселл» НОМЕР_7 .
Відповідно до ч.1 ст. 167 КПК тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Разом з цим, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173, 174 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб, необхідність подальшого перебування майна під арештом.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок чого, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Суд бере до уваги те, що існує наявність розумних підозр вважати, що вилучені матеріальні об'єкти є доказом злочину у вказаному кримінальному провадженні. У зв'язку з цим, слідчий суддя вважає, що на вказані телефони, що були вилучені під час обшуку, підлягають арешту, оскільки вони відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, оскільки могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення та можуть слугувати доказом обставини, що встановлюються під час кримінального провадження.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що стороною обвинувачення доведено необхідність накладення арешту на вилучений під час обшуку мобільний телефон.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт на майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які вилучені 21.11.2025 р. за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, мобільний телефон «IPHONE 13 PRO MAX», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Водафон Україна»: НОМЕР_3 та мобільний телефон «IPHONE 13 PRO MAX», IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , з сім-картою мобільних операторів ПрАТ «Водафон Україна»: НОМЕР_6 та ТОВ «лайфселл» НОМЕР_7 , з позбавлення права використання, розпорядження та відчуження майна до скасування арешту майна у порядку, встановленому КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 (п'яти) днів з дня проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Власники майна, котрі були відсутні у судовому засіданні мають право подати клопотання про скасування арешту майна до суду першої інстанції протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання ухвали.
Ухвала набирає чинності після закінчення строків на її оскарження.
Слідчий суддя ОСОБА_1