Провадження № 2-а/537/58/2025
Справа № 537/6624/25
19.11.2025 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі: головуючого судді Маханькова О.В.,
за участю секретаря судового засідання Золотаренко Д.Ю.,
представника позивача Губини А.Ю.,
представника відповідача Вареника Ю.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5813315 від 27.09.2025,
Представник позивача адвокат Губина А.Ю., звернулась до суду з адміністративним позовом, відповідно до вимог якого просить суд ухвалити рішення, яким постанову серії ЕНА №5813315 від 27.09.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі скасувати. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) в сумі 5000 гривень.
Позивач в позові зазначає, що згідно Постанови серії ЕНА№ 5813315 від 27.09.25 року, винесеною поліцейським ком.взвода 1 взвод 2 рота УПП батальйону Патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Гореліком Андрієм Сергійовичем, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Зазначена Постанова мотивована тим, 26.09.25 року о 21 год 56 хв у м. Кременчук, вул. Лікаря Богаєвського, 15/50, водій керуючи ТЗ не пред'явив посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, реєстраційний документ на ТЗ, а також керував ТЗ без чинного страхового поліса обов?язкового страхування цивільно-правовою відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п.2.4. а ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП. Постанова підлягає скасуванню, у зв?язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, та яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з порушенням прав, як особи яка притягається до адміністративної відповідальності, з порушенням права на захист, що мотивоване наступним. 27 вересня 2025 року, керуючи авто ОСОБА_1 був зупинений поліцією, позивачу не повідомили підставу для зупинки Т3, одразу почали вимагати пред?явлення документів без пояснення причин для зупинки, оскільки вважав, що причини для зупинки ТЗ відсутні, жодні правопорушення він не вчиняв, доказів вчинення порушень ПДР надано не було, тому відмовився надавати документи. Позивач вважає,що оскаржувана постанова була ухвалена відповідачем без дотримання вимог ст. 245, 247, 251, 268, 279, 280, 283-285 КУПАП.
Ухвалою судді Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 15.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду з повідомлення сторін.
Від представника відповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 26.09.2025 року, командиром взводу №1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Гореліком Андрієм Сергійовичем, ухвалено постанову серії ЕНА №5813315 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за те, що водій ОСОБА_1 цього дня, близько 21 год. 56 хв в м. Кременчуці по вул. лікаря О. Богаєвського, 15/5, керував транспортним засобом JEEP CHEROKEE, номерний знак НОМЕР_1 не пред'явив посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, реєстраційний документ на ТЗ, а також керував ТЗ без чинного страхового поліса обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних Т3, чим порушив п. 2.4 а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п.1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
За приписами п.1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п.п. 2.1 «а», «б», «г» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до п.п. 2.4 «а» ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил та пред?явити для перевірки документи, зазначені в п.п. 2.1, зокрема, посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс про укладення договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов?язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред?являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 8 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з метою організації накопичення, зберігання інформації про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності, обміну такою інформацією, забезпечення отримання потерпілими особами інформації щодо договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а також забезпечення контролю за здійсненням обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності МТСБУ забезпечує функціонування Єдиної централізованої бази даних щодо обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - Єдина централізована база даних). МТСБУ з метою надання доступу до інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних, забезпечує використання інформаційних ресурсів Єдиної централізованої бази даних відповідно до законодавства.
Відповідно до висновків Верховного Суду викладених в постанові від 16.08.2019 року у справі №524/126/17: Верховний Суд наголошує, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (договору) обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») кореспондується із обов?язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред?явити такі документи. За ч. 1, 2 ст. 62 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов?язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами. Відповідно до п. 6 ст. 62 ЗУ «Про Національну поліцію» втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред?явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред?явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов?язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п?яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В адміністративному позові представник позивача не заперечує, що в дату та час, вказані в оскаржуваній постанові позивач керував вказаним вище транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Уразі прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. Твердження представника позивача про те, що працівниками поліції нібито не було повідомлено позивачу підставу зупинки транспортного засобу, не відповідає дійсним обставинам справи, є необґрунтоване, не звільняє водія від відповідальності та спростовується відеозаписом 3 портативного відеореєстратора поліцейського (камера 476974, 470767, 115586). Представник позивача помилково стверджує, що перевірка документів поліцейським можлива виключно у випадку, якщо їй передує порушення правил дорожнього руху. Така позиція є юридично хибною та суперечить вимогам чинного законодавства. У даному випадку працівники поліції отримали повідомлення на лінію «102» у картці якого був зазначений транспортний засіб позивача. Отже, наявної об'єктивної інформації було цілком достатньо для законної зупинки транспортного засобу та перевірки документів водія. Також Представником позивача до адміністративного позову не додано жодних доказів про дотримання позивачем в час та місці зазначені в оскаржуваній постанові п.п. 2.4 «а» Правил дорожнього руху, зокрема про наявність чинного полісу обов?язкового страхування, під час керування ТЗ.
На підставі викладене представник просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Губина А.Ю. підтримала позовні вимоги, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, просила позов задовольнити.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.
Вислухавши думку учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.93 № 3353-XIIвказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.93 № 3353-XIIвстановлюють Правила дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Відповідно доп. 1.1 ПДР України ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух"встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
У пункті 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно із п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а)посвідчення водія направо керування транспортним засобом відповідної категорії; б)реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил,Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільногозахисту,Національноїполіції,Службибезпеки,Управліннядержавноїохорони -технічний талон); в)у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або)спеціальних звукових сигнальних пристроїв-дозвіл,виданий уповноваженим органом МВС,а у разі встановлення проблискового маячка оранжевог окольору навелико габаритних та великовагових транспортних засобах-дозвіл,виданий уповноваженим підрозділом Національноїполіції,крімвипадківвстановлення проблисковихмаячківоранжевогокольору насільськогосподарській техніці , ширина якої перевищує 2,6м,на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованог опризначеннятанатранспортних засобахізрозпізнавальним знаком Діти; г)на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України Про автомобільний транспорт, Про дорожній рух та Про перевезення небезпечних вантажів (далі-спеціальні правила); ґ) чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правовоївідповідальностівласниківназемнихтранспортнихзасобів (на електронному або паперовому носії),відомості проякийпідтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі данихщодо обов'язкового страхування цивільно-правовоївідповідальності,абостраховийсертифікат Зеленакартка (наелектронномуабопаперовому носії),виданий іноземним страховиком відповідно доправил міжнародної системи автомобільного страхування Зелена картка; д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака Водій з інвалідністю - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Відповідно доп. п.2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил,а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б)дати можливістьперевіритиномериагрегатівікомплектністьтранспортногозасобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавство.
Згідност.213КУпАП справа про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема органами Національної поліції,органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
З наведеного вбачається, що у випадку вчинення повнолітніми особами адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення не складається та уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.
З матеріалів справи встановлено, що 27.09.2025 року о 01:30 год поліцейським ком.взвода 1 взвод 2 рота УПП батальйону Патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Гореліком А.С. складено постанову серії ЕНА №5813315 відносно ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом JEEP CHEROKEE, номерний знак НОМЕР_1 , про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку із тим, що останній 26 вересня 2025 року о 21:56:00 год. в м. Кременчук, по вул. Лікаря Богаєвського буд. 15/50, керуючи транспортним засобом на вимогу поліцейського не пред'явив посвідчення водія на право керування ТЗ, реєстраційного документу на ТЗ, а також керував ТЗ без чинного страхового полюса, поліс цивільно-правової відповідальності власників наземних транспорних засобів, чим порушив п. 2.4.а ПДР України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження своїх доводів та заперечень сторонами надано досуду відеозаписи, зміст яких узгоджується між собою.
Як вбачається із відеозапису з нагрудної камери поліцейського, наданого стороною відповідача, на ньому зафіксовано спілкування поліцейського з позивачем та процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Так, згідно із відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та відеозаписом з відеореєстратора, встановленого на патрульному автомобілі, на місці зупинки транспортного засобу поліцейський представився водієві, повідомив про відеофіксацію та назвав причину зупинки із посиланням на положення ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а саме наявність підстав вважати, що водій причетний до вчинення адміністративного правопорушення, яке полягало у конфлікті за адресою: вул. Дмитра Демидюка, буд. 34, де відбулось порушення правил паркування та те що водій перебуває в алкогольному сп'янінні, після чого попросив водія надати на вимогу поліцейського посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, роз'яснив права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як убачається з відеозапису, неодноразові вимоги поліцейського про пред'явлення посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу водієм виконані не були.
Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, підтверджено наявними у справі доказами, а тому останнього правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення зазначеного правопорушення.
Як вбачається з дослідженого судом відеозапису, поліцейським зазначено причину зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, а саме, п. 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
Інспектор патрульної поліції мав обґрунтовані підстави зупинити автомобіль позивача і оскільки він дійшов висновку про наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, то, відповідно, правомірно вимагав в позивача пред'явити документи, передбачені п. 2.1 ПДР України. Те, що позивач не погоджується з причиною зупинки не звільняє його від обов'язку виконати вимоги посадової особи поліції щодо перевірки зазначених п. 2.1 ПДР України документів.
При розгляді справи суд враховує правові висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 465/6677/16а, відповідно до яких,п.2.4 ПДР зобов'язує водія на вимогу працівника поліції зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 464/1470/17, від 24.01.2019 у справі № 201/6167/17.
Доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було. Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням вимог, передбачених ч. 3 ст. 2 КАС України.
Посилання позивача на те, що поліцейський не пояснив причину зупинки транспортного засобу, не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.
Приймаючи до уваги викладене, суд доходить до висновку, що відповідачем у відповідності із положеннями ст. 77 КАС України доведено правомірність прийнятого рішення, оспорювана постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), неупереджено та із дотриманням встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення.
За результатом розгляду справи, згідно з вимогами ст.ст. 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП, інспектором установлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5813315 від 27.09.2025 року.
За таких обставин підстав для її скасування не вбачається, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, зважаючи на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені ним під час розгляду даної справи не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст.5,8,9,19,72-77,139, 211,241-246,286 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову представника позивача адвоката Губини Анни Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5813315 від 27.09.2025 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження,а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення суду складений 19.11.2025
Суддя : Маханьков О.В.