Провадження № 2/537/2456/2025
Справа № 537/6797/25
25.11.2025 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді - Хіневич В.І., за участю секретаря судового засідання - Бакай М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Позивач звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області із позовною заявою до ОСОБА_1 де просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №1009351 від 20.09.2023 року в сумі 51466,26 грн, а також стягнути сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. та 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтуванні своїх вимог позивач зазначив, що 20.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір №1009351 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно умов якого товариство надало, а відповідач отримала кошти у сумі 8000 грн, строком на 360 днів зі сплатою кредиту, процентів за користування кредитом у порядку та строки визначені договором. Товариство умови договору виконало в повному обсязі надавши відповідачу кредит, а відповідач зі свого боку не виконала умов кредитного договору.
21.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» укладено Договір факторингу №21062024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит Капітал» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №21062024, від 21.06.2024 року ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 51466,26 грн., з яких: 7999,20 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 43467,06 грн. - сума заборгованості за відсотками. Кількість днів прострочення - 217.
Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала своїх зобов'язань щодо повернення наданого їй кредиту та сплати відсотків за користування кредитом в порядку визначеним договором. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №1009351 від 20.09.2023 року в сумі 51466,26 грн, з яких: 7999,20 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 43467,06 грн. - сума заборгованості за відсотками, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх майнових прав.
Одночасно з поданням позовної заяви позивач подав до суду клопотання про витребування доказів, де просив суд для повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи витребувати додаткову та більш повну інформацію в емітента картки позичальника кредитних коштів АТ КБ «Приватбанк», а саме: чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; чи була успішною транзакція, здійснена 20.09.2023, на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 8000 грн.; якщо так, то чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ; чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 .
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.10.2025 року
позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію: чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; чи була успішною транзакція, здійснена 20.09.2023, на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 8000 грн.; якщо так, то чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ; чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 .
В судове засідання позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» свого представника не направив, у позовній заяві прохав розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позов прохає задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча про час, день та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Правом на подання відзиву не скористалася, будь-яких клопотань заяв до суду не направила.
Враховуючи, що відповідач, яка була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з'явилася в судове засідання без повідомлення причин своєї неявки, відзиву до суду не подала та з урахуванням клопотання представника позивача, суд вирішив на підставі ст. 247, 280 ЦПК України, провести судовий розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з'ясувавши всі обставини, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 20.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №1009351 (надалі Договір). Відповідно до пунктів 1.2 - 1.4 Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 8 000,00 гривень. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Згідно п.1.5 Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному розмірі та порядку. Стандартна процента ставка становить 2,2 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. Знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується, якщо Споживач до 20.10.2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного графіком, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Згідно з п. 1.8. Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 71360,00 грн., за стандартною процентною ставкою з урахуванням зниженої ставки 66104 грн. Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахуванні на поточний рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1 Договору). Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором Р854.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір укладений за допомогою інформаційно-телекомукаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов'язання.
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами кредитування, що вбачається з підписаних нею одноразовим ідентифікатором документів: паспорту споживчого кредиту, договору про надання споживчого кредиту №1009351 від 20.09.2023 року та додатку до нього (графіку платежів).
На підтвердження виконання ТОВ «Селфі Кредит» договору щодо надання відповідачу кредитних коштів за договором №1009351 від 20.09.2023 року, позивачем долучено довідку ТОВ «Пейтек» №20250422-73 від 22.04.2025 року, згідно якої ТОВ «Пейтек» відповідно до договору укладеного між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Селфі Кредит» про організацію переказу грошових коштів №03052022-1 від 2022.05.03, здійснило перерахування коштів на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 від ТОВ «Селфі Кредит» 20.09.2023 року на суму 8000,00 грн.
Згідно копії кредитного договору №1009351 від 20.09.2023 року, для надання кредитних коштів ОСОБА_1 вказано платіжну картку № НОМЕР_1 .
Згідно інформації наданої АК КБ «ПРИВАТБАНК» на ухвалу суду, на ім'я ОСОБА_1 в банку було емітовано карту № НОМЕР_1 . Клієнт верифікований шляхом підписання анкети-заяви по ідентифікації клієнта від 20-06-2023 року. Повідомляють, що на рахунок № НОМЕР_1 було зарахування коштів на суму 8000,00 грн. від 20.09.2023 року.
Тож, судом встановлено, що матеріали справи містять докази щодо перерахування ТОВ «Селфі Кредит» відповідачу ОСОБА_1 коштів згідно кредитного №1009351 від 20.09.2023 року в сумі 8000,00 грн., а тому судом встановлено факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 8000,00 грн за кредитним договором №1009351 від 20.09.2023 року.
На підтвердження наявності заборгованості та її розміру позивачем долучено розрахунок заборгованості ТОВ «Селфі Кредит», згідно якої, станом на 21.06.2024 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №1009351 від 20.09.2023 року в сумі 51466,26 грн, з яких: 7999,20 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 43467,06 грн. - сума заборгованості за відсоткам (кількість прострочених днів 217).
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Судом встановлено, що 21.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» укладено Договір факторингу №21062024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит Капітал» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості), вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно акту приймання передачі реєстру боржників від 21.06.2024 року до договору факторингу №21062024 від 21.06.2024 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кредитора від 21.06.2024 року.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №21062024, від 21.06.2024 року ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 51466,26 грн., з яких: 7999,20 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 43467,06 грн. - сума заборгованості за відсотками. Кількість днів прострочення - 217.
Тож, наявні матеріали справи містять докази на підтвердження того, що ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1009351 від 20.09.2023 року в сумі в сумі 51466,26 грн.
Судом встановлено, що відповідач ознайомилася з умовами кредитування, які викладені у кредитному договорі та додатках до нього, та погодилася з вказаними умовами. Підписала договір електронним ідентифікатором. Кошти за кредитними договором отримала, однак вчасно та у повному розмірі не повернула та не сплатила відсотки за користування коштами. При цьому, належних та допустимих доказів на спростування наявності заборгованості та її розміру відповідач до суду не подала.
Сукупність наведених доказів, наданих позивачем та їх належна оцінка дають суду підстави для задоволення заявлених позивачем вимог в повному обсязі.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача у разі відмови в позові на позивача.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до задоволення, тож з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі - 2422,40 грн.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частина 8 ст. 141 ЦПК України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Звертаючись з позовом позивач долучив договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року укладеного між ТОВ ФК «Кредит Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Апологет» де у п.2.3. вказано, що вартість послуг з правничої допомоги за 1 кредитну справу складає 8000 грн; акт наданих послуг №661 від 08.10.2025 року, згідно якого сума наданих послуг за договором №0107 від 01.07.2025 року складає 8000 грн; детальний опис наданих послуг згідно якого у даній кредитній справі адвокатом витрачено 6 годин 30 хвилин.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).
У додатковій Постанові від 19 лютого 2020 року справі № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного суду, наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У Постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 24 жовтня 2019 року та у справі № 922/2685/19 від 08 квітня 2020 року визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В іншій своїй Постанові від 07.09.2020 року справа № 910/4201/1 Верховний Суд зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі N 922/1163/18.
Досліджуючи докази надані позивачем на відшкодування правничої допомоги, суд вважає, що вони не є виправданими витратами та не є справедливим по відношенню до іншої сторони, тому такі витрати не можуть бути враховані в повному обсязі при розподілі судових витрат, понесених стороною, адже складання адвокатом процесуальних документів в даній справі не потребувало значної кількості часу та вивчення судової практики, оскільки вказані позовні заяви в інтересах фінансових установ є стандартними та базуються на аналогічних обставинах справи, умовах кредитних договорів і нормах законодавства, та з огляду усталеність судової практики зі спірного питання, що не потребувало додаткового аналізу документів та доказів, такі витрати не відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру.
А тому з урахуванням встановлених та доведених обставин, суд вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а також доведеним розміром витрат на правничу допомогу виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права є сума - 4000 грн., яка і підлягає до стягнення.
Тож, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення, а саме у розмірі 4000 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 530, 610, 612,629, 1054, 1048 ЦК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (юридична адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») заборгованість за кредитним договором №1009351 від 20.09.2023 року в сумі 51466,26 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (юридична адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та 4000 грн, витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.І. Хіневич