Справа№534/2292/25
Провадження №1-кп/534/251/25
26 листопада 2025 року м. Горішні Плавні
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025170520000475, внесеного у Єдиний реєстр досудових розслідувань 19.08.2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Горішні Плавні (Комсомольськ), Полтавської області, громадянин України, освіта середня, не працює, не має інвалідності, є військовозобов'язаним, не є учасником бойових дій, немає дітей, не одружений, на утриманні нікого немає, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу статі 89 КК України раніше судимий:
- 04.12.2014 Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 1, ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання: за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено з випробування з іспитовим строком 1 рік;
- 26.06.2023 Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання: у виді 200 годин громадських робіт,
у вчиненні злочину, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 , обвинувачується в тому, що 15 серпня 2025 року близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_4 перебував поблизу 7 під'їзду, буд. АДРЕСА_2 , де виявив велосипед марки «Sundance» моделі «Adventure», котрий був пристебнутий ланцюгом до металевого паркану та який належить ОСОБА_5 , після чого у ОСОБА_4 виник умисел направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій протиправний умисел ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, введеного на території України на підставі Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», вважаючи, що його дії непомітні для оточуючих, керуючись корисливим мотивом, таємно, застосовуючи фізичну силу пошкодив ланцюг із замком та здійснив крадіжку велосипеду марки «Sundance» моделі «Adventure», чорно-білого кольору, вартістю 4100 грн..
У подальшому ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріального збитку на суму 4100 грн.
Таким чином дії ОСОБА_4 суд кваліфікує як таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Суд рахує, що визнання вини ОСОБА_4 відповідає фактичним обставинам справи, ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів, окрім характеризуючих даних обвинуваченого та його показів, вирішує за недоцільне. Вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 є доведеною повністю.
Обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.
На обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
При обранні міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, відсутність офіційного джерела доходу, сімейний стан, зокрема обвинувачений є неодруженим, на утриманні нікого немає, наявність обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, щодо повного визнання обвинуваченим вини у скоєному кримінальному правопорушенні, поведінку обвинуваченого як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи.
Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Судом враховано, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 за результатами розгляду справи № 716/1224/19.
Підстав для застосування положень статей 69, 69-1 КК України суд не знаходить.
У судовому засіданні прокурор просила суд ОСОБА_4 визнати винним та призначити йому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, КК України звільнити від цього покарання, з іспитовим строком один рік. Вирішити долю речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Обвинувачений вину визнав в повному обсязі, щиро каївся.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від покарання з іспитовим строком, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч. 1 ст. 75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з'ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов'язків.
Враховуючи наведені вище обставини, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст. 75, 76 КК України, застосувавши іспитовий строк.
Виключно таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нових злочинів.
Цивільний позов не заявлявся.
Питання щодо речових доказів належить вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Під час досудового розслідування запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався і підстави застосування такого заходу забезпечення до набрання вироком законної сили відсутні.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 373, 374, 475 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання за:
- ч. 4 ст. 185 КК України - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від цього покарання, якщо він протягом строку випробування, тривалістю у 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього такі обов'язки:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Речові докази у справі:
- велосипед марки «Adventure» моделі «Sundance» з діаметром коліс 26 дюймів, білого та чорного кольорів з вставками та написами - залишити власнику як йому належний;
- трос та замок - який передано в камеру зберігання речових доказів ВП № 2 Кременчуцького РУП - повернути власнику як йому належні;
- оптичний диск DVD-R,марки “Verbatim», ємкістю 4.7 GB, на якому мається інформація у вигляді 3 (трьох) файлів, а саме: IMG_6828; 20250815183858417; 20250815183844841- зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області, а обвинуваченим у той же строк з моменту його отримання.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому, потерпілому роз'яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз'яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.
Суддя ОСОБА_6