532/2470/25
2/532/1295/2025
24 листопада 2025 р. м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
судді - Назарьової Л. В.,
з участю секретаря судового засідання - Маляренко І. М.,
учасники справи:
позивач - ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ»,
представник позивача - Рудзей Ю. В.,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
14 жовтня 2025 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики у сумі 24669,5 грн.
У позовній заяві зазначено, що між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» (23.06.2025 року назву змінено на ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно- телекомунікаційної системи Товариства було укладено договір позики №150771 від 07.03.2020 року в електронній формі. На підставі зазначеного договору позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн, на умовах строковості, поворотності та оплатності, а позичальник зобов'язався повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов, передбачених Договором. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0%.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, натомість відповідач не виконує свої грошові зобов'язання належним чином довготривалий строк, а тому заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату подання позову складає 24669,5 грн, із яких: 5000 грн - заборгованість за позикою; 19669,5 грн, - заборгованість за відсотками та комісією за користування позикою.
За таких обставин, представник позивача прохає суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за договором позики у сумі 24669,5 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2423,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
28 жовтня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач ОСОБА_1 заперечує щодо позовних вимог, викладених у позовній заяві та зазначає, що договір № 150771 від 07.03.2020 року не містить ознаки кредитного договору, до того ж надана суду копія договору не містить підпису відповідача. Так само графік платежів та паспорт споживчого кредиту не містять її підпису, а тому, вважає, що її не ознайомлювали з умовами кредитування. Позивачем не надано доказів перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, а відтак отримання кредитних коштів відповідачем.
Зазначає, що позивач посилається на Правила надання грошових коштів, однак матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими правилами відповідач ознайомилась при укладенні договору. Правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником. Відтак, а ні витяг з кредитного договору, ні паспорт споживчого кредиту, ні графік платежів не містять її підпису, а лише зазначені паспортні дані позичальника.
Також заявлені позивачем до стягнення суми процентів не ґрунтуються на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому задоволенню не підлягають. Належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи та умовами договору, позивачем не надано, а наявний розрахунок заборгованості є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Позивачем не надано первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та його часткового погашення, а тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку є правильними. До того ж розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за кредитом. Також матеріали справи не містять доказів направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості. Прохає відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з неї заборгованості за договором позики.
30 жовтня 2025 року від представника позивача, ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» - Руд- зей Ю. В. суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач у відзиві не заперечує укладення кредитного договору з позивачем, отримання кредитних коштів за договором та наявність заборгованості за кредитним договором. Беззаперечним є факт укладення між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики в електронній формі та невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення позики. У своєму відзиві відповідач не стверджує, що кредитні кошти не отримував та не надано доказів, що заборгованість була погашена. Крім того, заперечуючи факт отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов договору позики, останній не надав жодних доказів, які б доводили той факт, що що картковий рахунок, на який перераховані грошові кошти, належить іншій особі та не належить відповідачу, чи перерахування здійснено з інших підстав.
Також щодо періоду нарахування процентів та комісії зазначає, що проценти нараховані позивачем відповідно до умов договору, до того ж сторони передбачити міру відповідальності за несвоєчасне погашення кредиту на лояльних умовах, шляхом нарахування комісії за період після закінчення строку кредитування, коли боржник продовжує користуватися позикою. Кредитним договором було передбачено комісію як плату, яка встановлюється за користування позикою після настання строку погашення.
11 листопада 2025 року до суду надійшли заперечення відповідача ОСОБА_2 , в яких остання прохає відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки надані позивачем документи лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір. Наданий позивачем розрахунок суми боргу за кредитним договором не є зведеними документами, які не були погоджені з відповідачем і не підтверджені первинними обліковими бухгалтерськими документами, а тому позивачем не доведено наявність заборгованості за договором кредиту у розмірі, зазначеного у розрахунку.
Також у наданому позивачем кредитному договорі відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором.
Під час виконання кредитором своїх зобов'язань по наданню кредитним коштів позичальнику, самим кредитором здійснюються такі дії, які повинні достатньо підтверджуватися договорами в тій формі і в тому змісті, в якому укладено між сторонами договірні правовідносини. Докази про них мають бути все створеними і саме сторона позивача повинна доводити обставини, на які посилається в позові.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача, ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, однак разом із позовною заявою подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, однак в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі. Також подала до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 2500 грн.
Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.
Судом установлено, що 07 березня 2020 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 150771, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти (позику), а позичальник зобов'язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк встановлений договором (а.с. 5-8).
Згідно п. 1.1.1 Договору сума позики 5000 грн.
Плата за користування позикою встановлюється у вигляді процентів, що складає 0,01% в день від поточного залишку позики та комісії, що складає 1,1% в день від початкового розміру позики відповідно п. 1.1.1 Договору (п. 1.1.2.1-1.1.2.2 Договору).
Згідно п. 1.1.3 Договору, нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
Відповідно до 1.1.4 Договору, нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
У п. 1.3 договору сторони дійшли згоди, що пп. 1.1.2-1.1.4 договору не застосовується у разі, якщо позичальник повертає позику в той самий день, що і отримання позики позичальник сплачує на користь позикодавця компенсацію в розмірі 100,00 грн.
Строк повернення позики (термін платежу) 05 квітня 2020 року (п. 1.1.5 Договору).
Відповідно до п. 4.3 Договору, обчислення строку користування позикою на нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику до строку повернення позики, зазначеному в п. 1.1.5 Договору (05 квітня 2020 року включно).
Таким чином, сторони погодили, що строк (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом становить 05.04.2020 року.
Згідно п. 3.2.3 Договору позичальник має право продовжити строк Договору (не більше 3-х разів поспіль).
Внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом укладення сторонами додаткових договорів (п. 9.1 Договору).
В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач ОСОБА_1 ініціювала продовження строку договору шляхом укладення сторонами додаткових договорів про внесення зміни та/або доповнень до договору в частині продовження строку повернення позики (термін платежу). Доказів протилежного суду не надано.
Таким чином, за умовами Договору, кредит надано до 05 квітня 2020 року (строк кредитування) від дати отримання кредиту позичальником.
У відповідності до п.9.5 Договору, цей електронний договір та всі додатки до нього має таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій електронній формі.
Договір підписаний відповідачем електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора z536ggg8. У п. 10 договору зазначені реквізити сторін, а саме прізвище, ім'я, по батькові позичальника, паспортні дані, РНОКПП, місце реєстрації.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Порядок укладення електронного договору визначений статтею 11 даного закону, при цьому, згідно частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному цією статтею, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі.
Факт укладення кредитного договору між кредитодавцем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» (ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ») та позичальником ОСОБА_1 в електронній формі знайшов своє підтвердження.
Відповідно до пункту 1.2 Договору кошти (позика) надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.1.1 Договору в безготівковій формі шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника.
ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» свої зобов'язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши відповідачу кошти у сумі 5000 грн, що підтверджується договором № 04/08-17ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 04 серпня 2017 року та довідкою ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» від 01 вересня 2025 року (а.с.20-21). Вказаний лист про здійснення успішного переказу грошових коштів є достатнім доказом виконання ТОВ «ФК «Гелексі» зобов'язання за договором щодо надання відповідачу позики в сумі 5000,00 грн. Грошові кошти відповідачу були надані у спосіб, зазначений в кредитному договорі.
У п. 4.2 Договору сторони домовились, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною договору та розміщується в особистому кабінеті.
До договору додано Графік платежів, а також Паспорт позики, з інформаціє про контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інша додаткова інформацію.
Згідно Графіку платежів вбачається, що термін платежу 05.04.2020 року, сума позики 5000 грн, проценти за користування позикою 14,5 грн, комісійна винагорода за користування позикою 1595 грн, заборгованість за договором позики 6609,5 грн.
Відповідно до Паспорту позики основні умови кредитування наведено наступне: тип кредиту - позика; сума кредиту 5000 грн, строк кредитування до 05.04.2020 року, мета отримання кредиту на споживчі потреби, орієнтовна загальна вартість кредиту 6609,5 грн, де 5000 грн сума позики, 14,50 грн відсотки за користування позикою, 1595 грн комісійна винагорода за користування позикою. Кредит повертається одноразово в сумі 6609,5 грн до 05 квітня 2020 року.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 07 березня 2020 року по 07 серпня 2025 року, за відповідачем ОСОБА_1 за договором позики № 150771 від 07 березня 2020 року рахується заборгованість у загальному розмірі 24669,50 грн, яка складається із:
- 5000 грн - сума позики,
- 19669,5 грн - заборгованість за процентами та комісії за користування позикою, із яких 74,50 грн сума прострочених відсотків та 19595,00 грн сума прострочених комісій (а.с. 13-16).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов'язання є його невиконанням або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстро- ченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Стаття 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням, умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом установлено, що ОСОБА_1 уклала договір позики в електронній формі та отримала кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору позики шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, однак у зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань за договором утворилась заборгованість, яку позивач прохає стягнути на свою користь.
Так, позивач прохає стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 150771 від 07 березня 2020 року в розмірі 24669,50 грн, із яких заборгованість за позикою 5000 грн та заборгованість по процентам та комісії за користування позикою 19669,50 грн.
Разом з тим, суд не може погодитися із розміром заборгованості за нарахованими процентами та комісією за користування позикою з огляду на наступне.
На підставі договору позики, відповідач отримав кредит у сумі 5000 грн, строком повернення позики 05 квітня 2020 року. Дата надання (отримання) кредиту 07.03.2020 року.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Як вбачається із п. 4.3 Договору проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику до строку повернення позики, зазначеному в п. 1.1.5 Договору, тобто до 05 квітня 2020 року включно.
Враховуючи, що строк кредитування був погоджений сторонами до 05 квітня 2020 року, доказів того, що позичальник ініціював продовження строку, а також зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять, а відтак розмір процентів підлягає перерахуванню.
Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору за період з 07.03.2020 по 05.04.2020 року складає 14,5 грн (тіло кредиту х проценти за користування позикою згідно п. 1.1.2.1 Договору х строк кредитування). Розмір комісії відповідно до умов договору за період з 07.03.2020 по 05.04.2020 року складає 1595 грн (тіло кредиту х комісія за позикою згідно п. 1.1.2.2 Договору х строк кредитування), що є обґрунтованим та відповідає умовам Договору.
Також суд звертає увагу, що згідно розрахунку заборгованості, нарахування відсотків та комісію здійснювалось відповідно до п. 1.1.2.1, 1.1.2.2 Договору, яка станом на день прострочення позики 05.04.2020 року становить 5000 грн сума позики, 14,50 грн сума відсотків та 1595,00 грн сума комісій, що разом становить 6609,50 грн.
Суд також зазначає, що вказана вартість позики (заборгованість за договором) погоджена сторонами відповідно до Графіку платежів, що є додатком до кредитного договору, а також Паспортом позики.
Разом із тим, як вже було зазначено, за умовами договору, відповідач отримав суму позики на умовах сплати відсотків за користування цими коштами у розмірі 0,01% (п. 1.1.2.1) та комісії у розмірі 1,1% (п. 1.1.2.2) на строк до 05 квітня 2020 року.
Таким чином, проценти за користування кредитними коштами нараховані за цей період у сумі 14,5 грн та комісійна винагорода за користування позикою у сумі 1595 грн підлягають стягненню з відповідача і це відповідає змісту договору в цілому.
Суд також звертає увагу на те, що п.5.3 Договору передбачено плату за користування позикою за Договором у розмірі 3% в день. Разом із тим, вказаний пункт договору викладено не коректно і не дає розуміння випадків його застосування. Крім того, п. 5.3 договору суперечить п.1.1.2.2 цього договору.
За порушення терміну платежу (прострочення сплати заборгованості), пунктом 5.4 Договору було передбачено можливість нарахування пені. Однак, за змістом договору сторони не обумовлювали можливість сплати процентів за користування позикою поза межами строку дії договору позики.
Відповідно до розрахунку заборгованості, позивачем нараховано відсотки за користування позикою, в тому числі і після строку повернення позики - 05.04.2020 року, до 02 серпня 2020 року.
При цьому суд не бере до уваги нарахування за позикою після 05.04.2020 року.
Так, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відтак лише наведений розмір заборгованості за відсотками та комісіями може бути стягнутий з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ГЕЛЕКСІ», оскільки після спливу строку кредитування, відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, товариство не мало правових підстав нараховувати плату за користування позикою.
Щодо застосування позивачем ст. 625 ЦК України суд зазначає, що в самому розрахунку заборгованості не передбачено нарахувань за порушення грошового зобов'язання у відповідності до ст. 625 ЦК України. Відомості про нарахування позивачем процентів за порушення умов договору в матеріалах справи відсутні, і позивач не заявляв про стягнення з відповідача процентів на підставі ст. 625 ЦК України.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, оскільки відповідач ОСОБА_1 порушила умови договору в частині повернення позивачу кредитую, процентів та комісії за користування позикою, доказів погашення кредиту суду не надано, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 6609,50 грн, із яких заборгованість за сумою позики 5000 грн та заборгованість за процентами та комісією за користування позикою 1609,50 грн (14,5 грн + 1595 грн).
При вирішенні питання щодо понесених сторонами судових витрат, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, за правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Судом установлено, що позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2423 грн, замість 2422,40 грн.
Позовні вимоги позивача задоволено частково. Заявлені позовні вимоги на суму 24669,50 грн, а задоволено на 6609,50 грн.
Із урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача, необхідно стягнути понесені витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 649,01 грн (виходячи з розрахунку: 6609,5 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн (сума витрат) / 24669,5 грн (розмір заявлених позовних вимог).
Крім цього, згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Представником позивача заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: Договір про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та адвокатом Рудзей Юрієм Володимировичем; Акт № 639 наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 01 вересня 2025 року, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг (аналіз обставин справи, надання консультацій, складання позовної заяви, формування додатків до позовної заяви) становить 5000 грн (а.с. 17, 23).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до п. 1.7 Договору про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року, розмір гонорару адвоката визначається за домовленістю сторін та відображається у акті приймання-передачі наданих послуг.
Як вбачається із п. 3 Акту № 639 наданих послуг правничої допомоги від 01.09.2025 року, оплата правничої допомоги адвокату здійснюється клієнтом протягом трьох робочих днів з дати набрання законної сили рішенням по суті справи.
Згідно правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Таким чином, аналізуючи докази, надані стороною позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, враховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає заявлені позивачем витрати обґрунтованими, такими, що відповідають критерію розумності, складності та конкретним обставинам справи. Підстав для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката суд не вбачає.
Разом з тим, враховуючи, що позов задоволено частково, то відповідно і розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Із урахуванням зазначеного, із відповідача на користь позивача, підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 1339,61 грн ( виходячи з розрахунку: 6609,5 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 5000 грн (сума витрат на правничу допомогу) / 24669,5 грн (розмір заявлених позовних вимог).
Керуючись статтями 7, 12, 81, 133, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України; статтями 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за договором позики №150771 від 07.03.2020 року в сумі 6609,50 (шість тисяч шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) гривень, яка складається із:
- 5000 грн - заборгованість за позикою,
- 1609,5 грн - заборгованість за процентами та комісією за користування позикою.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» судовий збір у розмірі 649,01 (шістсот сорок дев'ять гривень одна копійка) гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1339,61 (одна тисяча триста тридцять дев'ять гривень шістдесят одна копійка) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Сторони:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ», код ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. В'ячеслава Липинського, 10/1;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя