Справа № 346/2938/25
Провадження № 2/346/1814/25
12 листопада 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді Калинюка О. П.
з участю: секретаря: Ковалюк А. І.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки адвоката Боднарука В. В.,
представника відповідача адвоката Лейб'юка Б. Б.,
розглянувши у відритому судовому засідання в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Боднарука Василя Васильовича, поданого в інтересах ОСОБА_1 , до комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином,
в обґрунтування позовних вимог представник позивачки вказує, що 08.04.2020 року о 21 год 53 хв. до хірургічного відділення структурного підрозділу «Дитяча лікарня» комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради Івано-Франківської області (далі - СП «Дитяча лікарня» КНП «Коломийська центральна районна лікарня»), що знаходиться за адресою: м.Коломия, вул.Р.Крушельницьких, буд. 8, Івано-Франківської області, госпіталізовано дочку позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час огляду хворої ОСОБА_3 лікуючим лікарем констатовано діагноз: "гострий апендицит" та призначено оперативне лікування в ургентному порядку під загальним знеболенням в умовах штучної вентиляції легень (далі - ШВЛ); загальний стан - середньої важкості; призначено: загальний аналіз крові, цукор крові, загальний аналіз сечі, консультація лікаря-анестезіолога.
У результаті огляду хворої лікарем ОСОБА_2 (тобто третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) діагностовано в зазначеної дитини гострий апендицит та планувалось оперативне втручання під загальним знеболенням; інтубація ШВЛ; передопераційна підготовка; премедикація: внутрішньом?язова: атропіна сульфат 0,1 % -0,4 мл; димедрол 1% - 1,0 мл; морфіна гідрохлорид 1% - 0,6 мл; церукал - 0,8 мл; дексаметазон - 4 мл.
Під час повторного огляду цієї дитини лікарем ОСОБА_2 встановлено: ефект від премедикації - добрий; гемодинаміка - компенсована; дитина в лежачому положенні транспортована в операційну палату; під час проведення внутрішньовенного наркозу (кетамін ЗН - 8 мг. фентаніл 0,005% - 100 мкг +дитиліну) спостерігається клініка анафілактичного шоку. З 23 год. 05 хв. того дня розпочато протишокову терапію, яка є неефективною; реанімаційні заходи проводяться до 01 год. 50 хв. наступного дня (тобто 09.04.2020 року); о 01 год. 55 хв. констатовано біологічну смерть вказаної дитини; діагноз: гострий апендицит, анафілактичний шок, гостра серцево-судинна недостатність, синдром Мендельсона.
Сторона позивача також вказує, що ОСОБА_2 на час вказаних подій займав посаду лікаря, дитячого анестезіолога інтенсивної анестезіології з палатами СП «Дитяча лікарня» КНП «Коломийська центральна районна лікарня», володів першою кваліфікаційною категорією «анестезіологія» та був зобов?язаний: одержувати анамнестичну інформацію про захворювання; визначати необхідність проведення лабораторних, рентгенологічних та функціональних методів обстеження; забезпечувати кваліфіковане проведення анестезії, інтенсивної терапії та реанімації хворих дітей; здійснювати невідкладні заходи з інтенсивної терапії дітей, що знаходяться в критичному стані; проводити трансфузійну терапію та здійснювати нагляд за серйозними несприятливими випадками та реакціями під час або після трансфузії; надавати кваліфіковану допомогу при виникненні серйозних несприятливих реакцій; здійснювати нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів; працювати в тісному контакті з лікарями інших спеціальностей; організовувати і проводити консультації хворих дітей; дотримуватися принципів медичної деонтології.
Однак, несучи персональну відповідальність за забезпечення кваліфікованого проведення анестезії перед оперативним втручанням, вказаний лікар, маючи усі наявні умови та можливості для її проведення, володіючи достатнім кваліфікаційним рівнем та не використавши ці знання та навички при наданні медичної допомоги, маючи право відтермінувати початок операції, недбало та несумлінно відносячись до своїх професійних обов?язків, не провів відповідну передопераційну підготовку зазначеної пацієнтки, а саме не вжив заходів щодо декомпресії (зондування) шлунка, що після введення міорелаксанту короткої дії, дитиліну на етапі ввідного наркозу призвело до декомпенсації кровообігу і зменшення венозного повернення та серцевого викиду, регургітації (пасивного викиду шлункового вмісту в ротову порожнину) та аспіраційного синдрому.
Крім того, відсутність показника гематокриту та недооцінка клінічних проявів дегідратації не дозволили оцінити стан дитини та адекватно провести передопераційну інфузійну терапію. Тривалість доопераційної підготовки вказаної дитини була короткою, не вжито заходів щодо декомпресії (зондування) шлунка. При цьому, незважаючи на неповне проведення обстеження зазначеної дитини, останню транспортовано в операційну палату, де під час проведення внутрішньовенного наркозу хворій спостерігалася клініка анафілактичного шоку та о 01 год. 55 хв. констатовано біологічну смерть хворої.
Представник позивачки також стверджує, що недооцінка стану згаданої дитини, відсутність заходів щодо декомпресії (зондування) шлунка на фоні введення комплексу препаратів анестезіологічного забезпечення могли сприяти розвитку декомпенсації кровообігу та аспіраційного синдрому та можуть перебувати в опосередкованому зв?язку з настанням смерті хворої. При цьому вжиття заходів щодо такої декомпресії входило до компетенції лікаря-анестезіолога, який в разі відсутності у медичній карті стаціонарного хворого обгрунтованих лікарем-хірургом показів до операції та порядку її проведення, результатів лабораторного та інструментального обстежень має право відтермінувати свій огляд, початок операції. У разі правильної та повної передопераційної підготовки та обстежень вказаної дитини її смерті можна було б уникнути.
Отже, між допущеними ОСОБА_2 як дитячим анестезіологом порушеннями під час проведення передопераційної підготовки і смертю вказаної дитини наявний причинний зв?язок.
Тому представник позивачки вважає, що ОСОБА_2 , будучи відповідальним за забезпечення кваліфікованого проведення анестезії перед оперативним втручанням, під час доопераційного обстеження хворої в хірургічному відділенні вказаного лікувального закладу неналежно виконав свої професійні обов?язки внаслідок недбалого та несумлінного ставлення до них, і такими діяння він спричинив тяжкі наслідки вказаній дитини у вигляді її смерті.
За вказаними факти здійснювалося досудове розслідування Коломийським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі - Коломийський РВП) в межах кримінального провадження № 12020090001000129 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.140 КК України. В цьому кримінальному провадженні ОСОБА_2 визнавав свою винуватість у вчиненні вищевказаних діянь, однак, ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.05.2025 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та внаслідок цього закрито вказане кримінальне провадження.
Представник позивачки також вказує, що на організацію і проведення поховання своєї дочки позивачка витратила 15 200 грн., а саме оплатила: за обряд поховання 2 500 грн.; за послуги з копання ями - 2 000 грн.; за придбання: домовини - 3 000 грн.; хреста - 1 500 грн.; таблички - 300 грн.; вінків в кількості 4 шт. - 400 грн.; одягу і взуття для покійної - 700 грн.; хустинок та рушників - 2 750 грн.; постелі - 1 800 грн.; скатертини - 250 грн.
Крім того, на спорудження надмогильного пам'ятника вказаній дочці позивачка витратила 120 000 грн.
Отже, загальна сума завданої майнової шкоди становить 135 200 грн.
Крім того, представник позивачки вказує, що її дочка була єдиною надією на все життя і розрадою для позивачки. Отримавши звістку про смерть дочки, стан здоров'я позивачки різко погіршився, вона була змушена часто звертатись за наданням медичної допомоги до лікарів, зокрема, до кардіолога і терапевта, витрачати значні кошти на медикаменти для відновлення стану свого здоров'я. Позивачка втратила зміст подальшого життя у зв'язку зі смертю дочки, і дану моральну шкоду не можна оцінити жодними сумами грошових коштів. У позивачки станом на день формування позову (10.06.2025 року) також продовжуються проблеми зі здоров?ям у вигляді періодичних болів, перепадів артеріального тиску, болів в області серця, головного болю, вона відчуває загальну слабкість, порушення сну. Все це є наслідками непоправної втрати - смерті дочки.
Таким чином, внаслідок суспільно небезпечних дій ОСОБА_2 позивачці заподіяні психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань потерпілої, характеру її немайнових втрат, сторона позивачки оцінює як 500 000 грн.
Крім того, ані представники відповідача, ані ОСОБА_2 взагалі не відшкодували позивачці ні майнову, ні моральну шкоду.
Тому представник позивачки просить стягнути з відповідача на користь позивачки відшкодування майнової шкоди в розмірі 135 200 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 грн., а також присудити на користь позивачки судові витрати, понесені нею за надання професійної правничої допомоги.
14.07.2025 року представник (керівник) відповідача ОСОБА_4 подав через підсистему «Електронний Суд» відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.
Виклавши пред'явлене в зазначеному кримінальному провадженні обвинувачення ОСОБА_2 та зазначивши мотиви, з яких виходив суд при постановленні вказаної ухвали про закриття кримінального провадження згідно з положеннями ч.3 ст.288 КПК України, сторона відповідача вважає, що суд погодився з наявністю вказаної підстави для звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.140 КК України.
Однак, представник відповідача вважає, що оскільки суд задовольнив клопотання обвинуваченого і його захисниці про звільнення від кримінальної відповідальності на вищевказаній підставі, та закрив кримінальне провадження, то цивільний позов потерпілої на підставі частин 1 та 3 ст.129 КПК України судом залишено без розгляду.
Отже, відсутній обвинувальний вирок відносно ОСОБА_2 , внаслідок чого і відсутні правові підстави для задоволення даного цивільного позову, пред'явленого стороною позивачки в порядку цивільного судочинства (а. с. 28-34).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , адвокат Юркевич Христина Михайлівна 04.09.2025 року подала через підсистему «Електронний Суд» письмові пояснення, які просила врахувати при ухваленні рішення в даній справі.
В цих пояснень вказано, що вина ОСОБА_2 не доведена в межах повного, об'єктивного, неупередженого судового провадження, в ході судового розгляду кримінального провадження він винуватість не визнавав. Крім того, його звільнення від кримінальної відповідальності відбулося у зв'язку з тривалим проведенням досудового розслідування та спливом строків притягнення особи до відповідальності, а відповідно до ухвали від 09.05.2025 року прокурор підтвердив, що в матеріалах кримінального провадження не має будь-яких відомостей про те, що обвинувачений ухилявся від досудового розслідування чи суду, або про те, що були підстави для зупинення чи переривання перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, і сам обвинувачений виконував усі свої процесуальні обов'язки належним чином, запобіжні заходи до нього не застосовувались, стягнення не накладались. Вказане підтверджує сприяння останнього проведенню повного, об'єктивного і неупередженого судового розгляду щодо нього, намаганням довести свою невинуватість перед судом. Проте, через вік та незадовільний стан здоров'я ОСОБА_2 не зміг надалі продовжувати брати участь у розгляді даного провадження, а тому і не заперечував проти закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності. Ця підстава є нереабілітуючою, проте в даному випадку неможливо стверджувати про доведення винуватості вказаної особи у вчиненні зазначеного злочину.
Зобов'язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних правовідносин, однак, ОСОБА_2 сумлінно виконував свої професійні обов'язки та не був визнаний винуватим у вчиненні вказаного злочину.
Також представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, вказує, що під час проведення операційного втручання щодо вказаної дитини були залучені декілька спеціалістів.
Так, у п. 1.5.6. висновку експерта від 17.03.2021 року № 03 вказано: «…смерть ОСОБА_3 настала від гострої серцево-легеневої недостатності, яка розвинулась внаслідок гіповолемічного шоку, що зумовлений некомпенсованим зменшенням об'єму циркулюючої крові на протязі перебігу захворювання, некомпенсованої фізіологічної потреби рідини та патологічних втрат організму (блювота, підвищена температура тіла) на фоні гострого флегмонозного апендициту». Відповідно до п. 2.4.7 цього висновку: «дозу введення медичних препаратів було розраховано правильно, згідно з протоколами, масою та віком дитини. Згідно з наданими медичними документамми об'єм обстежень, виконаних на госпітальному етапі, був не повним, а саме: відсутні біохімічний аналіз крові, аналіз на визначення групи та резус-фактора крові, загальний аналіз сечі, гематокрит, УЗД - обстеження органів черевної порожнини, ЕКГ-обстеження. Відсутність показника гематокриту та недооцінка клінічних проявів дегідратації не дозволили оцінити стан дитини та адекватно провести передопераційну інфузійну терапію. Тривалість доопераційної підготовки ОСОБА_3 була короткою, не вжито заходів щодо декомпресії (зондування) шлунка». Відповідно до п. 9.10. вказаного висновку: «згідно з даними локального клінічного протоколу доопераційні обстеження хворого, інфузійна терапія входить до компетенції лікуючого лікаря». Крім того, у п. 11 цього висновку зазначено: «у разі правильної та повної передопераційної підготовки та обстеження ОСОБА_3 , її смерті, ймовірно, можна було б уникнути».
Крім того, у випадку задоволення позовних вимог та в подальшому зверненні відповідача до ОСОБА_2 з позовом про стягнення у порядку регресу відшкодування вказаної шкоди останній буде не взмозі відшкодувати таку шкоду в заявленому позивачкою обсязі, оскільки доходи ОСОБА_2 є невисокими. Так, загальна сума нарахованої йому заробітної плати становить 301 215 грн. 46 коп. за 12 календарних місяців, що становить в середньому 25 101 грн. 25 коп. щомісяця. У 2024 році сума нарахованої заробітної плати становила 325 395 грн., що становить в середньому 27 116 грн. 25 коп. щомісяця.
Також представник ОСОБА_2 просила врахувати, що в її довірителя діагностовано цукровий діабет ІІ типу в стаді субкомпенсації, ішемічну хвороба серця, дифузний кардіосклероз, серцеву недостатність другого ступеня, гіпертонічну хворобу другого ступеня, ацетонемічний синдром (а. с. 62-68).
В судовому засіданні 07.11.2025 року та в попередніх судових засіданнях позивачка та її представник підтримали позовні вимоги з викладених у позові підстав та вказали, що представником відповідача не спростовано презумпцію завданих позивачці майнової та моральної шкоди. Вони також вважають, що звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності з нереабілітуючої підстави не нівелює обов'язок відповідача відшкодувати завдану ОСОБА_2 як працівником відповідача шкоду.
Представник відповідача, адвокат Лейб'юк Богдан Богданович в судовому засіданні 07.11.2025 року та в попередніх судових засіданнях не визнав позовні вимоги з підстав, зазанчених у відзиві на позовну заяву, наголосивши, що відсутній обвинувальний вирок щодо кримінально протиправних дій лікаря вказаного лікувального закладу ОСОБА_2 чи будь-якого іншого лікаря, а тому відсутній обов'язковий елемент для настання деліктної відповідальності відповідача.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та її представник в судове засідання 07.11.2025 року не з'явилися, про місце та час судового розгляду повідомлені належним чином, жодних заяв чи клопотань не подали щодо причин своїх неявок.
В попередніх судових засіданнях представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача заперечила проти задоволення позову з викладених у вищевказаних письмових поясненнях підстав.
Заслухавши вказаних учасників справи (їх представників), перевіривши матеріали справи, і, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до змісту обвинувального акту, складеного в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.04.2020 року за № 12020090010001029, 08.04.2020 року о 21 год. 53 хв. до хірургічного відділення СП «Дитяча лікарня» КНП «Коломийська ЦРЛ» із діагнозом гострий апендицит було госпіталізовано ОСОБА_3 . Під час огляду вказаної хворої лікуючим лікарем констатовано діагноз: гострий апендицит. Показано оперативне лікування в ургентному порядку під загальним знеболенням в умовах ШВЛ. Загальний стан середньої важкості. Призначено: загальний аналіз крові, цукор крові, загальний аналіз сечі, консультація лікаря-анестезіолога. В результаті огляду зазначеної дитини констатовано наступний діагноз: гострий апендецит. Дитині планувалось оперативне втручання під загальним знеболенням інтубація ШВЛ, передопераційна підготовка, премедикація: внутрішньом'язева: Атропіна сульфат 0,1 % -0,4 мл; Димедрол 1% - 1,0 мл; Морфіна гідрохлорид 1% - 0,6 мл; Церукал - 0,8 мл; Дексаметазон - 4 мл. Під час повторного огляду вказаної дитини встановлено: ефект від премедикації добрий. Гемодинаміка компенсована. Дитина в лежачому положенні транспортована в операційну палату. Під час проведення внутрішньовенного наркозу (кетамін ЗН - 8мг +фентаніл 0,005% - 100 мкг +дитиліну) відмічається клініка анафілактичного шоку з 23.05 год. розпочато протишокову терапію яка є неефективною, реанімаційні заходи проводяться до 01.50 год. В 01.05 год. констатовано біологічну смерть. Діагноз: Гострий апендицит. Анафілактичний шок. Гостра серцево-судинна недостатність. Синдром Мендельсона. Згідно «Локального Протоколу лікування гострого апендициту у дітей» затвердженого наказом МОЗ України від 30.03.2004 N?55-Адм., а саме п.2 p.V лікар-хірург дитячий при діагностиці на госпітальному етапі проводить обов'язкову лабораторну діагностику: біохімічне дослідження крові при наявності перитоніту, група крові та резус-належність, згідно п.3 р.V даного Протоколу рекомендована додаткова інструментальна діагностика: УЗД, ЕГДФС та згідно п.4 р.V даного Протоколу обов'язкові консультації спеціалістів: педіатра, ЛОР, при неможливості виключити діагноз гострого апендициту здійснюється динамічне спостереження в умовах хірургічного стаціонару - при цьому огляд проводиться кожні 2-3 години. Неможливість протягом 6 годин зняти діагноз є показанням до хірургічного втручання. Згідно переліку обов'язкових передопераційних обстежень зазначених в «Локальному клінічному протоколі надання анестезіологічної допомоги дітям в Коломийській дитячій лікарні» затвердженому наказом по КД 10.04.2013, ургентні передопераційні обстеження становлять: група крові і резус приналежність, загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімія крові, коагулограма: протромбінів індекс, фібриноген, ЕКГ, консультації суміжних спеціалістів (за потребою). Згідно визначеного Протоколом порядку взаємодії між лікарем-хірургом та лікарем-анестезіологом, а саме п.1 р.II, лікар-хірург, як лікуючий лікар, зобов?язаний забезпечити виконання вищевказаного переліку обстежень хворого до операції. Відповідно до п.7 р.I вищевказаного Протоколу, у випадку ургентної операції, передопераційна довенна інфузійна та інша медикаментозна терапія, лабораторні та інструментальні обстеження, консультації повинні бути проведені в термін до 2-х годин до початку лікарні (лабораторія, рентгенологічне, функціонально-діагностичне відділення) проводяться поза чергою.
Крім того, згідно з Локальним клінічним протоколом надання анестезіологічної допомоги дітям в Коломийській дитячій лікарні» затвердженого наказом по КД 10.04.2013 р., а саме р.ІI п.3, 6 лікар анестезіолог має право і зобов?язаний оглянути хворого перед операцією та за показами - призначити додаткові обстеження та консультації лікарів суміжних спеціальностей з метою зменшення ступеню анестезіологічно-операційного ризику, лікар-анестезіолог під час передопераційного огляду пацієнта крім оцінки загальноприйнятого об'єктивного статусу, обов'язково звертає увагу на наступні моменти та фіксує їх в медичній документації: алергологічний анамнез, при потребі, проводить алергологічні внутрішньо шкірні проби, аналізує результати лабораторних обстежень, оцінює ЕКГ, вказує ступінь анестезіологічного-операційного ризику, користуючись класифікацією важкості загального стану хворого. Відповідно до п. е) Приміток вищевказаного Протоколу в разі відсутності у медичній карті стаціонарного хворого обгрунтованих лікарем-хірургом показів до операції та порядку її проведення, результатів лабораторного та інструментального обстежень, лікар-анестезіолог має право відтермінувати свій огляд, початок операції (за винятком екстренних операцій). Крім того згідно вищевказаного Протоколу анестезіолог визначає та призначає препарати які необхідні для премедикації, а також визначає необхідність седації дитини в палаті та транспортує її в подальшому в операційну. При всіх ургентних анестезіях голодування повинно бути не менше 6-8 годин, якщо ні, анестезіолог проводить декомпресію шлунку (природнім шляхом або через назогастральний зонд). При цьому, несучи персональну відповідальність за забезпечення кваліфікованого проведення анестезії перед оперативним втручанням, ОСОБА_2 , маючи усі наявні умови та можливості для її проведення, володіючи достатнім кваліфікаційним рівнем, та не використавши ці знання та навички при наданні медичної допомоги, маючи право відтермінувати початок операції, недбало та несумлінно відносячись до своїх професійних обов'язків, не провів відповідну передопераційну підготовку пацієнтки, а саме: не вжив заходів щодо декомпресії (зондування) шлунка, в результаті чого після введення міорелаксанту короткої дії дітіліну на етапі ввідного наркозу, призвело до декомпенсації кровообігу і зменшення венозного повернення та серцевого викиду, регургітації (пасивного викиду шлункового вмісту в ротову порожнину) та аспіраційного синдрому.
Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи від 25.02.2021 р. встановлено, що відсутність показника гематокриту та недооцінка клінічних проявів дегідратації не дозволили оцінити стан дитини та адекватно провести передопераційну інфузійну терапію. Тривалість доопераційної підготовки вказаної дитини була короткою, не вжито заходів щодо декомпресії (зондування) шлунка. При цьому, незважаючи на неповне проведення обстеження цієї дитини , останню транспортовано в операціину палату, де під час проведення внутрівенного наркозу хворій відмічається клініка анафілактичного шоку та о 01 год. 55 хв. констатовано біологічну смерть.
Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи від 25.02.2021 року недооцінка стану згаданої дитини, відсутність заходів щодо декомпресії (зондування) шлунка на фоні введення комплексу препаратів анестезіологічного забезпечення могли сприяти розвитку декомпенсації кровообігу та аспіраційного синдрому, та можуть перебувати в опосередкованому зв'язку з настанням її смерті. Згідно з «Локальним клінічним протоколом надання анестезіологічної допомоги дітям в Коломийській дитячій лікарні» затвердженого наказом по КД 10.04.2013 р., заходи щодо декомпресії (зондування) шлунка входять до компетенції лікаря-анестезіолога, який у разі відсутності у медичній карті стаціонарного хворого, обґрунтованих лікарем-хірургом показів до операції та порядку " проведення, результатів лабораторного та інструментального обстежень, має право відтермінувати свій огляд, початок операції. У разі правильної та повної передопераційної підготовки та обстежень вказаної дитини , її смерті, ймовірно, можна було б уникнути. Отже, між допущеними лікарем дитячим-анестезіологом порушеннями під час проведення оперативного лікування і смертю цієї дитини є опосередкований причинний зв'язок.
Таким чином, ОСОБА_2 , будучи відповідальним за забезпечення кваліфікованого проведення анестезії перед оперативним втручанням, під час доопераційного обстеження хворої в хірургічному відділенні СП «Дитяча лікарня» КНП «Коломийська ЦРЛ», ІНФОРМАЦІЯ_2 неналежно виконав свої професійні обов'язки, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, і як наслідок спричинив тяжкі наслідки вказаній дитині, а саме смерть останньої.
Судом встановлено, що відповідно до даних висновку експерта № 032 від 17.03.2021 року, складеного за наслідками проведення комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами вищевказаного кримінального провадження, смерть вказаної дочки настала від гострої серцево-легеневої недостатності, яка розвинулась внаслідок діловолемічного шоку, що зумовлений некомпенсованим зменшенням об?єму циркулюючої крові на протязі перебігу захворюнання, некомпенсованої фізіологічної потреби рідини та патологічних втрат організму (блювота, підвишена температура тіла) на фоні гострого флегмонозного апендициту. Погіршення стану цієї дитини настуало після введення міорелаксанту короткої дії дитиліну на етапі ввідного наркозу, яке призвело до декомпенсації кровообігу і зменшення венозного повернення та серцевого викиду, регургітації (пасивного внкиду плупконого вмісту в ротову порожнину) та аспіраційного синдрому. Дозу ввелення медичних препаратів було розраховано правильно, згідно з протоколами, маси та віку дитини. Відповідно до даних наланих медичних документів об?єм обстежень, виконаних на госпітальному етапі був неповинм, а саме: відсутні біохіміний аналіз крвні, аналіз на визначення групи та резус-фактора крові загальний аналіз сечі, гемагокриз, УЗД обстеження органів черевної порожнини, ЕКГ обстеження. Відсутність показника гематокриту танедооцінка клінічних проявів дегідратації не дозволили оцінити стан дитини та адекватно провести передопераційну інфузійну терапію, тривалість доопераційної підгоговки зазначеної дитини була короткою, не вжито заходів щодо декомпресії (зондування) шлунка. Згідно з протоколами, проведення проб на індивідуальну чутливість для вище перелічених препаратів анестезіологічного забезпечення не передбачено. Недооцінка стану вказаної дитини, відсутність заходів щодо декомпресії (зондування) шлунка на фоні введення комплексу препаратів анестезіологічного забезпечення могли сприяти розвитку декоменсації кровообігу та аспіраційного синдрому, та можуть перебувати в опосередкованому зв'язку з настанням її смерті. Відповідно до локального кліпічного протоколу доопераційні обстеження хворого, інфуційна терапія входять до компетенції лікуючого лікаря, а заходи щодо декомпресії (зондування шлунка), входить до компетенції лікаря-анестезіолога. У разі правильної та повної передопераційної підготовки та обстеження зазначеної дитини, її смерті, ймовірно, можна було уникнути (а. с. 69-84).
Відповідно до даних висновку експерта № 140 від 17.03.2021 року, наданого за наслідками проведення комісійної судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3 , її смерть настала від алергічної реакції організму на введення одного з медичних препаратів під час премедикації чи наркозу (для проведення планового оперативного втручання - Апендектомії 08.04.2020 року), що ускладнилося анафілактичним шоком з розвитком гострої легенево-серцевої недостатності, про що свідчать:
- макроскопічні дані (легенева плевра з чергуваннями паянок баіло-сіро-рожевого кольору тз. темно-фіолетового кольору, на поверхиі легень піл шенроно поодинокі вогнищеві темно-червоного кольору крововизиви, тканина легень на розрізах неоморіна, з чергуваннями смугастих ділянок темно-червоного та сіро-рожевого кольорів, з поверхні розрічі обох легень рясно виділяється катамусна темно-червоно-коричневого кольору рідина, и проспіті бронхів значна кількості пінис коб червоно-жовтої рідини, внутрішня оболонка трахеї ти бронхів підвищеного кровонаповнення, м'яз серця на розрізах блідо-червоно-коричневого кольору, нерівномірного кровонаповнення. з порожнини серця та вениких кровоносних судив видлисться петелка кількість рідкої крові. на внутрішній оболонні надгорівиника - вогнищеві темно-червоного кольору крововиливи місцями зливні, на поверхні лівої долі тимуса поодинокі вогнищеві крововиливи темно-червоного кольору, мозковий темно-коричневого кольору, мозковий шар наднирників - блідо-коричневого кольору, жирова клітковина наднирників з множинними дрібно вогнищевими кривовиливами, набряк головного мозку;
-дані судово-гістологічної ексертизи;
-дані з медичної карти стаціонарного хворого № 988.
Вирішення питання, на який саме з медикаментів у вказаної дитини могла виникнути реакція гіперчутливості, що призвела до анафілактичного шоку, буде можливим при проведенні комісійної судово-медичної експертизи.
Смерть цієї дитини настала 09.04.2020 року о 01 год. 55 хв., що не суперечить судово-медичним даним. При судово-медичній експертизі трупа вказаної дитини виявлено тілесні ушкодження, які є наслідками провелення медичних маніпуляцій: крапкові рани на пильній поверхні ліного зап?ястя. синець з крапковою раною на тильній поверхні правого зап?ястя - наслідки пункцій та катетеризанії судин: синець на передній поверхні грудної клітки посередині та зліва - наслідки проведення дефібрилянії серця. При судово-медичній експертизі трупа цієї дитини виявлено ознаки гострого флегмонозного апендициту. При судово-токсикологічній експеризі кров та ліквору від трупа зазначеної дитини не виявлено метилового, етилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів, що свідчить про те, що остання на момент настання смерті в стані алкогольного сп'яніння не перебувала (а. с. 85-91).
Відповідно до змісту ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.05.2025 року, постановленої у справі № 346/5580/24, задоволено клопотання ОСОБА_2 та його захисниці про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у вказаному кримінальному провадженні у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, звільнено цю особу від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.140 КК України на вказаній підставі та закрито зазначене кримінальне провадження. Крім того, пред'явлений в даному кримінальному провадженні цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди в загальному розмірі 643 200 грн., завданої вчиненням злочину, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, залишено без розгляду (а.с.105-109).
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Відповідно до положень ст. 22 цього Кодексу особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Отже, для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина у заподіянні шкоди.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч.1 ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров'я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.
При цьому, у деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб'єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров'я, зокрема, стандартам у сфері охорони здоров'я та нормативним локальним актам.
Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 року, винесеній у справі № 755/2545/15-ц, та від 04.11.2020 року, винесеній у справі № 686/6022/18.
Як зазначив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 21.04.2021 року, винесеній у справі № 648/2035/17, аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 30.11.2022 року, винесеній у справі № 344/3764/21, звернув увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг.
Зокрема, мають пред'являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв'язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров'ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому, вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін.
Суд вважає, що доводи, на які посилається позивачка та її представник в обґрунтування позовних вимог, підтверджені даними двох вищевказаних висновків експертів, які суд вважає належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, оскільки експертизи хоч і проведені в межах кримінального провадження, проте містять інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Крім того, ніщо не свідчить про те, експертні медичні висновки є неповними та не містять суттєвої інформації.
Вказане відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, висловлених у постановах від 10.07.2019 року, винесеній у справі № 686/23256/16-ц, від 05.02.2020 року, винесеній у справі № 461/3675/17, та від 25.03.2021 року, винесеній у справі № 752/21411/17.
Зрештою, як наголосив Європейський суд з прав людини в п.46 рішення від 15.11.2007 року у справі «Бендерський проти України», для вирішення справ такої категорії медичний експертний висновок, безперечно має вирішальне значення (див. «Огусто проти Франції» (Augusto c. France), no 71665/01, п. 50, від 11 січня 2007; «Мантованеллі проти Франції» (Mantovanelli c. France), рішення від 18.03.1997 року).
Відповідно до правил, передбачених ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, вказана ухвала суду від 09.05.2025 року, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, який розглядає даний цивільний позов, про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої постановлена дана ухвала, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Тому доводи сторони відповідача та представника ОСОБА_2 про відстуність підстав для цивільно-правової відповідальності відповідача через відсутність обвинувального вироку щодо ОСОБА_2 , суд вважає необгрунтованими, так як вони суперечать вказаним положенням ч.6 ст.82 ЦПК України.
В цьому аспекті суд враховує, що у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.02.2022 року, винесеній у справі № 161/7881/20, вказано, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, в контексті розглядуваного правового інституту, не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинуватою у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.
Судом також встановлено, що згідно з даними накладної №33, виданої 14.03.2022 року ОСОБА_5 , вартість пам'ятнику з граніту становила 120 000 грн. (а. с. 4).
Згідно з даними товарного чеку без номеру від 09.04.2020 року, вартість туфель становила 700 грн. (а. с. 5).
Відповідно до даних товарного чеку від 09.04.2020 року, виданого продавцем ОСОБА_6 , загальна вартість рушників, постелі та скатертини становить 4 800 грн. (а. с. 5).
У відповідності до даних накладної № 37, виданої 09.04.2025 року, витрати на придбання домовини, хрести, покривала, таблички та вінків становили 5 800 грн. (а. с. 7).
Згідно з даними документу, виданого 09.04.2020 року, сім'я ОСОБА_7 дійсно понесла витрати на поховання вказаної дитини в сумі 2 500 грн. на оплату обряду поховання, а також на послуги з копання ями на цвинтарі в розмірі 2 000 грн. (а. с. 6).
Суд вважає, що надані представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 щодо нрозміру заробітної плати вказаної особи та незадовільного стану його здоров'я не можуть бути підставою для звільнення ОСОБА_2 від цивільно-правової відповідальності за правові наслідки діянь цієї особи, стосовно якої постановлена дана ухвала від 09.05.2025 року.
З урахуванням аналізу зазначених доказів, суд вважає повністю обґрунтованою вимогу про відшкодування майнової шкоди в заявленому розмірі, тобто 135 200 грн.
Відповідно до положень ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку зушкодженнямздоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, іншихцивільнихправ, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини, вказані в п.9 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, а саме характер та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) а також стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Відповідно до даних протоколу ультразвукового дослідження серця від 23.04.2021 року у позивачки діагностовано розлади здоров'я, пов'язані із серцем (а. с. 8).
Враховуючи вищевказані доводи позивачки та її представника, встановлені судом обставини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 настали тяжкі для позивачки наслідки у вигляді смерті її малолітньої дочки, і такі наслідки є незворотними, що спричинило глибокі і тривалі моральні страждання позивачки, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди з урахуванням всіх обставин даної спрви випадку слід визначити як 300 000 гривень.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Крім того, позивачкою понесені судові витрати за професійну правничу допомогу,вартість яких становить 16 000 грн.
Так, відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордера № 11 та № 13, акту виконаних робіт у кримінальному провадженні від 25.10.2024 року, акту виконаних робіт від 09.06.2025 року, адвокат Боднарук Василь Васильович надав позивачці юридичні послуги, а остання прийняла надані послуги, а саме:
-відповідно до вказаного акту від 25.10.2024 року:
-участь в досудовому слідстві, підготовка клопотань у кримінальному провадженні та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження при відкритті таких матеріалів;
-участь в судовому розгляді, підготовка клопотань та цивільного позову, подання такого позову;
-відповідно до зазначеного акту від 09.06.2025 року:
-ознайомлення з матеріалами кримінального провадження після постановлення ухвали суду;
-підготовка цивільного позову, його подання та участь в судовому засіданні.
Загальна сума витрат на професійну правничу допомогу становить 16 000 грн. (а. с. 13-16).
Згідно з положенням ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України судові витрати (крім судового збору), пов'язані із розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Вивчивши вище вказану документацію, з урахуванням співмірності витраченого часу адвоката та вартості послуг, виходячи з принципів розумності та співмірності, з урахуванням того, що два вище вказані акти передбачають надання одних і тих же послуг (крім участі в судовому засіданні в межах даної цивільної справи), суд вважає, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути витрати, понесені на професійну правничу допомогу саме в даній цивільній справі, тобто в розмірі 8 000 гривень.
Отже, дані судові витрати підлягають присудженню з відповідача на користь позивачки на підставі п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог.
На підставі викладеного, статей 11, 12, 22, 23, 386, 1167, 1172, 1192 ЦК України, та, керуючись статтями 1-18, 76-81, 89, 141, 274-279, 352-355 ЦПК України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з КНП «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради Івано-Франківської області (місцезнаходження юридичної особи: 78203, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. І. Мазепи, буд. 134, код ЄДРПОУ: 25596594) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, в розмірі 135 200 (сто тридцять п'ять тисяч двісті) гривень.
Стягнути з КНП «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради Івано-Франківської області (місцезнаходження юридичної особи: 78203, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. І. Мазепи, буд. 134, код ЄДРПОУ: 25596594) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, в розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити у зв'язку з безпідставністю вимог.
Стягнути з КНП «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради Івано-Франківської області (місцезнаходження юридичної особи: 78203, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. І. Мазепи, буд. 134, код ЄДРПОУ: 25596594) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24.11.2025 року.
Суддя: Калинюк О. П.