Справа №345/5313/25
Провадження № 2/345/2411/2025
26.11.2025 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Миговича О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Романів Оксана Павлівна до Калуської міської ради про зняття арешту з майна,
Представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом в якому просить зняти заборону (архівний запис) реєстраційний номер 6479353 на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 та припинити обтяження такого нерухомого майна.
Позовні вимоги мотивовано, ти що позивачці, на праві приватної власності належить житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Згідно розділу Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна тип обтяження: заборона (архівний запис) реєстраційний номер обтяження 6479353, зареєстровано: 21.01.2008 за № 6479353 реєстратором: приватний нотаріус Тихан О.М. підстава обтяження: повідомлення, 24, 14.07.2003., ПН ОСОБА_3 , ЗБ-133, об'єкт обтяження: будинок, частина будинку з господарськими будівлями та спорудами, 64,0 кв.м част., адреса АДРЕСА_1 власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду архівний запис, додаткові дані: архівний номер:2627135IVFRANKOVSK20701: архівна дата: 25.07.2003, дата виникнення: 25.07.2003, № реєстра: 228763-1372, внутр. №D6015C3A28F42F32714E.
Підставою виникнення права власності на житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 є договір дарування, №831, 05.03.2002, посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального органу, дата державної реєстрації 01.07.2003р. Передерко Наталія Миколаївна є особою, майно якої обтяжується.
З метою з'ясування підстав накладення відповідних обтяжень, позивачка 08.09.2025 року надіслала заяву до Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву з проханням надати інформацію та належним чином завірені копії документів що стосуються обтяження: заборони на нерухоме майно реєстраційний номер обтяження 6479353 зареєстровано 29.01.2008 за № 6479353 реєстратором: ПН Тихан О.М., (додаткові дані архівний номер - 29271351VFRANKOVSK20701, архівна дата 25.07.2003, дата виникнення 25.07.2003, № реєстра 228763-1372, внутр. №D6015C3A28F42F32714E), а саме інформацію про характер та тип обтяження, особу, що його наклала, а також копії документів на підставі яких було накладено обтяження.
Згідно отриманої відповіді повідомлено, що реєстраційний номер обтяження №6479353 при перевірці в Державному реєстрі речових прав не знайдено, запропоновано надати додаткову інформацію для повної перевірки, а саме уточнюючі дані: хто є обтяжувачем (ПІП фізичної особи - обтяжувала або повна назва юридичної особи - обтяжувача), хто є боржником (особою права/майно якої обтяжені, на яке майно накладене обтяження). Також повідомлено, що строк зберігання документів - розпоряджень по накладенню та зняттю заборон (арештів) за 2003 рік становить 3 роки.
Також 08.09.2025р до Калуського ВДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для отримання інформації з метою з'ясування питання чи накладений арешт на нерухоме майно громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса проживання якої була: АДРЕСА_1 , представником позивача було направлено адвокатський запит №56/25.
11.09.2025 Калуський ВДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції своїм листом №84127 повідомив, що Відділом не накладався арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса проживання якої була: АДРЕСА_1 .
Отже, наведених фактів можна зробити висновок, що позивач не є боржником у розумінні чинного законодавства, однак обтяження на усе майно обмежують її права.
В зв'язку з тим, що іншим способом захистити свої права позивачка не має можливості, вона вимушена звернутися до суду з даним позовом та просить зняти заборону (архівний запис) реєстраційний номер 6479353 на нерухоме майно, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , та припинити обтяження такого нерухомого майна.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.09.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без (повідомлення) виклику сторін.
Представник відповідача ОСОБА_4 подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що Калуська міська рада не є належним відповідачем по справі. Ані міська рада, ні її структурні підрозділи не здійснювали жодних заходів щодо накладення арешту на майно позивачки. Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Представник позивача 23.10.2025 подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що позовною вимогою зазначено «Зняти заборону (архівний запис) реєстраційний помер 6479353 на нерухоме майно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та припинити обтяження нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 6479353 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно», то такі дії може вчинити виключно державний реєстратор, а оскільки державний реєстратор не може бути належним відповідачем, то належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Отже, належним відповідачем є Калуська міська ради (так як державний реєстратор прав на нерухоме майно є працівником виконавчого комітету Калуської міської ради), тобто суб'єкт матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Просила позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що у розділу Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна тип обтяження: заборона (архівний запис) реєстраційний номер обтяження 6479353, зареєстровано: 21.01.2008 за № 6479353 реєстратором: приватний нотаріус Тихан О.М. підстава обтяження: повідомлення, 24, 14.07.2003., ПН ОСОБА_3 , ЗБ-133, об'єкт обтяження: будинок, частина будинку з господарськими будівлями та спорудами, 64,0 кв.м част., адреса АДРЕСА_1 власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду архівний запис, додаткові дані: архівний номер:2627135IVFRANKOVSK20701: архівна дата: 25.07.2003, дата виникнення: 25.07.2003, № реєстра: 228763-1372, внутр. №D6015C3A28F42F32714E (а.с.13).
Згідно листа Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву №626/01-17 від 10.09.2025, встановлено, що реєстраційний номер обтяження №6479353 при перевірці в Державному реєстрі речових прав не знайдено, запропоновано надати додаткову інформацію для повної перевірки, а саме уточнюючі дані: хто є обтяжувачем (ПІП фізичної особи - обтяжувала або повна назва юридичної особи - обтяжувача), хто є боржником (особою права/майно якої обтяжені, на яке майно накладене обтяження). Також повідомлено, що строк зберігання документів - розпоряджень по накладенню та зняттю заборон (арештів) за 2003 рік становить 3 роки (а.с.10).
Відповідно до листа Калуського ВДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №84127 від 11.09.2025 встановлено, що Відділом не накладався арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса проживання якої була: АДРЕСА_1 (а.с.12).
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, з єдиним обмеженням, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Статтею 316 ЦК України передбачено, що право власності являє собою право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 386 ЦПК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до абз.3 ч.2 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції від 29.01.2006, що був дійсний на дату вчинення обтяження 2006р., 2007р., обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяженні нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлені відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 вищезазначеного Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема обмеження речових прав.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діє на час розгляду справи в суді), визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням та підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч. 1 ст. 2 Закону).
В силу ч. 1 ст. 4 цього Закону, державній реєстрації підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, обтяження речових прав на нерухоме майно (п. 4 ч. 1 цієї статті).
У відповідності до ч. 4 ст. 31 цього Закону, державна реєстрація припинення обтяження речових прав у результаті зняття нотаріусом заборони на відчуження нерухомого майна відповідно до Закону України "Про нотаріат" проводиться нотаріусом, яким знято відповідну заборону на відчуження нерухомого майна, одночасно з її зняттям.
Згідно зі ст. 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний суд у своїй постанові від 29 березня 2023 року по справі №462/8376/20 зазначає, що у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). У даній справі нотаріус не може виступати відповідачем, тому що виконує лише функцію реєстратора.
Згідно висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зроблено висновок та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року по справі № 357/7734/18 (провадження № 61-19170св19), позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.
Також суд звертає увагу, що негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння (ст. 391 ЦК України).
Негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування та розпорядження майном були результатом винних дій відповідача чи спричиняли позивачу збитки. Достатньо, щоб такі дії хоча б і не позбавляли власника володіння майном, але об'єктивно порушували його права і були протиправними. Як і віндикаційний, негаторний позов є речово-правовим і може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов'язальних відносин та бути поданим щодо індивідуально-визначеного майна.
Об'єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що збереглося до моменту подання позову до суду. Позивачем у негаторному позові є власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний власник). Відповідачем у негаторному позові є особа, яка власними протиправними діями перешкоджає позивачу здійснювати правомірність щодо користування чи розпорядження майном.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».
Враховуючи викладені обставини, суд доходить до висновку про вірність обрання позивачем у якості відповідача саме Калуську міську раду.
В ч.2 ст.16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Тлумачення статей 15, 16 ЦК України свідчить, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
На суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії, заява № 48778/99).
У разі неправильної кваліфікації позивачами змісту правовідносин не можуть наступати негативні для позивача наслідки, навіть за формальних підстав, тому що за змістом статті 13 ЦПК України мають значення вимоги та докази, на яких суд ґрунтує своє рішення. Помилка у визначенні правової природи юридичних фактів, здійсненої позивачами, не має істотного значення. Неправильна юридична інтерпретація фактів не може позбавити сторону в праві на судовий захист права, інакше порушується фундаментальне право особи на справедливий суд.
Суд, який розглядає справу, має право і зобов'язаний самостійно визначити та кваліфікувати правовідносини, які виникли між сторонами, та застосувати відповідну норму права чи закон, який регулює спірні правовідносини.
Відповідно до ч. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.
Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про припинення арешту на майно.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Зняти заборону (архівний запис) реєстраційний номер 6479353 на нерухоме майно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та припинити обтяження нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 6479353 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя