Справа № 291/1389/25
Провадження №2/291/768/25
26 листопада 2025 року селище Ружин
Суддя Ружинського районного суду Житомирської області Гарбарук І.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Купер прайс», товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», про захист прав споживачів, -
24.11.2025 до Ружинського районного суду Житомирської області надійшла вказана позовна заява, яку передано судді Гарбарук І.М. 24.11.2025 згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 177 ЦПК України.
У відповідності до частини 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами, судом встановлено таке.
Частиною 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач, посилаючись на норми Закону України «Про захист прав споживачів», вважає, що він звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Застосування ЗУ "Про захист прав споживачів" до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними законами.
Із пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.96 р. "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено Законом України "Про захист прав споживача", порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
У даному випадку спір виник між фізичною особою (позивачем) і товариствами (відповідачі) щодо:
- незаконності передання товариством бюро до кредитної історії позивача інформації про наявність кредитної заборгованості;
- незаконності внесення бюро інформації (запису) в кредитній історії щодо наявності кредитної заборгованості у позивача;
- зобов'язання бюро виключити недостовірну інформацію (запис) з кредитної історії позивача щодо наявності кредитної заборгованості.
Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Отже, як вбачається з даного позову, підставою звернення позивача з вищевказаним позовом не є порушення відповідачем Закону України "Про захист прав споживача" (позов не містить жодного посилання на порушення прав та способи їх захисту, передбачених цим Законом), а є визнанням дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
У частині третій статті «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року справа № 757/40852/17, провадження № 61-3024св21, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Отже, для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Тому доводи позивача про звільнення його від сплати судового збору з покликанням на ч.3 ст.22 Закон України «Про захист прав споживачів» є помилковими.
Таким чином відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.
Суд також наголошує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. У цих рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Таким чином, позивачем при зверненні до суду не доведено, що порушені його прав, як споживача в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», у зв'язку з чим не вбачаю підстав для застосування положень ст. 22 вказаного Закону.
Згідно з ч. 2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною четвертою статті 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Приписами пункту 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Так, відповідно до п.п. 1 п.1 ч.2 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру стягується судовий збір у розмірі 0,4 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 року з 01 січня встановлений у розмірі 3 028,00 гривні.
Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру 1 211,20 грн.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
За вказаних підстав, позивачу необхідно сплатити судовий збір та надати оригінал документу, що підтверджує оплату судового збору за подання позову у розмірах, визначених відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" та ст.8 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік".
Так, з прохальної частини вбачається, що предметом позову у справі є три вимоги немайнового характеру: визнання незаконними дій щодо передання недостовірних відомостей для внесення інформації (запису) до кредитної історії; визнання незаконним внесення інформації (запису) в кредитній історії позивача щодо наявності кредитної заборгованості у позивача; зобов'язання виключити недостовірну інформацію (запис) з кредитної історії позивача щодо наявності кредитної заборгованості.
Таким чином, позивачу ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір з врахуванням Закону України «Про судовий збір» у сумі 3 633,60 грн (1 211,20*3) грн. за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Жит.обл/ТГ смт.Ружин/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37976485, банк отримувача- Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету - 22030101, рахунок отримувача UA358999980313141206000006821, призначення платежу - судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Ружинський районний суд Житомирської області, та подати оригінал платіжного документу про сплату судового збору суду.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, провадження у справі не може бути відкрито, а тому відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України її слід залишити без руху з вказаних вище підстав та надати позивачеві строк для усунення недоліків, протягом десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
В разі невиконання відповідно до цієї ухвали вимог ст. 177 ЦПК України, позовна заява відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, ст.185, ст.ст.258-259, 260-261, ст.ст.353 ЦПК України суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Купер прайс», товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», про захист прав споживачів - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачу право протягом десяти днів з дня одержання ухвали суду усунути виявлені недоліки, шляхом подання заяви з додержанням вимог, встановлених ст. 175 ЦПК України.
Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області І.М. Гарбарук