Справа № 291/1263/25
Провадження №2/291/694/25
іменем України
26 листопада 2025 року селище Ружин
Ружинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Гарбарук І.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження (без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справи) цивільну справу №291/1263/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат,
21.10.2025 на адресу суду надійшов вказаний позов.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2025 головуючим суддею по справі визначено суддю Гарбарук І.М.
27.10.2025 судом отримано відповідь №02-28/4928 з Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Ухвалою суду від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження; постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
14.11.2025, 19.11.2025 на адресу суду надійшли клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 проходить військову службу у складі Збройних Сил України. До клопотання долучено довідку військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2024 про те, що ОСОБА_2 з 21.12.2023 перебуває на військовій службі у вказаній військовій частині.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що провадження у справі слід зупинити, виходячи із такого.
Так, згідно із п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.2 ч.1 ст.251 цього Кодексу, до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов'язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
Загальновідомим фактом є те, що 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала чинити злочин агресії проти України у формі широкомасштабного військового нападу.
У зв'язку із цим Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (далі - Указ), ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався.
На даний час воєнний стан не скасований.
Президент України у пункті 1 Указу від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» постановив: оголосити та провести загальну мобілізацію (пункт 1).
Таким чином, з 24 лютого 2022 року в Україні (на всій її території) діє воєнний стан та проводиться загальна мобілізація. А отже, з настанням особливого періоду вся структура Збройних Сил України та інші військові формування як цілісний організм почали функціонувати в умовах особливого періоду та були переведені на організацію і штати воєнного часу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22 відступила від попередньої судової практики, виладеної у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20, від 13 березня 2025 року у справі № 557/1226/23, від 11 березня 2025 року у справі № 904/4027/22, від 25 квітня 2024 року у справі № 852/2а-1/24 (провадження № А/990/24) щодо вирішення питання зупинення провадження у справі.
Зокрема зазначила, що з моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з'ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з'єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.
Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов'язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.
Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на таке.
Системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження / збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.
Ураховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 21.12.2023 по теперішній час в період дії воєнного стану, який є об'єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця ОСОБА_2 щодо продовження розгляду справи, зважаючи на приписи п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, провадження у справі слід зупинити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.251, 253 ЦПК України, суд,
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат зупинити до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Ухвала, в силу положень ч. 1 ст. 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена сторонами по справі у строк подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Житомирського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Дата складення повної
ухвали 26.11.2025.
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області І.М. Гарбарук