Справа № 182/4218/25
Провадження № 2/0182/3066/2025
Іменем УКРАЇНИ
24.11.2025 м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання -
Позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на час навчання.
Свої вимоги мотивує тим, що її мати та відповідач по справі перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2019 року шлюб між ними було розірвано. Після припинення шлюбних відносин, вона залишилась проживати та перебувати на утриманні матері, а відповідач як її батько в добровільному порядку матеріальну допомогу не надавав, що й стало підставою для стягнення з нього аліментів в примусовому порядку. 27.10.2020 року її мати уклала шлюб з ОСОБА_3 . Після досягнення нею 16-річного віку, вона прийняла рішення про зміну свого прізвища та по батькові, ставши ОСОБА_1 . На даний час вона досягла повноліття, однак, також потребує матеріальної допомоги, оскільки є студенткою 2 курсу, денної форми навчання, факультету психології та спеціальної освіти Дніпропетровського національного університету імені О.Гончара, термін навчання - до 30 червня 2028 року. Таким чином, враховуючи вищевикладене, змушена звернутись до суду та просить стягнути на свою користь аліменти на час навчання в твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову до суду та до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею 23 років.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2025 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.35-36).
Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, не скористався, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надав. Конверт, який був направлений за останньою відомою адресою його місця проживання та перебування, повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.38).
Відповідно до ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, повістка надсилається учасникам справи на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Згідно зі ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Згідно з ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Виходячи з п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Судом встановлено, що відповідач по справі позивачці доводиться батьком (а.с.4-5). Відповідно до довідки № 375-88-194 від 16 червня 2025 року, ОСОБА_1 є студенткою 2 курсу денної форми навчання факультету психології та спеціальної освіти Дніпропетровського національного університету імені О.Гончара, термін навчання - до 30 червня 2028 року (а.с.13).
Тобто, з поданих документів вбачається, що позивачка, у зв'язку з навчанням, потребує матеріальної допомоги, яку відповідач як батько зобов'язаний надавати, однак, даний обов'язок не виконує, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Суд, при вирішенні питання щодо стягнення відповідного розміру аліментів, приходить до наступного.
Відповідно до ст.198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, в ч.1 якої вказано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів, враховуються такі доходи платника аліментів, як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».
Статтею ст.141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Суд зазначає, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей, суд враховує такі обставини: стан здоров'я та матеріальне становище повнолітніх дочки, сина; стан здоров'я й матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей; можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дітьми; інші обставини, що мають істотне значення.
Разом з цим, за змістом ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від доходу платника аліментів, з урахуванням обставин, передбачених ст.182 цього Кодексу, а саме:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Так, суд, при вирішенні спору в даній справі, враховує той факт, що позивачкою належних та допустимих доказів щодо доходів відповідача, згідно з якими останній має можливість сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн. 00 коп., надано не було. Окрім цього, суд приймає до уваги той факт (про який позивачка зазначила в позовній заяві), що з відповідача, на підставі рішення суду, були стягнуті аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу). Тобто, дані обставини свідчать про те, що у відповідача наявне інше аліментне зобов'язання, що також є однією з підстав, яку слід враховувати при ухваленні рішення по даній справі.
Аналізуючи наявні у справі докази, надані стороною на підтвердження своїх позовних вимог, при визначенні розміру аліментів, суд враховує, що, відповідно до вимог закону, сторони нарівні зобов'язані утримувати дитину. Приймаючи до уваги обов'язок відповідача утримувати свою повнолітню дитину, яка продовжує навчання, на підставі описаних вище норм права, суд вважає, що заявлений позивачем розмір аліментів в 10 000 грн. 00 коп. щомісячно - є завищеним.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно положень ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує взаємний обов'язок батьків по утриманню дитини та реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.
За змістом ст.191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З огляду на викладене вище, а також враховуючи обставини, передбачені ст.182 цього Кодексу, зокрема, наявність у відповідача іншої дитини, на утримання якої були стягнуті аліменти, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 07 липня 2025 року і до закінчення навчання, а саме - до 30 червня 2028 року.
При цьому, суд вважає, що вказаний розмір аліментів, з урахуванням рівного обов'язку обох батьків на утримання та виховання дитини, буде відповідати інтересам та потребам останньої, а тому визнається судом достатнім та таким, що відповідатиме принципу розумності та виваженості і забезпечуватиме розвиток дитини та є співмірний витратам, які мають нести обоє батьків на утримання дитини.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивачка звільнена від сплати судового збору, у зв'язку з чим, на підставі ч.6 ст.141 ЦПК України, з відповідача належить стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 1 211 грн. 20 коп.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354, 430, ст.ст.191,199-201 СК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН - НОМЕР_2 ), аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 07 липня 2025 року і до закінчення навчання - 30 червня 2028 року, але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення в частині стягнення суми аліментів за місяць підлягає обов'язковому негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн.) 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал