Справа № 203/7512/25
Провадження № 2-з/0203/49/2025
10 листопада 2025 року у місті Дніпрі суддя Центрального районного суду міста Дніпра Ханієва Ф.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Когана Романа Віталійовича про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною,
17 жовтня 2025 року до Центрального районного суду міста Дніпра звернувся представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Коган Роман Віталійович з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2025 року, цивільну справу №203/7512/25, провадження №2/0203/2990/2025, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М., яка передана судді канцелярією суду - 27.10.2025 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2025 року, цивільну справу № 203/7512/25, провадження № 2/0203/2990/2025, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М., яка передана судді канцелярією суду - 27.10.2025 року.
27.10.2025 року на виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом направлено запит до Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровська міська рада щодо місця проживання відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 10.11.2025 року, відповідь до суду не надходила.
Відповідно до ч. 8 ст. 187 ЦПК України, судом з метою визначення підсудності було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до відповіді №1989232 від 10.11.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 10.11.2025 року було відкрито провадження в цивільній справі №203/7512/25 та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
Разом з позовною заявою представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:
- зобов'язати ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням суду у справі надавати ОСОБА_1 можливість спілкування з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за допомогою відеозв'язку кожного тижня раз у два дні, зокрема, у кожний понеділок, середу та п'ятницю, а також бачитися особисто один раз на тиждень у вихідний день (субота чи неділя), без присутності батька, враховуючи навчальний та позакласовий графік дитини, а також за першою вимогою позивача повідомляти інформацію щодо матеріального стану, фізичного здоров'я, розвитку та потреб ОСОБА_3 , місця і умов проживання, перебування сина, а у разі настання змін, повідомити про це ОСОБА_1 особисто на наступний день з дня настання таких обставин.
В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову представник позивача зазначив, що попри те, що позивач не заперечує проти проживання дитини з батьком, вона має бажання брати участь у вихованні сина та спілкуватися з ним. Натомість відповідач чинить перешкоди у спілкуванні позивача з дитиною, забрав у нього телефон, через що позивач позбавлена можливості спілкуватися із сином за допомогою телефонного зв'язку.
Також представник позивача зазначив, що позивач уже тривалий час (з листопада 2024 року) не бачилась з дитиною через умисні дії відповідача, який не дає вільно зустрітися матері з сином. Обізнаність позивача про такі важливі аспекти життя дитини, як стан її здоров'я, безпека, умови проживання, харчування та інша важлива інформація, є необхідним для забезпечення нормального фізичного, морального та культурного розвитку дитини, оскільки мати може брати активну участь у житті сина та допомагати йому.
З огляду на те, що самостійно врегулювати питання умов та порядку спілкування з дитиною позивачу не вдалося, відповідач не хоче добровільно домовлятися та продовжує перешкоджати ОСОБА_1 в повноцінній реалізації її батьківських прав, вона змушена звернутися до суду з позовною заявою про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Заявник зазначає, що вказані в заяві про забезпечення позову міри забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами та збалансують процесуальні можливості сторін у справі. Зважаючи на вищевикладені обставини, представник заявника просить суд задовольнити заяву.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.10.2025 року, судову справу №203/7512/25, провадження №2-з/0203/49/2025, за заявою про забезпечення позову було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М., яка передана судді канцелярією суду - 27.10.2025 року.
Суд, вивчивши доводи сторони позивача, викладені в заяві про забезпечення позову, матеріали справи, проаналізувавши норми ЦПК України, дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За змістом п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії та встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною 10 ст. 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що за змістом ст. ст. 149, 158 ЦПК України умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до положень ст. 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до положень ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до положень ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).
Про необхідність досягнення справедливого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений, якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до положень частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз викладених вище норм вказує, що заявник повинен надати суду докази на підтвердження своїх вимог з метою доведення того, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також на підтвердження відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, їх співмірності.
Так, у ході вирішення заяви про забезпечення позову судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу усунення перешкод матері у вихованні та спілкуванні з її малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлення способу, місця та часу спілкування матері з сином. За змістом заяви представник позивача, зокрема, вказав, що з листопада 2024 року позивач тривалий час не бачилась з дитиною через умисні дії відповідача, який не дає вільно зустрічатися матері з сином. Проте сторона позивача не надала суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вимог, викладених у заяві, та тверджень, на які посилається представник позивача, з метою їх обґрунтування.
При цьому суд враховує те, що предметом позову є усунення перешкод у спілкуванні матері з дитиною та встановлення способу, місця та часу спілкування матері з сином, а способом забезпечення позову позивач визначив встановлення способу, місця та часу спілкування матері з сином, побачення з дитиною без присутності батька. Тобто обраний позивачем вид забезпечення позову є тотожним позовним вимогам, а до вирішення спору по суті є недопустимим вжиття такого заходу забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.
Аналогічні правові висновки викладені в ухвалах ВС від 25 січня 2022 року справа №369/1538/21 (провадження №61-956ск22), від 25 серпня 2020 року справа №466/2317/20 (провадження №61-11539ск20), в постанові ВС від 22 вересня 2021 року справа №754/16432/20 (провадження №61-11597св21).
Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд критично оцінює твердження представника позивача стосовно того, що запропонований спосіб забезпечення позову не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітнього сина з матір'ю. Оскільки ці твердження представник позивача жодним чином не доводить, не надає жодного належного та допустимого доказу. Крім того, не є доведеною на стадії вирішення питання про забезпечення позову і та обставина, що відповідач перешкоджає матері у спілкуванні з сином, що призводить до втрати емоційного контакту між матір'ю та сином, а подання позовної заяви само по собі не може вказувати на це та не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, обраний заявником.
Крім того, представником позивача не доведено і того, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим представником позивача способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.
З урахуванням викладеного вище, з огляду відсутність доказів, які можуть підтвердити обґрунтованість вжиття заходів забезпечення позову, про застосування яких просить заявник, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 149-159, 260 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Когана Романа Віталійовича про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Суддя Ф.М. Ханієва