Справа № 202/12071/24
Провадження № 2-з/202/89/2025
19 листопада 2025 року м. Дніпро
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря - Коваленко К.В.,
представника заявника - Кононенко О.Р.,
представника позивача -Твардієвича Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання представника заявника ОСОБА_1 - Кононенко Олександри Русланівни про заміну одного заходу забезпечення позову іншим по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,-
11 листопада 2025 року ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Кононенко О.Р., через систему «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра із клопотанням про заміну одного заходу забезпечення позову іншим по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування клопотання заявник зазначив, що ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2024 року заяву позивача про забезпечення позову було задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, а саме котеджний (індивідуальний) житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 859800880000), власником якого є ОСОБА_1 . Заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо котеджного (індивідуального) житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 859800880000). Ціна позову відповідно до уточненої позовної заяви складає 4 504 290 грн 82 коп.
Відповідно до звіту про оцінку майна від 05.11.2025 року вартість котеджного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 складає 15001790,00 грн. (п'ятнадцять мільйонів одна тисяча сімсот дев'яносто грн 00 коп.).
Вартість вказаного житлового будинку значно перевищує ціну позову, отже накладення арешту суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Оскільки відповідач не має іншого нерухомого майна, яке належить йому на праві особистої приватної власності, дані заходи забезпечення не дають йому змоги вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном, накладений арешт позбавляє його права на житло, гарантоване Конституцією України.
Він має у власності інше майно, вартість якого еквівалентна ціні позову та може у повній мірі забезпечити виконання рішення, за умови якщо воно буде прийняте на користь позивача, а саме: торгово-переробний комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вартість якого складає 3 000 000 грн (три мільйони) грн. Копія звіту про оцінку майна та рецензія на звіт додаються; склад, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вартість якого складає 1 073 673 грн. (один мільйон сімдесят три тисячі шістсот сімдесят три) грн. Копія звіту про оцінку майна та рецензія на звіт додаються; земельна ділянка, площею 0,9000 га (з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Сурсько-Литовська сільська рада, с. Сурсько-Литовське, кадастровий номер: 1221487500:01:068:0007, вартість якої складає 410 000 грн. (чотириста десять тисяч) грн. Копія звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та рецензія на звіт додаються; земельна ділянка, площею 1,5300 га (з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Сурсько-Литовська сільська рада, кадастровий номер: 1221487500:01:067:0005, вартість якої складає 608 000 грн. (шістсот вісім тисяч) грн. Копія звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та рецензія на звіт додаються.
Що у загальній сумі складає 5 091 673,00 грн (п'ять мільйонів дев'яносто одна тисяча шістсот сімдесят три) грн.
Обраний вид забезпечення позову, а саме накладення арешту на будинок, вартість якого значно перевищує ціну позову та заборона здійснення дій щодо нього, призводить до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача.
Позивачка намагається зловживати своїми правами, обираючи саме конкретний об'єкт, яким має бути забезпечений позов, хоча спір не стосується права власності на вказаний будинок, що, вважає, порушує права Відповідача, оскільки позов може бути забезпечено іншими об'єктами, які по вартості є співрозмірними з ціною позову.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Вказав, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Тобто, вжиті судом заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.
Просив суд: замінити захід забезпечення позову, застосований ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2024 року у цивільній справі № 202/12071/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, у вигляді арешту з забороною ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо котеджного (індивідуального) житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту, в межах ціни позову, на належне ОСОБА_1 майно, а саме: торгово-переробний комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; склад, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, площею 0,9000 га (з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Сурсько-Литовська сільська рада, с. Сурсько-Литовське, кадастровий номер: 1221487500:01:068:0007; земельна ділянка, площею 1,5300 га (з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Сурсько-Литовська сільська рада, кадастровий номер: 1221487500:01:067:0005.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11 листопада 2025 року, справа передана головуючому судді Слюсар Л.П.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Кононенко О.Р. просила суд клопотання задовольнити. Вказала, що суд може замінити арештоване майно на інше, яке є у власності відповідача та вартість якого є співмірною з ціною позову.
В судовому засіданні представником заявника (відповідача) адвокатом Кононенко О.Р. подано клопотання в якому просила суд відмовити в задоволенні клопотання представника позивача про визнання її дій щодо повторного клопотання про заміну заходу забезпечення позову іншим зловживанням процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу у вигляді накладання штрафу. Просила визнати дії адвоката Твардієвича Євгена Олександровича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_3 , щодо введення суду в оману, здійснення тиску на сторону відповідача з метою обмеження можливості реалізації його прав, шляхом подання безпідставних клопотань на надання особистих характеристик відповідачу ОСОБА_1 , зловживанням процесуальними правами та застосувати заходи процесуального примусу у вигляді накладання штрафу в дохід державного бюджету у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Представник позивача в судовому засіданні вказав, що вважає клопотання необґрунтованим, не підкріпленим належними та допустими доказами та такими, що направлені на унеможливлення в подальшому виконання рішення суду, а тому просив суд відмовити в задоволенні клопотання.
Зазначив, що відповідач вже подавав у вересні 2025 року клопотання про заміну одного засобу забезпечення позову іншим та ухвалою суду йому було відмовлено в задоволенні клопотання. Подаючи дане клопотання представником відповідача було проаналізовано ухвалу суду та частково виправлені недоліки. Судом вже було проаналізовано, що торгівельно-виробничий комплекс входить до Єдиного комплексу та у разі ухвалення рішення на користь позивача унеможливить виконання рішення, наприклад реалізацію вищевказаного майна. Просив суд відмовити у задоволенні клопотання про заміну заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Індустріального суду м. Дніпропетровська від 06.11.2024 року.
Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про застосування заходів процесуального примусу. Просив суд визнати дії адвоката Кононенко Олександри Русланівни (свідоцтво про адвокатською діяльністю №4743 від 17 квітня 2020 року), яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо подання повторного клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим зловживання процесуальними правами та застосувати заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.
Суд, заслухавши представника заявника, представника позивача, вивчивши матеріали справи, доходить висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська знаходилася цивільна справа № 202/12071/24, провадження №2/202/1069/2025 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2024 року (справа №202/12071/24, провадження №2-з/202/99/2024) з метою забезпечення позовних вимог позивача ОСОБА_4 накладено арешт на нерухоме майно, а саме котеджний (індивідуальний) житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 859800880000), власником якого є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Заборонено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо котеджного (індивідуального) житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 859800880000).
11 листопада 2025 року ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Кононенко О.Р., через систему «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра із заявою про заміну заходу забезпечення позову іншим у якій просив суд замінити захід забезпечення позову, застосований ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2024 року у цивільній справі № 202/12071/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, у вигляді арешту з забороною ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо котеджного (індивідуального) житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту, в межах ціни позову, на належне ОСОБА_1 майно, а саме: торгово-переробний комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; склад, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянка, площею 0,9000 га (з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Сурсько-Литовська сільська рада, с. Сурсько-Литовське, кадастровий номер: 1221487500:01:068:0007; земельну ділянка, площею 1,5300 га (з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Сурсько-Литовська сільська рада, кадастровий номер: 1221487500:01:067:0005.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, слідує, що відповідачу у цій справі ОСОБА_1 на праві власності належить: торгово-переробний комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 437,6 кв.м.; склад, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 262,0 кв.м.; земельна ділянка, площею 0,9000 га, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, кадастровий номер: 1221487500:01:068:0007; земельна ділянка, площею 1,5300 га, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, кадастровий номер: 1221487500:01:067:0005.
Відповідно до Копій звітів про оцінку майна та рецензії на звіт їх вартість становить: торгово-переробного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вартість складає 3 000 000 грн (три мільйони) грн.; склад, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вартість складає 1 073 673 грн. (один мільйон сімдесят три тисячі шістсот сімдесят три) грн.; земельної ділянки, площею 0,9000 га (з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Сурсько-Литовська сільська рада, с. Сурсько-Литовське, кадастровий номер: 1221487500:01:068:0007, вартість складає 410 000 грн. (чотириста десять тисяч) грн.; земельної ділянки, площею 1,5300 га (з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Сурсько-Литовська сільська рада, кадастровий номер: 1221487500:01:067:0005, вартість складає 608 000 грн. (шістсот вісім тисяч) грн.
У загальній сумі вартість нерухомого майна складає 5 091 673,00 грн.
Відповідно до ст. 156 ЦПК України, за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
Аналіз змісту положень ст. 156 ЦПК України свідчить, що по своїй суті заміна вжитого судом заходу забезпечення позову полягає в заміні раніше прийнятого заходу на інший, передбачений законом захід, з одночасним припиненням раніше накладених заходів, а відтак, при вирішенні відповідного питання слід в першу чергу з'ясовувати чи змінилися настільки обставини спірних правовідносин, які б зумовлювали необхідність скасування обраного судом заходу забезпечення позову до закінчення розгляду відповідного спору, та чи існують правові підстави, з якими чинне законодавство пов'язує можливість вибору іншого заходу забезпечення позову.
При цьому, у вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов'язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв'язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи.
Отже, аналіз змісту ст. 156 ЦПК України в контексті завдань цивільного судочинства та мети застосування заходів забезпечення позову свідчить, що заміна заходів забезпечення позову пов'язана із зміною чи припиненням підстав забезпечення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для вжиття заходів забезпечення позову в указаній справі є те, що між сторонами існує судовий спір, предметом якого є стягнення боргу за договором позики в розмірі 4650937 грн.87 коп.
З метою забезпечення належного захисту законних прав і охоронюваних інтересів позивача ОСОБА_2 та з метою запобігання вчинення дій, які можуть ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення щодо стягнення боргу за договором позики, оскільки відповідач ОСОБА_1 як власник має реальну можливість вільно розпоряджатись котеджним (індивідуальним) житловим будинком, що в свою чергу обумовлює високу вірогідність здійснення його відчуження, передачі в оренду, поділу тощо, судом накладено арешт на котеджний (індивідуальний) житловий будинок та заборонено ОСОБА_1 та будь-яким суб'єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо котеджного (індивідуального) житлового будинку.
Надаючи оцінку доводам, викладеним у заяві про заміну заходів забезпечення позову, суд звертає увагу, що цивільне судочинство ґрунтується на засадах змагальності та диспозитивності, що передбачає обов'язок самостійного обстоювання сторонами своїх позицій та доведення обставин, на які сторони посилаються як підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, сторона, яка звертається із клопотанням про заміну заходів забезпечення позову, повинна обґрунтувати достатні підстави звернення з таким клопотанням.
Метою вжиття заходів забезпечення позову, що застосовані ухвалою суду від 06.11.2024 року, є запобігання вчиненню відповідачем та іншими особами дій, направлених на відчуження, передачу в оренду, поділу та вчинення будь-яких реєстраційних дії щодо котеджного (індивідуального) житлового будинку, тобто дій, які можуть призвести до ускладнення виконання майбутнього судового рішення (у випадку задоволення позову).
У клопотанні про заміну заходів забезпечення позову відповідач просить суд замінити об'єкт арешту з будинку АДРЕСА_1 на майно, а саме: торгово-переробний комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; склад, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, площею 0,9000 га (з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Сурсько-Литовська сільська рада, с. Сурсько-Литовське, кадастровий номер: 1221487500:01:068:0007; земельна ділянка, площею 1,5300 га (з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Сурсько-Литовська сільська рада, кадастровий номер: 1221487500:01:067:0005, загальною вартістю 5091673,00 грн. Заявником надані звіти про оцінку майна.
Як зазначає в клопотанні заявник вартість вказаного житлового будинку значно перевищує ціну позову, яка становить 4650937 грн. 87 коп., а відповідно до звіту про оцінку майна, складеного 05 листопада 2025 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 (сертифікат оціночної діяльності №348/2024 від 25.07.2024 р.) ринкова вартість об'єкта оцінки: житлового котеджного (індивідуальний), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 859800880000, загальною площею - 221,3 кв.м., житловою площею -98,2 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 складає 15 001 790,00 грн., що неспівмірно з заявленими вимогами позивача та обраний вид забезпечення позову призводить до невиправного обмеження майнових прав відповідача.
Суд зазначає щодо неможливості заміни арештованого нерухомого майна на наявне нерухоме майно, а саме виробничий комплекс, який складається з двох адрес, а саме: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , які мають спільну територію, що орендується відповідачем ОСОБА_1 , оскільки судом вже дана така оцінка при постановлені по справі ухвали Індустріального районного суду міста Дніпра від 09 жовтня 2025 року (провадження №2-з/202/73/2025) та є місцем здійснення господарської діяльності.
Вартість же двох земельних ділянок не є співмірною з ціною позову.
Суд звертає увагу на те, що при постановлені по справі ухвали Індустріального районного суду міста Дніпра від 09 жовтня 2025 року (провадження №2-з/202/73/2025) було встановлено, що в будинку АДРЕСА_1 проживає позивачка ОСОБА_3 разом зі спільними з відповідачем неповнолітніми дітьми, яким він в грудні 2024 року бажав подарувати по частині зазначеного будинку.
Суд зазначає, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 року в справі № 914/1570/20).
Отже застосування заходів забезпечення позову, як і заміна одного заходу на інший, в першу чергу має гарантувати можливість виконання рішення суду про задоволення позову.
Проте, всупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України у клопотанні про зміну заходів забезпечення позову не наведено жодних мотивів того, яким чином застосування таких заходів забезпечення позову, про які просить представник відповідача в своєму клопотанні про зміну заходів забезпечення позову, сприятиме виконанню судового рішення у даній справі, якщо судом будуть задоволенні позовні вимоги.
Судом встановлено, що позивач вибрала найменш обтяжливий для відповідача спосіб забезпечення позову, враховуючи те, що відповідач не використовує для проживання будинок на який накладено арешт та в ньому проживають з позивачем їх спільні неповнолітні діти і будинок не є місцем здійснення господарської діяльності відповідача, про що вже було встановлено судом при розгляді клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову та викладено в ухвалі Індустріального районного суду міста Дніпра від 25 жовтня 2025 року (провадження №2-з/202/73/2025). Ухвала не оскаржувалася та набрала законної сили.
Обставин, що обґрунтовують замінуодного заходу забезпечення позову іншим судом не встановлено та у клопотанні відповідних доказів на їх підтвердження не надано, тому суд не вбачає законних підстав для задоволення клопотання.
Щодо клопотань представників, а саме: представника позивача про застосування заходів процесуального примусу та визнання дії адвоката Кононенко Олександри Русланівни, яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , щодо подання повторного клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим зловживання процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу та представника відповідача про визнання дій адвоката Твардієвича Євгена Олександровича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_3 , щодо введення суду в оману, здійснення тиску на сторону відповідача з метою обмеження можливості реалізації його прав, шляхом подання безпідставних клопотань на надання особистих характеристик відповідачу ОСОБА_1 , зловживанням процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу у вигляді накладання штрафу в дохід державного бюджету у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.
Відповідно до ч.4 ст.44 ЦПК України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.144 ЦПК України заходом процесуального примусу є штраф.
Суд розглянувши клопотання не вбачає підстав для застосування до представників сторін засобів процесуального примусу, оскільки подання повторного клопотання про заміну заходу забезпечення позову не може вважатися зловживанням процесуальними правами, та представниками сторін процесуальні права здійснюються належним чином.
Керуючись: ст. ст.4, 10,44, 83, 143, 144, 149, 150,153, 156 ЦПК України, -
В задоволенні клопотання представника заявника ОСОБА_1 - Кононенко Олександри Русланівни про заміну одного заходу забезпечення позову іншим по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у 15-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст складено 25.11.2025 року.
Суддя: Л.П.Слюсар