г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/3949/25
Номер провадження 2/213/1776/25
25 листопада 2025 року місто Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Мазуренка В.В.
за участі секретаря судового засідання - Гусарової О.С.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 10.03.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір №181106528 у формі електронного документа з використанням електронного підпису на суму 10250 грн. 28.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №28/1118-01, строк дії договору закінчився 28.11.2019 року. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. 05.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчився 04 серпня 2021 року. 04.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників №б/н від 04.06.2025 року за Договором факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20797,01 грн. Факт переходу прав підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу. Зазначає, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 20797,01 грн, яка складається: 9465,90 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 11331.11 грн - заборгованістьпо несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 04.06.2025 - 25.06.2025. Просить стягнути з відповідача суму заборгованості, судовий збір 2422,40 грн.; понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.
. Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві просить розглянути справу за відсутністю позивача. Суд вважає можливим розглянути справу без участі позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи. повідомлявся судом належним чином. Про причини неявки відповідач не повідомив, відзив на позов або будь-яких заяв та клопотань до суду не направив.
На підставі наявних у справі доказів, суд постановляє заочне рішення, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою суду від 18 серпня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Дослідив письмові матеріали справи, судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.
10.03.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №181106528 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Між сторонами укладались Додаткові угоди від 25.03.2021 року, 08.04.2021 року, 08.05.2021 року, 20.05.2021 року, 05.06.2021 року, 19.06.2021 року про продовження загального строку, на який був наданий кредит.
28.11.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №28/1118-01, строк дії договору закінчився 28.11.2019 року.
28.11.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, строк дії договору продовжено до 31.12.2020. 31.12.2020 між було укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжило строк договору до 31.12.2021 року. Договір факторингу було викладено у новій редакції. 31.12.2021 року сторони Договору уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. 31.12.2022 року сторони уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 року 31.12.2023 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду№32, яка продовжила строк договору до 31 грудня 2024 року.
05.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчився 04 серпня 2021 року.
У подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору до 30.12.2024 року.
04.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №04/06/25-Ю.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на момент подання позовної заяви становить 20797,01 грн, з яких: 9465,90 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 11331.11 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.
Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов'язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), згідно ст. 610 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, згідно ч.1 ст.509 ЦК України.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор, згідно ч.1 ст.510 ЦК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, згідно ч.1 ст.514 ЦК України.
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором, згідно ч.1 ст.519 ЦК України.
Аналіз зазначених норм свідчить, що ч.1 ст.514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте, це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, у відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України. У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі
№910/12525/20 зроблено висновок, що "відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. У тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається".
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом, згідно ч.3 ст.512 ЦК України.
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора. Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки щодо дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі №909/1411/13 від 13 жовтня 2021 року у справі №910/11177/20).
Згідно зі ст.ст.12, 81 ЦК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи спірні правовідносини, судом встановлено, що спірні правовідносини за кредитним договором виникли 16 серпня 2023 року, тобто пізніше, ніж було укладено договір факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року.
Отже, враховуючи, що строк дії договору обчислюється з моменту його укладення, то правом відступати право вимоги до позичальника кредитодавець наділений саме з цього часу.
Оскільки на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання за кредитним договором №181106528, то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», вподальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» - Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал».
Майбутня вимога на момент укладення договору має бути визначеною. Жодної визначеної вимоги у Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу не існувало.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту, вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17).
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012).
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» не довело порушення його прав з боку ОСОБА_1 та наявність права звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, який укладений після відступлення права вимоги до боржників, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
На підставі п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, - відмовити.
Копію рішення направити сторонам.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01024, місто Київ, вул. Рогнідинська, буд.4, літ.А, офіс 10, ЄДРПОУ: 43541163;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного тексту судового рішення - 25 листопада 2025 року.
Суддя В.В. Мазуренко