справа №176/2950/25
провадження №2/176/1516/25
21 листопада 2025 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Волчек Н.Ю.,
з участю секретаря судових засідань Владімірової А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області Авдана Романа Костянтиновича, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 , про конфіскацію земельної ділянки,-
В липні 2025 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області Авдана Романа Костянтиновича, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 , про конфіскацію земельної ділянки.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що Волноваською окружною прокуратурою за результатами вивчення стану законності у сфері розпорядження земельними ділянками, розташованими в межах Волноваського району, встановлено порушення ОСОБА_1 вимог земельного законодавства.
За результатами опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з'ясовано, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка є громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.08.2016, виданого державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріального контори Кравець С.В., є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим № 1421281400:01:001:1058 площею 0.1394 (цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), розташовану за межами населених пунктів на території Зеленопільської сільської ради Великоновосілківського (нині - Великоновосілківської селищної територіальної громади Волноваського) району Донецької області.
Право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 05.10.2016 за № 16822304 державним реєстратором Комунального підприємства «Великоновосілківське районне бюро технічної інвентаризації» Рухлядою Н.В. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1050551014212).
Із загальних відомостей Державного земельного кадастру вбачається, що державна реєстрація спірної земельної ділянки як об'єкта цивільних прав проведена на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок 10.09.2016, земельна ділянка сформована, віднесена до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
При цьому, згідно Розділу 3 Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 1421281400:01:001:1058, власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_1 з реквізитами документа, що посвідчує особу: інший документ № НОМЕР_2 , виданий Сергінським селищним відділом міліції (СВМ) Октябрьського РВВС Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області 25.04.2002.
Таким чином, на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що на час вчинення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки ОСОБА_1 була громадянкою російської федерації.
З метою підтвердження зазначених відомостей Волноваською окружною прокуратурою до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області спрямовано запит від 11.04.2025 №51-1325ВИХ-23, у відповідь на який Головне управління листом від 17.04.2025 № 1401.3.2-1173/14.3-25 повідомило, що згідно бази даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами (ЄІАС УМП) ДМС України ОСОБА_1 з питань оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон не зверталася, набуття громадянства України не виявлено.
Також з інформації відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, наданої на запит прокуратури листом від 22.04.2025 №13509/14770-11-25/15.1, вбачається, що за результатами проведеної перевірки за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актових записів про смерть відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складених органами державної реєстрації актів цивільного стану Донецької області у період з 01.01.2018 по теперішній час, не виявлено.
Таким чином, на підставі зазначених вище відомостей у їх сукупності достовірно встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації. Разом з тим, остання, набувши в порядку спадкування право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, всупереч вимогам Земельного кодексу України не відчужила даний об'єкт зі спливом законодавчо визначеного строку та досі залишається його власником.
У зв'язку із вказаним, на теперішній час наявні підстави для конфіскації у ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим № 1421281400:01:001:1058 площею 0.1394 га шляхом припинення прававласності на нього з одночасним визнанням права власності держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.
Законодавцем закріплено заборону на набуття іноземними громадянами у власність саме земель сільськогосподарського призначення.
Водночас для тих випадків, за яких іноземними громадянами все ж набуваються у власність землі зазначеної категорії, частиною 4 статті 81 Земельного кодексу України закріплено спеціальну процедуру обмежень щодо подальшого розпорядження ними, згідно з якою передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Дана норма також кореспондується з частиною 1 статті 145 ЗК України, відповідно до якої, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
Як вже було зазначено вище, право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 набула як спадкоємець шляхом прийняття спадщини за законом, про що 05.10.2016 року внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Зі змісту відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вбачається, що під час проведення реєстраційних дій щодо речових прав на спірну земельну ділянку приватний нотаріус Рухляда Н.В. як суб'єкт у сфері державної реєстрації встановив особу суб'єкта речового права ОСОБА_1 саме як громадянку російської федерації.
Крім того, факт наявності у відповідача статусу нерезидента України також підтверджується вищезазначеною інформацією ГУ ДМС в Донецькій області.
Таким чином, достовірно встановлено, що ОСОБА_1 станом на дату набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим № 1421281400:01:001:1058 була громадянкою російської федерації і до теперішнього часу громадянства України не отримувала.
З огляду на вказане, до закінчення річного строку після державної реєстрації права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, тобто до 05.10.2017 року, ОСОБА_1 як нерезидент України була зобов'язана виконати вимоги національного законодавства щодо відчуження спірної земельної ділянки, що нею самостійно в добровільному порядку вчинено не було.
У разі невідчуження іноземцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення у встановлений строк застосовуються правові наслідки, передбачені статтями 140, 143,145 Земельного кодексу України у вигляді примусового припинення права власності на такі земельні ділянки шляхом їх конфіскації у власність держави.
На думку позивача, поновити порушені інтереси держави у даному випадку в майбутньому можливо шляхом внесення державним реєстратором змін до відомостей Державного реєстру речових прав та їх обтяжень про земельну ділянку з кадастровим №1421281400:01:001:1058 у вигляді припинення права приватної власності відповідача на таку ділянку шляхом конфіскації її на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на підставі відповідного рішення суду.
Порушення зазначених інтересів держави полягає у недотриманні ОСОБА_1 як громадянкою іншої держави визначеного статтями 13, 14, 41 Конституції України, статтями 80, 81, 145 Земельного кодексу України порядку відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року з моменту переходу права власності на неї у встановленому порядку.
На даний час відповідач всупереч законодавчій забороні безперешкодно володіє та розпоряджається спірною земельною ділянкою, розташованою на території України, передавши її в оренду сільськогосподарському підприємству.
Водночас бойові дії в межах території України вкрай негативно впливають на продовольчі процеси в державі, оскільки територіями, де ведуться активні бойові дії, є переважно землі сільськогосподарського призначення, які через це є забрудненими та не можуть використовуватись за своїм безпосереднім призначенням.
В сукупності зазначене призведе до зниження врожайності, у зв'язку з чим вкрай важливим є те, щоб кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства, була безумовно повернута у власність держави.
Крім того, використання об'єктів нерухомості, які повинні належати виключно Українському народу, іноземними громадянами країни-агресора в умовах повномасштабної військової агресії російської федерації проти України порушує інтереси держави у сфері забезпечення продовольчої та економічної безпеки як основ державного суверенітету, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо конфіскації такої земельної ділянки у власність держави для її подальшого використання в інтересах національної безпеки України.
Згідно з висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган.
У даному спорі таким компетентним органом є Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області з огляду на наступне.
Згідно з Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 23.12.2021 року № 603 (із змінами), Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, який виконує свої повноваження на території Донецької області. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Донецької області. Головне управління здійснює державний нагляд (контроль) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, надає адміністративні послуги у сфері земельних відносин, землеустрою, Державного земельного кадастру та національної інфраструктури геопросторових даних. Відповідно до підпункту 4 пункту 36 даного Положення Головне управління подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.
Таким чином, саме до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області належить звернення до суду із позовом про конфіскацію спірної земельної ділянки, яка розташована у Волноваському районі Донецької області, на користь держави.
Волноваською окружною прокуратурою до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області спрямовано запит від 11.04.2025 року № 51-1314ВИХ-25, яким повідомлено про встановлений факт порушення ОСОБА_1 як іноземною громадянкою національного земельного законодавства у вигляді невідчуження належної їй земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим № 1421281400:01:001:1058 протягом року з дня набуття на неї права власності. Також прокуратурою запитано повідомити, чи вживалися та чи вживатимуться Головним управлінням Держгеокадастру в Донецькій області заходи щодо конфіскації спірної земельної ділянки шляхом звернення до суду із відповідною позовною заявою.
Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області листом від 30.04.2023 № 10-5-0.6-1400/2-25 повідомило Волноваську окружну прокуратуру, що з відомостей, зазначених у запиті прокуратури, вбачається, що ОСОБА_1 як громадянка російської федерації порушила національне земельне законодавство, однак Головне управління не зверталося з позовом до суду щодо конфіскації земельної ділянки з кадастровим № 1421281400:01:001:1058 через обмежене фінансування на сплату судового збору.
Таким чином, Головне управління, попри поінформованість щодо встановленого прокуратурою порушення у сфері земельного законодавства та наявність нормативно визначених функцій на звернення до суду із відповідним позовом, через обмеженість бюджетних асигнувань на сплату судового збору фактично не вжило та не планує в майбутньому вживати будь-які юридично значущі заходи щодо конфіскації спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 на користь держави.
Вищенаведені обставини в розумінні частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не є поважними, свідчать про неналежне здійснення уповноваженим органом передбачених законодавством функцій щодо захисту законних інтересів держави у сфері земельних відносин.
У зв'язку із вказаним, у даних спірних правовідносинах наявний виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із захисту таких інтересів, що призводить до виникнення у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.
Обраний прокурором спосіб захисту права, спрямований на відновлення законності у сфері належного набуття та реалізації прав на землю, є єдиним та ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, який безпосередньо передбачений чинним законодавством та не порушує рівноваги між приватними, суспільними та державними інтересами.
Про факт порушення земельного законодавства ОСОБА_1 у вигляді невідчуження протягом законодавчо визначеного строку належної їй земельної ділянки з кадастровим №1421281400:01:001:1058 Волноваська окружна прокуратура Донецької області дізналася у квітні 2025 року за результатами опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Саме із дати формування інформаційної довідки у вказаному Реєстрі (04.04.2025 року) і необхідно обчислювати початок перебігу строку позовної давності для прокурора, який з цього моменту мав об'єктивну можливість дізнатись, що відповідач є власником спірної земельної ділянки та досі всупереч вимогам статей 81, 145 Земельного кодексу України не виконав обов'язок щодо її відчуження, а, отже, на думку позивача, така земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду на користь держави.
У зв'язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду із позовом та просить конфіскувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області земельну ділянку сільськогосподарського призначення громадянки російської федерації ОСОБА_1 , з кадастровим номером №1421281400:01:001:1058 площею 0.1394 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за межами населених пунктів на території Зеленопільської сільської ради Великоновосілківського (нині - Великоновосілківської селищної територіальної громади Волноваського) району Донецької області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1050653114212) шляхом припинення права власності.
Ухвалою суду від 31 липня 2025 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, накладено арешт на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1421281400:01:001:1058, площею 0.1394 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Зеленопільської сільської ради Великоновосілківського (нині Великоновосілківської селищної територіальної громади Волноваського) району Донецької області, власником якої є громадянка російської федерації ОСОБА_1 .
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2025 року по справі відкрито провадження та призначено до розгляду в підготовче судове засідання.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2025 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. На адресу Жовтоводського міського суду надійшла заява прокурора Волноваської окружної прокуратури Донецької області Кандиболоцької О.М. про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просить їх задовольнити.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила. Відзиву на позов до суду не надходило.
Від Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі їхнього представника.
Крім того, в клопотанні Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області зазначає, що відповідно ч.5 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземцям, особам без громадянства. Іноземці та особи без громадянства можуть отримати землі сільськогосподарського призначення лише у спадок.
Якщо такі землі прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, то протягом року з моменту отримання права на них зазначені особи мають їх відчужити (ч.4 ст.81, ст.145 ЗК України).
У випадках коли земельна ділянка не відчужена, право власності на неї іноземців та осіб без громадянства припиняється, тобто вона підлягає примусовому відчуженню (п.«е» ч.1 ст.140 ЗК України). Примусове припинення права власності на земельну ділянку здійснюється виключно в судовому порядку (п.«д» ч.1 ст.143 ЗК України).
Як роз'яснено в Листі №10-71 (https://zakon.rada.qov.ua/laws/show/v4-13740-13#Техt), позивачем у справах про примусове відчуження успадкованих іноземцями чи особами без громадянства земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути відповідні органи прокуратури в межах повноважень, визначених законодавством України.
Відповідно до вищенаведеного, Головне управління вбачає порушення земельного законодавства, оскільки власник земельної ділянки ОСОБА_1 є громадянином російської федерації та у встановлений законодавством термін не здійснила відчуження земельної ділянки.
У зв'язку з вищевикладеним Головне управління підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Суд, з'ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приписами ст.41 Конституції України, ст.ст.319, 321 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, успадкувала земельну ділянку площею 0.1394 гектарів з кадастровим № 1421281400:01:001:1058 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Зеленопільської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області (а.с.11).
Право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 28.09.2016 року державним реєстратором КП «Великоновосілківське районне бюро технічної інвентаризації» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1050653114212) (а.с.11).
Таким чином, саме 28.09.2016 року громадянка російської федерації ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Великоновосілківського району Донецької області.
Згідно Розділу 3 Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 1421281400:01:001:1058, власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_1 з реквізитами документа, що посвідчує особу: інший документ № НОМЕР_2 , виданий Сергінським селищним відділом міліції (СВМ) Октябрського РВВС Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області 25.04.2002 року (а.с.13-21).
Таким чином, на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що на час вчинення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки ОСОБА_1 була громадянкою російської федерації.
З листа Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 11.04.2025 року №51-1315вих-25 вбачається, що ОСОБА_1 з питань оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, виходу або втрати громадянства України, не зверталася (а.с.23).
З листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що за результатами проведеної перевірки за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про смерть відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану Донецької області у період з 01.01.2018 по теперішній час, не виявлено (а.с.30).
Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об'єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного та Земельного кодексів України.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
Згідно ч.1 ст.39 Закону України «Про міжнародне приватне право» виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Таким чином, оскільки земельна ділянка належить до нерухомого майна в силу ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України, знаходиться на території України, то на спірні правовідносини поширюється дія права України.
Відповідно до ст.ст.373, 374 Цивільного кодексу України, ст.80 Земельного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Суб'єктами права приватної власності на землю, згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України, визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб'єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч.2 ст.81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Згідно із ч.3 ст.81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті, в тому числі, у разі прийняття спадщини.
Відповідно до ч.5 ст.22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.
Одночасно за змістом ч.4 ст.81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Суду не надано доказів, що ОСОБА_1 протягом року виконала покладений на неї обов'язок та відчужила земельну ділянку. Зазначений факт підтверджується інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У разі невиконання вимог ч.4 ст.81 ЗК України настають наслідки, передбачені ч.ч.2,4 ст.145 Земельного кодексу України, у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.
Пунктом 10 ч.1 ст.346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.
Згідно із ст.354 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.
Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.
Частиною 5 ст.41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Відтак, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 28.09.2016 року по даний час) не відчужила її, є підстави для її конфіскації у власність держави.
Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч.4 ст.81 ЗК України). Ця норма є імперативною та не передбачає винятків.
У постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі №513/444/15-ц зроблено висновок, що, якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна. Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість. Суд вважає, що примусове відчуження спірної земельної ділянки без компенсації відповідачу її вартості буде порушенням права власності.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 вказаного Закону України державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Отже, поновити порушені інтереси держави у даному випадку в майбутньому можливо шляхом внесення державним реєстратором змін до відомостей Державного реєстру речових прав та їх обтяжень про вищевказану земельну ділянку у вигляді припинення права приватної власності Відповідача на таку ділянку.
Також суд зазначає, що компетентним суб'єктом владних повноважень у даних відносинах є Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області.
Згідно з висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган.
Так, ч.4 ст.145 Земельного кодексу України передбачено, що позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.
Відповідно до Положення про Державну служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності.
Зокрема, підпунктом 42 пункту 4 Положення передбачено, що Держгеокадастр, відповідно до покладених на нього завдань, подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.
Згідно Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затвердженого Наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 р. № 603, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області є територіальним органом Держгеокадастру та реалізує його повноваження на території Донецької області.
Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Донецької області. Головне управління здійснює державний нагляд (контроль) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, надає адміністративні послуги у сфері земельних відносин, землеустрою, Державного земельного кадастру та національної інфраструктури геопросторових даних. Відповідно до підпункту 36 пункту 4 даного Положення Головне управління подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.
В даному випадку, нездійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не вжило будь-яких заходів із конфіскації земельної ділянки у іноземця.
Згідно з висновками про застосування норм права, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2018 у справі № 912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Судом встановлено, що Волноваська окружна прокуратура проінформувала Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області листом від 11.04.2025 року № 51-1314 вих-25, щодо виявлених порушень ОСОБА_1 як іноземною громадянкою національного земельного законодавства у вигляді невідчуження належної їй земельної ділянки з кадастровим №1421281400:01:001:1058 протягом року з дня набуття на неї права власності (а.с.22).
Разом з цим, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області листом від 30.04.2025 року № 10-5-0.6-1400/2-25 повідомило Волноваську окружну прокуратуру, що Головне управління не зверталося з позовом до суду щодо конфіскації земельної ділянки з кадастровим №1421281400:01:001:1058 через обмежене фінансування на судові витрати (а.с. 25).
Зазначене свідчить про те, що Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області самоусунулось від вжиття заходів із захисту порушених інтересів держави у сфері земельних правовідносин. За таких обставин інтереси держави залишаються незахищеними і потребують захисту.
Для здійснення прокурором представництва інтересів держави не має значення з яких причин (об'єктивних чи суб'єктивних) компетентний орган не здійснив їх захист. Важливо лише те, що захист інтересів держави не здійснено і вони його потребують.
З огляду на це, суд вважає, що у прокурора були підстави для подання до суду позовної заяви в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області. В даному випадку представництво інтересів держави здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишилися незахищеними.
Прокурором дотримано вимоги абз.3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
На виконання зазначених норм, Волноваською окружною прокуратурою попередньо листом від 11.04.2025 року повідомлено позивача про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Донецької обласної прокуратури судовий збір в розмірі 3633,6 грн, сплата якого підтверджена випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 76, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області Авдана Романа Костянтиновича, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 , про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити.
Припинити право власності громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером № 1421281400:01:001:1058, площею 0,1394 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за межами населених пунктів на території Зеленопільської сільської ради Великоновосілківського (нині - Великоновосілківської селищної територіальної громади Волноваського) району Донецької області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1050653114212), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (бульвар Машинобудівників, буд.16, м. Краматорськ, Донецька область, поштовий індекс: 84313, ЄДРПОУ 39767332).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Донецької обласної прокуратури (р/р №UA918201720343180002000016251, Державна казначейська служба України м.Київ, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Н.Ю. ВОЛЧЕК