Справа № 159/678/25
Провадження № 1-кп/159/314/25
25 листопада 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
захисника - ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Ковельської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024030550000541 від 14.04.2024 про продовження запобіжного заходу щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ковель Волинської області, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого 31.01.2019 Рівненським районним судом Рівненської області за ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України на строк 1 рік 8 місяців позбавлення волі,
у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 308, ч. 3 ст. 308 Кримінального кодексу України,
У судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження щодо ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прокурор зазначає, що у зв'язку із закінченням 12.12.2025 строку тримання обвинуваченого під вартою встановленого ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 14.10.2025 та за наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, є доцільним продовжити ОСОБА_6 термін тримання під вартою на строк 60 днів.
Прокурор вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти ризику ухилення від з'явлення до суду, незаконного впливу на свідків, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні багатоепізодових злочинів, які є тяжкими та особливо тяжкими злочинами.
В судовому засідання прокурор клопотання підтримав із зазначених у ньому підстав.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник вважали зазначені у клопотанні прокурора ризики не доведеними, просили у його задоволенні відмовити.
Захисник ОСОБА_7 заявила клопотання про обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту. Зазначила, що іншим обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні обрані більш м'які запобіжні заходи, хоча вони також обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень.
Також захисник зазначив, що обвинувачений вже понад рік тримається під вартою, кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, а тому зазначені прокурором ризики втратили свою актуальність, звертає увагу на поганий стан здоров'я обвинуваченого.
Крім того зазначила, що мама обвинуваченого погоджується, щоб її син перебуваючи під домашнім арештом проживав з нею у її квартирі за адресою АДРЕСА_1
ОСОБА_6 підтримав свого захисника, зазначив, що у нього крім мами є рідна сестра, які могли б йому допомогти зі всім необхідним для прожиття, скільки це буде необхідно.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження суд встановив таке.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.08.2024 слідчий суддя обрав ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суд Волинської області від 14.10.2025 суд вкотре продовжив ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів до 12.12.2025 з правом внесення застави у розмірі 242 240,00 грн.
Ухвала про продовження строку запобіжного заходу мотивована тим, що продовжують існувати ризики передбачені пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і не зменшились.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення..
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку річ чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.
Відповідно до ст.ст. 197, 199 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений суддею, за умови доведення прокурором окрім загальних підстав для застосування запобіжного заходу обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст. 194 КПК України).
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; 3) вік та стан здоров'я особи; 4) міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 4) наявність постійного місця роботи або навчання; 5) репутацію особи; 6) її майновий стан; 7) наявність судимостей; 8) розмір майнової шкоди; 9) дотримання особою умов раніше застосованих до неї запобіжних заходів; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення та інше.
Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду обвинувального акта, складеного щодо ОСОБА_6 .
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. В обвинувальному акті зазначаються фактичні обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України).
На підставі наведеного, наявність самого обвинувального акту, у якому міститься інформація про обставини вчинення кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, свідчить про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 308, ч. 3 ст. 308 КК України.
Суд ураховує, що діяння, інкриміновані ОСОБА_6 , відповідно до статті 12 КК України, відносяться до категорії тяжких і особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років із конфіскацією майна.
Суд також бере до уваги особу обвинуваченого, який раніше був засуджений за злочин, пов'язаний із незаконним обігом наркотичних засобів, на момент розгляду справи офіційно не працевлаштований, не має утриманців, неодружений, зареєстрований за постійним місцем проживання, однак не обмежений у можливості його змінити; крім того, враховується його молодий вік.
Водночас, суд враховує, що в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі. Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі викладеного, враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , особу обвинуваченого, можливість втечі збільшується та підтверджує існування ризику, встановленого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, на переконання суду, прокурор довів існування ризику впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, ухвалою від 04.06.2025, суд задовольнив клопотання захисник ОСОБА_5 про виклик у судове засідання та допит як свідків уповноважених працівників поліції, які безпосередньо провадили негласні слідчі (розшукові) дії у цьому кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .
Обвинувачений може здійснити незаконний на них вплив, оскільки вони ще не допитані судом.
Крім того, на переконання суду, продовжує існує ризик вчинення нових кримінальних правопорушень, який не зменшився (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки ОСОБА_6 не має постійного джерела доходу, відбував реальне покарання за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, і через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі повторно обвинувачується у вчинення кримінального правопорушення у сфері обігу наркотиків.
У судовому засіданні мама обвинуваченого ОСОБА_23 , яка проживає у квартирі АДРЕСА_2 надала свою згоду на те, щоб обвинувачений перебував під домашнім арештом у її квартирі і проживав разом з нею. Додатково зазначила, що вона змогла б забезпечити сина всім необхідним для прожиття під час перебування його під домашнім арештом. Жодної небезпеки він для неї не становить.
Крім того, суд бере до уваги наявні захворювання обвинуваченого, зазначені у довідці про стан здоров'я ОСОБА_6 від 07.10.2024, та у відповіді Філії ЦОЗ ДКВС України у Волинській та Рівненській областях б/н від 11.09.2025.
Також суд враховує режим воєнного стану, який триває в Україні, обмеження виїзду громадян України за кордон та посилений контроль за їх переміщенням, те, що досудове розслідування у справі завершено, а кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, наявність в обвинуваченого постійного місця проживання, та можливість обвинуваченого забезпечити собі проживання за цією адресою (харчування інші потреби) без необхідності залишати житло протягом тривалого часу.
Суд звертає увагу на те, що утримання обвинуваченого під вартою не може бути застосовано лише з тієї причини, що у справі, на думку обвинувачення, очікується призначення покарання у вигляді позбавлення свободи (аналогічна позиція наведена у рішеннях ЄСПЛ у справах «Панченко проти Росії», «Ілійков проти Болгарії», «Летіли проти Франції»).
Ймовірна серйозність покарання підлягає оцінці у сукупності з іншими обставинами.
ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці сформував принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання осіб під вартою, а саме:
- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;
- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
На переконання суду запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, убезпечить від незаконного впливу на свідків, які є працівниками поліції, оскільки інші свідки є легендованими особами, усуне можливість втечі та вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення.
Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку, що прокурор не довів недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого.
У зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, без права покидати житло за виключенням необхідності отримати медичну допомогу або слідувати в укриття під час повітряної тривоги.
На переконання суду зазначений вище захід буде достатнім для досягнення мети передбаченої у ст. 177 КПК України, та запобігання настанню ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.176-183, 314-316, 331 КПК України, суд
постановив:
В задоволенні клопотання прокурора Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 у виді тримання під вартою - відмовити.
Клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на нічний домашній арешт - задовольнити частково.
Раніше обраний щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою змінити на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із встановлення заборони цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримати медичну допомогу (за наявності підтверджуючих документів) або слідувати в укриття під час повітряної тривоги, на строк два місяці - до 25.01.2026 включно.
На час дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 такі обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою суду;
2) носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що порушення покладених на нього судом обов'язків може бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш суворий.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного мають право з'являтись в житло, під арештом в якому підозрюваний перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на підозрюваного зобов'язань.
Ухвалу про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт передати для виконання начальнику Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноваженого прокурора та Ковельське районне управління поліції ГУНП у Волинській області, який зобов'язати поставити обвинуваченого на облік і повідомити про це суд.
Звільнити ОСОБА_6 з-під варти в порядку передбаченому ч. 3 ст. 202 КПК України.
Ухвала підлягає до негайного виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
СуддяОСОБА_1