Номер провадження: 11-сс/819/126/25 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Справа № 766/15321/25 Доповідач ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер справи: 766/15321/25
25.11.2025 м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12025071170000211 від 08.03.2025 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 28.10.2025, якою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсона, громадянина України, одруженого, офіційно не працевлаштованого, з неповною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,
застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 25.12.2025 включно, визначено розмір застави у сумі 60 560 гривень.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, - заволодіння чужим майном (шахрайство), вчинене повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подала на неї апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою.
В обґрунтування своїх доводів указує, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду не підтверджений доказами, будь-яких відомостей щодо особи підозрюваного, які б дозволяли стверджувати про наявність у нього намірів переховуватися, до клопотання не надано.
Підозрюваний проживає разом зі своєю дружиною та малолітньою донькою за межами м. Херсона, а саме АДРЕСА_3 , пов'язане з його роботою на будівництві доріг у вказаному населеному пункті, де він, будучи неофіційно працевлаштованим, постійно працює «Укравтодорі» та отримує регулярний дохід. А отже, факт проживання за межами м. Херсона у зв'язку з роботою не є доказом ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
Що ж до ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином зазначає про те, що припущення його існування по суті ґрунтується на недотриманні підозрюваним процесуальних прав - неявки до органу досудового розслідування та суду, що не знаходить свого підтвердження доказами. До такого припущення бездоказово можна дійти при застосуванні будь-якого запобіжного заходу. Конкретних даних існування вказаного ризику не наведено.
Що ж до ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, апелянт зазначає про те, що як слідує з матеріалів досудового розслідування, підозрюваний зареєстрований квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить на праві приватної власності його батьку ОСОБА_8 , право користування якого ним не втрачено. Підозрюваний ОСОБА_8 офіційно одружений та має на утриманні малолітню доньку. Будучи за рішенням роботодавця неофіційно працевлаштованим в «Укравтодорі», постійно працює на будівництві по відновленню у с. Посад-Покровське, у зв'язку з чим і проживає там зі своєю сім'єю, та отримує постійний законний дохід.
Що ж до неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу зазначає, що будь-якого належного, достатнього обґрунтування, яке б давало підстави стверджувати про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваного, задля досягнення мети його застосування, у поєднанні з пропорційністю обмеження прав і свобод підозрюваного, клопотання не містить.
Просить ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 28.10.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволення клопотання слідчого, обравши йому більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Клопотання про обов'язкову участь підозрюваного ОСОБА_8 в апеляційному розгляді від нього до апеляційного суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, позицію захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , яка підтримала свої апеляційні вимоги, просила їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 ,яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Ухвалене слідчим суддею рішення ґрунтується на фактичних обставинах провадження та на вимогах кримінального процесуального закону.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, а саме:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до матеріалів провадження, слідчим СВ ХРУП ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025071170000211 від 08.03.2025 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
27.10.2025 о 14 годині 25 хвилин ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, §57).
На даному етапі обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, підтверджується отриманими під час досудового розслідування фактичними даними, які містяться в матеріалах кримінального провадження, зазначені в клопотанні слідчого та оскаржуваній ухвалі суду, а саме:
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий пояснив, що 07.03.2025 року йому зателефонувала невстановлена особа з абонентських номерів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та представилася особистим менеджером «Ощадбанку» та після виконання дій за вказівками невстановленої особи, виявив, що з його картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_3 здійснено списання коштів у розмірі 10913 грн;
- протоколом тимчасового доступу до речей та документів, а саме до інформації щодо абонентських номерів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 телекомунікаційних послуг, які здійснювали з'єднання з абонентським номером потерпілого;
- протоколом огляду диску від 05.05.2025 року, в ході якого встановлено, що абонентські номери фіксувалися базовими станціями, що розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Покришева, 49 ; м. Херсон, вул. Некрасова, 79 та м. Херсон, вул. 49-ї Херсонської Гвардійської Дивізії, 49;
- протоколом тимчасового доступу до речей та документів, що становлять банківську таємницю, а саме по банківському рахунку потерпілого ОСОБА_9 ;
- протоколом огляду диску від 05.05.2025 року, в ході якого встановлено, що з картки № НОМЕР_3 потерпілого ОСОБА_9 07.03.2025 року однією транзакцією здійснено переказ на картку АТ «ПУМБ» № НОМЕР_4 ;
- протоколом тимчасового доступу до речей і документів, що становлять банківську таємницю, а саме інформація по карті АТ «ПУМБ» № НОМЕР_4 , де зазначено, що вищевказана банківська картка відкрита на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та 07.03.2025 року, після надходження грошових коштів від потерпілого ОСОБА_9 , здійснено дві транзакції по зняттю грошових коштів у розмірі 10000 грн та 800 грн у банкоматі CANE 5393, що розташований за адресою: м. Херсон, вул. 49-ї Херсонської Гвардійської Дивізії, 47;
- протоколом тимчасового доступу до речей і документів, а саме до фотографій, зроблених камерами банкомату АТ КБ «Приватбанк» CANE 5393, що розташований за адресою: м. Херсон, вул. 49-ї Херсонської Гвардійської Дивізії, 47 в момент видачі грошових коштів 07.03.2025 року з банківської картки АТ «ПУМБ» № НОМЕР_4 ;
- протоколом огляду диску від 16.10.2025 року, в ході якого встановлено, що на фотографіях, зроблених камерами банкомату АТ КБ «Приватбанк» CANE 5393, що розташований за адресою: м. Херсон, вул. 49-ї Херсонської Гвардійської Дивізії, 47 в момент видачі грошових коштів 07.03.2025 року з банківської картки АТ «ПУМБ» № НОМЕР_4 зображений ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Зазначені докази у своїй сукупності доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.
Доводи захисника про недоведеність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та визнаних наявними слідчим суддею, апеляційний суд вважає непереконливими.
Метою застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч.1 ст.177 КПК України).
При цьому, ризик, це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.
Між тим, чинний КПК України не вимагає надання відповідних доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснить дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, зокрема й у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, однак перед слідчим суддею повинна бути доведена наявність реальної можливості здійснити підозрюваним такі дії в майбутньому, в зв'язку з чим, слідчим суддею повинен бути обраний такий запобіжний захід, який в повній мірі буде здатним запобігти можливому прояву означених дій з боку підозрюваного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, тому позбавлені обґрунтованих підстав доводи захисника про недоведеність ризиків, оскільки для доведеності існування ризиків не є обов'язковою доведеність вчинення особою активних дій.
Тобто, доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.
Так, у п.48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду.
Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Згідно сталої практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990р. у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п.32, Series A, № 182).
Відповідно до ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням.
Твердження апелянта про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного, є безпідставними.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Підстави для скасування чи зміни застосованого щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу на більш м'який відсутні, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку, раніше неодноразово судимого за корисливі злочини, що вказує на відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, оскільки підозрюваний хоча і має сім'ю, але на путь виправлення не встав, схильний до протиправної діяльності.
Крім того, відносно ОСОБА_8 28.11.2019 та 29.11.20219 направлено до суду обвинувальні акти за ч.2 ст.185 КК України, що у своїй сукупності свідчить про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме запобігання спробам:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , є тяжким, передбачає можливість реального позбавлення волі на строк до 8 років, що дає підстави вважати, що підозрюваний з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового слідства та суду, тому існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України;
- вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, відносно нього в суді перебуваються обвинувальні акти, в тому числі за обвинуваченням за ч.2 ст.185 КК України, та з урахуванням даних про особу обвинуваченого свідчить про можливість, у разі незастосування відповідних обмежень, продовження та повторення протиправної поведінки шляхом вчинення інших кримінальних правопорушень.
Належного обґрунтування та конкретизації ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, подане клопотання не містить та прокурором не обґрунтовано в судовому засіданні, у зв'язку з чим слідчий суддя визнав його недоведеними.
А тому доводи апелянта про недоведеність обставин, з якими закон пов'язує застосування щодо підозрюваної особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які, на думку сторони захисту, призвели до порушення прав підозрюваного ОСОБА_8 , апеляційний суд вважає безпідставними.
Дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , зокрема, які зазначені в апеляційній скарзі захисника, були відомі слідчому судді на час розгляду клопотання слідчого та враховані при ухваленні відповідного процесуального рішення.
З огляду на це, слідчим суддею зроблено обґрунтований висновок про те, що обрання саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 є необхідним та достатнім для запобіганню існуючим ризикам та забезпечення його належної процесуальної поведінки, що в свою чергу, з урахуванням всіх обставин кримінального провадження, даних про особу підозрюваного, вказує на неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, слідчий суддя дотримався і вимог ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про можливість звільнення підозрюваного ОСОБА_8 з-під варти, є неспроможними.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у якому оголошено про підозру ОСОБА_8 , дані про його особу, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчим суддею правильно обраний такий запобіжний захід.
На цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування щодо ОСОБА_8 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 та альтернативного запобіжного заходу у виді застави в мінімальному розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 гривень, розмір якої стороною захисту не оспорюється.
Виходячи з наведеного вище, слідчим суддею ухвалено рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , яке відповідає вимогам КПК України і не суперечить практиці ЄСПЛ.
Інші обставини, якими апелянт обґрунтовує доводи апеляційної скарги, були відомі слідчому судді при ухваленні оскаржуваної ухвали і саме з урахуванням них та інших обставин кримінального провадження було ухвалено відповідне рішення.
Отже, слідчий суддя врахував всі обставини, передбачені ст.178 КПК України, та у відповідності до положень даної норми ухвалив обґрунтоване та законне рішення, а тому підстав для скасування та задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ч.2 ст. 376, ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 28.10.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 до 25.12.2025 включно - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4