Справа № 766/17471/25
н/п 2-о/766/744/25
26.11.2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Рядчої Т.І.,
секретаря судового засідання Рожок О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту смерті,
Заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті свого батька - ОСОБА_2 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України, а саме: село Калинівка Скадовського району Херсонської області.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько - ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України, а саме: село Калинівка Скадовського району Херсонської області, про що на тимчасово окупованій території України видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , реквізити якого не відповідають вимогам чинного законодавства. Встановити факт, що має юридичне значення, заявнику необхідно для державної реєстрації померлої особи, проведеної державним органом України з метою подальшого звернення для оформлення спадщини.
В судове засідання заявник не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), як заінтересована особа, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився.
Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності сторін.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у них докази та надавши їм оцінку, вважає, що заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно ч.1,2 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджено копією повторного свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 від 21.11.2025 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Скадовським районним відділом запису актів громадянського стану Управління ЗАГС Херсонської області, актовий запис № 170259950000500778002, реквізити, якого не відповідають вимогам законодавства, оскільки видане на тимчасово окупованій території України
Згідно п. п. 1, 2, 3ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є таким, що не відповідає умовам діючого законодавства України і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. (ст. 1 ч. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
Під час вирішення питання щодо оцінки доказів у цій справі суд вважає за необхідне взяти до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в України. В справах "Loiziddo v. Turkey", "Cyprus v. Turkey", "Mozer v. the Republic of Moldova and Russia", "Iliascu and Others v. Moldova and Russia", ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду ООН у справі Намібії, Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони. Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії", який був наданий на запит Ради Безпеки ООН, у справі Намібії так званого "намібійського винятку", який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою невизнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток, викладений у п. 125 Консультативного висновку, полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Застосовуючи "намібійський виняток" у справі "Кіпр проти Туреччини", Європейський суд з прав людини зокрема зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Про необхідність врахування актів органів влади з окупованих територій Європейським судом з прав людини у п. 45 рішення по справі Луізіду проти Туреччини» від 18.12.1996 року (заява №15318/89) була викладена правова позиція, що при аналогічних обставинах щодо відсутності ефективного державного контролю Кіпру за такими територіями, міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей і дій, які звідти походять, наприклад актів реєстрації народження, смерті і шлюбу, наслідки яких можуть ігноруватися лише на шкоду мешканців тієї чи іншої території.
За таких обставин суд враховує як докази смерті ОСОБА_3 надане заявницею лікарське свідоцтво про смерть та довідку про смерть.
Відповідно до роз'яснень наданих в п.13 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
У відповідності зі ст. 9 ЗУ "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті; державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Згідно з п.2 ч. 1ст. 17 ЗУ "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану зокрема на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Відповідно до пункту 5.1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 року №3307/5) передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року за №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за №1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Згідно роз'яснень наданих в п. 18 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Заявник позбавлений можливості у встановленому законом порядку здійснити реєстрацію факту смерті особи, оскільки документи на підтвердження цих обставин видані на тимчасово окупованій території, що унеможливлює отримання заявницею свідоцтва про смерть в органах державної реєстрації актів цивільного стану України.
Беручи до уваги встановлені у судовому засіданні обставини справи, досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що заява ОСОБА_1 знайшла своє обґрунтоване доведення в ході судового розгляду, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 259, 263, 265, 293, 315 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту смерті задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України, а саме: село Калинівка Скадовського району Херсонської області, Україна.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Заявник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса: вул. Торгова, 24, ЄДРПОУ 04060246).
СуддяТ. І. Рядча