Справа №523/6859/25
Провадження №1-кс/523/2055/25
24 листопада 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу ( з дислокацією ум.Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідування розташованого у м.Миколаєві, погоджене прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023164220000056 від 16.10.2023 року у відношенні:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новокрасне, Красноокнянського району, Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, раніше не судимого, одруженого, з середньою освітою, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей , не працюючого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5. ст.407 КК України,-
Другим слідчим відділом (з дислокацією в місті Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023164220000056 від 16.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування здійснює група прокурорів Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України.
В подальшому Указами Президента України та відповідними законами воєнний стан неодноразово продовжувався.
В останній раз, відповідно до Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 29 жовтня 2024 року № 4024-IX (далі - Закон № 4024) воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, тобто до 07.02.2025 до 05 години 30 хвилин.
Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан.
31.05.2018 ОСОБА_4 з Державною прикордонною службою України , та цього ж дня призначено на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - дозиметрист групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » І категорії (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_4 та зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення.
Згідно із положеннями п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Відтак, з 31.05.2018 року, тобто з моменту зарахування ОСОБА_4 до списків особового складу останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
В подальшому, відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 12.04.2022 №160-ОС ОСОБА_4 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії - номер обслуги секції мінометів вогневого відділення мінометної застави прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_5 , у військовому звані « старший сержант».
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Згідно вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Проходячи військову службу старший сержант ОСОБА_4 як військовослужбовець, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Проте, старший сержант ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо, допустила їх порушення вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин.
Так, старший сержант ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за контрактом на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії - номер обслуги секції мінометів вогневого відділення мінометної застави прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_5 , у військовому звані « старший сержант», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, о 09 год. 00 хв. 03.10.2023 самовільно залишив місце служби - ІНФОРМАЦІЯ_5 , який дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та до теперішнього часу ухиляється від проходження військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
15.01.2025 заочно повідомлено про підозру ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та 24.01.2025 оголошено у розшук.
22.04.2025 слідчий звернувся до суду з клопотанням, про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, мотивуючи клопотання тим, що підозрюваному повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину під час дії воєнного стану, наявністю ризиків, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином та знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тобто ризикам, передбачених п.п. 1,2, 3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливістю запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та достатніми для його застосування до підозрюваного, без визначення розміру застави.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, через недоведеність ризиків на які посилається прокурор, та можливість обрання іншого запобіжного заходу , не пов'язаного з триманням під вартою зокрема встановлення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Також захисник зазначила, що ОСОБА_4 , не повідомлений належним чином про підозру адже поштове відправлення яке має номер зазначений у переліку кореспонденції по трекінгу «Укрпошти» не відображається.
Вивчивши клопотання та надані суду матеріали, вислухавши думку прокурора, захисника, підозрюваного, приходжу до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри, належить прийняти до уваги п. 57 рішення ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» від 29 серпня і 24 жовтня 1997 року, згідно до якого наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа, ймовірно, вчинила правопорушення. А також рішення ЄСПЛ по справі «Мюрей проти сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що факти, які породжують підозру, не обов'язково мають такий саме рівень з'ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального провадження, тобто факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.
Таким чином слідчий суддя вважає, що з урахуванням наданих доказів: показів свідків, матеріалів службової перевірки, на цьому етапі досудового розслідування підозра ОСОБА_4 є обґрунтованою.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в скоєнні кримінального правопорушення, по якому продовжується проведення необхідних слідчих дій, вважаю, що ці обставини свідчать про можливість з боку підозрюваного незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, в зв'язку з викладеним вважаю ризик, передбачений ч.1 п. 3 ст. 177 КПК України, доведеним.
Крім того враховуючи, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання, та яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим (позбавлення волі на строк від 5 до 10 років), вважаю, що ці обставини свідчать про можливість з боку підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Доказів наявності інших ризиків передбачених ст.177 КПК України стороною обвинувачення не надано.
Крім того, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистості, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладених в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
В зв'язку з викладеним, вважаю, що в даній кримінальній справі, на час вирішення вказаного питання, з урахуванням викладених в ухвалі обставин кримінального провадження, суспільний інтерес переважає над особистим інтересом підозрюваного.
Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема правової позиції, викладеній в п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України, вирішуючи питання щодо можливості застосування інших запобіжних заходів відносно підозрюваного, зважаючи на обґрунтованість підозри та наявність вказаних ризиків, та приймаючи до уваги відсутність фактичних даних, які свідчать про зміну цих ризиків, суд вважає неможливим запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України - не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України до підозрюваного може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Розглядаючи можливість застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, до підозрюваного, слідчий суддя враховує, що у розпорядженні сторони обвинувачення по даному кримінальному провадженню є достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину та докази обґрунтованої підозри у його скоєнні саме ОСОБА_4 із кваліфікацією цього кримінального правопорушення за ч.5 ст.407 КК України, а також враховує те, що він раніше не судимий, не працює, одружений, має на утриманні малолітніх дітей, характеризується позитивно, має нагороди та подяки, міцні соціальні зв'язки.
З огляду на вищевикладене слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного є достатньо обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З питання встановлення застави то її розмір повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та тому ступеню довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного (обвинуваченого), який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, та з урахуванням його майнового стану. З урахуванням наведеного, статті яка зазначена у клопотанні слідчого суд вважає за необхідне визначити розмір застави у відповідності до вимог п. 2 ч.5 ст.182 КПК України, у розмірі 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних громадян, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На підставі встановленого, керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя
1.Клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу ( з дислокацією у м.Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідування розташованого у м.Миколаєві, погоджене прокурором та внесене у кримінальному провадженні за № 42023164220000056 від 16.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, - задовольнити.
2.Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, із триманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 11 тобто до 21.01.2026 року включно.
3.Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та покладених на підозрюваного обов'язків у разі внесення застави, закінчується 21.01.2026 року.
4.Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі - 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних громадян, що становить 151400,00 гривень.
5.Визначену заставу, необхідно внести у грошовій одиниці України на такі реквізити - отримувач коштів «Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області», код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435, банк отримувача «ДКСУ м. Київ», код банку отримувача 820172.
6.Підозрюваний (обвинувачений) або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний, обвинувачений звільняються з-під варти після внесення застави.
7.У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки строком до 21.01.2026 року, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
-не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає , без дозволу слідчого , або прокурора;
-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи.
8.Роз'яснити підозрюваному (обвинуваченому), що відповідно до ч.ч. 8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
9. Виконання ухвали покласти на прокурора та ДУ «Одеський слідчий ізолятор», відповідно, в частинах, що стосуються їх повноважень.
10.Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
11.На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
12.Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору, та направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Слідчий суддя : ОСОБА_1