Справа № 947/43491/25
Провадження № 2/947/7552/25
26.11.2025
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Петренка В.С.
за участю секретаря - Торгонської В.М.,
розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі заяву представника позивача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» - Кувшинової Валерії Петрівни про забезпечення позову, подану по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання недійсним договору дарування,
20.11.2025 року представник Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» - Кувшинова Валерія Петрівна звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання недійсним договору дарування.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження по цивільній справі за позовною заявоюАкціонерний банк «Південний» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання недійсним договору дарування. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.Призначено підготовче засідання.
Одночасно з позовною заявою представником позивача було надано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на майно, що є предметом позову та належить на праві власності ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку кадастровий номер 5110136900:46:002:0015, загальною площею 0,0450 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування наданої заяви представник позивача посилається на те, що підставою для звернення до суду стало неправомірне, з метою уникнення звернення стягнення на майно та уникнення виконання своїх зобов'язань, відчуження ОСОБА_1 всього свого майна на користь ОСОБА_2 на підставі договору дарування.
Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 знав про свій обов'язок щодо виконання зобов'язань за кредитним договором та договором поруки,а також за судовим рішення про стягнення з нього на користь Банку заборгованості за кредитним договором № В 551/1 від 25.09.2007 року, однак з метою уникнути виконання цього грошового зобов'язання 30.09.2013 року - в день ухвалення судового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, уклав з ОСОБА_2 договір дарування, відповідно до якого подарував їй належне йому на праві власності нерухоме майно.
Отже, метою укладення ОСОБА_1 даного договору дарування було на меті приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок рішення суду (грошового зобов'язання) та від звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення, зокрема враховуючи той факт, що ОСОБА_1 знаючи про вказані обставини та про те, що задоволення вимог Банку за рішенням суду буде здійснюватись за рахунок майна, що належить йому на праві власності, здійснив безоплатне відчуження всього нерухомого майна, що належало йому на праві власності, чим фактично унеможливив виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.09.2013 року. Вказані обставини є беззаперечним свідченням того, що договір дарування було укладено 30.09.2013 року ОСОБА_1 з метою недопущення звернення стягнення на його майно, при цьому він діяв недобросовісно та зловживаючи своїми правами завдав шкоди Кредитору.
Згідно, з інформаційної довідки №451478750 від 11.11.2025 року, відповідно до якої було здійснено пошук в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо земельної ділянки кадастровий номер:5110136900:46:002:0015, загальною площею 0,0450 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_2 станом на сьогоднішній день є власником земельної ділянки кадастровий номер 5110136900:46:002:0015, загальною площею 0,0450 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй на підставі договору дарування, посвідченого 30 вересня 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. за Р№2504.
В даному випадку причиною, у зв'язку з якою потрібно забезпечити позов, є те, що ОСОБА_1 можуть бути здійснені дії щодо відчуження майна на користь третіх осіб, що зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі. З поведінки відповідачів у справі, вбачається, що 30.09.2013 року договір дарування було укладено ними з метою ухилення від виконання зобов'язань та недопущення звернення стягнення на дане майно, що фактично унеможливило виконання рішення Київського районного суду м. Одеси у справі №1512/10835/2012.
Виходячи з викладеного, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що є предметом позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав заявника/позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду, адже у разі, якщо до закінчення розгляду спору у цій справі ОСОБА_3 здійснить відчуження спірного майна, то Банк не зможе захистити або поновити свої права в межах судового провадження (про визнання недійсним договору дарування) без нових звернень до суду, що взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Акціонерного банку «Південний» у межах даної справи.
Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що слід застосовувати і при розгляді заяви про забезпечення позову.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
За змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Тобто в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для ефективного захисту прав або інтересів позивача. При цьому відповідно до вимог частини 3 статі 12, частини 1 статті 81 ЦПК України обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
В силу вимог ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що захід забезпечення позову у виді накладення арешту на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 , кадастровий номер 5110136900:46:002:0015, загальною площею 0,0450 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , буде співмірним із позовними вимогами, достатньо ефективним та таким, що не призведе до утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
З врахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що вказану заяву, слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 149-153, 260, 261, 263 ЦПК України, суд,-
Заяву представника позивача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» - Кувшинової Валерії Петрівни про забезпечення позову, подану по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання недійсним договору дарування - задовольнити.
Накласти арешт на майно, що є предметом позову та належить на праві власності ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку кадастровий номер 5110136900:46:002:0015, загальною площею 0,0450 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Копію ухвали невідкладно надіслати сторонам для відома.
Ухвала про забезпечення позову набирає чинності в момент її підписання суддею, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.
Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову до виконання три роки.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцятиднів з дня її складення, однак оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя В. С. Петренко