Справа № 601/1282/25Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С.
Провадження № 33/817/300/25 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
17 листопада 2025 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 травня 2025 року,-
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено йому стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 ( сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи про адміністративне правопорушення в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп.
Згідно постанови, 22 квітня 2025 року приблизно о 11 годині 43 хвилин, в с. Старий Почаїв по вул. Радивилівська, 76 Кременецького району Тернопільської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Рено Майстер» номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння шкірних покривів обличчя; тремор рук; поведінка, що не відповідає обстановці та запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора 6820 водій відмовився. Виявив бажання пройти огляд в медичному закладі КНП «Кременецька опорна лікарня». Однак в подальшому від проходження огляду відмовився, шляхом втечі, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 травня 2025 року, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що:
суд першої інстанції не проаналізував докази у справі, не дав їм відповідної правової оцінки з точки зору повноти з'ясування всіх обставин, які мають істотне значення для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення;
місцевий суд не дав жодної мотивації про те, чому він прийняв до уваги протокол про адміністративне правопорушення, а доводи ОСОБА_1 відхилив;
працівники поліції безпідставно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 із посиланням на п.7 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», так як інспектором не надано жодних розпорядчих документів про обмеження чи заборону руху дорогами м Почаєва, м. Кременця чи Кременецького району в цілому;
працівники поліції чинили тиск на ОСОБА_1 ;
ОСОБА_1 доставлений працівниками поліції у лікувальний заклад не був;
найближчим медичним закладом від місця зупинки транспортного засобу є Почаївська районна комунальна лікарня, однак працівники поліції везли ОСОБА_1 у м. Кременець;
ОСОБА_1 не проявляв жодних ознак алкогольного сп'яніння;
наявне у матеріалах справи направленні на огляд водія транспорного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_1 не оголошувалося;
всі трубки які були запропоновані працівниками поліції для проходження огляду на місці зупинки були пошкоджені;
права ОСОБА_1 працівниками поліції озвучено не було;
працівники поліції перешкоджали ОСОБА_1 отримати правову допомогу;
письмові пояснення свідків є недопустимими доказами, так як є сумніви щодо неупередженості вказаних свідків, оскільки останні є військовослужбовцями які того ж дня виконували спільні службові завдання з працівниками поліції;
при наявності в матеріалах справи письмових пояснень свідків, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що свідки не залучалися.
Заслухавши доводи захисника Сампари Н.М., яка просила проводити розгляд у відсутності ОСОБА_1 і задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.
Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об'єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 308703; постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4556943; рапорті інспектора СПД (м. Почаїв) Кременецького ГУНП в Тернопільській області від 02 квітня 2025 року; направленні на огляд водія транспорного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 квітня 2025 року; свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П51 QМ 0010 103 25; письмових поясненнях ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ; оглянутих в судовому засіданні відеозапісів.
Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведений належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається, а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не проаналізував докази у справі, не дав їм відповідної правової оцінки з точки зору повноти з'ясування всіх обставин, які мають істотне значення для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення, є безпідставні.
В ході апеляційного розгляду сторона захисту стверджувала про безпідставність зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 через відсутність доказів законності розміщення блокпоста, на якому він був зупинений.
Стосовно таких доводів суд зазначає, що відповідно до статті 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Положенням частини четвертої статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Стаття 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначає заходи правового режиму воєнного стану, якими передбачено, зокрема: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України (пункти 6-7).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 N 1456 затверджено Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану (далі - Порядок перевірки документів).
Відповідно до п. 5 Порядку перевірки документів право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.
Пунктом 10 Порядку визначено перелік підстав для зупинки транспортного засобу уповноваженою особою, серед яких порушення Правил ПДР та інші, аналогічні тим, які вказані у статті 35 Закону "Про Національну поліцію", а також інші підстави, що безпосередньо пов'язані з воєнним станом. Зокрема, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду.
При цьому, вказаним Порядком N 1456 не визначено підстав, за наявності яких уповноважена особа має право прийняти рішення про необхідність зупинити транспортний засіб, який проїжджає через блокпост.
Згідно з підпунктом 1 пункту 20 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 N 1455 (далі - Порядок N 1455) заходи з контролю в'їзду/виїзду на блокпостах включають перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.
Із переглянутого відеозапису із нагрудних камер працівників поліції вбачається, що працівники поліції роз'яснили водію ОСОБА_1 підстави його зупинки, а саме виконання ними повноважень, встановлених Законами України «Про Національну поліцію» та «Про правовий режим воєнного стану» і Порядку перевірки документів під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану. Крім того, працівниками поліції було виявлено також вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 КУпАП, за що відносно нього винесено відповідну постанову.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги щодо незаконності зупинки транспортного засобу на блок посту є безпідставними.
При цьому апеляційний суд зазначає, що в межах даної справи не підлягають оцінці доводи щодо не отримання позивачем від органів влади інформації про правомірність розташування блокпоста.
Доводи сторони захисту про необхідність зупинення провадженні у цій справі для з'ясування вказаних обставин та їх врахування при перевірці законності оскарженої постанови апеляційний суд відхиляє, оскільки в межах даної справи суд не надає оцінки правомірності розташуванню блокпоста, а перевіряє наявність законних підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.130 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно вимог п.2.5. ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен пройти огляд на стан сп'яніння, а не з'ясовувати на місці зупинки правомірність розміщення блокпоста і законність розпоряджень військової адміністрації, які є документами з обмеженим доступом. Право на оскарження дій посадових осіб військової адміністрації в порядку адміністративного судочинства жодним чим чином не звільняє водія від обов'язку належним чином виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а тому на переконання апеляційного суду доводи сторони захисту про необхідність з'ясування підстав для розміщення блокпоста не впливає на обставини, які складають об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та не можуть свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення в цій справі.
Не відповідають дійсності доводи ОСОБА_1 про те, що він доставлений працівниками поліції у лікувальний заклад не був, так як вбачається із матеріалів справи, зокрема відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції (файл export-sql9p), працівники поліції виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, запропонували йому пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, на що він категорично відмовився, проте виявив бажання пройти відповідний огляд у медичному закладі і працівник поліції роз'яснив, що в такому випадку він буде доставлений в медичний заклад в м.Кременець по вул.Горбача,1. В подальшому ОСОБА_1 , не висловлюючи заперечень щодо медичного закладу для проведення огляду на стан сп'яніння, сів у патрульний автомобіль і поїхав з працівниками поліції за вказаною ними адресою, однак після його доставлення до медичного закладу на огляд не пішов, а вийшовши з машини одразу ж втік від працівників поліції (файл export-sql9p з 12:36:50 год).
Твердження апелянта про те, що найближчим медичним закладом від місця зупинки транспортного засобу є Почаївська районна комунальна лікарня, однак працівники поліції везли ОСОБА_1 у м. Кременець, не може слугувати підставою для визнання дій працівників поліції неправомірними, оскільки як видно з даних вказаного відеозапису (файл export-sql9p з 12:11:55 год, а також з 12:14:35 год), працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що огляд буде проводитися у найближчому медичному закладі в м. Кременці, на що останній жодних заперечень саме щодо місця знаходження медичного закладу, в який його було направлено, не висловлював. Доставлення ОСОБА_1 до м. Кременець здійснювалось саме з метою проведення огляду в уповноваженому закладі охорони здоров'я, що повністю узгоджується з чинним порядком та не порушує прав особи.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не проявляв жодних ознак алкогольного сп'яніння, оскільки відповідно до п.2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Окрім цього, ознаки алкогольного сп'яніння (почервоніння шкірних покривів обличчя; тремор рук; поведінка, що не відповідає обстановці та запах алкоголю з порожнини рота), які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення і були визначені поліцейським підставою для направлення на огляд на стан сп'яніння зафіксовані в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння в КНП Кременецька опорна лікарня від 22 квітня 2025 року, та були озвучені працівниками поліції ОСОБА_1 (файл export-sql9p з 12:10:10 год).
Твердження апелянта про те, що працівники поліції не роз'яснили йому його процесуальних прав, а також не дали можливості скористатися своїми правами, зокрема отримати правову допомогу, не відповідає фактичним обставинам справи та є безпідставним. Зокрема, із наявного відеозапису із нагрудних камер працівників поліції (файл export-sql9p з 12:35:40 год) чітко вбачається, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції роз'яснив останньому його процесуальні права та жодним чином не перешкоджав ОСОБА_1 у їх реалізації.
Більше того, вказаним відеозаписом зафіксовано розмову працівника поліції із ОСОБА_1 де останні повідомив працівників поліції що вже скористався своїм правом на захист, а саме викликав собі адвоката.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що працівники поліції чинили тиск на ОСОБА_1 , оскільки стверджуючи в апеляційній скарзі, що дії працівників поліції були незаконними апелянт не наводить жодних відомостей про оскарження таких дій поліції в порядку, передбаченому КАС України, або до правоохоронних органів вищого рівня. Крім того, з наявних у матеріалах цієї справи відеозаписів нагрудних камер працівників поліції не вбачається з боку працівників поліції тиску на ОСОБА_1 . Також, з цих відеозаписів видно, що зафіксовані ними події узгоджуються з даними протоколу.
Доводи апеляційної скарги щодо невручення ОСОБА_1 направлення на медичний огляд, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки таке направлення не вручалося останньому, у зв'язку з його фактичною відмовою від проведення такого огляду (втечею у невідомому напрямку з території КНП Кременецька опорна лікарня), після чого складено протокол про адміністративне правопорушення.
Твердження про недопустимість письмових пояснень свідків через їхню нібито упередженість не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Факт того, що свідки є військовослужбовцями та виконували того ж дня спільні службові завдання з працівниками поліції, не є достатньою підставою для автоматичного визнання їхніх пояснень упередженими. Закон не містить заборони щодо використання пояснень військовослужбовців або осіб, які перебували на службі в момент події, як доказів. У цьому випадку питання достовірності та об'єктивності таких доказів має оцінюватися в сукупності з іншими доказами в справі, а не шляхом формального виключення. В даному випадку посилання сторони захисту лише на спільність службових завдань як на доказ упередженості є припущенням, що не підтверджене жодними об'єктивними даними.
Таким чином, письмові пояснення свідків не можуть бути визнані недопустимими лише на підставі їх перебування на певній посаді або обставин несення служби.
Інші доводи апеляційної скарги, не спростовують правильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і його висновків про кваліфікацію дій ОСОБА_1 , а тому ці доводи не є підставою для скасування постанови і закриття провадження за відсутністю події та складу правопорушення, як про це просить апелянт.
Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 травня 2025 року відносно нього - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя