21.11.2025 Справа №607/24391/25 Провадження №1-кс/607/6897/2025
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025210000000139 від 10.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна, -
Начальник відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в рамках кримінального провадження за №42025210000000139 від 10.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти в сумі 1300 Євро, а саме 13 купюр номіналом по 100 Євро кожна, з яких 11 купюр - імітаційні із номером та серією VA3458309978 та 2 купюри справжні з наступними номерами та серіями: EA8344264528, WA0052531066; мобільний телефон марки iPhone 15PRO з абонентським номером НОМЕР_1 ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 .
Клопотання мотивоване тим, що слідчим управлінням ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42025210000000139 від 06.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Як зазначає слідчий, встановлено, що 20.11.2025 близько 12 год. 08 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу закладу «SUSHIKO», що за адресою: м. Ірпінь, вул. О.Кобилянської 1В/9, в ході особистої зустрічі та спілкування із ОСОБА_6 , одержав від останнього грошові кошти в сумі 1300 Євро (за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ станом на 20.11.2025 становило 63 358,62 гривень), як неправомірну вигоду для себе за вплив на посадових осіб кваліфікаційної комісії органу видачі з метою видачі посвідчення судноводія малого/маломірного судна.
20.11.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
Слідчий вказує, що під час проведення огляду місця події вилучено грошові кошти в сумі 1300 Євро, а саме 13 купюр номіналом по 100 Євро кожна, з яких 11 купюр - імітаційні із номером та серією VA3458309978 та 2 купюри справжні з наступними номерами та серіями: EA8344264528, WA0052531066.
Також, ОСОБА_5 було добровільно видано мобільний телефон марки iPhone 15PRO з абонентським номером НОМЕР_1 ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 .
Вище вказані речі визнані речовими доказами та мають важливе значення під час розслідування даного кримінального провадження, зокрема, грошові кошти є предметом вчинення кримінального правопорушення і необхідні для подальшого проведення судових експертиз, а по мобільному телефону ОСОБА_5 необхідно провести судову комп'ютерно-технічну експертизу з метою встановлення осіб, з якими він контактував з приводу вищезазначеного факту, для підтвердження вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням наведеного та того, що вказані речові докази необхідні для проведення ряду слідчих (розшукових) та процесуальних дій, в тому числі судових експертиз, а незабезпечення їх схоронності може призвести до зникнення, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчий просить клопотання задовольнити.
В судове засідання слідчий ОСОБА_3 не з'явився, що у відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Власник майна ОСОБА_5 та його представник адвокат ОСОБА_7 про час та місце розгляду клопотання повідомлялися належним чином, однак в судове засідання не з'явилися, що у відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання та додані до нього копії документів, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку:
Встановлено, що слідчими СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, за №42025210000000139 від 10.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, за фактом того, що працівник однієї з державних установ м. Тернополя вимагає неправомірну вигоду в розмірі 1300 Євро за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави щодо видачі посвідчення водія на право керування водним транспортом.
Як вбачається з протоколу затримання особи, підозрюваного у вчинені злочину від 20.11.2025, старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_8 в межах кримінального провадження №42025210000000139 від 10.10.2025 у присутності захисника - адвоката ОСОБА_9 20.11.2025 о 12 год. 15 хв. поблизу закладу під назвою «SUSHIKO» будинку АДРЕСА_1 затримано особу підозрювану у вчиненні злочину ОСОБА_5 , за таких обставин: 20.11.2025 близько 12 год. 05 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу закладу під назвою «SUSHIKO» будинку АДРЕСА_1 , вимагав та отримав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в сумі 1300 Євро за вплив на прийняття рішення посадовими особами Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України щодо виготовлення посвідчення на право керування водним транспортом, без проходження медичної комісії та здачі необхідних іспитів.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 20.11.2025, у період часу з 12 год. 40 хв. по 13 год. 16 хв. 20.11.2025 в рамках кримінального провадження №42025210000000139 від 10.10.2025 було проведено огляд поблизу закладу під назвою «SUSHIKO» будинку АДРЕСА_1 на асфальтному покритті поруч із ОСОБА_5 було виявлено грошові кошти в сумі 1300 Євро із наступними серіями та номерами: 13 купюр номіналом по 100 Євро кожна, з яких 11 купюр VA3458309978, 1 купюра EA8344264528 та 1 купюра WA0052531066. Окрім цього, ОСОБА_5 було добровільно видано його власний мобільний телефон марки iPhone 15PRO з абонентським номером НОМЕР_1 ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 .
Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_8 від 21.11.2025, вище зазначене вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42025210000000139 від 10.10.2025 та визначено місце зберігання речових доказів.
21.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Згідно з ч. 7 ст. 237 КПК України вилучені вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном..
Відповідно до положень статті 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до частин 2, 3 статті 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до п.п. 1-3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою 1) збереження речових доказів .
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Стаття 98 КПК України визначає, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Доданими до клопотання документами слідчий довів, що вказані у клопотанні грошові кошти та мобільний телефон зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, чи були знаряддям вчинення кримінального правопорушення та можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, та у випадку не накладення арешту на вказане майно, може призвести до подальшого його відчуження або до інших наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання прокурора про арешт тимчасового вилученого майна підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, так як незастосування арешту може призвести до відчуження або знищення такого майна.
Також згідно з п. 5 ч. 2, ч. 4 ст. 173 ЦПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
Враховуючи, що для встановлення обставин, що мають значення у даному кримінальному провадження, необхідним є проведення в подальшому ряду судових експертиз, кількість та види яких на даній стадії досудового розслідування визначити неможливо, слідчий суддя доходить висновку про необхідність накладення арешту з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування даним майном.
Доходячи такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що у даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а обставини кримінального провадження станом на час прийняття процесуального рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Одночасно роз'яснюю, що згідно ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 167, 170, 172, 173, 174 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025210000000139 від 10.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна - задовольнити.
Накласти арешт, шляхом заборони користування, розпоряджання та відчуження на майно вилучене 20.11.2025 в ході огляду місця події, а саме на:
-грошові кошти в сумі 1300 Євро, а саме, 13 купюр номіналом по 100 Євро кожна, з яких 11 купюр - імітаційні із номером та серією VA3458309978 та 2 купюри справжні з наступними номерами та серіями: EA8344264528, WA0052531066;
-мобільний телефон марки iPhone 15PRO з абонентським номером НОМЕР_1 ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , який перебував у користуванні ОСОБА_5 та добровільно ним виданий.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим та прокурором у цьому кримінальному провадженні.
Копію ухвали вручити/направити слідчому ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою при оголошенні ухвали протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1