Справа № 944/4654/25
Провадження №2/944/2032/25
26.11.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Матвіїва І.М.
з участю секретаря судового засідання Леньо Б.Ю.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування вимог посилається на те, що вони уклали шлюб 13.10.2023 у виконавчому комітеті Новояворівської міської ради Яворівського району Львівській області, актовий запис №197. Останнім часом стосунки з дружиною погіршились, зникло взаєморозуміння і повага, стали частими сварки. Тривалий час, кожен з нас живе іншим життям, у кожного свої інтереси, фактично сім'я припинила своє існування. На даний час сторони проживають окремо. Сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують. Будь-які спроби в свій час примиритися не дали бажаних результатів, оскільки у них різні погляди на сімейне життя та сімейні обов'язки, примирення неможливе, просить шлюб розірвати.
Окрім цього, зазначає, що в шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що проживання доньки ОСОБА_4 разом з ним відповідає інтересам самої дитини, оскільки має можливість забезпечити їй належні умови проживання та повною мірою займатись вихованням доньки. Зазначає, що ОСОБА_2 самоусунулася від виховання доньки, відповідачка має намір їхати на тривалий час за межі України, відповідачка стала проживати окремо за іншою адресою. З огляду на все вище зазначене вважає, що в інтересах доньки ОСОБА_4 залишитись проживати разом із батьком.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 03.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі, просить шлюб розірвати та залишити доньку ОСОБА_5 для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання разом з батьком. Після розірвання шлюбу просить залишити прізвище « ОСОБА_6 ».
Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи.
Частинами 4, 5 ст.268 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 24.11.2025, є дата складення повного судового рішення 26.11.2025.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.
Згідно ст.24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Отже, якщо позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ст.105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ч.1 ст.112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітніх дітей та інші обставини життя подружжя.
Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч.3 ст.115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Судом встановлено, що 13.10.2023 у виконавчому комітеті Новояворівської міської ради Яворівського району Львівській області, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , про що зроблено відповідний актовий запис №197, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Новояворівської міською радою Львівській області. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище " ОСОБА_6 ".
У шлюбі народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого від 18.04.2024 року.
Судом також встановлено, що спільне життя позивача з відповідачкою не склалось через відсутність спільних інтересів, різних поглядів на життя, відсутність взаєморозуміння, любові та поваги між ними, внаслідок чого шлюбні відносини між ними припинилися.
Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007, проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
З огляду на викладене, оскільки, як зазначає позивач, сторони подружніх відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї є неможливим, суперечить інтересам сторін, тому позов необхідно задовольнити.
В частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини разом із позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог в цій частині, суд приймає до уваги те, що відповідно до частини 1 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дітей, стан їх здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із частиною 3 статті 45 ЦПК України, суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі статті 141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.
Відповідно до положень статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Як роз'яснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визначення його недійсним та поділ майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага, в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини, приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07.12.2006).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16.07.2015).
Відносно зазначення у резолютивній частині рішення суду місця проживання дитини, то Верховний суд висловив правову позицію у своїй постанові від 15 січня 2020 року у справі за №200/952/18, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного суду від 22 грудня 2021 року у справі №339/143/20, де зазначено, що між сторонами на момент розгляду справи був відсутній спір між батьками щодо місця проживання дитини, такий позов не пред'явлено ні позивачем, ні відповідачем, суд його не вирішував. Зазначення у резолютивній частині рішення щодо залишення дитини на проживання з кимось з батьків не свідчить, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дитини разом з кимось з батьків, оскільки суд лише констатував, з ким залишається проживати дитина після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місце проживання, оскільки, як встановлено після припинення фактичних шлюбних відносин дитина залишилась проживати разом з матір'ю. Такий ж висновок Верховного суду міститься у постанові від 17 липня 2022 року у справі №405/4659/21.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах, відповідач надіслала до суду заяву, відповідно до якої визнає повністю заявлені позивачем позовні вимоги та не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову про розірвання шлюбу та залишення проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з позивачем. Позиція сторін в справі свідчить про добровільні, договірні відносини між ними щодо подальшого проживання їх малолітньої доньки.
Судом встановлено, що позивач бажає визначити місце проживання спільної дитини разом із собою. Таке ж бажання виявила і відповідачка, яка своєю заявою визнала позовні вимоги у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що сторони фактично не перебувають у шлюбі, їх малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з позивачем, саме таке проживання дитини буде відповідати найкращим його інтересам.Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала, бажає розірвати шлюб та не заперечує тому, щоб дитина проживала разом із батьком.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, згідно клопотання позивача судовий збір слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.105, 112, 114, 141 СК України, ст.12, 13, 81, 141, 223, 264, 265, 268, 274-275, 279, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 13 жовтня 2023 року у виконавчому комітеті Новояворівської міської ради Яворівського району Львівській області, актовий запис №197.
Після розірвання шлюбу відповідачці залишити прізвище « ОСОБА_6 ».
Малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити для подальшого проживання, самостійного виховання та утримання разом з батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне судове рішення складено 26 листопада 2025 року.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя І.М.Матвіїв