Справа № 460/837/14-ц
Провадження №2/944/5/25
18.11.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючої судді - Швед Н.П.
з участю секретаря - Василиці Н.В.
представника позивача - Турчина Р.Г.
розглянувши в судовому засіданні в місті Яворові в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Державного територіально-галузевого об"єднання «Львівська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до Львівської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення та скасування державної реєстрації права власності,-
Представник позивача звернувся в суд з позовом до Львівської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення та скасування державної реєстрації права власності.
В обгрунтування заявлених вимог покликається на те, що під час виконання робіт з інвентаризації земель Державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця» та державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками стало відомо про те, що на території Рясне-Руської сільської ради в смузі відведення Залізниці (в межах обслуговування залізничної колії відокремленим підрозділом «Підзамчівська дистанція колії» Залізниці) на 4км+765м до 4км+785м ділянки Львів-Івано-Франкове (права сторона по ходу кілометрів) на відстані 11,6-212 м від осі колії розташована земельна ділянка ОСОБА_1 , яка передана останній на підставі рішення №548 Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 20.03.2008 «Про передачу земель ділянки у власність» для ведення особистого селянського господарство в той час коли ширина смуги відведення залізниці в даному місці становить 80 м від осі колії. Площа перекриття даної земельної ділянки зі смугою відведення залізниці становить 0,0146 га. Наведене підтверджується актом обстеження земельної ділянки Підзамчівської дистанції колії ДТГО «Львівська залізниця» від 09.12.2013 та кадастровим планом перекриття смуги відведення залізниці на території Рясне- Руська сільської ради земельною ділянкою ОСОБА_1 , який виготовлено Науково-впроваджувальною фірмою «Нові технології».
Вважає, що рішення №548 Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 20.03.2008 «Про передачу земель ділянки у власність» суперечить чинному законодавству та порушує право залізниці на користування наданою земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху, а відтак підлягає визнанню незаконним з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про транспорт» до земель залізничного транспорту належать землі надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування.
Статтею 68 ЗК України, в якій зазначено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням станціями та іншими будівлями. Землі залізничного транспорту повинні утримуватися у належному санітарному стані. Дана норма зазначена і в ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт».
Згідно «Плану границ полоси отвода линии Львов-Яворов», виготовленого в 1950 році Транспроекткарвер, ширина смуги відведення на перегоні Львів-Яворів становить від 50м до 80м. В той час ділянка ОСОБА_1 , починається на відстані 11,6м-12м від осі колії.
Відповідно до норм законодавства, яке існувало при облаштуванні залізничного полотна та смуги відведення («Инструкция о нормах и порядке отвода земель для железних дорог и использовании полоси отвода», яку затверджено 30.01.1963 Міністерством шляхів сполучення СРСР, «Положение о землях предоставленних транспорту», яке затверджено постановою Ради народних комісарів СРСР від 07.02.1933 №50, «Об упорядочении отвода земель для железних дорог», яке затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 27.01.1962 №83) вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до п.п. 54, 55 Общих начал землепользования и землеустройства (постанова Центрального виконавчого комітету СРСР від 15.12.1928).
Оформлення прав органів шляхів сполучення на землі, що закріплювалися за ними, проводилося шляхом відведення за схемою згідно вищезазначених нормативних актів.
Дані обставини підтверджуються також і п. 2 Положення про землі транспорту, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 08.01.1981 №24, де зазначено, що «размери земельних участков, предоставляемих для указанних целей, определяются в соответствии с утвержденними в установленном порядке нормами или проектно-технической документацией».
В подальшому при зміні законодавства та введенні інституту державних актів в земельному кодексі вимоги щодо їх оформлення поширювалися тільки на нові земельні ділянки при їх відведенні та не вимагалося отримання актів на існуючі та наявні у користуванні землі.
Всупереч зазначеному, частина земельної ділянки смуги відведення залізниці була передана у власність ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, де вона веде господарську діяльність у безпосередній близькості до залізничної колії.
Просить позовні вимоги задовольнити. Визнати незаконним та скасувати рішення №548 Рясне-Руської сільської ради від 20.03.2008 «Про передачу земельної ділянки у власність» яким безоплатно передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , яка була надана їй у приватну власність на підставі оскаржуваного рішення Рясне-Руської сільської ради.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги. Просить такі задовольнити.
Представник Львівської міської ради в судове засідання не з'явився скерував на адресу суду письмове клопотання в якому просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги заперечує, просить в задоволенні таких відмовити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, жодних клопотань на адресу суду не скерувала хоч належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.
Дана справа надійшла до суду 24.03.2014, та перебувала в провадженні судді Яворівського районного суду Львівської області Варениці В.С., який відповідно до
Рішення зборів суддів Яворівського районного суду Львівської області від 23 вересня 2016 року №20 та постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» звільнений з посади судді.
Матеріали цивільної справи повторно розподілено між суддями і відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2016 року розподілено та передано судді Гоцко В.І.
В подальшому матеріали цивільної справи відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2017 року було розподілено та передано судді Кондратьєвій Н.А.
Відповідно до розпорядження №88 від 28.10.2021, у зв'язку з припиненням 24 вересня 2021 року повноважень судді Яворівського районного суду Львівської області Кондратьєвої Н.А., по відправленню правосуддя у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку призначенняна посаду судді, такі на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2021 були передані судді Швед Н.П.
Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2021 року матеріали цивільної справи прийнято до провадження, та 20.01.2022 року цивільну справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.
Як вбачається з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 13), так і в Конституції України (стаття 55) передбачено, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Статтею 4 ЦПК України та статтею 15 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Реалізуючи передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцією України, Цивільним Кодексом України та Цивільним процесуальним Кодексом України право на судовий захист, особа повинна вказати в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Під захистом права розуміється державно примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Таким чином, порушення має бути реальним, обгрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
Судом встановлено, що на підставі рішення №548 Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 20.03.2008р. «Про передачу земельних ділянок у власність» ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,1264га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору, що знаходиться на території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №478346, відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору, загальною площею 0,1264га у межах згідно з планом, що розташована в с.Рясне-Руське Яворівського району Львівської області. Згідно вказаного державного акту на право власності вбачається, що спірна земельна ділянка межує із землями загального користування, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , а не із землями залізниці.
Згідно «Плану границ полосы отвода линии Львов-Яворов», виготовленого в 1950 році Транспроекткарвер, спірна земельна ділянка входить в смугу відведення залізниці ширина якої на даній ділянці становить від 50м до 80м від осі колії.
Як вбачається із копії Плану смуги відведення, який міститься в матеріалах справи, в такому є позначення «земельна ділянка», однак, жодним чином не вбачається, де саме знаходиться спірна земельна ділянка. Даний План смуги відведення не містить умовного позначення ширини смуги відведення залізниці, відсутні позначення відстані та одиниці виміру відстані, що спростовує твердження позивача про те, що ширина смуги відведення залізниці щодо спірної земельної ділянки становить 80 метрів.
З копії акту обстеження земельної ділянки від 09.12.2013, вбачається, що комісією в складі головного інженера відокремленого підрозділу "Підзамчіська дистанція колії" ДТГО Хонька Р.О., начальника сектора з управління майновими та земельними ресурсами Львівської дирекції залізних перевезень Коханця Т.А., начальника виробничо-технічного відділу Підзамчівська дистанція колії Паркані О.М., інженера-землевпорядника відокремленого підрозділу» Підзамчівська дистанція колії «ДТГО «Львівська залізниця» Думчак І.С., інженера-землевпорядника Львівської дистанції захисних лісонасаджень ОСОБА_6 , спеціаліста-землевпорядника Рясне-Руської сільської ради Сухецького Є.М., здійснено обстеження земельної ділянки ДТГО «Львівська залізниця» в межах території Рясне-Руської сільської ради, де виявлено, що на 4км+765м -4км+785м. перегону Рясне - Кар'єрна дільниці Львів-Яворів по ходу кілометрів ліва сторона ОСОБА_2 знаходиться присадибна земельна ділянка, яка огороджена сітчастою огорожею на відстані 11,6-12,0м від осі під'їздної колії. Відстань до житлової будівлі даної особи комісією встановити не можливо по причині відсутності доступу до даного об'єкту. Дана присадибна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про сплату земельного податку №04 від 13.0.2014року вбачається, що відокремлений підрозділ «Підзамчівська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця» сплачувала земельний податок згідно декларації з плати за землю за земельну ділянку, площею 10,8 га, яка розташована на території Рясно-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області, а саме, в 2012 році було нараховано та сплачено 38,37грн., в 2013році було нараховано та сплачено 38,37грн.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором (див. пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19)).
Способами захисту суб'єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 68)).
Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55)).
Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.
Позивач АТ «Українська залізниця» звернулось до суду з позовом про визнання незаконним і скасування рішення міської ради та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, з посиланням на те, що належна на праві власності відповідачці земельна ділянка з кадастровим номером частково накладається на земельну ділянку, належну позивачу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) зазначила, що усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, що визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18, пункт 143).
Оскаржуване рішення №548 Рясне-Руської сільської ради від 20.03.2005року «Про передачу земельної ділянки у власність» в частині надання ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд вичерпало свою дію виконанням, а тому визнання цього рішення незаконним не поновить порушене право або законний інтерес позивача.
Крім того, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці також є усталеним (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 83), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 (пункт 53)).
Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novitcuria - «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 (пункт 181)).
Отже, у такій категорії спорів позивач може, зокрема, обґрунтовувати свій позов протиправністю рішення органу місцевого самоврядування, відповідно до якого відповідачці передано частину земельної ділянки, яка накладається на його земельну ділянку. Натомість суд має надати оцінку відповідному рішенню органу місцевого самоврядування в мотивувальній частині судового рішення.
Щодо вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, то у своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.
Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38,39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) також вказала, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).
Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.
З урахуванням наведеного, вимоги про визнання незаконним та скасування рішення міської ради та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку не приведуть до відновлення порушених прав та інтересів позивача, тобто не є належним та ефективним способом захисту, а усунення перешкод в користування земельною ділянкою, є похідним від вищевказаних позовних вимог. Тобто, належним способом захисту позивача є віндикаційний позов. Такий позов у цій справі не заявлено.
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (пункт 155)). Тому у задоволенні позовних вимог АТ «Українська залізниця» про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку належить відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 12, 13, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Державного територіально-галузевого об"єднання «Львівська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до Львівської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення та скасування державної реєстрації права власності - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Державне територіально-галузеве об"єднання
«Львівська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця»
юридична адреса: 79000, вул.Гоголя, 1 м.Львів.
Відповідач: Львівська міська рада
юридична адреса: 79008, пл.Ринок, 1 м.Львів.
Відповідач: ОСОБА_1
проживає за адресою:
АДРЕСА_2 .
СУДДЯ: Швед Н.П.