Справа № 466/9211/21
Провадження № 2/466/94/25
“12“ листопада 2025 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:
головуючої - судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.
учасники справи
секретар МАРОЧКАНИЧ В.В.
представник позивача РЕПАК В.В.
представники відповідача КОНДРАТЮК С.К., БОНДАРЕНКО Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 (ІПЦ НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (юридична адреса : 04070, м. Київ вул. Андріївська,2/12, р/р НОМЕР_2 ,МФО 351002,код ЄДРПОУ: 09807750) про захист прав споживачів, стягнення відсотків та пені за договором банківського вкладу,
ОСОБА_1 01.10.2021 року звернулася в суд суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», в якій просить постановити рішення, яким стягнути з АТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу № 26306142494210 ЕUR від 02.06.2012 року станом на 02.09.2021 року у розмірі:
-20 509,97 Євро - проценти за договором банківського вкладу;
-3 729,22 Євро - 3% річних за неповернений депозит нараховані в порядку ч.2 ст.625 ЦК України;
-5 589,26 Євро - 3% річних за неповернені проценти за депозитним договором нараховані в порядку ч.2 ст.625 ЦК України;
-43 485 086,82 грн. - пені за несвоєчасне повернення депозиту, нарахованої в порядку ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів»;
-65 191 770,25 грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів по депозитному договору, нарахованої в порядку ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів».
А також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 02 червня 2012 року між нею та АКІБ «УкрСиббанк» (в подальшому змінено найменування на АТ «УкрСиббанк») в особі керуючої вказаного відділення Азарової Т.М., укладено договір банківського вкладу № 26306142494210 ЕUR на суму 23500 євро, під 16 % річних, з терміном дії до 02.08.2012 року.
01.10.2012 року ОСОБА_1 отримала з рахунку банківського вкладу 10000 євро, внаслідок чого на депозиті залишилось 13500 євро.
Факт передачі коштів Бойцун Т.М. представнику АТ «УкрСибанк» та їх розміщення на рахунку АТ «УкрСиббанк» підтверджено вироком Жовківського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2019 року у справі №446/1917/16-к, який залишений без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 07.02.2020 року і набрав законної сили, та рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 07 жовтня 2020 року у справі №446/846/20.
Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2019 року встановлено, що:
«02.06.2012 року в Кам'янка-Бузькому відділенні АКІБ «УкрСиббанк» №873, що знаходиться по вулиці Незалежності,77 в місті Кам'янка-Бузька Львівської області, між ОСОБА_1 , з однієї сторони та АКІБ «УкрСиббанк» № 873 (в подальшому змінено найменування на ПАТ «УкрСиббанк») в особі керуючої вказаного відділення Азаровою Т.М., з іншої сторони, укладено підроблений договір банківського вкладу №26306142494210 EUR з терміном дії до 02.08.2012 р., із виплатою вкладнику банківською установою процентної ставки в розмірі 16% річних. Під час укладання вище вказаного договору ОСОБА_1 була переконана у достовірності документа, а ОСОБА_2 достовірно знала, що відомості у договорі не відповідають дійсності. Після укладення вищезазначеного договору банківського вкладу. ОСОБА_2 отримала від вкладника ОСОБА_1 гроші в розмірі 23500 євро.
ОСОБА_2 достовірно знаючи та наперед усвідомлюючи, що вказаний договір є підроблений, укладений з метою обернення майна вкладника ОСОБА_1 на свою; користь, всупереч своїм функціональним обов'язкам та інструкцій банку, повторно реалізуючи свій злочинний умисел, отримані від вкладника ОСОБА_1 гроші в касу банківської установи не внесла, грошові кошти останній не повернула, тим самим заволоділа майном ОСОБА_1 у великих розмірах».
У позові вказує, що після набрання вироком законної сили, AT «УкрСиббанк» 18 березня 2020 року виплатив позивачу за договором № 26306142494210 EUR залишок депозиту в розмірі - 13 500,00 євро.
Проте, Банком не виплачено позивачу: відсотки за договором банківського вкладу, 3% річних в порядку ст.625 ЦК України, 3% денних в порядку ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Хоча працівником відповідача позивачу не було видано належних банківських документів про внесення ним грошових коштів як вкладів, проте ці обставини встановлені судовими рішеннями та доказування не потребують.
Позивач правомірно сподівався на належне оформлення та виконання договорів вкладу з відповідачем, а обов'язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій покладено на банківську установу. Особи, винні в порушенні правил банківських операцій, у спірних правовідносинах з позивачем діяли від імені банку та розпоряджалися на власний розсуд грошовими коштами позивача вже після передачі їх на депозит, отже, вчиняли протиправні дії щодо грошових коштів, які перейшли у власність відповідача, а тому позивач не може бути відповідальним за порушення, вчинені посадовими особами відповідача, оскільки ним виконані умови укладених угод.
Ухвалою від 03.22.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
04 січня 2022 року відповідач подав відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.
Вказує, що між AT «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 відсутні договірні відносини щодо банківського вкладу. Банк не приймав на зберігання кошти ОСОБА_1 , а виплачені банком позивачці кошти в сумі 13500євро, це відшкодована шкода, завдана позивачці внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 , встановлена вироком суду, який набрав законної сили. У зв'язку з чим, безпідставним є посилання позивача на норми матеріального права, які регулюють договірні правовідносини та відповідальність за їх порушення.
Зазначає, що не відповідає дійсності твердження позивачки, з покликанням на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2019 року, про укладення 02.06.2012р. договору банківського вкладу № 26306142494210 EUR у розмірі 23 500,00 євро. У цьому вироку вказано, що 02.04.2012 року в Кам'янка-Бузькому відділенні АКІБ «УкрСиббанк» №873, що знаходиться по вулиці Незалежності,77 в місті Кам'янка-Бузька Львівської області, між ОСОБА_1 , з однієї сторони та АКІБ «УкрСиббанк» № 873 в особі керуючої вказаного відділення ОСОБА_2 з іншої сторони, укладено підроблений договір банківського вкладу №26306142494210 EUR з терміном дії до 02.08.2012, із виплатою вкладнику банківською установою процентної ставки в розмірі 16% річних.
У цьому вироку йде посилання на договір банківського вкладу не від 02.06.2012р., а від 02.04.2012р., а також зазначається про те, що кошти ОСОБА_1 в розмірі 23500євро внаслідок незаконного заволодіння ними ОСОБА_2 , в касу банківської установи внесені не були.
І таким чином, ці кошти не могли бути і не були розміщені на будь-якому депозитному рахунку в АТ «УкрСиббанк» внаслідок вчинення ОСОБА_2 злочину.
Сума відсотків, пені та 3%ріцчних, які просить стягнути позивачка, не є прямою реальною шкодою, завданою злочином.
Кошти позивача в сумі 23 500євро як вклад (депозит) реально в Банку (обліковій системі) розміщені/прийняті не були. АТ «УкрСиббанк» їх на зберігання не отримував та, відповідно, не приймав і при вищезгаданих обставинах об'єктивно не міг прийняти.
Позивачем не надано жодного документу, який би підтверджував внесення коштів ОСОБА_1 на будь-який депозитний рахунок в АТ «УкрСиббанк».
Представлений позивачем договір №26306142494210 EUR банківського вкладу (депозиту) від 02 червня 2012р. є нікчемним внаслідок недодержання письмової форми договору банківського вкладу, передбаченої ст.1059 ЦК України, а також є фактично неукладеним внаслідок недотримання умов реальності такого типу договорів, передбаченої ст.1058 ЦК України, оскільки договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
З врахуванням наведених у відзиві обставин, АТ «УкрСиббанк» просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
24.01.2022р. ОСОБА_1 подала заяву про зменшення позовних вимог та просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача на її користь заборгованість за договором банківського вкладу № 26306142494210 EUR від 02.06.2012 року станом на 20.01.2022 року в розмірі:
17 355,17 євро - проценти за договором банківського вкладу;
- 3086,49 євро - 3% річних за неповернений депозит нараховані в порядку ч. 2^1 625 ЦК України;
- 4 928,93 євро - 3% річних за неповернені проценти за депозитним договором нараховані в порядку ч.2 ст.625 ЦК України;
- 36 011 324,25 грн. пені за несвоєчасне повернення депозиту, нарахованої в порядку ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»;
- 57 506 391,24грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів по депозитному договору, нарахованої в порядку ч.5 ст.10 Закону України «Про захист праві споживачів».
Ухвалою від 24.01.2022 року вирішено проводити розгляд справи у загальному позовному провадженні.
У відповіді на відзив від 08.06.2022 року представник позивача покликається на те, що обставини виникнення правовідносин банківського вкладу між сторонами не потребують доказування, оскільки встановлені вироком Жовківського районного суду Львівської області від 02.10.2019 року та рішенням Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області від 07.10.2020 року. Також навів обґрунтування помилковості доводів відповідача по суті спору.
У запереченнях на відповідь на відзив, поданих 13.06.2022р., відповідачем наведено аргументи на підтримку своєї позиції та спростування тверджень позивача у відповіді на відзив.
08.11.2023 року відповідачем подано додаткові письмові пояснення щодо позовних вимог, у яких зазначає, що між позивачкою та банком виникли не договірні, а деліктні правовідносини.
У додаткових письмових поясненнях від 09.06.2025 року АТ «УкрСиббанк» зазначає про те, що ОСОБА_1 у даній справі покликається на укладення 02.06.2012р. між нею та АКІБ «УкрСиббанк» (в подальшому змінено найменування на АТ «УкрСиббанк») в особі керуючої вказаного відділення Азарової Т.М., договору банківського вкладу №26306142494210 EUR у розмірі 23500євро, під 16% річних, з терміном дії до 02.08.2012 року, копію якого позивачем додано до позовної заяви, передачу нею коштів представнику АТ «УкрСиббанк» Азаровій Т.М. та отримання примірника договору банківського вкладу.
Проте, у вироку Жовківського районного суду Львівської області від 02.10.2019р., на який покликається позивачка як на судове рішення, що має преюдиційне значення, іде мова про укладення підробленого договору банківського вкладу не 02.06.2012р., а 02.04.2012р.
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 29.08.2024р. у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 , адвоката Репака В.В., про виправлення описки у вироку суду від 02.10.2019р. щодо дати укладення ОСОБА_1 договору банківського вкладу відмовлено.
Таким чином, твердження позивача, що вироком суду від 02.10.2019р. встановлено укладення договору банківського вкладу від 02.06.2012 р. №26306142494210 EUR між відповідачем АТ «УкрСиббанк» та позивачкою ОСОБА_1 вважає неправомірним.
Крім цього, у справі № 446/846/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , АТ «УкрСиббанк» про відшкодування моральної шкоди, судом не досліджувались обставини укладення договору банківського вкладу від 02.06.2012р. №26306142494210 EUR між відповідачем АТ «УкрСиббанк» та позивачкою ОСОБА_1 , такі позовні вимоги до суду не заявлялися позивачем і суд розглядав справу в межах заявлених позовних вимог. Розглядаючи даний спір, судом було застосовано правила ст.1172 ЦК України, що регулюють позадоговірні (деліктні) правовідносини. 07.10.2020 року рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області у справі № 446/846/20 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «УкрСиббанк» про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. Позовні вимоги у справі, що розглядається, та позов у справі № 446/846/20 мають різні предмети та різні підстави позову. Обставини, встановлені у справі № 446/846/20 є нічим іншим, як оцінкою судами наявних у матеріалах справ доказів щодо завдання позивачу моральної шкоди у зв'язку з вчиненням відносно неї кримінального правопорушення ОСОБА_2 , а тому вони не мають преюдиційного значення при вирішенні справи, яка розглядається.
Твердження позивача, що рішеннями судів встановлено передачу позивачем грошових коштів керівнику відділення АТ «УкрСиббанк»- ОСОБА_2 , яка як посадова особа банку, вправі була укладати від імені банку договори банківського вкладу спростовується наступними фактами.
15.03.2012р. ОСОБА_2 була звільнена з роботи в АТ «УкрСиббанк» з посади начальника відділення №873 АТ «УкрСиббанк» 15.03.2012 р. за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України. Отже, станом на 02 червня 2012р. ОСОБА_2 не була керуючою відділення №873 АТ «УкрСиббанк», відповідно не могла вчиняти інкриміновані їй кримінальні правопорушення стосовно потерпілої ОСОБА_1 02.06.2012р. в якості службової особи- керуючої відділення №873 АК1Б «УкрСиббанк».
Зазначає, що 02.06.2012р. це вихідний день (субота), відділення АКІБ «УкрСиббанк» у вихідні дні не працювали. Крім цього, відділення №873 ПАТ «УкрСиббанк», яке було розташоване за адресою: Львівська область, м. Кам'янка-Бузька, вул. Незалежності, 77, припинило діяльність та було ліквідовано ще 24.04.2012р.
Приміщення за адресою : Львівська область, м. Кам'янка-Бузька , вул. Незалежності, 77, яке орендувалось банком під розміщення відділення №873 ПАТ «УкрСиббанк», було повернуто та передано банком орендодавцю 24.04.2012р.
Дані обставини підтверджуються наданими суду письмовими доказами.
Крім цього, рішеннями судів не встановлено та позивачкою жодними іншими доказами не підтверджено, що саме в АТ «УкрСиббанк» 01.10.2012р. ОСОБА_1 отримала частину депозиту. Позивачем ОСОБА_1 не надано жодного документу, який би підтверджував внесення на будь-який депозитний рахунок або зняття з будь- якого депозитного рахунку коштів в АТ «УкрСиббанк».
Незаконне заволодіння ОСОБА_2 коштами позивача в розмірі 13 500 євро є шкодою, спричиненою внаслідок скоєння злочину, підтверджено відповідним вироком суду, в зв'язку з чим правовідносини між позивачем та відповідачем не є договірними, а є деліктними.
Ухвалою від 05.05.2025 року прийнято відмову позивачки ОСОБА_1 від частини позовних вимог.
Ухвалою від 23.10.2025 року закрито підготовче провадження. Справа призначена до судового розгляду.
Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні взаємовідносини сторін, обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частиною 2 статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Згідно з частинами 1 та 2 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
У ст.1059 ЦК України врегульовані питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Згідно з ч.1 ст.1064 ЦК України укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою.
Ощадний (депозитний) сертифікат підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (володільця сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав (ч.1 ст.1065 ЦК України).
Пунктом 1.4 глава 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій та операцій з ощадними сертифікатами банку, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення № 516), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) від вкладників підтверджується договором банківського вкладу. Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею відповідного документа або ощадного сертифіката. Договори банківського рахунку та банківського вкладу визначають права, зобов'язання суб'єктів вкладних (депозитних) операцій та інші умови, визначені Цивільним кодексом України, і мають бути підписані сторонами договору (уповноваженими ними особами) (п. 2.3 Положення №516.).Укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів (пункт 2.9 Положення № 516).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (надалі - Інструкція №492), порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються цією Інструкцією.
Порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо) (п.1.6 Інструкції №492). Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу -вкладні (депозитні) рахунки. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору(п.1.8 Інструкції №492). Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту (п.1.10 Інструкції №492). Порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам визначено п. 10.1 Інструкції №492). Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року №174 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 року №790/19528 чинна на момент виникнення спірних правовідносин), банк (філія, відділення) зобов'язаний надати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі у вигляді паперового або електронного документа відповідно до законодавства України, умов договору, внутрішньобанківських правил, правил платіжної системи. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: 1) найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію; 2) дату здійснення касової операції (час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час» - у разі здійснення касової операції в післяопераційний час); 3) підпис працівника банку (філії, відділення)/кваліфікований ЕП працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку (п.2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні .
Отже, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Квитанція (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 02.10.2019 у справі №446/1917/16-к, який залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 07.02.2020, встановлено, що 02.04.2012 в Кам'янка-Бузькому відділенні АКІБ «УкрСиббанк» №873 за адресою вул.Незалежності, 77 в м.Кам'янка-Бузька Львівської області, між ОСОБА_1 , з однієї сторони та АКІБ «УкрСиббанк» № 873 в особі керуючої вказаного відділення Азарової Т.М. з іншої сторони, укладено підроблений договір банківського вкладу №26306142494210 EUR з терміном дії до 02.08.2012, із виплатою вкладнику банківською установою процентної ставки в розмірі 16 % річних. Під час укладання вище вказаного договору ОСОБА_1 була переконана у достовірності документа, а ОСОБА_2 достовірно знала, що відомості у договорі не відповідають дійсності. Після укладання вище зазначеного договору банківського вкладу, ОСОБА_2 отримала від вкладника ОСОБА_1 гроші в розмірі 23500 євро. Однак, 01.10.2012 остання зняла з рахунку банківського вкладу 10 000 євро, внаслідок чого на депозиті залишилось 13500 євро, що згідно курсу НБУ на 02.04.2012 становило 144 026 гривень 61 коп.
ОСОБА_2 достовірно знаючи та наперед усвідомлюючи, що вказаний договір є підроблений, укладений з метою обернення майна вкладника ОСОБА_1 на свою користь, всупереч своїм функціональним обов'язкам та інструкцій банку, повторно реалізуючи свій злочинний умисел, отримані від вкладника ОСОБА_1 гроші в касу банківської установи не внесла, грошові кошти останній не повернула, тим самим заволоділа майном ОСОБА_1 у великих розмірах.
Крім цього, керуюча Кам'янка-Бузького відділення АКІБ «УкрСиббанк» №873 Азарова Т.М., 02.04.2012 по АДРЕСА_2 , склала та видала завідомо неправдивий документ - договір банківського вкладу (депозиту) №26306142494210 EUR укладений з ОСОБА_1 в результаті чого останній заподіяно матеріальних збитків на суму 144 026 грн.61коп., що є тяжкими наслідками.
Судом встановлено, що у вироку Жовківського районного суду Львівської області від 02.10.2019 року у справі №446/1917/16-к обвинувачення ОСОБА_2 сформульовано щодо договору банківського вкладу № 26306142494210 EUR від 02.04.2012 року. Договір банківського вкладу №26306142494210 EUR від 02.06.2012 не описаний у вироку Жовківського районного суду Львівської області від 02.10.2019р. у справі №446/1917/16-к. Цей вирок, відповідно, не підтверджує укладення, правомірність і дійсність договору банківського вкладу від 02.06.2012 року №26306142494210 EUR.
Згідно ухвали Жовківського районного суду Львівської області від 29.08.2024 р. у справі №446/1917/16-к, яка набрала законної сили 27.09.2024 року, позивачці відмовлено в задоволенні клопотання про виправлення описки у вироку Жовківського районного суду Львівської області від 02.10.2019 року щодо дати укладення договору банківського вкладу. В ухвалі вказано про те, що обвинувачення ОСОБА_2 було сформульовано щодо договору банківського вкладу № 26306142494210 EUR від 02.04.2012. Договір від 02.06.2012 року в обвинувальному акті не описаний. Зазначення дати договору 02.04.2012р. у вироку не є опискою.
За приписами ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, обставини встановлені цим вироком щодо укладання 02.04.2012 договору банківського вкладу (депозиту) №26306142494210 EUR між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» не є обов'язковими для суду у цій цивільній справі.
Щодо наданого позивачем договору банківського вкладу (депозиту) №26306142494210 EUR від 02.06.2012 року між АКІБ «УкрСиббанк» в особі начальника відділення №873 Азарової Т.М. та ОСОБА_1 , який покладено в основу позовних вимог ОСОБА_1 , то судом встановлено, що АТ «УкрСиббанк» не відкривало банківський рахунок для розміщення банківського вкладу (депозиту) позивачці за цим договором. Позивачка не ініціювала переказ грошових коштів та не передавала кошти банку для розміщення їх на рахунку в якості банківського вкладу, тобто, не вносила кошти встановленим порядком до банківської установи. Тому, відповідно, банк не приймав кошти, не здійснював касові операції щодо них, не обліковував, не видавав передбачені банківськими правилами документи на підтвердження прийняття коштів у якості банківського вкладу.
Крім цього, встановлено що ОСОБА_2 була звільнена з АТ «УкрСиббанк» 15.03.2012 року згідно наказу №89-ВК від 02.03.2012, а відділення №873 АТ «УкрСиббанк», яке розташовувалося за адресою: Львівська область, м. Кам'янка-Бузька, вул. Незалежності, 77, припинило діяльність та було ліквідовано 24.04.2012р. Приміщення, яке орендувалось банком під розміщення відділення №873 ПАТ «УкрСиббанк», було повернуто та передано банком орендодавцю 24.04.2012р.
Таким чином, ОСОБА_2 не була уповноваженою особою від банку та не могла в якості службової особи - керуючої відділення №873 АКІБ «УкрСиббанк» за адресою: Львівська область, м. Кам'янка-Бузька, вул. Незалежності, 77, 02.06.2012р. вчиняти жодні дії щодо укладення договору банківського вкладу (депозиту) з ОСОБА_1 та отримання від неї коштів для розміщення їх на рахунку в якості банківського вкладу.
Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 07 жовтня 2020 року у справі №446/846/20 щодо відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди не може враховуватись за правилами ч.4 ст.82 ЦПК України, оскільки у цій справі судом не досліджувались обставини укладення договору банківського вкладу від 02.06.2012р. №26306142494210 EUR між відповідачем АТ «УкрСиббанк» та позивачкою ОСОБА_1 , такі позовні вимоги суду не заявлялися позивачем і суд розглядав справу в межах заявлених позовних вимог. Суд, з огляду на наявність вироку Жовківського районного суду від 02.10.2019р., частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , враховуючи, що моральна шкода завдана позивачці у зв'язку з вчиненням відносно неї злочину працівником банку.
А як уже зазначалося вище, цим вироком ОСОБА_2 визнана винуватою в укладенні підробленого договору банківського вкладу від 02.04.2012р. та заволодінні майном ОСОБА_1 саме за цим договором.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін (ч.ч.1,4 ст. 216 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №463/5896/14-ц Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 5 червня 2018 року у справі N 338/180/17). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (п.51-54 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №463/5896/14-ц).
Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наданий представником позивачки суду оригінал договору №26306142494210 EUR банківського вкладу (депозиту) від 02.06.2012 року не може вважатись достовірним доказом, так як містить незастережені сторонами доповнення (виправлення) по тексту зроблені у рукописний спосіб невстановленою особою чорнилами іншого кольору ніж чорнила у п.3.3. «Підписи сторін».
Крім того, слід врахувати те, що відповідно до ч.2 ст.1058 ЦК України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.
За ч.2 ст.633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Частина шоста цієї статті встановлює нікчемність умов публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Розпорядженням ПАТ «УкрСиббанк» №452/33-1 від 24.03.2010р. було введено в дію «Правила (договірні умови) розміщення вкладів фізичних осіб АТ «УкрСиббанк» та типовий Договір банківського вкладу (депозиту) з Правилами, які були опубліковані в газеті Голос України №58 від 1.04.2010р.
Розпорядженням ПАТ «УкрСиббанк» №1126/13-51 від 30.05.2012р. встановлено з 01.06.2012р. в АТ «УкрСиббанк» базові процентні ставки по вкладах фізичних осіб, зокрема для фізичних осіб-резидентів за вкладами у грошовій одиниці Євро залежно від умов договорів були зафіксовані процентні ставки в межах від 0,2% річних до 3,2% річних.
Надані позивачем копія та оригінал договору №26306142494210 EUR банківського вкладу (депозиту) від 02 червня 2012р за формою, змістом та за конкретними умовами не відповідає офіційно застосовуваним у цей період у банку документам і процедурам.
Відповідно до довідки АТ «УкрСиббанк» від 23.05.2022 вих.№ 031/58-3/13 згідно облікових даних банку, наданий ОСОБА_1 договір банківського вкладу (депозиту) №26306142494210 від 02 червня 2012р. відсутній та не реєструвався у програмних комплексах або архівах АТ «УкрСиббанк», рахунок банківського вкладу №26306142494210 банк не відкривав, операція з внесення грошових коштів в сумі 23 500 євро ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_3 ) в касу відділення №873 АТ «УкрСиббанк» не здійснювалась.
Враховуючи те, що представлений позивачем договір банківського вкладу (депозиту) підписаний неуповноваженою банком особою, позивачем не виконано обов'язку внесення грошових сум на передбачений у п.1.2. договору рахунок, зокрема відсутність квитанції або платіжного доручення про внесення готівки через касу банку - то в такому разі договір №26306142494210 банківського вкладу (депозиту) від 02 червня 2012р. є нікчемним внаслідок недодержання письмової форми договору банківського вкладу, передбаченої ст.1059 ЦК України.
Також, не доведено жодними доказами, що саме в АТ «УкрСиббанк» 01.10.2012р. ОСОБА_1 отримала частину депозиту в сумі 10000,00 (десять тисяч) євро. Позивачем ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу, який би підтверджував внесення на будь-який депозитний рахунок або зняття з будь-якого депозитного рахунку коштів в АТ «УкрСиббанк» згідно договору №26306142494210 EUR банківського вкладу (депозиту) від 02.06.2012 року.
Суд вважає безпідставним твердження позивачки про те, що 18.03.2020 року АТ «УкрСиббанк» фактично повернув ОСОБА_1 частину депозиту в розмірі 13500,00 євро.
Сама позивачка, від імені якої зверталася до АТ «УкрСиббанк» адвокат Ружицька О.В., у вимозі про відшкодування коштів покликалася на ст.1172 ЦК України, яка передбачає відшкодування роботодавцем шкоди, завданої працівником при виконанні своїх трудових обов'язків.
В листах АТ «УкрСиббанк» вих.№15-3-02/26 від 24.03.2020р. та вих.№11/27370 від 17.04.2020р., на заяву-вимогу про відшкодування коштів ОСОБА_1 банк вказував про те, що відшкодував позивачці саме матеріальну шкоду в розмірі 13 500 євро завдану злочином, вчиненим ОСОБА_2 , встановлену вироком Жовківського районного суду Львівської області від 02.10.2019р. у справі №446/1917/16-к, який набрав законної сили.
Таким чином позивачка не довела у належний процесуальний спосіб факту укладення 02.06.2012 року АТ «УкрСиббанк» договору банківського вкладу(депозиту) №26306142494210EUR.
Враховуючи, що правовідносини щодо банківського вкладу на підставі договору банківського вкладу (депозиту) від 02.06.2012 №26306142494210EUR між відповідачем АТ «УкрСиббанк» та позивачкою ОСОБА_1 не виникли, у позивачки відсутні підстави вимагати захисту порушеного права споживача за договором банківського вкладу, вимагати виконання банком зобов'язань за цим договором і відповідальності за їх порушення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).
Посилання позивачки на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц та від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, сформульовані за інших фактичних обставин та не є релевантними щодо спірних правовідносин у цій справі. У справі № 463/5896/14-ц внесення коштів на депозит підтверджувалося «заявою про прихід готівки» від 08 липня 2013 року № 1230475, а описка чи помилка в номері рахунку визнана обставиною, яка не впливає на дійсність правочину. У справі № 662/397/15-ц з кожним вкладником касир банку, прийнявши кошти, склала письмовий договір, підписала його сама або її керівник від імені банку і завірила печаткою та видала особі, яка вносила кошти. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також вказала, що визначальним для встановлення факту укладення договору є прийняття від вкладника коштів у касі банку. Факт прийняття в касу банку готівки від вкладників та видачі їм документів про оформлення договору банківського вкладу і про прийняття коштів був встановлений вироком суду.
Суд всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІПЦ НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (юридична адреса : 04070, м. Київ вул. Андріївська,2/12, р/р НОМЕР_2 ,МФО 351002,код ЄДРПОУ: 09807750) про захист прав споживачів, стягнення за договором банківського вкладу № 26306142494210 ЕU від 02.06.2012 року в сумі :
-17 355,17 Євро - процентів за договором банківського вкладу;
-3 086,49 Євро - 3% річних за неповернений депозит нараховані в порядку ч.2 ст.625 ЦК України;
-4928,93 Євро - 3% річних за неповернені проценти за депозитним договором нараховані в порядку ч.2 ст.625 ЦК України;
-134077,79грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів по депозитному договору, нарахованої в порядку ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів»
залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 26 листопада 2025 року
Суддя Н. Л. Луців-Шумська