308/17420/25
26.11.2025 місто Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Чепка В. В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради про скасування постанови серії UZ № 2528801 від 31.10.2025 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП України у виді штрафу 340,00 грн. відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши відповідність позовної заяви ст.160, 161 КАС України, суддя встановив наступне.
Статтями 160, 161 КАС України встановлено загальні вимоги до форми, змісту позовної заяви та правил стосовно подання документів, що додаються до позовної заяви.
Дана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ч. 3 ст.161 КАС України, а саме до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документ, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У позовній заяві позивач зазначає, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», на підтвердження чого долучив до позову посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.04.2010 року, у якому зазначено, що ОСОБА_1 має 3 групу інвалідності та право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Пунктом 8 частини 1статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
При цьому, особи з інвалідністю ІІІ групи, які мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни третьої групи, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у встановленому порядку не прирівнюються до осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни.
Тобто, від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи, а не особи з інвалідністю 3 групи, які мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни третьої групи.
За змістом статті 5 Закону України "Про судовий збір" пільг щодо сплати судового збору для інвалідів 3 групи, ветеранів війни - інвалідів війни не встановлено.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 06.02.2020 у справі № 640/21075/19 та від 23.07.2020 у справі № 240/12008/19.
Крім того, у статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначені пільги особам з інвалідністю внаслідок війни, проте пільг стосовно сплати судового збору для ветеранів війни - інвалідів війни вказана правова норма не містить.
У статті 22 цього ж Закону передбачено, що рішення підприємств, установ і організацій, які надають пільги, можуть бути оскаржені до районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської ради або до районного (міського) суду. Особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Водночас, предметом позову у даній справі є скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, що не стосується питань соціального захисту позивача як інваліда війни, про які йдеться у статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Розмір судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 грн.
На підставі зазначеного, судовий збір за подання заяви у цій справі підлягає сплаті у розмірі 605,60 грн. (3028х0,2 = 605,60).
Згідно з положеннями ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 484,48 грн. або надати документи, які підтверджують звільнення заявника від сплати судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене, вважаю, що до даної позовної заяви слід застосувати правила ч. 1 ст. 169 КАС України та залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення вказаних недоліків шляхом подання позовної заяви у новій редакції з усуненими недоліками, доказів на підтвердження перебування позивача на лікарняному, а також докази сплати судового збору та подання документу, що підтверджує його сплату в сумі 484,48 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи наведене, вважаю, що до даної позовної заяви слід застосувати правила ч. 1 ст. 169 КАС України та залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення вказаних недоліків шляхом сплати судового збору та подання документу, що підтверджує його сплату в сумі 484,48 грн.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169 КАС України,
постановив:
позовну заяву ОСОБА_1 до Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності залишити без руху.
Надати позивачеві строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що в разі не усунення у визначений строк недоліків позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області В. В. Чепка